Клас Празинофіцієві - Prasinophyceae

І

Рекомендована література

1.Липа О.Л., Добровольський І.А. Ботаніка. Систематика нижчих і вищих рослин. – К.: Вища школа, 1975. – С. 40-60

2.Комарницкий Н.А. и др. Ботаника. Систематика растений. – М.: 1975. – С. 21-40.

3.Жизнь растений. – М.: Просвещение, 1974, т. 3.

4.Лавітська З.Г., Ковтун В.А. Нижчі рослини. – К.: Радянська школа, 1978.

5.Боговик І.В. Нижчі рослини. Видавництво Львівського університету, 1963.

6.Горбунова Н.П. и др.. Малый практикум по низшим растениям. М.: Высшая школа, 1976.

7.Морозюк С.С., Оляніцька Л.Г. Систематика рослин. – К.: Вища школа. – С. 30-47.

Евкаріотичні фотоавтотрофні платикристати.

Відділ є найчисленнішим серед водоростей. За даними різних авторів, він нараховує 20-25 тис. видів. Найдавніші рештки відомі з верхнього докембрію - протерозою (біля 1400 млн. років). Зелені водорості поширені у прісних та гіпергалінних водоймах, у морях та океанах, у наземних біотопах, на снігу та льоду.

Від зелених водоростей походять вищі рослини.

Біохімічні особливості. До складу фотосинтетичних пігментів входять майже всі пігменти, властиві вищим рослинам: хлорофіли а та b, всі відомі каротини (α, β, γ та ε-каротин), ксантофіли лютеїнового ряду (лютеїн, зеаксантин, неоксантин, віолаксантин, антераксантин). Специфічні ксантофіли, виявлені у сифонофіцієвих, ульвофіцієвих та празинофіцієвих водоростей - це сифонеїн, сифоноксантин, лороксантин, празиноксантин. Завдяки переважанню хлорофілів, більшість видів Chlorophyta забарвлені у зелений колір. В екстремальних умовах у деяких зелених водоростей «вмикається» механізм гіперсинтезу каротину, і тоді клітини набувають червоного забарвлення.

Основний продукт асиміляції - крохмаль, який завжди відкладається у хлоропласті, часто - навколо піреноїду. Додаткові асиміляти - олія та лейкозин. У сифонофіцієвих водоростей основним асимілятор може бути полісахарид інулін.

Цитологічні особливості. Клітини переважної більшості видів вкриті целюлозно-пектиновою оболонкою. Зрідка зустрічаються представники з голими клітинами.

Ядерний апарат зелених водоростей має типову евкаріотичну будову.

Фотосинтетичний апарат представлений первинне симбіотичними хлоропластами. Вони майже тотожні із хлоропластами вищих рослин: вкриті двомебранною оболонкою. Звичайно у хлоропластах є один-кілька піреноїдів, переважно облямованих крохмалем. У більшості монадних зелених водоростей у хлоропласті знаходиться стигма.

Мітохондріям притаманні пластинчасті кристи.

Джгутикові стадії. Переважна більшість монадних клітин зелених водоростей має два джгутики. Рідше зустрічаються чотири- або багато джгутикові форми. Серед примітивних Chlorophyta є види з одним, двома-трьома неоднаковими, шістьома або вісьмома однаковими за довжиною джгутиками. Поверхня джгутиків звичайно гладенька або вкрита органічними субмікроскопічними лусочками.

Вакуолярний апарат представлений справжніми вакуолями з клітинним соком. У клітинах багатьох монадних та гемімонадних прісноводних та наземних водоростей звичайно є дві, зрідка – кілька скоротливих вакуолею.

Типи морфологічної структури тіла. В межах відділу представлені майже всі типи морфологічної структури тіла - монадний, гемімонадний, кокоїдний, нитчастий (включаючи прості паренхіматозні варіанти), гетеротрихальний, сифональний та сифонокладальний. Як одно- так і багатоклітинні водорості можуть утворювати різноманітні колонії, вести вільний або прикріплений спосіб життя.

Розмноження та життєві цикли. У зелених водоростей спостерігаються всі основні способи нестатевого розмноження і статевого процесу, відомі в евкаріотичних водоростей. В цілому, в межах відділу спостерігається тенденція заміни рухливих репродуктивних клітин нерухомими та редукція нестатевого розмноження спорами за рахунок інтенсифікації вегетативного і статевого розмноження.

Зеленим водоростям властиві різні типи життєвих циклів. Близько чверті відомих видів є агамними або апогамними, із життєвими циклами за типом цикломорфозу.

До еугамних належить більшість видів відділу, і їх життєві цикли представлені гаплофазними, гаплодиплофазними та диплофазними циклами із зиготичною, гаметичною, споричною і соматичною редукціями, без зміни поколінь або з ізо- та гетероморфною змінами поколінь.

Система відділу Зелені водорості. Відділ поділяють на шість класів: Prasinophyceae, Chlorophyceae, Trebouxiophyceae, Ulvophyceae, Siphonophyceae та Charophyсеае. В основі поділу відділу на класи покладено комплекс ознак, пов'язаних з особливостями будови клітинних покривів, типами кореневих систем у монадних стадій, деякими біохімічними особливостями. З цими ознаками корелюють також екологічні особливості представників різних класів.

Об'єднує виключно одноклітинні, здебільшого морські монадні водорості. Характерна ознака - наявність голих клітин, вкритих субмікроскопічними органічними лусочками.

Рід пірамімонас - Pyramimonas - має чотири, вісім або навіть шістнадцять джгутиків.

Рід мезостигма - Mesostigma - має два злегка гетероконтні джгутики.

Дата добавления: 2013-12-14