Поняття та сутність глобального управління

Перш ніж приступити до обговорення проблематики глобального управління слід пригадати окремі положення і теоретико-практичні засади, до яких ми зверталися раніше. Так, нам відомий один з постулатів глобалістики, зміст якого сформульовано так: «Глобалізація світу – це об’єктивне історичне явище і процес, на який можна впливати і яким можна керувати об’єднаними, солідарними зусиллями людства». Нині глобалізація це симбіоз хаосу і порядку. Досить складно сказати чого в цьому процесі більше, а чого менше.

На попередніх заняттях, обговорюючи глобальні проблеми, ми також відмічали, що найпріорітетнішою глобальною проблемою сучасності, зокрема, є глобальна проблема управління, розв’язання якої має забезпечити синхронізований, справедливий розвиток усіх країн і народів (в енергетичній, продовольчій, ресурсній, інформаційній, екологічній та інших сферах). Отже у теоретичній площині глобалістики та інших суспільних дисциплін проблема глобального управління не є новою, хоча досліджена вона не достатньо. Практично ж дане питання перебуває далеко до остаточного вирішення. Тому вивчення і налагодження відповідного сучасним вимогам механізму управління глобалізацій ними процесами є однією з найскладніших проблем як у теоретичному, так і в практичному плані.

Даний постулат сучасної глобалістики є визначальним не лише у розумінні сутності цього феномену, а й при вирішенні проблем, які іменують глобальними. Водночас, як засвідчують реалії, суспільна організованість і керованості світовим співтовариством, на рівні з іншими, також належить до глобальних проблем, а якщо точніше – універсальних проблем політичного і соціально-економічного характеру.

Мислячи логічно, відзначають дослідники, і з цим варто погодитися, немає сумніву в тому, що на Землі в осяжному для огляду майбутньому, можливо, через 100, 500 чи 1000 років, поетапно буде формуватися Світова держава. Вона може об’єднувати конфедеративні чи федеративні регіональні утворення – залишки сучасних національних держав, чи можливо це буде унітарне демократичне співтовариство людей на засадах самоуправління. У будь-якому випадку, доки існують на Землі люди, у них будуть певні організаційні форми самоуправління (саме демократична держава і є формою самоуправління нації) які поступово, рівномірно чи поетапно будуть видозмінюватися, як це відбувалося протягом 10 тисяч років свідомої історії людства.

Управління процесами соціогенезу і глобалізації (пригадаємо, соціогенез – процес зародження, становлення і розвитку соціальної структури суспільства, через поступове встановлення матеріальних, соціальних, духовних, емоційних, етичних, естетичних та інших зв’язків між людьми), існує як нагальна необхідність з моменту, коли виникли ці процеси, тобто з моменту зародження самої людини. У складному процесі управлінні завжди є суб’єкт і об’єкт управління. В залежності від етапу глобалізації управління мало різний характер, форми і методи, регулювало різні відносини між суб’єктом і об’єктом: в «ембріональний» період історії людства – між вожаком і первісним людським утворенням (стадом); у період пристосування людини до життя на Землі – між матір’ю і матріархальною сім’єю, вожаком племені, роду, общини і їх членами; у період освоєння людиною земного життя – між главами поселень, міст, міст-держав, державних утворень і мирянами різних каст; у духовно-пошуковий період – між отцями релігійних конфесій і общин, які очолювали як правило державу, верхівкою конфесій та віруючими – громадянами міст і держав.

Дата добавления: 2013-12-14