Перевиховання та його способи

Змістовна область, або область дослідження.

Екстернальна стратегія

Індуктивна стратегія

Дедуктивна стратегія.

Теорія конструювання тестів

Основні стратегії конструювання тестів. В психодіагностиці виділяють 3 основні стратегії конструювання тестів:

1. дедуктивна
2. індуктивна
3. екстернальна

Дедуктивна стратегія, або ще її часто називають змістовною стратегією, базується на теоретичний уявленнях дослідника про особистість, який конструює завдання, за допомогою яких оцінюватимется психологічний конструктор.

Індуктивна стратегія передбачає використання факторного аналізу чи інших статистичних процедур, що базуються на кореляційних зв’язках, дослідник ніби дозволяє даним говорити самим за себе.

Екстернальна стратегія, яка є емпіричною за своєю суттю і базується на порівнянні контрастних груп досліджуваних.

Психологічне поняття (конструктор) – конструювання питань

Результати наукових досліджень – конструювання питань

Спостереження за специфічною групою досліджуваних – конструювання питань

Змістовна область – певне досліджуване поняття, певне психічне явище, певний стан, певна поведінкова тенденція.

Змістовна область має свій зміст і свій обсяг.

В зміст входить визначення поняття, теорія про дане поняття, підходи науковців до даного поняття.

Обсяг – це конкретні досліджувані, які можуть бути носієм змістовної області (вік, стать), певний контекст, чи ситуація, в якій змістовна область проявляється.

Домашнє завдання на наступний тиждень* (логіка, етика емоцій, будуть всі люди починаючи з 12 років, можливо, суб’єктивність обєктивність)

Специфікація тесту – це визначення кількості завдань методики.

Для того, щоб методика вважалася більш-менш надійною необхідний мінімум з 20 завдань. При проведенні пілотажного дослідження завдань має бути як мінімум на 50% більше ніж завдань у кінцевому варіанті методики.

*В наших опитувальниках має бути 20 завдань

Поняття маніфестації

Маніфестація – це є поведінковий рівень вираження змістовної області, який можна реєструвати.

Наприклад:

Прагнення до лідерства

Маніфестації:

Робота з переконаннями інших людей

Активна суспільна соціальна поизція

Здатність до організації роботи інших людей

Після того, як дослідник визначає маніфестації він до кожної з них придумує (конструює) питання, які відповідають конкретній маніфестації.

*В нашому випадку потрібно буде мати 4 маніфестації і по 5 питань до кожної маніфестації.

При розробці завдань дослідник керується певними правилами:

1. кожне завдання формулюється ясно і просто, разом з тим необхідно прагнути до того, щоб досліджуваний не здогадався про те, для дослідження якої риси призначене те, чи інше завдання.
2. завдання повинні відображати конкретні, а не загальні аспекти досліджуваної області поведінки. Замість питання «Чи подобається вам спорт?» краще використати більш конкретне питання «Чи регулярно ви граєте в ту, чи іншу спортивну гру?»
3. всюди, де тільки можливо потрібно уникати використання таких слів як «часто», «рідко», «інколи» і т. д., оскільки у різних досліджуваних можуть бути цілковито різні уявлення про це.
4. Слід уникати термінів, що виражають почуття чи ставлення, наприклад, на питання «Вам подобається читати художню літературу?» слід замінити на питання, «Чи читаєте ви художню літературу?»
5. Якщо на запитання передбачені варіанти відповідей, то важливо, щоб кожний варіант сприймався досліджуваним, як імовірнісний та можливий. Не має бути відчуття правильної, чи неправильної відповіді.

Види тестових завдань в особистісних опитувальниках як правило використовується 3 типи завдань:

1. дихотомічні завдання
2. трихотомічні завдання
3. завдання з рейтинговими шкалами

Дихотомічний тип передбачає дві альтернативи (так, чи ні, праве, ліве і т. д.).

Трихотомічний тип передбачає три варіанти відповіді

Завдання з рейтинговими шкалами передбачає оцінювання досліджуваним чогось в балах.

Дихотомічні завдання дуже зручні у використанні. Вони призводять до чіткої відповіді, але деколи вони обмежені і досліджуваному хочеться, якогось альтернативного варіанту.

Трихотомічний тип переважає більше варіантів відповідей, є більше можливостей виразити свої переживання, але є схильність до установки на серединні, чи крайні відповіді.

Завдання з рейтинговими шкалами. Рекомендується використовувати не більше семи градацій в опитувальниках і важливим є те, чи парною, чи не парною є кількість градацій.

В методиках рекомендують використовувати завдання одного типу.

Установки на згоду (людина погоджується практично зі всім) долаються за допомогою введення так званих «зворотних» завдань, або їх ще називають реверсивними завданнями. Кількість зворотних питань повинна прирівнюватись до кількості прямих питань.

Установки на соціально одобрювану відповідь. В опитувальник не слід включати питання, що можуть бути оцінені досліджуваним з точки зору їх соціальної бажаності, чи не бажаності.

Установки на невизначені відповіді, або відповіді так званої «серединної» категорії. Такі установки вирішуються за допомогою інструкцій.

Установки на крайні відповіді (найчастіше зустрічаються у завданнях з рейтинговими шкалами, людина не хоче напружуватись, щоб розбиратись в градації, це дає можливість швидко пройти завдання, але це не будуть щирі відповіді, уникнення відвертості).

Перевиховання необхідне тоді, коли у дитини склалися погані звички в поведінці, сформувалася негативна мотивація і відповідна спрямованість особистості.

Способи перевиховання:

· Врахування внутрішніх мотивів.
Сприятливі особистісні умови до перевиховання:

1. потреба учня в співчутті і захисті дорослого.

2. потреба в схваленні оточуючих.

3. потреба зайняти певне місце в колективі.

· Врахування психічного стану учня у момент дії на нього.

· “Заміна дії” - знайти таке завдання для підлітка, яке давало б йому можливість психологічного задоволення і не було б антигромадським.

· Концентрація на здорових, позитивних сторонах — констатація досягень, прагнення знайти і вказати підліткові на те хороше, що в ньому є.

2. Групи “важких” школярів та методи їх корекції

1. Девіантна поведінка.

2. Емоційно нестійкі.

3. Збудливі, афективні.

4. Недовірливі, скритні, образливі.

5. З комплексом неповноцінності.

Школярі з девіантною поведінкою

· До дітей з девіантною поведінкою відносять тих, хто має відхилення в моральному розвитку, закріплені негативні форми поведінки, хто постійно проявляє недисциплінованість.

· Частина таких підлітків має відхилення у фізичному розвитку.

· Такі підлітки зазнають у школі престижного неблагополуччя (їх зневажають однолітки і вони не задовольняють свою потребу займати активно позицію в класному колективі).

Групи школярів за ступенем педагогічної та соціальної занедбаності

Перша група — школярі, які мають нормальні стосунки з оточуючими, але є недоліки в характері.

· Конфлікт між бажаннями та можливостями, між свідомістю і поведінкою призводить до того, що ці школярі не вміють ладнати з батьками, педагогами та ровесниками.

· В них не вироблені правильні критерії оцінки життєвих ситуацій, тому вони не завжди можуть відділити хороше від поганого.

· Свої недоліки ці школярі знають, але боротися з ними не можуть, оскільки не підготовлені батьками та школою до свободи дій.

Друга група — школярі, які мають надміний егоцентризм, що перетворює їх окремі недоліки та звички у негативні риси характеру, робить їх важкими у спілкуванні.

· Себелюбні, егоїстичні, нетовариські;

· послаблене почуття сорому;

· на засудження їх поведінки реагують озлобленням, заздрістю, бажанням зробити все навпаки, заподіяти біль іншим;

· не бажають нікому підкорятися, заперечують за будь-ким право на їх виховання;

· все в житті стає для них нецікавим, вчитися не хочуть, будь-яка робота сприймається як тягар;

· в досягненні бажаної цілі часто проявляють велику силу волі, а на подолання невеликих труднощів, пов’язаних за необхідністю, такої сили не проявляють;

· легко потрапляють в нехороші компанії.

Третя група — школярі, які вирізняються надмірною цинічністю, схильністю до хуліганства, правопорушники;

· озлобленість, нестриманість. Агресивність, байдужість до переживань інших, брехливість, для багатьох — боягузливість;

· стосунки з батьками — порушені, через що — низька самооцінка, конфліктність, жорстокість до слабких;

· контроль з боку школи та батьків — відсутній;

· часто мають неодноразові приводи в міліцію.

Умови, які сприяють формування важких підлітків.

· Недостача розумового розвитку в цілому (але не патологія), що перешкоджає правильному аналізу своєї поведінки і прогнозуванню її наслідків;

· недостатня самостійність мислення і тому велика навіюваність і конформність;

· низька пізнавальна активність, збідненість та нестійкість духовних потреб;

· порушення невротичного характеру і психопатичні розлади.

Емоційно нестійкі школярі

· кидають розпочате, переключаються на інше заняття, легко піддаються будь-якій спокусі, легко навіювані, імітатори.

Методи корекції:

· твердий режим, тактовний контроль, перевірка виконання кожної роботи;

· закріплення педагогічних впливів тривалий час — у роботі з ними, зважаючи на їх легку піддатливість педагогічному впливу, не можна заспокоюватися на перших досягнутих успіхах, потрібно закріпити їх в регулярній діяльності, для чого потрібний тривалий час.

· хороші товариші, індивідуальне шефство, усунення “спокус”.

Збудливі, афективні школярі

· сила вибуху не відповідає силі подразників; вибуховість і ворожість є захисними діями, які швидко закріплюються в характері.

Методи корекції:

· усунення причин афективності;

· рівне, спокійне, співчутливе ставлення до школярів;

· вплив на сім’ю, створення нових взаємин серед її членів, зміна їх ставлення до дитини;

· виховання дружелюбності, доброзичливості, витриманості, вміння володіти собою.

Недовірливі, скритні школярі

· формуються під впливом авторитарного виховання, образливого ставлення, за надання переваги іншим дітям, улюбленцям;

· заглиблюються в себе, замикаються, проявляючи байдужість, апатію;

· зазвичай спокійні, але не включаться в роботу класу, особливо якщо ця робота для них важка;

· уникають неспокійних однолітків і галасливої компанії.

Методи корекції:

· застосування особливого такту і обережності;

· використання доброзичливої турботи, уваги;

· залучення до колективу через підбір надійних товаришів;

· включення в жваву, активну роботу.

Образливі школярі

· Образливість — це емоційний розлад особистості, який визначає легкість виникнення емоції образи.

· У городих, марнославних, самолюбивих учнів спостерігається підвищена чутливість усвідомлення власної гідності, тому вони розцінюють самі звичайні слова, що сказані на їхню адресу, як образливі, підозрюють, що їх спеціально ображають, хочуть принизити.

· Образливість найбільша у підлітків і частіше вища у дівчат, ніж у хлопців (дослідження П. А. Ковальова).

· Обьразливість пов’язана зі схильністю до агресивної поведінки, причому в більшій мірі у дівчаток, ніж у хлопчиків.

Школярі з комплексом неповноцінності

· Комплекс неповноцінності — особливості поведінки людини, спричинені стійким уявленням про свою фізичну, психічну або моральну ущербність (за звичай, через необ’єктивну самооцінку). Уявлення про недоліки деколи існує підсвідомо, в згорнутому вигляді.

Методи корекції:

· Концентрація педагогічних зусиль довкола здорових, позитивних сторін.

· Врахування та задоволення потреби підлітка в спілкуванні.

Сором’язливі школярі

· часто заглиблені в себе, некомунікабельні;

· їм легше контактувати з молодшими за віком, ніж зі старшими і компетентнішими людьми;

· в групі зазвичай тримаються відособлено, рідко вступають в розмову, ще рідше починають її самі;

· в розмові поводять себе ніяково, прагнуть вийти із центру уваги, менше і тихше говорять;

· частіше слухають, аніж говорять;

· не наважуються ставити зайві запитання, сперечатися

· свою думка висловлюють несміливо та нерішуче;

· їм важко прийняти рішення.

Наслідки сором’язливості (П. Пілконіс, Ф. Зімбардо)

· Сором’язливість сприяє соціальній ізоляції і позбавляє людину радості спілкування і соціальної (емоційної) підтримки.

· Людина стає врзаливою у стресових ситуаціях через недорозвиток навичок соціальної взаємодії.

· Сором’язливі схильні думати про себе, як про неповноцінних, не підозрюючи, що інші теж можуть переживати зніяковіння.

· Сором’язливість не дозволяє іншим людям позитивно оцінити достоїнства людини, якій вона притаманна

· Сором’язливість утриу

· людину від ттого, щоб висловити свою думку, відстояти свої права.

· Соромязливість супроводжується негативними переживаннями самотності, тривожності і депресії, вона посилю

· надмірне зосередження на собі і своїй поведінці.

Причини соромязливої поведінки дошкільнят (Л. Н. Галігузова)

· Ставлення дитини до оцінки дорослим її діяльності. У соромязливих дітей спостерігається загострене очікуванні і сприймання оцінки.

· Власне ставлення дитини до своїх конкретних дій не залежить від оцінок дорослого. Діти поводяться сором’язливо, якщо очікують неуспіх в діяльності.

· Загалом самооцінка дитини, яка відображається в її невпевненості в позитивному ставленні до неї дорослого, в одночасному бажанні та боязні привернути до себе його увагу, виділитися із групи ровесників, опинитися в центрі уваги.

· Сором’язливі діти відчувають потребу відгородити внутрішній простір своєї особистості від стороннього втручання і разом з тим мають бажання спілкуватися з дорослим.

Таблиця “Основні тпип несприятливого розвитку молодших школярів”.

3. Емоційні дефекти характреу та їх педагогічна корекція.

4. Активно-вольові дефекти характеру та їх педагогічна корекція

Див.: Столяренко. Л. Д. Педагогичесая психология.

5. Типи педагогічного спілкування та роль особистості вихователя у перевиховання.

Позитивний тип спілкування

Негативний тип спілкування

Дидактогенії

Дата добавления: 2013-12-14