Практичні постріли

Найбільш широке застосування одержали практичні постріли з практичними бронебійними снарядами, що не мають ні розривного заряду, ні підривника. Вони забезпечують при стрільбі необхідний ефект (ураження мішені). В практичних пострілах з осколковими й осколково-фугасними снарядами використовуються снаряди, споряджені в основному якою-небудь інертною речовиною і невеликим розривним зарядом. Це дозволяє підігнати вагу снарядів до табличної ваги і забезпечує гарне спостереження їхніх розриві у цілі.

У пострілах патронного заряджання всі елементи сполучені в один цілий-унітарний патрон. Такий постріл звичайно складається зі снаряда із трубкою або підривником, бойового заряду у гільзі і засобу запалення. В залежності від будови і розмірів заряду в постріл можуть входити і допоміжні елементи до заряду (підпалювач, полум'ягасник, і флегматизатор). Порох бойових зарядів цих пострілів може насипатися безпосередньо в гільзу або картуз, вкладений у гільзу. Вільний об'єм гільзи звичайно заповнюється ущільнюючим пристроєм (картонним циліндриком з двома кришками).

Недоліком цих пострілів: є сталість бойового заряду, що веде до підвищеного розпалу ствола, а також виключає вибір траєкторії.

Основною позитивною якістю пострілів патронного заряджання є забезпечення високої скорострільності. Велика скорострільність досягається за рахунок заряджання гармат в один прийом, що особливо цінно для всіх автоматичних, напівавтоматичних, зенітних, протитанкових, авіаційних і почасти танкових гармат. Крім того, при їхньому застосуванні цілком: виключена подача у війська (на вогневі позиції) некомплектних пострілів, а прочне скріплення снаряда з гільзою забезпечує гарну герметизацію бойового заряду. У пострілах роздільно-гільзового заряджання снаряд не сполучений із бойовим зарядом у гільзі. Постріл складається з снаряда 1 з підривником (трубкою) 2, бойового заряду 3 у гільзі 4, засобу запалення 5 і допоміжних елементів - підпалювача 6, нормальної кришки 7, разміднювача 8 і посиленої кришки 9.

Бойові заряди цих пострілів у більшості випадків перемінні і складаються з декількох навішень пороху, які містяться у картузи.

1-снаряд

2-підривник або труба

3-бойовий заряд

4-гільза

5-засіб підпалювання(капсульна втулка)

6-підпалювач

7-нормальна кришка(обтюратор)

8-розміднювач

9-посилена кришка

Рис. 1 Постріл роздільно-гільзового заряджання

Перевага пострілів роздільно-гільзового заряджання складається в тому, що вагу бойового заряду можна змінювати на вогневій позиції в залежності від характеру виконуваної задачі. Використання менших по вазі зарядів зменшує розпал ствола.

Недоліком їх є зниження скорострільності гармат унаслідок необхідності заряджання в два прийоми, складність автоматизації процесу заряджання, недосконалість гермитизації бойового заряду.

Постріли роздільно-гільзового заряджання застосовуються головним чином в гарматах середніх калібрів наземної і танкової артилерії (122 і 152 мм).

Постріли роздільно-картузного заряджання відрізняються від пострілів

роздільного гільзового заряджання відсутністю гільзи. Бойовий заряд 3 постріла розміщується в картузі з спеціальної тканини, а засіб запалення 5 (ударна або електрична трубка)- окремо.

Бойові заряди до пострілів роздільно-картузного заряджання можуть бути повними і зменшеними. У залежності від типу бойового заряду, а також калібру і типу гармати в комплект постріла можуть входити розмідлювач і підпалювач. Заряджання гармати такими пострілами провадиться в три прийоми:

- в камору ствола вкладається снаряд

- потім бойовий заряд

- після чого закривається затвор і в гніздо останнього вкладається засіб запалення.

Постріли роздільно-картузного заряджання мають ті ж позитивні якості, що і постріли роздільного гільзового заряджання, при цьому відсутність гільзи робить їх простіше і дешевше у виготовленні. Проте необхідність заряджання в три прийоми знижує скорострільність гармати, а необхідність збереження зарядів до стрільби в спеціальній герметичній укупорці веде до їх подорожчання. Крім того, наявність окремого засобу запалення і відсутність гільзи значно ускладнює конструкцію затвора і прийоми заряджання. Тому постріли такого типу застосовуються майже винятково в гарматах значних калібрів наземної артилерії.

Призначення і типи бойових зарядів, вимоги, запропоновані до них

Бойовим зарядом називається елемент постріла, призначений для повідомлення заряду заданої початкової швидкості. У загальному випадку він складається з оболонки, порохового заряду, засобу запалення і допоміжних елементів.

Оболонка (гільза або матер'яний картуз) призначена для розміщення інших елементів бойового заряду.

Пороховий заряд є джерелом хімічної енергії, що при пострілі перетворюється в кінетичну енергію снаряда (міни) у каналі ствола.

Засіб запалення (капсульний чіп або ударна трубка) служить для запалення бойового заряду, повідомленням йому променя вогню безпосередньо, або, що частіше, за допомогою підпалювача.

Допоміжні елементи містять у собі картузи, підпалювач, полум'ягасник, розмідлювач, флегматизатор, та обтюруючий і фіксуючий пристрої.

Бойові заряди класифікуються по таких ознаках:

Таблиця. Класифікація бойових зарядів

По призначенню	- артилерійські - мінометні
По типу пострілів	- унітарного - роздільно гільзового - картузного заряджання
По конструкції	- постійні(повні, зменшені) - змінні(повні, зменшені, спеціальні)
По кількості марок пороху	- некомбіновані - комбіновані

До бойових зарядів пред'являють такі основні вимоги:

- одноманітні дії при стрільбі;

- малий вплив порохових газів на розпал каналу ствола;

- безполум’яність постріла;

- стійкість при тривалому збереженні;

- простота підготування до стрільби.

Одноманітність дії бойових зарядів при стрільбі оцінюється розсіюванням початкових швидкостей, що повідомляються снарядам. Виконання даної вимоги залежить не тільки від дотримання технології виготовлення бойових зарядів, але і від суворого і точного дотримання правил поводження з боєприпасами при транспортуванні, збереженні і підготовці до стрільби.

Зменшення впливу порохових газів на розпал каналу ствола з метою збільшення його живучості забезпечується застосуванням низькокалорійних порохів при застосуванні флегматизаторів.

Безполум’яність постріла досягається застосуванням безполум’яних порохів або полум’ягасних добавок із метою зменшення демаскуючих ознак гармат.

Стійкість забезпечується застосуванням при виготовленні бойових зарядів порохів і матеріалів стабільних у процесі збереження, а також надійною герметизацією бойових зарядів.

Простота підготовки до стрільби сприяє підвищенню скорострільності гармат.

Крім того, до бойових зарядів подаються виробничо-економічні вимоги.

Дата добавления: 2013-12-14