Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології. - К.: МАУП, 2004

План

1. Поняття забруднення та їх класифікація.

2. Концентрації та рівні забруднення.

3. Забруднювачі.

4. Основні види антропогенного забруднення довкілля.

· Шкідливі викиди промисловості та транспорту.

· Мінеральні добрива та пестициди.

· Шумове забруднення.

· Радіоактивне забруднення.

· Електромагнітне забруднення.

5. Основні методи визначення забруднень.

Література:

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник.-К.:Либідь, 1997.-288 с.

3. Бойчук Ю.Д., Шульга М.В. та ін. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник.– Суми: Університетська книга, 2004. –352с.

4. Джигирей В.С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища (Екологія та охорона природи). Львів: Афіша, 2000.-272 с.

5. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології. – К.: Вища школа, 2004. – 382с.: іл.

6. Злобін. Основи екології. – Львів: Афіша, 1999.-256 с.

1. Поняття забруднення та їх класифікація

Загроза загибелі людства від забруднення ним довкілля — одна з популярних тем преси й інших засобів масової інформації. Особливо вражають документальні фотографії величезних сміттєзвалищ, спотворених пляжів Середземномор’я й віддалених куточків тропіків, „прикрашених” залишеними тисячами туристів бочками і пляшками захмарних полонин Альп і Гімалаїв тощо.

Та писати про забруднення з точки зору науки не так просто. Якщо не виокремлюватися з власного біологічного виду, то необхідно послідовно обстоювати його пріоритети. З огляду на такий варіант легко, як це й робить у своїх документах Всесвітня організація охорони здоров'я, дати таке визначення забруднення:

Забруднення — явище появи у довкіллі людини забруднюючих речовин чи будь-яких інших агентів (від вірусів до звукових хвиль надмірної інтенсивності), які безпосередньо чи опосередковано негативно впливають як на саму людину, так і на створене нею для власних потреб штучне середовище.

Саме такий підхід, на наш погляд, притаманний більшості людей. Він особливо характерний для тієї їх частини, яка у сучасних суспільствах вбачає своїм основним завданням „підвищення рівня життя співвітчизників”.

Зовсім інший варіант визначення забруднення обстоюють екологи, які усвідомлюють, що поблажливість до злочинно-егоїстичних дій і потягів людства йде йому тільки на шкоду.

Саме антропоцентричний (той, що ставить у центр відліку людину, оцінюючи всі явища виключно через її пріоритети) підхід до всіх дій і намірів минулого і сучасного є основною причиною прискореного руху людства до прірви.

В екологічному визначенні поняття „забруднення” намагаються відійти від антропоцентризму, наголошуючи на тому, що воно стосується не лише людей і створеного ними штучного середовища, а сукупності всіх видів у біосфері та Землі з найближчим космосом:

Забруднення — внесення в довкілля, виникнення або раптове підвищення в ньому значень чи концентрацій хімічних, фізичних, біологічних, інформаційних або будь яких інших традиційних чи новостворених агентів і факторів, що спричинює втрату рівноваги і завдає шкоди для частини або більшості видів екосистеми, де сталося це явище.

Власне шкідливу речовину чи фактор теж називають „забруднення” (хоч краще — „забруднюючий агент”). Тому це слово, як і подібні до нього (типу „випромінювання”), у різному контексті означає і явище забруднення, і матеріального агента, значення якого вийшло за межі норми.

Класифікація забруднень.

· Природні і антропогенні.

Прикладом перших є пил і гази під час виверження вулкану, вода у періодичних „потопах” в українському Поліссі, несподіваний заморозок чи навіть сніг для квітучих вишень, віруси грипу чи нашестя сарани тощо.Cюди відносяться також: Коливання сонячної активності (за Чижевським О.Л.– хвилі життя), тощо.

Нас будуть цікавити антропогенні, створені чи спричинені людиною забруднення. Саме вони стали серйозною небезпекою для виживання людства, весь прогрес якого був рухом до створення щораз більшої кількості таких забруднень, які Природа, за всіх її зусиль, не може нейтралізувати швидко або й повністю.

Тривалий час у минулому переважна більшість сміття і створеного людиною були нешкідливими для довкілля. Вони складалися або з біологічних решток, що швидко розкладалися і входили в природні елементні цикли, або поширених навколо нас матеріалів — кременю та іншого каміння, черепашок тощо. Незначний відсоток виробів наших пращурів Природа так і не змогла „нейтралізувати”, наприклад, перетворити назад у глину кераміку всіх часів і народів, розчинити на атоми вироби з непрозорого старовинного скла тощо. Але вони хоч були неотруйні, а шкода оточенню під час їх виготовлення була мінімальною.

Ми вже згадували, що і скотарі, і землероби впливали на довкілля. Найактивніші і найневміліші з них подекуди примудрялися зробити його навіть непридатним для власного проживання. Звісно, це погано, але люди у стародавні часи бодай не отруювали його, використовуючи майже виключно природні матеріали.

А от людина міська відзначила свою появу справжнім фонтаном виробів (зокрема, й високоотруйних), з якими Природа або нічого вдіяти не могла, або справлялася з великими втратами для живого. Суттєво й те, що ці "вічні" (стійкі або незруйновані) речовини і вироби міські люди вносять у довкілля дуже концентровано. Нарешті, "людина міська" спокусила і селянина можливістю легко підвищити врожайність: ось тобі трактор, міндобриво, гербіциди, пестициди, дефоліанти, застосовуй, збереш удвічі-утричі більше.

Але ж багатьох з цих речовин ніколи не існувало, тому не дивно, що вони поступово нагромаджувалися і врешті-решт, як перший з інсектицидів (дослівно „вбивці комах”) — ДДТ (його творець навіть отримав свого часу Нобелівську премію), стали смертельно небезпечними не тільки для шкідливих комах, а й для всього живого.

· Стійкі (незруйновані біосферою за короткий час без негативних наслідків для неї) і нестійкі (ті, що зникають або модифікуються до безпечного стану під впливом біосфери чи фізичних умов на поверхні Землі).

Заміна традиційних речовин (метали, стійкі пластичні маси тощо) новими, які у потрібний момент деградують (розкладаються) на "звичні" для біосфери сполуки, — одне з великих і благородних екологічних завдань сучасних технологій.

· З практичного боку, забруднюючі агенти найчастіше поділяють за їх походженням на промислові і непромислові (сільськогосподарські).

· 4. Залежно від природи забруднення поділяють на енергетичні і матеріальні.

Можна застосувати останній підхід і для класифікації промислових виробів і відходів, виокремлюючи:

механічні – різні тверді частки та предмети, викинуті, спрацьовані, вилучені з вжитку;

хімічні – гази, рідкі сполуки і штучні речовини, які надходять у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин та енергії;

фізичні (всі види полів, хвиль і випромінювань), – зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною;

біологічні – створені чи модифіковані під впливом людини найпростіші, рослини, тварини – бактеріологічна зброя, СНІД, катастрофічне розмноження рослин чи тварин, що людина зумисне або випадкова перенесла у чуже їй середовище.

Спрощену, але досить інформативну схему класифікації промислових забруднень наведено на рисунку.

· За розміром „зони ураження ” (площа і відстань поширення чи перенесення) забруднення класифікують так:

забруднення житла;

локальні;

регіональні;

глобальні.

· За „ силою ураження ” забруднення поділяються на кілька груп залежно від специфіки дії та рівня шкідливості для людини. Найшкідливіші ті, які діють на людину у найменших концентраціях чи кількостях (типовий приклад речовини з цієї групи — радіонукліди).

2. Концентрації та рівні забруднення

Для забезпечення нормальної тривалості „виживання” працівника в умовах забруднення запровадили нормування рівня забруднення.

Основою такого нормування є поняття „ гранично допустима концентрація ” (ГДК) забруднюючих речовин в оточуючому середовищі (у повітрі цехів і поза ними, воді, ґрунті тощо).

Гранично допустима концентрація — максимальна кількість шкідливих речовин в одиниці об'єму або маси середовища води, повітря або ґрунту, яка практично не впливає на стан здоров'я людини.

ГДК встановлюється компетентними установами, комісіями як норматив. Останнім часом при нормуванні ГДК враховують не лише вплив забруднювачів на стан здоров'я людини, але й їхній вплив на диких тварин, рослин, гриби і мікроорганізми, природні угруповання, а також клімат, прозорість атмосфери і санітарно-побутові умови життя. Зараз у більшості країн встановлено значення ГДК більш ніж для 700 шкідливих газів, парів і пилу в повітрі.

Власне, є кілька варіантів гранично допустимих концентрацій:

· ГДК робочої зони — повітряного простору до висоти 2 м над підлогою. Йдеться про зону, де перебувають працівники упродовж зміни, тому забруднення діють на них 8-9 год щодня (ГДК-8);

· середньодобова ГДК застосовується у тому разі, коли люди мають постійно жити у забрудненому середовищі, покидаючи його лише зрідка (ГДК-сд);

· максимальна разова ГДК передбачає перебування людини у забрудненій зоні впродовж 20 хв без подальшої суттєвої шкоди для свого здоров'я (ГДК-20).

Аналогічно існують ГДК для рівнів забруднення води, ґрунту, їжі тощо.

Складність встановлення меж окремих видів ГДК полягає в тому, що людей не можна використати для дослідів, які виконуються з білими мишами чи кроликами

ГДК для сумішей токсичних речовин (одночасної присутності кількох різнохарактерних забруднюючих агентів) встановлено лише кілька десятків.

Гранично допустиме навантаження ( ГДН) — граничне значення господарського або рекреаційного навантаження на природне середовище, яке встановлюється з врахуванням ємності природного середовища або ресурсного потенціалу, здатності до саморегуляції і відтворення з метою охорони навколишнього середовища від забруднення, виснаження і руйнування.

Для всіх об'єктів, які забруднюють атмосферу, розраховують і встановлюють норми гранично допустимих викидів (ГДВ).

Гранично допустимі викиди — кількість шкідливих речовин, що не має перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, і концентрація забруднювачів повітря, яка на межі санітарної зони не повинна перевищувати ГДК. Виконується інвентаризація джерел забруднення атмосфери для кожного підприємства, а також екологічна паспортизація всіх об'єктів, які забруднюють довкілля.

У зв'язку з тим, що в реальних умовах людина відчуває на собі комбіновану, комплексну і сумовану дію хімічних, фізичних та біологічних факторів навколишнього середовища і це реальне навантаження визначає можливі зміни у стані здоров'я, введено поняття максимально допустимого навантаження (МДН).

Під МДН слід розуміти таку максимальну інтенсивність дії всієї сукупності факторів навколишнього середовища, яка не справляє прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує санітарних умов життя.

Ці нормативи мають законодавчу силу і є юридичною основою для санітарного контролю.

Організм людини всіма силами захищається від ушкодження шкідливими речовинами. До певної межі нирки і печінка справляються зі знешкодженням токсинів чи канцерогенів, але не всюди, не завжди і не до кінця. Великі частинки пилу непогано вловлюються і знешкоджуються у верхній частині дихальних шляхів. Ситуація значно гірша з ультрадрібним пилом.

Атмосфера, води і ґрунти в Україні надто часто і в багатьох місцях характеризуються перевищенням гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (цифрові дані наводяться далі).

Може виникнути здивування — чому ще не всі захворіли внаслідок цього? Якщо ще раз звернутися до поняття ГДК, то можна дійти висновку, що її рівень гарантує не захворювання, а відсутність очевидного чи помітного впливу на здоров'я навіть після років перебування в таких умовах.

Значення всіх ГДК встановлюється з певним запасом безпеки.

3. Забруднювачі

Забруднювачі – джерела або „винуватці” появи у довкіллі шкідливих для живого речовин чи форм енергії.

Можуть бути як природними, так і антропогенними (штучними, створеними людиною). Загальної кількості забруднювачів не встановлено, їх нескінченно багато.

Антропогенні забруднювачі:

· Рекордсмен за масою забруднюючих речовин – гірничорудна промисловість. Для видобутку тонни, грама чи й міліграма потрібної речовини вона вивергає з надр і звалює на родючі ґрунти або зсипає у водотоки десятки тонн „порожньої” породи..

· Програючи за масою викидів, промисловість і транспорт легко беруть гору над усіма кар'єрами і шахтами за сумарною токсичністю і шкідливістю „своїх” забруднень.

В Україні через значні зміни в промисловості показники забруднення перестали підвищуватися, а часто й зменшуються.

· Сільське господарство.

· Людські поселення. Переважна частина великих міст — це індустріальні комплекси, і головна їхня проблема і нездоланна біда, на жаль, — продукування виробничих відходів, сміття.

Без шуму, диму і блискавок, характерних для вулканів, великі міста впливають на довкілля ще негативніше, ніж „вогняні гори”. Інколи вже за сотню кілометрів від промислового міста (типу нашого Кривого Рогу) прилади фіксують підвищений вміст пилу і газів. „Парфуми” деяких хімічних заводів Сходу України „свіжі” носи відчували з відстані багато кілометрів (у місцевих жителів багаторічна адаптація зуміла-таки знизити захисну реакцію організму, вони навіть дивуються невдоволенню приїжджих повітрям їхнього рідного міста).

У 1900 році у світі налічувалось 10 міст-мільйонерів;

– в 1975 — 185;

– в 2000 році їх число перевищить 400.

Очолюють цей список Нью-Йорк (14 164 тис), Лондон (10 772 тис.) і Токіо (10 686 тис). За ними йдуть три міста, що перевищують вісім мільйонів або наближаються до цієї цифри: Рейн-Рур (8736 тис), Шанхай (7432 тис.) і Париж (7420 тис.) і чотири міста, що мають або перевищують рівень шести мільйонів — Буенос-Айрес (6700 тис), Лос-Анджелес (6530 тис), Москва (6285 тис.) та Чікаго (5977 тис).

4. Основні види антропогенного забруднення довкілля

1. шкідливі речовини, що викидаються промисловими підприємствами, усіма видами транспорту;

2. пестициди і мінеральні добрива, що застосовуються в сільському господарстві,

3. транспортні та виробничі шуми, вібрації;

4. іонізуюче випромінювання;

5. світлові та теплові впливи тощо.

Достатньо навести деякі цифри і факти:

· Відомо, що за останні 100 років людство більше ніж у тисячу разів збільшило чисельність енергетичних ресурсів;

· за останні 35 років відбулося зростання більше ніж у 2 рази обсягів індустріальної і сільськогосподарської продукції. Загальний обсяг товарів і послуг у розвинутих країнах через кожні 15 років зростає у 2 рази.

· Звідси відповідно збільшується і кількість відходів господарської діяльності, які забруднюють атмосферу, водойми, ґрунти.

1. Шкідливі викиди промисловості та транспорту.

Взявши у природи 100 одиниць речовини, людство використовує 3—4, а 96 одиниць потрапляє у відходи. У розрахунку на кожного мешканця індустріально розвинутих країн, щорічно добувається близько 30 тонн природних ресурсів, з них лише 1—1,5% набирає форми продукту, що споживається, а решта потрапляє у відходи.

Внаслідок спалювання палива частка вуглекислого газу в атмосфері збільшилася за останні 30 років на 25—30 %. За передбаченням футурологів, це може призвести на початку XXI століття до підвищення середньої температури на 1,5— 2 °С і зростання площі пустель.

Щорічно світова промисловість скидає в річки понад 160 куб. м шкідливих стоків.

Дата добавления: 2013-12-14