Здібності

ХАРАКТЕР – ЦЕ СУКУПНІСТЬ СТІЙКИХ ІНДИВІДУАЛЬНО-СВОЄРІДНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ (РИС) ОСОБИСТОСТІ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ТИПОВІ ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ В ПЕВНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ ТА ЇЇ СТАВЛЕННЯ ДО ОТОЧУЮЧОГО СВІТУ, ДІЯЛЬНОСТІ, ІНШИХ ЛЮДЕЙ, САМОЇ СЕБЕ

ХАРАКТЕР

Характер

Однією із таких властивостей, що формується за умов безпосереднього впливу суспільства, взаємодії особистості з іншими людьми, є характер ( в перекладі з грецької – «риса», «ознака», «відбиток»).

Тому знаючи характер людини, можна передбачити, як вона буде діяти за тих чи інших умов, бо це певна програма її поведінки.

В своєму формуванні, розвитку та функціюванні характер людини тісним чином пов’язаний з темпераментом, бо останній визначає його психомоторику. До того ж, як і темперамент, характер є достатньо стійким і слабозмінним. В становлені характеру людини провідну роль мають форми її соціальних (міжособистісних) взаємовідносин. Формування характеру починається з дитинства та залежить переважно від тих умов життя, виховання, діяльності та відносин, які дитина бачить навколо, вступає з оточуючими та засвоює.

В структурі характеру виділяють декілька груп рис, які виявляють певне ставлення людини до оточуючого світу і є важливими для формування характеру. Зміна характеру чи окремих рис потребує значних вольових зусиль

До складу характеру входять наступні риси особистості.

По-перше, це ті властивості особистості, що визначають вчинки людини відносно вибору цілей її діяльності. В цьому випадку характерологічні риси особистості можуть, наприклад, виявлятися як раціональність, розсудливість, обачливість або ж навпаки.

По-друге, в структуру характеру входять риси, що відносяться до дій, завдяки яким збувається досягнення визначених цілей: наполегливість, цілеспрямованість, послідовність та т. ін., а також альтернативні риси.

По-третє, до складу характеру входять чисто інструментальні риси, що прямо пов’язані з темпераментом: екстраверсія-інтроверсія, стриманість-імпульсивність.

З іншого боку структура рис характеру проявляється у тому, як людина ставиться: 1) ДО ІНШИХ ЛЮДЕЙ, демонструючи увагу, принциповість, прихильність, комунікативність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси; 2) ДО СПРАВ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, точність,рішучість,ретельність, серйозність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси;3) ДО РЕЧЕЙ, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси;4 ) ДО СЕБЕ, проявляючи розумний егоїзм, впевненість у собі, нормальне самолюбство, почуття власної гідності чи протилежні риси.

Кожна людина має свій неповторимий характер.

Сполучення різних рис характеру у однієї людини дозволяє віднести її до визначеного типу. Зауважимо, що було багато спроб побудови типології характеру. Всі вони спирались на наступні ідеї:

1) характер людини формується в ранньому віці і на протязі усього життя демонструє більш-менш значну сталість;

2) сполучення особистісних рис, що входять до характеру, не є випадковим і утворює типи, що чітко розрізняються, що знаходить своє відображення в типовості характерів;

3) більша частина людей належить до якогось типу характеру.

Однією з таких типологій акцентуацій є типологія німецького психіатра Карла Леонгарда. Він виділяв слідуючі види акцентуацій.

ГІПЕРТИМНИЙ ТИП характеру, особи яким властива підвищена контактність, багатослівність, чітка визначеність жестів, міміки, енергійність,

оптимізм, підвищена конфліктність, деяка легковажність, негативне ставлення до жорсткої дисципліни та т. ін.;

ДИСТИМНИЙ ТИП характеру, особи яким характерні серьозність, сумлінність, правдивість, домінування песимістичних настроїв, деяка пасивність, індивідуалізм і т. ін.;

ЦИКЛОІДНИЙ ТИП характеру, особи яким властиві постійна зміна (перепади) настрою, завдяки чому може виглядати як особа з гіпертимним характером, якщо у неї підвищений настрій, або як людина з дистимним характером, якщо настрій у неї пригнічений;

ЗБУДЖЕНИЙ ТИП характеру, особи яким притаманна низька контактність в спілкуванні, похмурість, схильність до конфліктів, занудство, сповільненість вербальних та невербальних реакцій, в спокійному стані - сумлінність, акуратність, любов до тварин та маленьких дітей, при емоціональному збудженні - слабкий контроль за поведінкою, роздратованість і т. ін.;

ЗАСТРЯГАЮЧИЙ ТИП, особи у яких типова помірність в спілкуванні, занудство, схильність до моралізаторства, небалакучість, прагнення до високих показників, підвищені вимоги до себе, уразливість, мстивість, підвищена вимогливість до близьких та до підлеглих;

ПЕДАНТИЧНИЙ ТИП, особи, що схильні до формальних вимог, занудливі, але разом з тим сумлінні, акуратні, надійні, малоконфліктні;

ТРИВОЖНИЙ ТИП, особи яким властиві невпевненість в собі, мінорний настрій, малоконтактність в спілкуванні, ретельність, дружелюбність, деяка беззахісність від інших людей;

ЕМОТИВНИЙ ТИП характеру людини, яка відрізняється добротою, співчутливістю, підвищеним почуттям відповідальності, обмеженим колом спілкування, завеликою чутливістю;

ДЕМОНСТРАТИВНИЙ ТИП, такій особі властиві легкість в спілкуванні, прагнення до лідерства, потяг до влади та заохочень, вміння пристосовуватися до людей, схильність до інтриг, артистичність, оригінальність в мисленні та діях, егоцентризм, блудливість, хвалькуватість;

ЕКЗАЛЬТОВАНИЙ ТИП характеру особи, що демонструє високу контактність, багатослівність, закохуваність, неконфліктність, альтруїстичність, добрий смак, мінливість настрою.

ЕКСТРАВЕРТИВНИЙ ТИП, особи,що характеризується високою контактністю, широким колом знайомств, неконфліктністю, відсутністю прагнень до лідерства, ретельністю, легковажністю, пристрастю до розваг.

ІНТРАВЕРТИВНИЙ ТИП, особи, що відрізняється замалою контактністю, відлюдністю, слабкими зв’язками з іншими людьми, принциповістю, упертістю, ригідністю мислення, значною прихильністю до власних ідей, позицій.

Характер формується, на основі темпераменту, з перших днів життя людини і до останніх її днів. Сензитивним же періодом життя, коли закладаються основи характеру, є вік від 2-3 до 9-10 років, коли діти багато й активно спілкуються з дорослими. При цьому раніше інших у людини з’являються такі риси як доброта, товарискість, чуйність, а також протилежні їм якості: егоїстичність, байдужість до людей, черствість. В ранньому і дошкільному віці закладаються властивості характеру, що мають відношення до праці – працелюбність, акуратність, сумлінність, відповідальність, наполегливість. В перших класах школи формуються риси характеру, що мають пряме відношення до навичок соціального спілкування.

Починаючи з підліткового віку важливу роль у формуванні характеру відіграє самовиховання. Тому саме тоді інтенсивно розвиваються і закріпляються вольові риси характеру. Але, зауважимо, що їх світоглядні і моральні засади з’являються пізніше – в ранній юності. До закінчення школи характер людини уже має завершений вигляд і далі змінюється незначною мірою. Взагалі, характер людини може свідомо, тобто цілеспрямовано, вдосконалюватись самою людиною за рахунок зміни соціальної поведінки, спільної діяльності, спілкування з іншими людьми, саморозвитком.

До особливостей характеру людини можна також віднести рівень розвитку соціального і емоційного інтелекту. Так, СОЦІАЛЬНИЙІНТЕЛЕКТ – це компетентність, якою людина користується для вирішення життєвих проблем, це здатність людини адаптувати свою поведінку задля максимально ефективного використання обставин, що склались, для досягнення особистісних цілей. ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ – це здатністьлюдини розпізнавати та розуміти свої та чужі емоції і почуття, використовувати та контролювати їх в своїх судженнях та діях. Емоційний інтелект створює три сфери які складаються з таких компонентів: максимально точне розпізнавання своїх та чужих емоцій, керування своїми емоціями, стратегічне використання емоцій у формуванні мотивації та вирішенні завдань. Вищим рівнем розвитку соціального і емоційного інтелекту є СОЦІАЛЬНА АДАПТОВАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ТА БІЛЬШ УСПІШНА САМОРЕАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ В СОЦІУМІ.

ЗДІБНОСТІ – одне з найбільш відомих і загальних психологічних понять.

Визначення, яким користувались у 18-19 ст., є таке: “Здібності – це такий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, вмінь та навичок, що забезпечують успішність виконання людиною різних видів діяльності”.

Сьогодні найчастіше користуються визначенням який акцентує увагу на наступних ознаках здібностей:

по-перше, здібності – це індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від другої;

по-друге, до здібностей відноситься лише те, що має відношення до успішності виконання певної діяльності, чи декількох видів діяльності;

по-третє, здібності не зводяться до знань, вмінь, навичок, що вже набуті людиною, хоть і обумовлюють легкість та швидкість їх надбання.

Таким чином, чим більш розвинена у людини здібність, тим успішніше вона оволодіває діяльністю і виконує її, а сам процес оволодіння і відповідна діяльність дається людині суб’єктивно легше порівняно з навчанням або працею у тій сфері, до якої вона не має здібностей.

Отже об’єктивна формула здібностей має наступний вигляд:

ЗДІБНОСТІ = ПРОДУКТИВНІСТЬ + ЯКІСТЬ

Дата добавления: 2013-12-14