Категорійно-понятійний апарат системного аналізу типової юридичної конструкції фінансового права

Історія розвитку науки переконує, що величезна більшість наукових досліджень взагалі, в тім числі наукових праць у сфері юриспруденції в цілому та науці фінансового права зокрема, здійснювалися раніше та проводяться нині з позицій загальноприйнятих підходів, у межах усталених наукових парадигм, з допомогою загальновживаного категорійно-понятійного апарату. Тому під час проведення таких досліджень природно відсутня потреба пояснювати у кожній науковій роботі окремо вживаний науковий інструментарій. У вище зазначених межах він загальноприйнятий та по суті однаково тлумачиться усіма членами наукового співтовариства, навіть у випадках, коли він тлумачиться та застосовується неадекватно його істинному змісту. У таких випадках категорійно-понятійний апарат дослідження майже зовсім перестає бути його наслідком, залишаючись, тим не менше, його інструментом, оскільки має місце переважно уточнення знань, їх деталізація, перенесення наукових уявлень з дослідженої сфери дійсності у недостатньо вивчену чи зовсім нез’ясовану сферу дійсності, здійснюється еволюція звичного категорійно-понятійного апарату водночас з еволюцією уже пізнаної з позицій того чи іншого підходу об’єктивної, в тім числі правової, реальності.

Саме такою, традиціоналістською, як переконує аналіз, є ситуація у постсоціалістичній вітчизняній та зарубіжній юриспруденції в цілому та науці фінансового права зокрема щодо вивчення системних характеристик права як явища в цілому, його окремих галузей, інститутів та інших якісно виокремлених компонентів. Зокрема, блискучою ілюстрацією вище наведеної тези є, на нашу думку, безсумнівно ґрунтовне наукове дослідження податкового права М.П.Кучерявенка

Тобто, ним податкове право розглядається, як механічна сукупність податково-правових норм (а складний інститут податкового права як така ж сукупність простих інститутів податкового права), детермінованих, на думку М.П. Кучерявенка, «об’єктивними податковими відносинами». Не випадково левова частка уваги М.П.Кучерявенком приділена з’ясуванню та вивченню зовнішніх ознак, рис та проявів податкового права. І навіть у тих випадках, коли М.П.Кучерявенко прагне дослідити системні якості податкового права з допомогою таких категорій системного дослідження, як «структура» та «система», він, на нашу думку, вживає їх традиційно для науки фінансового права не у адекватному їх розумінні (наприклад, загальною теорією систем), а в елементаристський традиції.

Щоб не бути голослівним, наведемо типовий для підходу М.П. Кучерявенка приклад: «Потрібно розмежовувати, - пише він, - структуру і систему податкового права. Якщо структура виражає внутрішню будову елементів, що складають сукупність податково-правових норм, виділення окремих відособлених базових податково-правових інститутів, то система податкового права являє собою складний інститут податкового права як логічно взаємопов’язану сукупність правових норм, акцентує увагу на характері зв’язку між базовими інститутами, коли вони постають у системі взаємозв’язків з іншими інститутами, що утворюють цільну єдність»

Що ж стосується переважної більшості радянських та пострадянських наукових праць з фінансового права, то у них взагалі не вживається категорійно-понятійний апарат системних досліджень, не здійснювалися системні дослідження фінансово-правової матерії. Звідси зрозуміло, що за цих умов неможливо скористатися уже напрацьованим науковим інструментарієм пізнання юридичної конструкції фінансового права як системи, насамперед таких її основоположних якостей, як системність та структуровність.

Той факт, що ні у вітчизняній, ні в зарубіжній пострадянській енциклопедичній та словниковій літературі з юриспруденції даних понять немає, на нашу думку, є більш, ніж промовистим – він просто волаючий. Відсутнє пояснення даних понять, за єдиними винятком, і в класичних та новітніх тлумачних словниках відповідних мов.

Тільки у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови (з додатками і доповненнями)» укладача В.Т.Бусела поняття «системність» пояснюється, як «Властивість за значенням системний», а поняття «системний» відповідно як «Стосується до системи (у 1 знач.); який є системою … Системний підхід – спосіб теоретичного та практичного дослідження, при якому кожний об’єкт розглядається, як система»

По суті аналогічною є ситуація і з мовознавчим тлумаченням поняття «структуровність». Тільки у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови (з додатками і доповненнями)» укладача В.Т. Бусела поняття «структуровність» пояснюється як «Властивість за значенням структуровний». «Структуровний, - пояснює цей же автор, - якому можна надати певної структури». Він же тлумачить ще два однокореневих поняття: «структурований – що має структурну організацію, оформленість»; «Структура – взаєморозміщення та взаємозв’язок складових частин цілого; будова»

Тобто, можна зробити висновок, що домінує логіка мислення, що склалась ще в античності і заснована у значній мірі на арістотелевській схемі родо-видових відносин. Саме цей тип пізнання домінував у радянській науці фінансового права і повністю механічно перенесений у пострадянську теорію фінансового права, причому у крайніх його формах механіцизму і редукціонізму з їх принципом прямолінійного детермінізму*.

Відкидати даний тип пізнання у науці, в тім числі й у правознавстві, було б абсурдним – він незамінимий у поясненні феноменологічних, онтологічних сутностей права в цілому та фінансового права зокрема, у зясуванні його зовнішніх ознак та ознак його частин. Тобто, він своєрідно зорієнтований на пошук відповідей на запитання типу «Що таке право?», «Що таке фінансове право?», «Що таке інститут фінансового права?» і т.д. В той же час з позицій даного підходу неможливо знайти відповіді на запитання типу «Як влаштоване право?», «Як діє, функціонує право?», «Як функціонують його якісно виокремлені частини?»

Інакше кажучи, з позицій елементаристського підходу неможливо досліджувати право, як систему. Структуровність – одна із властивостей права в цілому як системи, в тім числі юридичної конструкції фінансового права як якісно виокремленого конкретного системного утворення права. Тому дослідження структуровності як властивості юридичних конструкцій фінансового права можливе лише з позицій системного підходу до пізнання права на основі методу структурно-функціонального аналізу. Поставлене завдання ускладнюється тим, що у юриспруденції в цілому та науці фінансового права особливо даний підхід лише починає торувати собі дорогу. Найвиразніше це проявляється у відсутності адекватного категорійно-понятійного апарату.

Не знайшла свого кардинального вирішення дана ситуація й по наш час. Щоправда, нині стало можливим запозичувати та модифікувати вкрай потрібний для здійснення системних досліджень складних об’єктів категорійно-понятійний апарат, насамперед, загальної теорії систем, яка протягом останнього півстоліття здійснила якісний прорив у своєму розвитку та вийшла на новий парадигмальний рівень знань. Одну з перших, на нашу думку, успішних спроб запозичення юриспруденцією категорійно-понятійного апарату загальної теорії систем продемонстрував у пострадянському правознавстві В.М. Протасов. «У тих випадках, - зазначає він, - коли положення теорії систем використовуються в юриспруденції, як і в більшості філософських робіт, присвячених системному підходу, одні і ті ж категорії останнього вживаються з різним значенням. Тому необхідно вказати на зміст, у якому вони будуть вживатися у подальшому викладі»

«Система – об’єкт, функціонування якого, необхідне і достатнє для досягнення поставленої мети, забезпечується (у певних умовах середовища) сукупністю складових його елементів, що перебувають у доцільних відносинах один з одним. Елемент – внутрішня висхідна одиниця, функціональна частина системи, власна будова якої не розглядається, а враховуються лише її властивості, необхідні для побудови і функціонування системи. «Елементарність» елемента полягає в тому, що він є межею поділу даної системи, оскільки його внутрішня будова у даній системі ігнорується і він виступає у ній, як просте. В ієрархічних системах елемент також може бути розглянутий, як система. … А від частини елемент відрізняє те, що слово «частина» вказує тільки на внутрішню належність чого-небудь об’єкту, а «елемент» завжди позначає функціональну одиницю. Будь-який елемент – частина, але не будь-яка частина – елемент. Склад – повна (необхідна і достатня) сукупність елементів системи, взята поза її структурою, тобто, набір елементів. Структура –відношення між елементами в системі, необхідні й достатні для того, щоб система досягла мети. Функції – способи досягнення мети, засновані на доцільних властивостях системи. Функціонування – процес реалізації доцільних властивостей системи, що забезпечує досягнення нею мети. Мета – це те, чого система повинна досягнути на основі свого функціонування. Метою може бути певний стан системи чи інший продукт її функціонування. Значення мети як системоутворюючого фактора уже відзначалось. Підкреслимо ще раз: об’єкт виступає як система тільки відносно своєї мети. Мета, вимагаючи для власного досягнення певних функцій, зумовлює через них склад і структуру системи. Наприклад, чи є системою купа будівельних матеріалів? Будь-яка абсолютна відповідь була б хибною. Відносно мети житла – ні. А ось як барикада, сховище, ймовірно, так. Кучурою будівельних матеріалів неможливо користуватися як будинком – навіть за умови наявності усіх необхідних елементів – по тій причині, що між елементами немає необхідних просторових відносин, тобто, структури. А без структури вони являють собою тільки склад – сукупність необхідних елементів»

З представників пострадянської науки фінансового права найбільш повно та послідовно з позицій системного підходу веде мову про категорійно-понятійний апарат досліджень права, зокрема, юридичної конструкції податку І.І.Бабін. Зокрема, він відзначає: «Зважаючи на неоднорідність явищ, що позначаються тими або іншими поняттями, а також на правову природу власне юридичної конструкції податку, весь масив системних понять, що її позначають та відображають, … доцільно розбити на декілька груп. Першу з цих груп утворюють поняття, що належать до описання внутрішньої будови юридичної конструкції податку. Сюди належать поняття «цілісність», «елемент», «зв’язок», «відношення», «структура», «організація», «середовище» та деякі інші. Більшість із зазначених явищ мають множинний характер. Наприклад, фіскальні елементи, організаційні елементи, захисні елементи. Саме явища, що позначаються цими поняттями, наповнюють реальним змістом юридичну конструкцію податку. Друга група системних понять юридичної конструкції податку пов’язана з відображенням функціонування цієї конструкції і включає у себе поняття «функція», «стійкість», «рівновага» (у різних її формах), «регулювання», «гомеостазис», «зворотній зв'язок», «управління», «самоорганізація» і т.д. Як неважко переконатися, - завершує свою думку І.І.Бабін, - «методологічна вага» різних системних понять далеко не однакова, як різною є їх поширеність та затребуваність юридичною теорією і практикою. Одні з вище наведених системних понять мають суто специфічний смисл і вживаються рідко (наприклад, гомеостазис), водночас інші поняття знаходять застосування не тільки у системних дослідженнях проблем оподаткування, а й у науці фінансового права, у юриспруденції в цілому»

Безсумнівно, категорійно-понятійний апарат системного дослідження юридичної конструкції податку, наведений І.І.Бабіним, генетично ближчий до потреб системного дослідження типової юридичної конструкції фінансового права. Однак дану його перевагу для цілей даної теми, на мою думку, повністю анулює відсутність тлумачення І.І.Бабіним категорій і понять системного дослідження юридичної конструкції податку, що ним вживаються. Тому в подальшому для дослідження основоположних системних характеристик юридичної конструкції фінансового права ми послуговуватимося, за одним принциповим винятком, категоріями і поняттями, запропонованими вище В.М. Протасовим, оскільки вони хоча й стосуються права в цілому, проте вибудувані системно та забезпечені необхідним їх тлумаченням.

Дата добавления: 2013-12-14