Лекція 15

Тема 12. Європейська культура ХІХ – ХХ ст.

(2 год.)

1. Особливості розвитку культури ХІХ – ХХ ст.

2. Основні художні течії ХІХ ст.

3. Художні напрями в культурі ХІХ - ХХ ст.

Культура ХІХ - ХХ ст. обумовлюється цілою низкою нових соціально-історичних факторів.

• Одним із таких факторів став промисловий переворот, суть
якого полягала в переході від мануфактурного до машинного
виробництва. Цей економічний і технологічний процес був
обумовлений створенням парової машини (винахідник Джеймс
Уатт). Промисловий переворот докорінно змінив не тільки
технічну основу виробництва, а й суттєво вплинув на побут,
ціннісні орієнтації людей, сприяв розвитку нового менталітету.

• Логічно пов'язаний з першим фактором і обумовлений ним - процес урбанізації суспільства. Місто знову набуває своєї культурної привабливості як центр науки, промисловості, цивілізації. Понад 60 млн. селян
переселилося до міст.

• ХІХ - ХХ ст. - це період кульмінації розвитку науки, коли відбувається максимальне за весь період попередньої історії накопичення знань. Було зроблено багато відкриттів, що змінили соціальне існування людей.

• створення і дуже швидке поширення інформаційного простору.
Сприяло цьому винайдення телефону, радіо, фонографа,
грамофона.

• розвиток філософської думки, в якому особливо виділяється німецька
класична філософія, яка веде свій початок від створення перших
праць І.Канта. Важливе місце відводиться філософу Йогану
Готлібу Фіхте та Фрідріху фон Шеллінгу, а вершиною класичної
німецької філософи вважають Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля,
головне досягнення якого – це створення теорії діалектики. Гегель зробив
спробу систематизувати всю культуру людства. Історію людства
філософ розглядає як єдиний процес, в якому кожна доба займає
своє особливе місце і спричиняє вплив на наступні епохи.

• виникає особливий філософський напрямок - соціальна утопія.
Представниками цього напрямку були Клод Анрі де Сен-Симон,
Фур"є (Франція) та Роберт Оуен (Англія).

Соціальна утопія сприяла розвитку таких течій суспільно-політичної думки, як консерватизм, лібералізм, соціалізм.

• Зацікавленість історією - в європейських країнах створюються
історичні товариства, формуються національні школи істориків.
Особливо виділяється французька історична школа, до якої
входили О. Тьєррі, О.Міньє, Ф.Гізо.

• створення теорії наукового комунізму, авторами якої були
КМаркс та Ф.Енгельс. Наслідками реалізації даної теорії було створення тоталітарних режимів.

Художня культура, що формується в зазначений період є відображенням соціальних реалій того часу і висловлює настрої, що панують в суспільстві. До найбільш поширених треба віднести наступні художні ТЕЧІЇ.

Теорію романтизму започаткували діячі німецької культури Новаліс і Шлегель, Романтизм - це форма звернення до внутрішнього духовного світу людини, який протиставляється реальній дійсності. Своєрідність романтизму полягала в напруженості подій, велика роль належала фатальним випадковостям, широко використовувались фантастичні і легендарні образи, мотиви. Гротеск і контраст постають улюбленими засобами зображення. Представники романтизму виступали проти існуючого соціального порядку, романтизм був втіленням неспокою, закликом до кращого, в пошуках якого романтики звертались і до майбутнього і до минулого. Представниками романтизму в музиці були Людвіг ван Бетховен, Джоаккіно Россіні, Фредерік Шопен, Ференц Ліст, Ріхард Вагнер.

Представником романтизму в живописі був Франсіско Гойя. Художником, якому належало стати справжнім вождем романтизму, був Ежен Делакруа.

В театральному мистецтві романтизм репрезентований творчістю Едмунда Кіна.

Романтизм в літературі представлений творчістю Джорджа Гордона Байрона. Заслугою романтиків було поновлення художніх форм: вони створили жанр історичного роману, фантастичної повісті. Жанр історичного роману започаткував Вальтер Скотт.

До романтичного напрямку належить творчість В. Гюго, творчість французької письменниці - Аврори Дюдеван, яка більше відома під псевдонімом Жорж Санд.

З 30-х років ХІХ ст. в художній культурі утверджується реалізм.
Його виникнення обумовлено, як значним прогресом в науці, так і зрушеннями в економіці.

Основна ідея реалізму - це повернення до реального життя, до звичайних людей. Основна вимога до митців цього напрямку - це звернення до сучасності у всіх її проявах з опорою на науку, а також показати типові образи в типових обставинах.

Реалізм в літературі - це твори Стендаля (Анрі Марі Бейль), Проспер Меріме, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер, Уільям Теккерей, Чарльз Діккенс, Генріх Гейне.

Реалізм в музиці відзначився перш за все створенням консерваторій - вищих учбових закладів по підготовці композиторів і музикантів. Перша консерваторія була відкрита в Німеччині в Лейпцигу в 1843 році її засновником і першим директором був Ф. Мендельсон-Бертольді.

І знову відбувається трансформація опери - Дж. Верді, опера Шарля Гуно "Фауст, Жоржа Бізе "Кармен".

Популярністю користувався жанр оперети. Для оперети багато зробили. І.Кальман, Йоган Штраус-син.

В образотворчому мистецтві реалізм проявився в творчості художників -барбізонців (назва околиці Парижу, де працювали митці) - Теодор Руссо, Жюль Дюпре, Констан Тройон, Шараь Франсуа Добіньї.

На ґрунті реалізму в останній третині ХІХ ст. складається натуралізм, представники якого прагнули і вимагали об'єктивного, точного, безпосереднього зображення дійсності і людського характеру. Вони ставили перед собою завдання вивчити людину і суспільство так, як природознавець вивчає природу. Утвердженню цього методу сприяли досягнення природничих наук, а також філософія позитивізму О. Конта, який висловив віру в безмежні можливості науки. Сама теорія натуралізму була розроблена видатним французьким письменником Е.Золя. Навколо Е.Золя склалася ціла натуралістична школа, куди ввійшли Гі де Мопассан, Едмон Гонкур, Альфонс Доде. Прагнучи до максимальної правдивості зображення дійсності художники послабили увагу до краси мистецтва, що призвело до виникнення напрямків, які заперечували натуралізм.

Імпресіонізм виник у Франції в 90-х роках ХІХ ст. і пов'язаний з творчістю таких майстрів як Едуард Мане, Клод Моне, Едгар Дега), Огюст Ренуар. Основна ідея імпресіонізму - це показати людину в нерозривній єдності з навколишнім світом.

У 70-х роках ХІХ ст. виникає така своєрідна художня течія як символізм. Символісти вважали, що головне у художній творчості - це інтуїтивне і підсвідоме. Виходячи з ідеї про символічність будь-якого мистецтва, представники нього напряму були переконані, що символ поєднує земне і емпіричне з іншими світами з глибинами духу і душі, з вічним і абсолютним.

Метром і лідером цього напряму був французький поет Стефан Маларме. Яскравим прикладом символізму став відомий малюнок "Павук", автор Оділон Редон. Значний внесок у теорію і практику символізму зробили Артюр Рембо та Поль Варлен.

Символічні прояви несе на собі і музика Ріхарда Вагнера, який висунув ідею синтезу мистецтв, насамперед музики і поезії. Музика була тим засобом, який може подолати раціональне мислення.

На художню культуру Європи ХІХ ст. суттєво вплинула песимістична філософія Артура Шопенгауера. На підставі її ідей виникає ще один напрямок культури - експресіонізм, ідеологом якого був норвезький художник Едвард Мунк. Ця течія базувалась на тезі, що світ жорстокий і абсурдний, в ньому існує велика кількість нерозв'язаних суперечностей і конфліктів, за таких умов, людина приречена на самотність, а її дії безглузді. Експресіоністи піднесли суб'єктивізм на рівень загального закону сприйняття світу. Така тенденція проходить через творчість одного з фундаторів напрямку - австрійського художника О.Кокошки.

Органічний зв'язок з художнім мисленням мають ідеї Ф.Нщше і Зігмунда Фрейда.

Ці погляди впливали на художню творчість, сприяючи виникненню нових течій. Однією з них був кубізм, який уособлював творчість П.Пікассо, Ж. Бракка, Ф. Леже. Кубісти вважали, що людське око неправильно відбиває дійсність, насправді речі значно простіші, геометричні. тому і своє бачення світу вони передавали геометричними фігурами в коричневих, сірих і чорних тонах. Метр поезії кубізму Гійом Аполінер заперечував зв'язок між художнім образом і дійсністю - мистецтво має виражати індивідуальність художника.

Ці ідеї наблизили виникнення ще одного напряму - абстракціонізму. Його естетичні принципи викладені в книзі В. Кандинського "О духовном в искусстве" (1910), український митець А.Богомазов (1880 - 1930) в трактаті "Живопис і елементи" значно раніше обґрунтував аналогічні ідеї. Абстракціонізм намагався матеріалізувати внутрішній голос людини, застосовуючи тільки червоний, білий, чорний кольори.

Ідеї відомого австрійського психіатра Зиґмунда Фрейда про підсвідоме як таке та про творчоспонукальну роль підсвідомого, сексуальних почуттів, реальності сновидінь стали підґрунтям для виникнення такого напрямку як сюрреалізм. Теоретиком сюрреалізму був А.Бретон. Абсолютний бунт, тотальна непокора, неухильний саботаж, гумор і культ абсурду – це шляхи і засоби, якими користуються цей напрямок. Яскраві представники - Сальвадор Далі, Луї Арагон, І.Тангі.

Дадаізм виникає в 1916 році одночасно в США і Швейцарії. Засновник дадаїзму - Трістіан Тзара. Цим словом можна позначити все, що завгодно. Основна увага приділяється випадковостям, психічному автоматизмові дій, принципам алогічного мислення, довільності форм, які нічого не виражають. В 1922 р. дадаїзм вливається в сюрреалізм.

Перша світова війна призвела до кризи гуманізму і поширенню тоталітарних тенденцій, схилянню перед силою і жорстокістю. На підставі таких ідей виникає футуризм (від лат. – future - майбутнє). Батьківщина футуризму - це Італія. Футуристи, на відміну від інших художніх течій, не були аполітичними, а намагалися створить свою власну політичну партію. Ідейним лідером був Марінетті (1876 - 1944). Прихильники футуризму підтримували війну як "гігієну людства". Футуристам притаманний культ насильства і сили, вони славили вік техніки і міської цивілізації, сільський краєвид для них був символом застою, вони не бажають зберігати єдність людини з природою. Ідеал майбутнього - це переповнене машинами місто, в якому губиться людина.

Дата добавления: 2013-12-14