Тестування рухових якостей. Педагогічне оцінювання – завершальний етап процедури тестування

Педагогічне оцінювання.

Педагогічне оцінювання – завершальний етап процедури тестування. Воно необхідне тому, що на підсумкову оцінку результатів тестування справляють вплив стать та вік людини, стан здоров’я, температура повітря та інші показники, що характеризують умови в яких здійснюється біомеханічний контроль.

Формування шкали педагогічних оцінок – справа надзвичайно трудомістка. Припустимо, необхідно розробити шкалу для оцінки результатів тестування дітей, підлітків, юнаків у віці 10-18 років (табл. 2.2). У кожну з 8-ми вікових груп мають ввійти не менше 100-200 душ. При цьому кожний досліджуваний повинен виконати вправу не менше двох разів. Легко підрахувати, що загальне число вимірювань складе декілька тисяч, отже збір необхідних відомостей та їхня обробка заберуть багато часу та зусиль. У подібних випадках доцільно скористатися, так званими перцентильними шкалами (від англійського percent – процент) (рис. 2.8).

При використанні перцентильної шкали число балів, отриманих при тестуванні, вказує, який процент своїх ровесників випередив досліджуваний.

Найважливішим параметром шкали є її форма. Перцентильні шкали мають сигмоподібну форму (див. рис. 2.8). Інші шкали мають іншу форму (рис. 2.9). Найбільш розповсюджені пропорціональні, регресуючі та прогресуючі шкали. Регресуючі шкали зумовлюють найбільший приріст оцінки за підвищення результату в області низьких результатів, тим самим стимулюють масовість спорту. Прогресуючі шкали, навпаки, стимулюють прагнення спортсменів до найвищих досягнень. І нарешті, у пропорційній шкалі заохочення за приріст майстерності не залежить від рівня показаних результатів.

Опис методів тестування, що застосовуються для біомеханічного контролю у фізичному вихованні та спорті, почнемо з тестів, що дозволяють оцінити рівень розвитку рухових якостей.

Біомеханічні тести витривалості дозволяють встановити, який об’єм роботи людина може виконати та як довго може працювати без зниження ефективності рухової діяльності. Наприклад, при бігу з постійною швидкістю настає момент, коли людина не може підтримувати вихідну довжину кроків (компенсована втома), а через деякий час він змушений знизити швидкість (декомпенсована втома) (рис. 2.10). Чим витриваліше людина, тим довше не настає втома.

Замість швидкості можна програмувати довжину дистанції й вимірювати мінімальний час, за який людина долає її. Цей тест аналогічний змагальній вправі в циклічних видах спорту.

Є й третій варіант тесту, коли обмежується тривалість вправи й вимірюється відстань, що долається. (наприклад 12-ти хвилинний тест Купера тощо).

Таблиця 2.2.

Дата добавления: 2013-12-14