Культура. Цивілізація. Культурно-цивілізаційні грані глобалізації

Погоджуючись у цілому з позицією дослідників проблем глобалізації, що даний процес значною мірою охоплює нині фінанси і економіку, меншою мірою, хоча й досить активно, – політику, а ще меншою мірою – духовне життя суспільства, традиції і національну культуру, відзначимо також і те, що процес глобалізації поки що перебуває в стадії становлення і розвитку. Неоднозначність у визначенні підходів до дослідження сутності глобалізації, присутність ідеологічної складової в поглядах окремих дослідників і експертів на даний феномен призводить до упередженої і не завжди об’єктивної оцінки об’єктивного, закономірного процесу розвитку світової спільноти, оптимістичного та песимістичного його сприйняття, недооцінки значення окремих сфер суспільного життя, в тому числі культури.

Ідеї співіснування і взаємодії світів економіки, політики і культури сформовані й обговорюються досить давно. Можна перебільшувати чи недооцінювати якусь із цих трьох сфер, але в реальному історичному бутті вони так чи інакше були взаємопов’язані і діяли спільно. Інша справа, що на перший план могла вийти економіка, як, скажімо, в епоху класичного капіталізму, або політика, що спостерігалося в останні десятиліття ХХ ст. Без сумніву, нинішній проект глобалізації є економічним. Але не було в історії Нового часу прецедента, щоб саме культура (в широкому розумінні цього поняття, тобто така, що включала б як підсистему господарську, економічну діяльність), була визначальним фактором суспільного розвитку. Між тим у зазначеній тріаді культура посідає особливе місце і виступає фактором ціннісного, цільового, сенсоутворюючого забезпечення і легітимації всієї людської життєдіяльності. До того ж, як підтверджує практика, сучасний тип науково-технічного розвитку повністю узгоджується з альтернативними, на перший погляд, чужими західним (техногенним) цінностям і світоглядним ідеям незахідних культур.

Аналіз трансформацій в „успішних” і „неуспішних” державах доводить, що механічне перенесення західних принципів організації економічного, як і будь-якого іншого, життя в незахідні цивілізаційні умови, дає виключно негативні результати. Прикладом цього є більшість африканських, латиноамериканських і пострадянських країн. Успіхів досягають лише ті держави, уряди яких свідомо, послідовно і цілеспрямовано адаптують елементи західних інституцій (а не західну інституційну систему як таку) до власних умов, синтезують і модернізують свої установи в ході адаптації певних, визнаних не лише корисними, а й такими, які можна адаптувати до конкретного середовища, досягнень західної цивілізації.З огляду на це, глобалізація постає як системна, багатоаспектна і різнорівнева інтеграція різноманітних державно-правових, економіко-фінансових і суспільно-політичних інститутів, ідей, принципів, зв’язків, морально-політичних, матеріальних та інших цінностей, різноманітних відносин.

Дата добавления: 2013-12-14