Сутність соціально-профілактичної та реабілітаційної функцій соціального робітника

У практиці соціального робітника в роботі з дітьми девіантної поведінки отримали широке розповсюдження дві основні технології: профілактична і реабілітаційна. Профілактична і реабілітаційна діяльність соціального робітникаспрямованана виявлення, діагностику і корекцію дітей групи ризику з різними формами психічної і соціальної дезадаптації, що виражається в поведінці, неадекватній нормам і вимогам найближчого оточення, а також на виявлення функціонально не спроможних сімей і оздоровлення сімейного виховання.

Здійснення профілактичної і реабілітаційної функцій соціальним педагогом більш ефективне, якщо він приділяє основну увагу формуванню у вихованців позитивних якостей, сприяє самовихованню дітей. Головний принцип і вихідна позиція соціального робітника у вихованні і перевихованні – о пора на позитивне і педагогічний оптимізм, віра в добре у вихованців.

Перевиховання – це перш за все зміна способу життя дитини на основі збагачення її соціально цінним життєвим досвідом. У кожного вихованця є прагнення до доброго, в його свідомості відбувається безперервна боротьба позитивних і негативних тенденцій. Залучення вихованця у процес здійснення соціально цінних, етичних вчинків сприяє посиленню позитивних тенденцій і безболісному витісненню негативних. Тому так важливо організувати етичну поведінку самого вихованця, спонукати його до здійснення морально цінних вчинків, включати їх в колективну, соціально корисну, творчу діяльність, ставити його в ситуацію успіху. Внаслідок такого підходу відбувається переосмислення, переоцінка цінностей, перебудова свідомості, перетворення особистості в процесі соціалізації.

З розвитком в країні соціально-психологічної служби затвердилася як найбільш результативна модель комплексної профілактики і реабілітації дітей, які цього потребують, що включає діяльність педагогів, психологів, соціальних педагогів, районних інститутів (міських) соціального виховання, що передбачає їх взаємодію з органами охорони здоров’я, внутрішніх справ, соціального забезпечення, з комісіями у справах неповнолітнього та ін.

Мета, методи і форми етичної переорієнтації особистості визначаються з урахуванням індивідуально-психологічних, вікових і статевих особливостей, причин відхилень в поведінці і розвитку дитини.

З метою реалізації індивідуального підходу соціальний педагог по-перше, визначає для вихованця вид діяльності, у якому його інтереси, здібності можуть виявитися найбільш яскраво; по-друге, прогнозує відносини вихованця в процесі взаємодії з дорослими, однолітками і молодшими; по-третє, визначає характер керівництва діяльністю підлітка.

У педагогічних висновках вказуються можливі лінії корекції у виховній роботі з даним учнем як з боку соціального робітника, психолога, педагогів, батьків, класного колективу, так і самого школяра.

Дата добавления: 2013-12-14