Психолого-медико-педагогічна реабілітація

…………………………………………………………………………..

Провідною ідеєю комплексної профілактики повинен ставати гуманізація відносин в сім'ї, дитячому саду, школі, середовищі неформального спілкування. Задача виховних інститутів, соціально-психологічної служби, що народжується, - загальними зусиллями допомогти дитині справитися з його проблемами, організувати його успіх, полегшити особове зростання і розвиток.

Останнім часом розробляються і створюються моделі такої служби. Вони можуть носити регіональний характер. Регіональна модель реабілітаційної служби базується на наступних підставах:

а) концепції реабілітаційної служби, визначальної її єство, цілі, задачі, принципи і пріоритети;

б) соціологічному моніторингу освітньої ситуації регіону (мікрорайону), що вказуює на потреби, можливості, умови і специфіку служби;

в) практичному досвіді коректувально-розвиваючої і реабілітаційної роботи з дітьми і підлітками, що дає уявлення про різні варіанти і механізм функціонування служби на рівні міста, мікрорайону, установи.

Основні концептуальні положення, визначальні методологію регіональної реабілітаційної служби:

реабілітація - це комплексна, багаторівнева, етапна і динамічна система взаємозв'язаних дійств, направлених на відновлення людини в правах, статусі, здоров'ї, дієздатності у власних вічі і перед лицем оточуючих. Вона включає аспекти профілактики і корекції відхилень;

профілактика в системі реабілітації пов'язана з усуненням, згладжуванням, зняттям причин, умов і чинників, які викликають ті або інші відхилення в розвитку особистості. Частіше за все вона пов'язана з середовищем, соціальним оточенням дитини;

корекція передбачає роботу з конкретними відхиленнями і направлена, перш за все, на саму дитину;

відновлення дитини в правах передбачає облік основних положень Конвенції про права дитини: його право на життя і виживання, право на виховання і навчання, захист прав і свобод особистості, забезпечення можливостей для сприятливого розвитку, активна участь в житті суспільства.

Реабілітація неможлива без відновлення дитини в статусі і дієздатності. В психолого-педагогічному значенні це означає відновлення дитини як соціального суб'єкта і як суб'єкта діяльності, що веде (що формує). Реабілітація пов'язана не тільки з подоланням сімейних, шкільних репресії і соціальній дискримінації неповнолітнього, але і із зміною уявлень дитини про самому себе - його Я-концепції.

Виходячи з цілісного розуміння дитини, реабілітація дитини здійснюється на рівні особистості, суб'єкта діяльності і соціального суб'єкта з урахуванням його індивідуальності.

Психолого-педагогічна реабілітація - це відновлення дитини як суб'єкта діяльності (гра, навчання), що веде, і спілкування в умовах навчання і виховання.

Соціально-педагогічна реабілітація в освітніх установах полягає в подоланні шкільних і сімейних репресій відносно запущених дітей і підлітків, дозволі конфліктних ситуацій, подоланні обструкції по відношенню до них з боку однолітків, корекції їх спілкування і поведінки, а також відновленні їх в статусі суб'єкта учбової діяльності, що формує відносини учня з оточуючими.

Медико-педагогічна реабілітація - заходи, направлені на зміцнення або відновлення втраченого здоров'я, вживані в процесі навчання і виховання.

Реабілітаційна служба системи освіти - цей єдиний реабілітаційний простір елітарних, загальноосвітніх адаптивних і профільних установ, що забезпечують оптимальні можливості для сприятливого розвитку і соціалізації кожної дитини і комплексну реабілітацію дітей і підлітків.

Її основною ціллю є рання профілактика відхилень в розвитку, поведінці, діяльності і спілкуванні неповнолітнього і різностороння допомога дітям групи ризику.

Основні завдання реабілітаційної служби:

виявлення причин деформацій в розвитку дітей і підлітків;

пошук засобів і способів їх усунення;

оптимізація умов життя, виховання і навчання;

побудова адекватного педагогічного процесу, сприяючого розвитку нормальної особистості;

своєчасне виявлення дітей і підлітків групи ризику;

оздоровлення їх внутрішнього світу, подолання психологічної кризи;

надання різносторонній допомозі потребуючим через реалізацію спеціальних реабілітаційних, коректувально-розвивають програм.

Основні принципи реабілітації наступні: облік регіональних особливостей, соціокультурної і економічною ситуацій в регіоні; партнерство; різносторонність реабілітаційних заходів; єдність біологічних, психосоціальних і педагогічних методів; поступовість; індивідуально-особовий, гуманістичний підхід.

Пріоритетами в створенні реабілітаційної служби є:

1) охорона і захист прав, інтересів і здоров'я дитини;

2) рання профілактика і корекція девіацій розвитку;

3) загальна гуманізація відношення до дітей групи ризику;

4) гуманізація педагогічного процесу в установах освіти і сімейного виховання.

Дата добавления: 2013-12-14