Лекція №2 Основні категорії та поняття обліку

ВИСНОВКИ

Для узагальнення озвученого матеріалу необхідно нагадати основні

положення лекції, які відображають ключові моменти теми.

Отже, перш за все слід сказати, що кримінальне процесуальне право – це

самостійна галузь правової системи України, сукупність норм, які регулюють

діяльність органів досудового розслідування, прокуратури, слідчого судді та суду із

розкриття кримінальних правопорушень, викриття й покарання винних, а також

права й обов'язки громадян та юридичних осіб, які залучаються до сфери

кримінального процесу. Ці норми встановлені державою з метою захисту

правопорядку, кожної людини та юридичних осіб від злочинних посягань, а також

для охорони прав і свобод осіб, що беруть участь у кримінальному процесі.

Юридичною базою для кримінального процесуального законодавства є

Конституція України. Найважливішим законодавчим актом, який у систематизованому вигляді містить майже всі норми кримінального процессуального права і детально регламентує весь порядок кримінального провадження, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Кримінальні процесуальні норми поділяються на такі, що зобов'язують (імперативні), уповноважують і забороняють.

Норми кримінального процесуального закону діють до їхнього скасування чи

заміни новими нормами, а якщо норму було прийнято на певний строк - до

закінчення такого строку.

Чинність кримінального процесуального закону в часі полягає в тому, що слідчі органи, прокурор, слідчий суддя і суддя (суд) застосовують процесуальні норми, що діють на момент кримінального провадження. Це означає, що коли під час розслідування чи розгляду справи в суді кримінальний процесуальний закон змінюється, доповнюється чи замінюється новим, то після набрання останнім

чинності застосовуються нові процесуальні норми, незалежно від того, коли було

вчинено кримінальне правопорушення. Однак, якщо новий закон скасовує або

обмежує те чи інше процесуальне право суб'єкта кримінального провадження в

справах, які вже перебувають у провадженні слідчих органів чи суду, це право

зберігається за ним до закінчення провадження в даній справі. Отже, кримінальний

процесуальний закон певною мірою має зворотну силу.

1. Поняття об’єкта і предмета обліку.

2. Економічна сутність активів, їх класифікація.

3. Власні джерела формування господарських засобів підприємства, їх склад

4. Економічний зміст і класифікація залучених засобів (зобов’язань).

5. Операційний цикл господарських засобів і стадії їх кругообороту.

1. Поняття об’єкта і предмета обліку.

Господарська діяльність підприємства складається з окремих процесів (виробництво і надання послуг, матеріально-технічне забезпечення, реалізація тощо), які відбуваються за допомогою певних ресурсів підприємства (основних фондів, матеріалів, коштів), що складають їх матеріальну основу. У свою чергу ці процеси складаються з окремих господарських операцій (купівля-продаж, витрати предметів праці, нарахування заробітної плати й ін.), основним змістом яких є зміна у структурі активів і зобов’язань підприємства та зміна однієї їх форми іншою. Бухгалтерський облік повинен давати повні і достовірні відомості про наявність ресурсів, якими володіє дане підприємство.

Тому предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні — все те, що пов'язане з отриманням необхідної інформації про суб'єкт господарювання, його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов'язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень. Таке визначення предмета відповідає сутності бухгалтерського обліку, задеклароване і законодавчо закріплене та відображає технологічний процес інформаційного забезпечення, метою якого є надання користувачам правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

У вітчизняній економічній літературі трактування предмета бухгалтерського обліку різне. Таке розмаїття викликано тим, що господарську діяльність підприємства, його ресурси, факти, дії і події, що відбуваються в його межах, вивчають і досліджують представники різних наук, зокрема економісти, юристи, управлінці, статистики, фінансисти, але кожен зі свого боку. Бухгалтерський облік і фахівці, які його здійснюють, забезпечують важливий процес отримання достовірних даних і складання звітності для потреб управління, що є, безперечно, і предметом цієї науки.

Для реалізації поставлених завдань суб’єкт господарювання має у своєму розпорядженні наявні як засоби праці (будівлі, споруди, устаткування і т.п.), так і предмети праці (сировину, матеріали, паливо і т.п.). Засоби праці і предмети праці з метою контролю за їх наявністю і рухом знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку. Отже, господарські засоби, якими володіє підприємство, і є об’єктом бухгалтерського обліку та складають зміст його предмету.

За допомогою обліку одержують кількісні показники про наявність і рух матеріальних цінностей, грошей, трудових ресурсів та ін., а також одержують і якісні показники результативності здійснення господарських процесів. В свою чергу всі господарські засоби підприємства мають різні джерела їх утворення. Одні господарські засоби були внесені свого часу засновниками при створенні підприємства, інші — придбані за рахунок власних коштів або позик банків та інших фінансовокредитних установ. Облік внесків засновників, боргових зобов’язань перед кредиторами та ін. теж знаходять своє відображення в бухгалтерському обліку. Виходячи із цього, джерела утворення господарських засобів теж є одним із елементів предмету бухгалтерського обліку.

Діяльність підприємства пов’язана із виконанням низки господарських операцій. Перші спрямовані на забезпечення підприємства сировиною, матеріалами і т.п. Другі пов’язані із вироб-ництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Треті забезпечують реалізацію на ринку готової продукції, робіт і послуг підприємства.

Зазначені господарські операції відображають процес кругообігу господарських засобів підприємства. Отже, спираючись на зазначене, можна ствердити, що кругообіг господарських засобів є теж одним із елементів предмету бухгалтерського обліку.

Підсумовуючи вказане, відмітимо, що зміст предмету бухгалтерського обліку розкривають його численні об’єкти. Всі об’єкти бухгалтерського обліку можна об’єднати у три великі групи:

І. Господарські засоби, які забезпечують корисну співпрацю людей в процесі господарської діяльності підприємства.

ІІ. Джерела утворення господарських засобів, які дають відповідь на питання, за рахунок чого сформовано господарські засоби.

ІІІ. Господарські процеси та їх результати, що виражають в сукупності доцільність і напрямок діяльності підприємства.

2. Економічна сутність активів, їх класифікація.

Майно підприємства — це основні й оборотні засоби, що належать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки майно відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами.

Активи (від лат. activus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі:

· за формами функціонування;

· за характером участі у процесі обороту;

· за ступенем ліквідності.

Класифікацію активів підприємства наведено на рис.

Рис. Класифікація активів підприємства

За формами функціонування господарські активи поділяють на такі групи:

· матеріальні,

· нематеріальні,

· фінансові активи.

Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Основні засоби — це сукупність засобів праці, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі протягом періоду, більшого, ніж один рік від дати введення в експлуатацію. Вартість основних засобів зменшується поступово з їх фізичним і моральним зношуванням. До основних засобів належать: земля, будівлі, споруди, машини, інструменти, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), а вартісну межу підприємство встановлює самостійно.

Незавершене будівництво — це вартість недобудованих об'єктів, споруд, будівництво яких здійснюють для власних потреб підприємства.

Запаси — це активи, які утримують з метою подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, управління підприємством чи які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу. До запасів відносять: виробничі запаси, тварин на вирощуванні й відгодівлі, незавершене виробництво, готову продукцію, товари.

Нематеріальні актива — це об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо). Нематеріальні активи, як і основні засоби переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх функціонування шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.

Фінансові активи — це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед конкретним підприємством за відвантажену їм продукцію, товари чи надані послуги. Фінансові інвестиції та дебіторська заборгованість можуть бути довгостроковими (з терміном повернення понад рік) і поточними (з терміном повернення до року). Фізичних та юридичних осіб, які мають заборгованість перед цим підприємством, називають його дебіторами.

За характером участі у процесі обороту господарські засоби (активи) поділяють на необоротні та оборотні активи.

Детальний поділ активів за характером участі у процесі обороту

Рис

Необоротні активи — це сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь у процесі господарської діяльності підприємства. Як правило, до них належать засоби тривалістю використання більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

До необоротних господарських засобів підприємства належать:

- основні засоби,

- капітальні інвестиції,

- інші необоротні матеріальні активи,

- нематеріальні активи,

- довгострокові фінансові інвестиції,

- довгострокова дебіторська заборгованість,

- інші необоротні активи.

Оборотні активи — це сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну господарську діяльність підприємства і повністю споживаються протягом одного операційного циклу, якщо він менший року, тому всю свою вартість одразу переносять на виготовлену з них продукцію. Як правило, до них належать:

- виробничі запаси,

- незавершене виробництво,

- готова продукція,

- товари,

- дебіторська заборгованість,

- грошові кошти та їх еквіваленти в касі й на рахунках у банку.

За ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства

поділяють на:

1. абсолютно ліквідні,

2. ліквідні,

Дата добавления: 2013-12-14