Поняття та основні ознаки олігополії

Термінологічний словник

Література для студентів

План

Тема 3. Народна культура українців.

Лекція №8

1.Культуротворча та культуроохоронна діяльність рідного краю

2.Національні герої України. Славетні українці

3.Методика проведення позакласних заходів

(основна)

1.Бібік Н.М. Громадянська освіта // Початкова школа. - №12. - 2002. - С.31-32.

2.Пометун О.І. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. - метод. посібн. / О.І.Пометун, Л.В.Пироженко. За ред. О.І.Пометун. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 192с.

3.Бех І.Д. Виховання особистості: У2 кн. Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. - К.: Либідь, 2003. - 280с.

4.Сімейно-побутова культура та домашня економіка: навчальний посібник / За ред. Т.Б.Гриценко, Т.Д.Іщенко, Т.Ф.Мельничук. - К.: Вища освіта, 2004. - 480с.

5.Закон Божий / За ред. Проторієрей Серафим Слобідський. - Київ, 2004. - 654с.

(додаткова)

7.Програма курсу "Я і Україна". Проект // Початкова освіта. - 2003. - 328. -С.3-6.

8.Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. -К.: Магістр-S, 1997.- 254с.

9.Бібік Н.М., Коваль Н.С. Зошит до підручника "Я і Україна" для 1 кл.- К.: Видавництво А.С.К., 2003. - 24с.

10.Бібік Н.М., Коваль Н.С. Зошит до підручника "Я і Україна. Віконечко": 1 кл./ Н.М.Бібік, Н.С.Коваль. - К.: КІМО, 2004. - 56с.

11.Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: курс лекцій. - К., 2001. - 96с.

12.Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. О.Погорілого. - К., 1998. - 18с.

13.Грушевський М. Дитина в звичаях і віруваннях українського народу. - К., 2001.- 96с.

14.Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. - к., 1997. - 80с.

15.Сімейне право України: Підручник / за ред. В.С.Гопанчука. - К.,2002. - 304с.

16.Мяловський А.В., Оганян Г.А. Культура побуту - сила нації: Книга корисних порад. - К.:, 2001. - 352с.

17.Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. - К., 1998. - 475с.

18.Історія української культури. - Т.1. - К., 2001. - 1135с.

19.Чмут Т.К.., Чайка Г.Л. Етика ділового спілкування: Нач. посібник. - К., 2003. - 223с.

20.Чмут Т.К., Чайка Г.Л., Лукашевич М.П., Осечинська І.Б. Етика ділового спілкування: Курс лекцій. - К., 1999. - 198с.

1.Зростання інтересу до питань культури останнім часом не є випадковим. Адже суспільний розвиток у цілому охоплює і розвиток духовний, іншими словами ­ культурний. Саме культура як скарбниця історичного досвіду постає в ролі важливого фактора невпинного розвитку людства (як духовного, так і матеріального).

2."Людина ­ найбільший скарб держави". Наша розмова піде про людей, якими пишається наша країна і яких ми по праву можемо назвати славетними українцями. Велич кожної країни ­ в людях, які в ній живуть. І особливо в тих, хто зробив значний внесок у розвиток історії, культури і науки. Багато видатних людей прославили нашу Україну.

3.

МЕТОДИКА РОЗРОБКИ СЦЕНАРІЮ

1. Сценарій - це детальна літературно-текстова й
організаційна розробка змісту і ходу будь-якої виховної справи,
зокрема - свята. У сценарії послідовно викладаються окремі
художні та реальні елементи дії, вказані способи переходу від
однієї частини дії до іншої, наводиться орієнтовний напрямок усіх
імпровізаційних виступів та інших акцій. У сценарій вводяться
художні твори, які будуть використані, чи уривки з них; у ньому
передбачаються засоби активізації учасників, планується
оформлення і спеціальне обладнання приміщень.

Відсутність ретельно розробленого сценарію, підміна його організаційним планом, який не розкриває змісту кожного елемента, може привести до неузгодженості окремих його частин, їх механічного з'єднання, збіднення виразних можливостей матеріалу і недостатньо яскравого розкриття ідеї.

2. Основні етапи роботи над сценарієм. Зазвичай, ця
робота починається із продумування ідейно-тематичної основи
справи, чіткого визначення її теми та ідеї, які тісно
взаємопов'язані, але різняться одна від одної. Тема - це коло
життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором сценарію, або,
кажучи іншими словами, це те, про що автор хоче розповісти
учасникам справи. Ідея - це основна думка, оцінка подій, про які
йдеться у сценарії, чи, іншими словами, те, заради чого автор хоче
розповісти учасникам про щось.

Ідея сценарію слугує стрижнем для добору та організації документального й художнього матеріалу, вона попередньо визначає основний конфлікт дії, її композицію, диктує принцип відбору тих, хто виступатиме. Нечіткість ідеї, як правило, виявляється у нечіткості смислових акцентів справи.

Тема задається із самого початку, а до ідеї, як до головного висновку, сценарист і режисер повинні підвести учасників. Недоцільно подавати ідею в готовому вигляді, з самого початку.

Завдання полягає в тому, щоб змусити кожного включитися в події, самому осмислити ідею, якій підпорядковано розвиток дії. У такому творчому процесі глядач і стає активним учасником виховної справи.

Тема та ідея тісно пов'язані і разом створюють ідейно-тематичну основу театралізованої вистави, свята, ігрової програми тощо.

Однак, для створення сценарію визначити його тему та ідею недостатньо. У сценарії обов'язково має бути сюжет, тобто розвиток подій, вияв характерів у дії.

Пошуки яскравого, цікавого матеріалу для організації сюжету - невід'ємна частина роботи над сценарієм. Автори сценарію компонують матеріал так, щоб сюжет розвивався від події до події, у безперервній, логічно пов'язаній сценічній дії.

Розвиток сюжету неможливий у сценарії без визначення і розробки конфлікту, тобто основного для розвитку подій зіткнення інтересів, поглядів, прагнень. Конфлікт може виражатись у подоланні труднощів, перешкод.

Наступний крок - продумування композиції, тобто реалізація сюжету і конфлікту у сценічній дії, яка розвивається. Композиція є організацією дії, а значить вимагає відповідного логічного розміщенням матеріалу в ході сценарію. Композиція сценарію включає в себе: експозицію, зав'язку, розвиток дії (основну дію), кульмінацію і розв'язку.

Експозиція - це коротка розповідь про події, які передували виникненню конфлікту, що його викликали. Зазвичай, експозиція переростає у зав'язку - вони невіддільні. Експозиція і зав'язка мають бути чіткими, лаконічними. Вони несуть велике психологічне навантаження, так як "збирають" увагу глядача, готують до сприйняття дії, налаштовують на сприйняття. За своєю формою експозиція-зав'язка можуть бути надзвичайно різноманітними за формою вираження: віршована заставка, пісня, сценка з п'єси, фрагмент кінофільму, театралізована хода...

Наступна частина композиції - розвиток дії, чи основна дія, тобто зображення процесу боротьби, її перипетій, ланцюги подій і зіткнень, в яких вирішується конфлікт.

5. Алгоритм написання сценарію: загальні вимоги. Текст сценарію має бути викладений без помилок. Вимоги до комп'ютерного набору: шрифт - Times New Roman, розмір шрифту - 14, інтервал -1,5.

Текст, у якому йде мова про дії ведучих та учасників виховної справи, подається посередині рядка й виділяється курсивом (наприклад: Звучить лірична мелодія), крапка не ставиться. Зліва жирним шрифтом вказують дійових осіб (наприклад: Ведуча:), справа - текст їх слів. Текст сценарію має бути викладений за таким алгоритмом:

1. Вказати форму проведення виховної справи та її тему (наприклад: Новорічне свято „Найдорожчий скарб").

2. Вказати адресність, тобто - для дітей якої вікової категорії призначена справа (наприклад: Для учнів 5-6 класів; Для молодших школярів; Для старшокласників).

3. Вказати мету проведення: навчальну чи пізнавальну, розвиваючу, виховну (наприклад: познайомити молодших підлітків з напрямами живопису, сприяти їх пізнавальній активності, розвитку уваги, спостережливості, пам'яті, творчих здібностей, формуванню основ естетичної культури, естетичного досвіду).

4. Вказати наочне оформлення, його зміст, кількість (наприклад: плакат „Книга - джерело знань", табло „Рахуй до ста" (Зшт.), аркуші паперу (Зшт.), журнал „Барвінок" (3 примірники), портрети художників: вказати прізвища й ініціали, надувні кульки (15 штук), букети квітів, вишиті рушники тощо).

5. Музичне оформлення передбачає перелік музичних творів та зазначення їх авторів (наприклад: „Вальс квітів" П.І.Чайковського, „Пісня про рушник": музика ГМайбороди, слова А.Малишка).

6. Обладнання включає усі технічні та інші засоби, необхідні для проведення виховної справи (магнітофон, акустична система, мікрофон, телевізор, проектор, декорації, стелаж для виставки, мольберти, трибуна, музичні інструменти, вази для квітів тощо).

7. Окремо вказують різного роду реквізит та аксесуари для проведення ігор та конкурсів: склянки, ложки, мотузки, маски, пов'язки для очей, дрібні предмети, таці, нитки, клаптики тканини, пластмасові пляшки тощо; спортивний інвентар: м'ячі, кеглі, обручі, гімнастичні палки тощо.

8. Сценарій ходу виховної справи (свята, ігрової програми, турніру, усного журналу, години спілкування тощо) викладається детально у такій послідовності: вступ (визначається актуальність теми, мотивується діяльність), основна частина (її зміст спрямований на реалізацію визначених педагогічних завдань, передбачає залучення учнів до різних видів діяльності), заключна частина (підведення підсумків, допомагає з'ясувати рівень розуміння й усвідомлення основних ідей справи). У ході сценарію слід виділити усі види роботи (розповідь, інтерв'ю, демонстрація, перегляд фрагментів фільму, гра, бесіда, прослуховування музичних творів) й детально їх описати. Якщо виконується пісня, вірш чи прозовий твір -слід подати їх повний текст. Якщо проводиться гра -потрібно вказати завдання її учасникам, правила та умови гри. Якщо письмове оформлення є детальним, то на початку викладу посередині робиться запис: „Хід свята (ігрової програми тощо)", якщо подається розгорнутий план проведення виховної справи (наприклад, не можна наперед передбачити, які потрібно буде вводити коментарі у ході інтелектуальної гри, екскурсії чи вікторини), то слід записати: „План проведення інтелектуальної гри". Не детальний план проведення будь-якої справи педагогом записується за умови, коли він вільно володіє матеріалом і немає потреби у детальному викладі. Подаючи досвід виховної роботи на обласну педагогічну виставку, науково-методичну раду, обласні та Всеукраїнські конкурси, слід подавати розгорнуті сценарії усіх виховних справ.

9. На титульній сторінці обов'язково потрібно вказати форму проведення виховної справи, її тему, прізвище, ім'я та по батькові автора, його посаду та місце роботи, район.

1. Батьківщина ­ країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянином; вітчизна, край батьків, рідний край.

2. Культура ­ це сукупність досягнень суспільства в науці, у мистецтві, в організації життя, все, що створено людством протягом свого існування.

3. Людина ­ жива істота, яка наділена даром мислення і мовлення, здібністю створювати знаряддя і користуватися ним у процесі суспільної праці.

4. Духовність людини ­ це уміння мріяти, фантазувати, творчо удосконалювати світ, прагнучи зробити його кращим. Уміти створити свій внутрішній світ, не схожий на навколишню дійсність, ­ це один із найважливіших проявів духовності.

5. Індивід ­ (пізньолатинський переклад грецького поняття атом), означає одиничне на відміну від сукупності, маси, тобто це окрема людина на відміну від колективу, соціальної групи, суспільства в цілому.

6. Цінності ­ це поняття, яким широко послуговуються у філософії але акцентування на людському, соціальному та культурному значені тих чи інших явищ дійсності. Цінності ­ це рівень значущості одного стосовно іншого в певній системі.

7. Творчість ­ це притаманна людині здатність створювати нові цінності, що є засобом самовираження людини як прояву цілепокладаючої активності її свідомості та потреб суспільно-історичної практики.

8. Свідомість, совість, делікатність, толерантність, ідеал, ідеальний, дух, егоїзм, особистість, талант, індивідуальність, інтелект, інтелігентність, світ, громада, діаспора, звичай, етнос, обряд, раса, ритуал, традиції, етнографія, інновація, міграція, матріархат, національні меншості, моральність, добро, ввічливість, етика, внутрішній світ, обов'язок, любити, самовдосконалювання, лестощі, лукавство, моральні цінності, наклеп, святенництво, справедливість, хитрість, великодушність, кумир, притча, почуття, загальнолюдські цінності, хамство, людяність, чуйність, релігійний, громадянин, громадянськість, демократія, громадянське суспільство, гуманістична мораль, декларація, права людини, конвенція, соціальний, правові норми, закон, рівноправність, народ, нація, нацизм, патріотизм, шовінізм, патріот, самовиховання.

Олігополія – це ринкова структура, при якій домінує невелика кількість продавців, а вхід нових виробників в галузь обмежений високими бар’єрами, її характерними рисами є:

· небагаточисельність фірм в галузі. Про це говорить етимологія самого поняття “олігополія” (від грецького “oligos”-декілька, “poleo”- продаю, торгую). Здебільшого їх кількість не перевищує десяти. Така ситуація склалася, наприклад, у американській сталеварній промисловості, у виробництві свинцю, міді, скла, виробів із гіпсу та ін. Розрізняють класичну чи жорстку олігополію, в якій головну роль відіграють три – чотири фірм та м’яку чи аморфну, коли основну частку продукції випускають 6-8 фірм.

· В умовах олігополії виготовляють як стандартизовані (алюміній, мідь), так і диференційовані (автомобілі, пральні порошки, сигарети, електропобутові прилади) товари.

· високі бар’єри для входу в галузь, що

· пов’язані насамперед з економією на масштабі виробництва (ефект масштабу). Вони виступають як головна причина широкого поширення і довгого збереження олігополістичних структур. В автомобільній промисловості США у 80-ті роки, наприклад, мінімально ефективний обсяг випуску складав 300 тис. машин в рік. Оскільки багато підприємств виробляли не менше двох моделей одночасно, то вартість подібного заводу звичайно перевищувала 3 млрд. дол.. Така велика сума доступна далеко не всім фірмам, що створює об’єктивні передумови для збереження провідного становища автомобільних заводів-гігантів. До того ж, якщо на початку століття кількість американських автомобільних фірм наближалась до 200, то вже в кінці 20-их років їх кількість не перевищувала 50, а в даний час їх можна перерахувати на пальцях.

Серед інших причин – монополія контролю над рідкісними джерелами сировини (наприклад, світовий ринок нафтопродуктів контролював нафтовий картель “Сім сестер”).

· всезагальна взаємозалежність. Олігополія виникає там і тоді, де кількість фірм в галузі настільки мала, що кожна з них при формуванні своєї економічної політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів. Всезагальна взаємозалежність проявляється і в умовах загострення конкурентної боротьби, і в умовах, коли вдається домовитися з іншими олігополістами, тому в галузі виникає тенденція до утворення чистої монополії.

Дата добавления: 2013-12-14