Еволюційні зв’язки Червоних водоростей

Червоні водорості – це відособлена древня група водоростей, відома ще з силуру та девону. Відсутність джгутикових стадій та спільний набір пігментів зближує їх з синьо-зеленими. Раніше невірно вважали синьо-зелені предками червоних. Це помилкове твердження. Так, еволюційно і за біохімічними властивостями вони досить різні. Спільність пігментів виявилась конвергентною ознакою – мабуть, вони мали спільних предків.

Що стосується еволюції в межах самого відділу червоних водоростей, то з двох класів найпримітивнішими є бангіеві, в межах флоридових – немалієві, а найбільш розвиненими – цераміеві.

У карпогона бангієвих ще не виробилася типова форма, і він мало відрізняється від звичайних вегетативних кліток. Після запліднення вміст карпогону безпосередньо ділиться на карпоспори. Флорідеї є більш еволюціонуючою групою з карпогоном, забезпеченим органом уловлювання спермаціїв — трихогіною. З класу флоридей найбільш простий порядок немалієві, у яких немає ауксилярних клітин, і гонимобласты, на яких розвивається карпоспорангій, утворюються безпосередньо з черевної частини заплідненою карпогона. Найвищого ступеня еволюції досягли церамиєві, у яких є прокарпій і ауксилярні клітини диференціюються тільки після того, як відбулося запліднення.

В водоймах Червоні водорості живуть на різних глибинах: в холодній і помірній зоні – на незначній, а в тропічній – це найглибоководніші, які здатні до хроматинової адаптації. Деякі види (Порфіра) здатні витримувати досить низькі (до -100 °С) температури та висушування до 0-5%. Багато з них е епіфітами, є навіть паразити, які часто утворюють значні скупчення. Зна­чення червоних в природі та житті людини досить велике. Глибоководні збагачують водойму киснем і є джерелом їжі для гідробіонтів, гідроспору­ди обростають ними та руйнуються, також вони часто затруднюють суд­ноплавство та риболовство. Утворюють водоростеві рифи з швидкістю до 25 см за рік. В народному господарстві використовуються для отримання йоду, агар-агару та в їжу. Біомаса є сировиною для целюлозно-паперовоі та хімічної промисловості. Розпочата альгокультура агароїдних та бурих водоростей. В Хабаровську та Севастополі було створено перші лабораторії для штучного вирощування цих водоростей з метою забезпе­чення медичної промисловості вітчизняною сировиною. Агар-агар вико­ристовують в медицині, харчовій промисловості (для отримання желе, мармеладу, цукерок тощо).

Література:

1. Вассер С.П., Кондратьєва Н.В., Масюк Н.П. и др. Водоросли (Справочник). – К.: Наук. думка, 1989. – 460 с.

2. Жизнь растений / Под ред. Тахтаджяна А.И. (В 5 т.) – М.: Просвещение, 1974-1982.

3. Зеров Д.К. Очерк филогении бессосудистых растений. – К.:Наук. думка,1972. – 315с.

4. Курс низших растений / Под ред. Горленко М.В. – М.: Высшая школа, 1981. – 519 с.

5. Мороз І.В., Гришко-Богменко Б.К. Ботаніка з основами екології. – К.: Вища шк., 1994. – 240 с.

6. Оляницька Л.Г. Курс лекцій з систематики нижчих рослин. – К.: Фітосоціоцентр, 1999. – 72 с.

7. Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С. Современная ботаника (В 2-х т.) – М.: Мир, 1990.

8. Хржановский В.Г, Пономаренко С.Ф. Ботаникa. – М.: Агропромиздат, 1988. – 383 с.

Дата добавления: 2013-12-14