Матеріальні засади адміністративно-деліктного процесу

Матеріальні засади адміністративно-деліктного процесу

ПОНЯТТЯ, ПРИНЦИПИ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ПРОЦЕСУ ТА ВІДМЕЖУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ВІД ІНШИХ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ФОРМ

План

1. Поняття адміністративно-деліктного процесу

2. Принципи адміністративно-деліктного процесу

3. Відмежування адміністративно-деліктного провадження від інших адміністративно-процесуальних форм

Нормативне розуміння адміністративного проступку дає Кодекс України про адміністративні правопорушення, який був прийнятий у 1984 році. Саме він закріплює у своїх статтях його поняття (ст. 9), визначає критерії за якими розмежовується вчинення адміністративного правопорушення умисно (ст. 10) і вчинення адміністративного правопорушення з необережності (ст. 11), описує діяння, які визнаються адміністративними проступками (ст. 41 - 212-20).

Будь-яка поведінка, зокрема й протиправна, це результат взаємодії людської свідомості (уявлення щодо навколишнього світу та внутрішнього ставлення до подій, що відбуваються) і людських діянь (вчинків), що спрямовані на зовнішні об'єкти (довкілля і суспільство). Отже, поведінка - це взаємозв'язок і взаємозалежність суб'єктивного (свідомості) й об'єктивного (вчинку, діяння). Виходячи з цього, у будь-якій поведінці, у тому числі й протиправній (правопорушенні), виділяють чотири чинники, які її утворюють: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону. У зв'язку з цим і склад проступку конструюють як сукупність чотирьох аналогічних елементів.

Отже, структуру складу адміністративного правопорушення становлять:

1) об'єкт складу адміністративного правопорушення;

2) об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення;

3) суб'єкт складу адміністративного правопорушення;

4) суб'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення.

Об’єкт складу адміністративного проступку - це суспільні відносини, на які спрямоване посягання.

У багатьох випадках у статтях Особливої частини КУпАП прямо зазначені ознаки об’єкта. Наприклад: права державної власності на надра (ст. 47), права державної власності на води (ст. 48), права державної власності на ліси (ст. 49), права державної власності на тваринний світ (ст. 50).

Закріплення ознак об’єкта ми знаходимо у назвах глав Особливої частини: “Адміністративні правопорушення, що посягають на власність” (глава 6), “Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку” (глава 14), “Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління” (глава 15).

Крім того, мають місце випадки, коли ознаки об’єкта логічно випливають зі змісту статті.

Велике теоретичне і практичне значення має класифікація об’єктів проступків. Саме класифікація дозволяє чітко визначити об’єкт кожного діяння, його місце в загальній системі відносин, що охороняються адміністративними санкціями, його цінність. Вона допомагає структурувати весь масив суспільних відносин, що охороняються в адміністративному порядку, правильно кваліфікувати протиправні діяння, а також обрати оптимальний захід впливу на правопорушника.

Залежно від ступеня узагальнення, рівня абстрагування розрізняють загальний, родовий, видовий і безпосередній об’єкти проступків.

Загальним об ’ єктом адміністративних проступків є суспільні відносини, що мають дві ознаки:

1) вони регулюються різними галузями права;

2) охороняються адміністративними санкціями.

Родовий об ’ єкт — це однорідна група суспільних відносин, що є невід’ємною і самостійною частиною загального об’єкта, тобто самостійною частиною якогось цілого.

Розподіл цього цілого (загального об’єкта) на частини (родові об’єкти) може проводитися за різними критеріями.

По-перше, усю сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративними санкціями, можна поділити на частини залежно від того, якою галуззю права вони регулюються.

Отже, можна говорити про адміністративні, земельні, трудові, цивільні та інші правовідносини як родові об’єкти проступків.

По-друге, як критерій класифікації можна використовувати структуру соціально-господарського комплексу.

За цією ознакою можна виділити такі родові об’єкти, як відносини в сільському господарстві, промисловості, на транспорті тощо.

По-третє, як критерій класифікації можна використовувати зміст суспільних відносин, що охороняються.

З урахуванням цього критерію розрізняють такі родові об’єкти, як власність, громадський порядок, громадська безпека, здоров’я населення, порядок управління.

При кодифікації адміністративного законодавства для класифікації всього масиву складів адміністративних правопорушень (Особлива частина розділу II КУпАП) законодавець застосував другий і третій критерії. Таким чином, класифікацію складів проведено залежно від:

структури соціально-господарського комплексу;

змісту відносин, що охороняються.

Видовий об ’ єкт — це різновид родового об’єкта.

Видовий об’єкт утворюють спільні для ряду проступків суспільні відносини. Вони виступають відокремленою і досить самостійною частиною родового об’єкта.

Дата добавления: 2013-12-14