Лекція 4. Особливості діяльності соціального педагога щодо вибору і реалізації соціально-педагогічної технології

У кожній конкретній ситуації соціально-педагогічної діяльності перед фахівцем стоїть проблема - як забезпечити її оптимальність і ефективність. Треба вміти вибрати саме ту соціально-педагогічну технологію, що в даній ситуації найбільш доцільна, і, головне, забезпечити високу дієвість її реалізації в роботі із клієнтом, групою.

Не можна не погодитися з думкою, висловленої В. П. Беспалько: "Будь-яка діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво базується на інтуїції, технологія - на науці. З мистецтва все починається, технологією - закінчується, щоб потім усе почалося спочатку". Дійсно технологія - це те, що вже зложилося, прийнято. Однак жодна педагогічна технологія не дає гарантії успіху: потрібно мистецтво, майстерність виконавця - соціального педагога, щоб домогтися необхідного результату.

Реалізація соціально-педагогічної технології являє собою певний процес діяльності. Слово процес (від лат.) означає "проходження, просування". У науковому плані під процесом розуміється послідовна зміна станів, тісний зв'язок закономірно наступних один за одним стадій розвитку, що представляють безперервний єдиний рух. Вибір соціально-педагогічної технології представляє собою послідовний процес діяльності соціального педагога, спрямований на відбір однієї з них, що дозволяє забезпечити досягнення найбільш оптимального варіанта рішення.

По своїй сутності процес реалізації соціально-педагогічної технології - це цілеспрямована послідовність дій соціального педагога (суб'єкта), що забезпечує найбільш оптимальне досягнення певної соціально-педагогічної мети в соціальному розвитку (корекції розвитку), вихованні (перевихованні, виправленні), оволодінні вміннями й навичками в самообслуговуванні, навчанні, професійній підготовці об'єкта.

По змісту процес реалізації соціально-педагогічної технології проявляється в його структурних компонентах, кожний з яких виконує певне функціональне призначення і якісно-кількісне рішення.

Суб'єкт - це або підготовлений фахівець (соціальний педагог), або батьки, або яка-небудь третя особа (група), або людина стосовно саморозвитку, самовихованню. Позиція суб'єкта в соціально-педагогічній роботі багато в чому визначається його підготовкою, соціальним досвідом, мотивацією. У суспільному плані ця позиція в значній мірі характеризується як би соціальним замовленням даного суспільства. Інакше кажучи, орієнтиром для соціального педагога виступає той соціальний досвід, що він придбав, засвоєні їм і визнані в суспільстві соціальні цінності, національна культура. Суспільство, нації, держава, у якому він ріс і виховувався, орієнтують суб'єкта в спрямованості його майбутньої соціально-педагогічної діяльності.

Для соціально-педагогічної установи соціальним замовленням виступає його основне призначення. На виконання цього замовлення держава виділяє матеріальні кошти й здійснює контроль за діяльністю по його виконанню. Для соціального педагога установи соціальним замовленням є його посадові (функціональні) обов'язку. Вони визначають його призначення як посадової особи стосовно клієнта: що, як і в якому обсязі він повинен уміти забезпечити своєю професійною діяльністю. У посадових обов'язках відбиваються основні цілі, завдання й зміст професійної діяльності фахівця (соціального педагога).

Однак варто підкреслити, що реалізація соціального замовлення здійснюється не просто фахівцем, а людиною, наділеною індивідуальною самобутністю, своєрідністю сприйняття й розуміння явищ навколишнього життя й своєї ролі в ній, накопиченим життєвим досвідом і досвідом професійної діяльності. Цим обумовлений суб'єктивізм у розумінні сутності й змісту соціального замовлення, свого місця, ролі й змісти самої професійної діяльності. Соціальний педагог не тільки суб'єктивно усвідомлює вимоги соціального замовлення, але й своєрідно реалізує їх у соціально-педагогічній роботі. Не випадково на практиці ми спостерігаємо, що вимоги до фахівців того самого установи бувають одні, а результати їхньої діяльності - різні.

Другим основним, провідним компонентом, що визначає зміст і спрямованість соціально-педагогічного процесу реалізації технології, виступає її об'єкт. А оскільки об'єктом також є людина, йому теж властиві індивідуальні особливості, можливості, соціальні проблеми, відношення до суб'єкта цього процесу, самостійному рішенню своїх соціальних проблем, своєму соціальному самовдосконаленню.

Соціально-педагогічна технологія, обрана для реалізації в конкретній ситуації, орієнтована на досягнення певної (прогнозованої) мети. Кожна мета має потребу в рішенні певного кола завдань і припускає конкретний зміст соціально-педагогічної діяльності по її досягненню.

Найбільш важливою і відповідальної є діяльність соціального педагога (суб'єкта) на етапах вибору цільової технології і її практичної реалізації.

Особливості діяльності соціального педагога на етапі вибору цільової технології. Вивчення досвіду діяльності соціальних педагогів на вибір цільової технології дозволило виділити в ній основні функціональні етапи, про які вже йшла мова в попередніх параграфах. Особливості діяльності соціального педагога на кожному із цих етапів визначаються багатьма факторами. Серед них найбільш істотними є:

рівень професіоналізму фахівця - соціального педагога. Зокрема, свої особливості діяльності в починаючого соціального педагога; і в педагога, що має певний досвід соціально-педагогічної роботи; і у фахівця - висококваліфікованого професіонала. Подібне можна спостерігати й у родинах, аналізуючи діяльність батьків, що мають одного, двох і більше дітей;

особливості об'єкта і його соціально-педагогічні проблеми, які вимагають рішення за допомогою фахівців;

специфіка самої соціально-педагогічної технології й умов її практичної реалізації;

професійна компетенція по кожному етапі діяльності соціального педагога, його особистий досвід соціально-педагогічної роботи з певною категорією людей за рішенням відповідних соціально-педагогічних проблем;

мотивація діяльності соціального педагога;

стиль його професійної діяльності.

Викладене свідчить про те, що всяке розкриття особливостей буде тільки індивідуальним проявом конкретного фахівця в професійній діяльності при використанні певної соціально-педагогічної технології. Тому представимо лише найбільш загальні особливості, характерні для основних етапів професійної діяльності соціального педагога.

Соціально-педагогічна діагностика. Для соціального педагога на цьому етапі характерно:

1) прагнення якнайкраще й повніше пізнати індивідуальність об'єкта соціально-педагогічної роботи. Його цікавить, зокрема, інформація:

- про патологію, характерної для об'єкта роботи: характер патології і її причин; динаміка розвитку й прояву патології на період роботи з ним (прогресуюча, стабільна, змінна та ін.); перспективи розвитку патології, можливості подолання, зниження рівня негативного прояву або стабілізації; показання й попередження, і ін.;

-про індивідуальний потенціал клієнта, на який можна опиратися в соціально-педагогічній роботі з ним: потенційні можливості в подоланні або зниженні рівня патології; компенсаційні, корекційні та інші можливості клієнта; індивідуальний позитивний потенціал особистості об'єкта в цілому, і ін.;

- про індивідуальні можливості об'єкта в самовдосконаленні, подоланні своїх соціально-педагогічних проблем:

мотивація відносини до подолання своїх соціальних проблем;

позитивний досвід самостійного рішення тих або інших проблем; активність і наполегливість у роботі над собою, і ін.;

- про характер і результативність попередньої соціально-педагогічної роботи із клієнтом інших фахівців;

- про особливості розвитку й виховання в цілому;

2) прагнення визначити соціально-педагогічні проблеми, їхню ієрархію й особливості впливу на клієнта;

3) прагнення визначити соціально-педагогічні можливості середовища життєдіяльності клієнта:

- усвідомлювана й (або) неусвідомлювана позитивна й (або) негативна роль середовища в рішенні соціально-педагогічних проблем клієнта;

- можливості підвищення позитивної соціально-педагогічної ролі середовища в роботі із клієнтом;

- участь у соціально-педагогічній роботі із клієнтом осіб з його безпосереднього оточення;

4) прагнення зібрати необхідну первинну інформацію для діагностичної роботи із клієнтом і виявити її джерела. Спираючись на джерела, соціальний педагог збирає в кожному конкретному випадку необхідну первинну інформацію, на основі якої приймається рішення про діагностичну діяльність.

Головні завдання її:

- одержати найбільш повну інформацію, необхідну для постановки діагнозу й забезпечення кваліфікованої реалізації наступних етапів (подэтапов) загальної соціально-педагогічної технології роботи із клієнтом;

- уточнити соціально-педагогічні проблеми клієнта;

- підготувати необхідну інформацію для прогностичної діяльності. У кожній ситуації така інформація може бути різна.

Соціально-педагогічне прогнозування. Така діяльність у кожній соціально-педагогічній установі своя й у роботі соціального педагога індивідуальна. Її призначення - виявити, що реально в даній ситуації можна вирішувати (намагатися вирішувати) на початковому етапі соціально-педагогічної роботи із клієнтом, тобто визначити прогнозовану мету зони найближчого розвитку, виховання, корекції розвитку, педагогічної реабілітації та ін.

Прогнозування можливого соціально-педагогічного розвитку, виховання людини - один з найбільш складних етапів діяльності соціального педагога. Особливості його визначаються характером соціально-педагогічної проблеми, наявним матеріалом для прогнозування (вихідним і контрольним), досвідом фахівця в прогностичній діяльності. Результат прогнозування в значній мірі заснований, з одного боку, на наявності досить повної інформації про особистості об'єкта, необхідної соціальному педагогові, з іншого боку - на особистому досвіді й інтуїції суб'єкта соціально-педагогічної діяльності.

На початку своєї професійної діяльності фахівець (соціальний педагог) переважно користується наробітками установи, у якому він працює, досвідом старших колег, а також даними навчальних посібників, спеціальних досліджень про можливості соціально-педагогічного рішення проблем людини залежно від його індивідуальних відхилень; рекомендаціями, у якій ситуації які можуть бути варіанти соціально-педагогічних технологій, їхньої можливості й методики практичного застосування. Згодом, накопичуючи досвід у роботі з різними категоріями (або з однієї з категорій) людей, апробуючи різні технології, він здобуває власний соціально-педагогічний досвід, розвиває педагогічну інтуїцію й одержує можливість більше впевненого педагогічного прогнозування перспектив свого об'єкта й своєї социально-педагогической діяльності.

Одночасно досвідчений фахівець із окремих проявів об'єкта, опираючись на типові дані діагностики, досить точно може спрогнозувати перспективи його індивідуального, индивидуально-коррекционного, з розвитку й виховання. Таким досвідом прогностичної діяльності володів А. С. Макаренко. У роботі з кожним вихованцем він намагався прогнозувати його розвиток і виховання й, опираючись на нього, направляв зусилля своєї виховної роботи з формування конкретної особистості - інженера, педагога, артиста й т.д. Його метод паралельного педагогічного впливу безпосередньо заснований на даних прогностичної діяльності.

У процесі нагромадження досвіду, даних спеціальних досліджень у соціально-педагогічних установах створюються табличні, графічні або більше сучасні комп'ютерні моделі прогностичної діяльності.

За результатами прогностичної діяльності соціальний педагог робить висновки, які включають:

опис перспектив можливого індивідуального, индивидуально-коррекционного розвитку, виховання;

формулювання соціально-педагогічної проблеми (соціально-педагогічних проблем) клієнта.

Відповідно до даних прогнозу виникає наступна проблема - визначення реальної мети соціально-педагогічної роботи й способу її реалізації за допомогою цільової технології.

Вибір цільової соціально-педагогічної технології. Аналіз діяльності фахівців дозволяє визначити ті відомості, які необхідні йому для вибору найбільш оптимальної технології для конкретної ситуації. До них варто віднести:

прогнозний матеріал соціально-педагогічної роботи із клієнтом;

індивідуальні особливості клієнта - дані діагностичної роботи з ним (недоліки, застереження, позитивний потенціал, активність у роботі над собою й ін.)- У кожній ситуації ці особливості визначаються конкретними факторами;

варіанти соціально-педагогічних технологій рішення подібних соціально-педагогічних проблем (банк технологій);

професійні особливості й можливості суб'єкта (суб'єктів) реалізації технології;

особливості умов реалізації технології.

У кожній ситуації ці відомості можуть доповнюватися залежно від реальних потреб фахівця, що здійснює вибір найбільш оптимальної технології.

Соціальний педагог на основі діагностико-прогнозного матеріалу й відповідно до особистісного розуміння соціального замовлення (своєї ролі в соціально-педагогічній роботі із клієнтом), знанням індивідуальності об'єкта, своїх педагогічних можливостей, умов майбутньої діяльності визначає мети й завдання цільової технології.

Ціль соціально-педагогічної технології й процесу РЄ реалізації показує, до чого може прагнути соціальний педагог у даній ситуації.

Завдання - це те, що йому необхідно вирішити для її досягнення.

Як уже підкреслювалося, ціль підрозділяється на найближчу й наступну. Найближча мета - це можлива зона найближчого розвитку й виховання. Вона дозволяє підготуватися для досягнення малого, але реального й створити умови для доцільної побудови наступної діяльності по розробці способів досягнення прогнозованої мети соціально-педагогічної роботи із клієнтом. Кожна наступна мета передбачає можливість більше повного рішення соціально-педагогічних проблем клієнта. Поділ цілей на найближчу й наступні дозволяє фахівцеві більшою мірою індивідуалізувати всю свою соціально-педагогічну роботу з конкретною людиною.

Для цього фахівець прибігає до соціально-педагогічного моделювання. Знання способів рішення соціально-педагогічних проблем (різних цільових технологій діяльності) дозволяє соціальному педагогові забезпечувати емпірична побудова моделі по необхідному варіанті. Далі треба порівняння моделі з варіантом цільової технології, що дозволяє соціальному педагогові вибрати найбільш оптимальний варіант.

У випадку, якщо соціальний педагог не може вибрати відповідної ситуації варіант цільової технології, йому має бути або коректувати наявну в нього технологію, або розробляти нову. Для починаючого фахівця, як правило, такої проблеми не виникає. Він починає реалізовувати наявну цільову технологію й по ходу її реалізації уточнює й допрацьовує, якщо в нього вистачає сміливості й творчості в роботі. У противному випадку робота носить характер проб і помилок. Із придбанням досвіду формується й творче відношення до вибору цільової технології.

Далі треба безпосередня підготовка до реалізації обраної цільової технології практичної роботи. Така підготовка включає:

аналіз обраної цільової технології (спосіб практичної діяльності по досягненню мети);

виділення матеріальних, технічних, методичних і організаційних аспектів цільової технології;

рішення виділених проблем підготовки цільової технології;

узгодження елементів цільової технології по забезпеченню їх найбільш повного взаимодополнения;

апробацію деяких методик або всієї методики (обраної цільової технології);

при необхідності внесення коректив у методику (технологію) практичної діяльності;

планування виконавської діяльності за часом, місцю;

підготовку клієнта до роботи з ним;

постановку завдань практичної роботи перед виконавцями.

Для реалізації даної технології фахівцеві необхідно мати певну інформацію. До неї ставляться:

сама технологія з описом її матеріального, технологічного, організаційного й методичного забезпечення;

професійні й методичні можливості суб'єктів реалізації цільової технології;

підготовка об'єкта до реалізації цільової технології;

потенціал середовища реалізації цільової технології.

Особливості безпосередньої підготовки до реалізації цільової технології багато в чому визначаються тим, де й хто неї здійснює. При організації такої роботи в спеціалізованій установі цим займаються спеціально підготовлені люди. Як правило, проводиться диференціація діяльності, і кожний фахівець виконує свій блок роботи: одні налагоджують апаратури, інші готовлять приміщення, треті готовлять дидактичні матеріали та ін. Такий підхід свідчить про високий рівень спеціалізації установи.

Найчастіше соціальному педагогові, що в одній особі виступає й організатором і виконавцем, всю безпосередню раооту по підготовці до практичної діяльності доводиться брати на себе. Опираючись на особистий досвід, знання об'єкта, цільову технологію майбутньої соціально-педагогічної роботи з ним, він готовить все необхідне для її практичної реалізації, перевіряє готовність, апробує й приступає до практичної діяльності.

Особливості діяльності соціального педагога по реалізації цільової соціально-педагогічної технології. Реалізація цільової технології багато в чому визначається індивідуальним стилем професійної діяльності фахівця (фахівців). Саме в індивідуальному стилі проявляється те особливе, що характерно для кожної особистості професіонала, - мистецтво соціально-педагогічної роботи. Це мистецтво проявляється у всьому: у відношенні до клієнта, до своєї професійної діяльності, до самого себе, своєму поводженню, діям і вчинкам, у педагогічній діяльності і її результатах.

Кожний подэтап реалізаційної діяльності соціального педагога передбачає досягнення певних (планованих) результатів, які відрізняються змістом, обсягом і якісно-кількісними показниками. Саме заради цих результатів проводилася вся попередня педагогічна діяльність (вибір технології й безпосередня підготовка до практичній роботі з її реалізації).

Однак соціальна педагогічна робота здійснюється зі складними, проблемними людьми. У процесі такої діяльності від практичного працівника потрібна більша гнучкість, уміння бачити свої прорахунки, недоліки й шукати нові, незвичайні методи й методичні прийоми. Тому при переході від однієї методики (методичного комплексу, прийому та ін.) до інший соціальний педагог попередньо намагається неї апробувати, перевірити доцільність і тільки потім активно впроваджувати у свою діяльність. Такий підхід дозволяє забезпечувати індивідуалізацію соціально-педагогічної діяльності при реалізації цільової соціально-педагогічної технології. Практика соціально-педагогічної діяльності, особливо в сфері педагогічної корекції, педагогічної реабілітації, індивідуального розвитку, навчання й виховання -і переконливе тому підтвердження.

Апробація елементів соціально-педагогічної технології, використання окремих методів, засобів допомагає соціальному педагогові здійснити індивідуальне коректування для забезпечення високої дієвості обраної соціально-педагогічної технології. За даними апробації проводиться її подальше уточнення, доробка, удосконалювання стосовно до даної соціально-педагогічної ситуації.

Як ми вже відзначали, реалізаційна діяльність соціального педагога включає ряд етапів, кожний з яких має свою приватну мету й вирішує відповідні завдання: послідовне виконання завдань, заходів, оцінка їхньої дієвості, уточнення наступної мети й завдань, методики їхньої реалізації.

На початковому етапі практичної діяльності спостерігається активний процес адаптації суб'єкта до умов середовища, до об'єкта й самої діяльності. Від її успішності багато в чому залежить дієвість всієї соціально-педагогічної роботи. Соціальний педагог, адаптуючись до умов, клієнтові й самій діяльності, знаходить почуття впевненості в роботі, затверджується у своїй позиційній ролі. Така впевненість виступає найважливішим фактором дієвості його соціально-педагогічної роботи. Він більш упевнено виконує необхідні дії, операції, від чого і якість роботи тільки поліпшується. Одночасно його впевненість передається клієнтові, формуючи в нього розташування до фахівця, віру в нього. Дії клієнта в роботі над собою також стають більше впевненими й активними. Він швидше із союзником соціального педагога в рішенні соціально-педагогічних проблем.

Навпаки, із соціального педагога обов'язково позначиться на його роботі й передасться клієнтові. У цій ситуації важко домогтися позитивного результату. Непевність клієнта також негативно позначається на дієвості роботи з ним: він або байдуже, або негативно, а часом і агресивно ставиться до роботи з ним, переносячи всі ці емоції на особистість соціального педагога (або, навпаки, негативне відношення до особистості соціального педагога переносить на його діяльність).

Найважливішим завданням соціально-педагогічної роботи фахівця виступає поступове залучення клієнта в активну самостійну роботу над собою. Адже саме сам клієнт є тією силою, спрямована активність якої виступає основним джерелом успішного рішення його соціально-педагогічних проблем. Тільки сама людина, втягуючись у ту або іншу доцільну діяльність, активізує своє спрямоване, індивідуальне, индивидуально-коррекционное, корекційно-компенсаторний розвиток і виховання. Тому основне зусилля педагогічної діяльності соціальний педагог направляє на те, щоб перетворити клієнта в суб'єкта самовдосконалення. Клієнт стає самотворцем. Соціальний педагог лише допомагає йому досягти цього стану. Із цією метою соціальний педагог, починаючи роботу із клієнтом, допомагає йому опанувати навичками її самостійного виконання й надалі підтримує його, підказує й коректує його роботу над собою. Така діяльність соціального педагога називається соціально-педагогічним патронуванням.

Патронаж (від франц. ра1гопа$е - заступництво) - це система обслуговування людини в певних умовах у профі лактических цілях. Соціально-педагогічне патронування - це система соціально-педагогічної допомоги й підтримки людини, спрямована на попередження ускладнень, рецидивних проявів у процесі активної роботи людини над собою по самовдосконаленню, подоланню соціально-педагогічних проблем, а також на зміцнення й подальший розвиток у нього навичок социатьно-педагогической роботи над собою.

Дієвість (ефективність) соціально-педагогічного процесу багато в чому залежить від діяльності соціального педагога по оцінці, аналізу й своєчасній корекції педагогічної діяльності на всьому її протязі. Кожний компонент діяльності вимагає оцінки результативності й при необхідності корекції з урахуванням можливостей досягнення прогнозованого результату. Діючи й одночасно аналізуючи, що і як зроблено, який одержуваний результат, фахівець визначає спрямованість наступної діяльності, при необхідності коректує її й інтенсивність своїх зусиль, від чогось відмовляється, щось повторює, обирає нове й т.д. Такий підхід робить процес більше динамічн і результативним, а також дозволяє домагатися більшої індивідуалізації технології соціально-педагогічної роботи з людиною.

Для оцінки кожного етапу (подэтапа) реалізації обраної соціально-педагогічної технології, як правило, соціальний педагог визначає (або вони бувають раніше визначені) основні критерії і їхні показники. Відповідно до цього підбираються відповідні технології (технології оцінки), або, як їх найчастіше називають, методи й методики оцінки, оцінні тести та ін.

Технологія оцінки попередньої соціально-педагогічної діяльності соціального педагога орієнтована на конкретний прояв її результату. Оцінка результату, отриманого за підсумками етапу (подэтапа), дозволяє одночасно виявити дієвість і всієї социально-педагогической діяльності фахівця в роботі із клієнтом. Соціальний педагог використає можливості оцінки проміжних результатів і відповідно до них проводить коректування наступної педагогічної діяльності, орієнтуючись на кінцевий результат. У цьому проявляється не тільки активна реалізація педагогічної технології, але і її подальша індивідуалізація.

Технологія оцінки включає наступні компоненти:

хто оцінює (суб'єкт оцінки);

кого оцінює (об'єкт оцінки);

що саме оцінюється (предмет оцінки);

критерії і їхні показники;

методика оцінки кожного показника (інструментарій оцінки). Відсутність оцінки або недбале поводження до неї часто веде до неадекватності результату соціально-педагогічної діяльності. Соціальний педагог у цьому випадку не може не спрогнозувати результат, не передбачити його негативні наслідки. Нерідко в подібних ситуаціях (з появою негативного результату) вихователь винить кого завгодно, але тільки не себе. Наприклад, у родинах, де є важкі у виховному відношенні діти, рідко замислюються над тим, що і як роблять батьки в інтересах виховання. Оцінна діяльність у них зводиться до мінімуму або проводиться за перекрученими критеріями й показникам, що й визначає їхнє позитивне відношення до педагогічно неправильної роботи зі своїми дітьми.

Оцінка здійснюється в певних умовах середовища. Для кожної технології виявляються свої, найбільш оптимальні умови, що забезпечують досягнення необхідного рівня якісно-кількісної оцінки.

Реалізація цільової соціально-педагогічної технології має велике значення й для об'єкта, і для суб'єкта. Для об'єкта - це рішення його соціально-педагогічної проблеми (проблем), для соціального педагога - це допомога йому в досягненні мети. Одночасно із цим соціальний педагог здобуває досвід соціально-педагогічної діяльності в роботі з даним об'єктом, що дозволяє йому поступово досягати більше високого результату.

Придбаний досвід дозволяє йому також переходити до більше складних цільових технологій, домагатися досконалості в соціально-педагогічній роботі з різними типами клієнтів. Варто також підкреслити, що поступово, у процесі позитивної реалізації цільової технології, рішення проблеми клієнта від одного етапу до іншого, соціальний педагог затверджується в правильності обраного способу рішення, більш упевнено будує свою діяльність і йому вдається з більшою результативністю вирішувати соціально-педагогічні проблеми даної людини.

У противному випадку (при недостатнім рішенні вартих перед соціальним педагогом завдань у процесі соціально-педагогічної роботи із клієнтом) можливі кілька варіантів продовження діяльності з боку соціального педагога:

а) намагається будь-що-будь домогтися результату, не счи

таячись із інтересами й індивідуальними можливостями особистості

(об'єкта соціальної педагогіки), що може привести до різко від

рицательным наслідкам, до її подальшої деформації;

б) звалює провину на об'єкта, намагається переконати себе й інших,

що в цьому випадку все напрасно й клієнтові потрібні інші заходи

впливу. Власне кажучи, він формує в об'єкта і його непос

редственного оточення почуття безвихідності, що є осо

бенно небезпечним у роботі фахівця. Клієнт може але зневіритися в можливості подолання його соціально-педагогічних проблем;

в) губить упевненість у собі, у свої сили, і це передається

клієнтові, а в цьому випадку розраховувати на позитивний резуль

тат дуже складно;

г) разочаровывается в професійній діяльності й ста

рается з першою ж нагодою перемінити її. У противному слу

чаї позитивна професійна діяльність такого специали

ста стає проблематичної, а його активність - часом навіть

небезпечної для клієнтів.

У подібних ситуаціях особливо яскраво проявляються можливості професійної деформації особистості самого соціального педагога.

Питання й завдання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність процесу діяльності фахівця з реалізації соціально-педагогічної технології.

2. Охарактеризуйте суб'єкта й об'єкта соціально-педагогічної технології.

3. Які особливості діяльності соціального педагога по вибору цільової соціально-педагогічної технології?

4. Які особливості діяльності соціального педагога по реалізації цільової соціально-педагогічної технології?

5. Який вплив результативності соціально-педагогічної діяльності на клієнта?

6. Який вплив результативності соціально-педагогічної діяльності на особистість соціального педагога?

Дата добавления: 2013-12-14