Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд

1. Порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечно­го її використання, а також порушення під час проектування чи будів­ництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і спо­руд, особою, яка зобов'язана дотримувати таких правил, якщо це ство­рило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого, — караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, — карається виправними роботами на строк до двох років або обме­женням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років".

Обов’язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці

Працівник зобов’язаний:

· дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

· знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізма­ми, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користу­ватися засобами колективного та індивідуального захисту;

· проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про охорону праці" та стат­тею 169 КЗпП України працівники певних категорій повинні проходи­ти за рахунок роботодавця попередній і періодичний медичні огляди.

В разі непроходження медичного огляду або ненавченості з питань охорони праці працівник повинен бути відсторонений від роботи.

Дисциплінарна відповідальність працівників за порушення трудо­вої дісципліни, за невиконання або неналежне виконання трудових обо­в'язків, у тому числі в галузі охорони праці, полягає в тому, що винний працівник вимушено несе невигідні для нього наслідки у зв'язку з на­кладеним на нього дисциплінарним стягненням.

Виконувати вимоги з охорони праці та виробничої санітарії праців­ників зобов'язують Кодекс законів про працю України (ст. 139, 159), За­кон України "Про охорону праці" (ст. 14), правила внутрішнього трудо­вого розпорядку, що діють на підприємствах, в установах і організаціях, норми колективних договорів, інші нормативні акти. Відповідні умови можуть бути внесені і до контрактів, які укладаються з працівниками.

КЗпП України (ст. 147) встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Законодавством, статутами і положення­ми про дисціплину, що діють у деяких галузях суспільного виробниц­тва, можуть бути передбачені для окремих категорій й інші дисциплі­нарні стягнення.

Служба охорони праці на підприємстві

На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відпо­відну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право:

¨ видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документа­цію і пояснення з питань охорони праці;

¨ вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці;

¨ зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механіз­мів, устаткування та інших засобів виробництва у разі пору­шень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

¨ надсилати роботодавцю подання про притягнення до від­по­відальності працівників, які порушують вимоги щодо охо­рони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у ра­зі лік­відації підприємства чи припинення використання най­маної праці фізичною особою.

Комісія з питань охорони праці підприємства

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового ко­лективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівника­ми особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затвер­джується спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій

Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фі­нан­сування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами пра­ці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За ре­зультатами періодичних медичних оглядів у разі потреби робо­тодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відпові­дальність згідно із законодавством за від­повідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спе­ціально упов­новаженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відпові­дальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок по­зачерговий медичний огляд працівників:

· за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

· за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Навчання з питань охорони праці

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі робо­ти повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведін­ки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і пе­ревірку знань відповідних нормативно-правових актів з охоро­ни праці.

Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і пері­одично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань посадо­вих осіб з питань охорони праці визначається типовим поло­женням, що затверджується спеціально уповноваженим цен­тральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі поса­дові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, у тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони по­винні у місячний строк пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та під­вищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуван­ням особливостей виробництва відповідних об’єктів економі­ки забезпечуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усіх нав­чальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з наг­ляду за охороною праці.

На підприємствах на основі Типового положення про навчання, ін­структаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці, затвер­дженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 4 квітня 1994 року № 30, з урахуванням специфіки виробництва та вимог міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці розробляються і затверджуються наказом відповідні Положення про на­вчання з питань охорони праці, що діють в межах підприємства, щорічні плани-графіки навчання і перевірки знань працівників з питань охоро­ни праці, з якими вони всі повинні бути ознайомлені. Відповідальність за организацію цієї роботи на підприємстві несе роботодавець, а в струк­турних підрозділах (цеху, дільниці, лабораторії, майстерні тощо) — посадові особи, визначені наказом відповідно до розподілу обов'язків. Положення про навчання з питань охорони праці визначає порядок:

· організації та проведення інструктажів;

· навчання (спеціального навчання);

· перевірки знань з питань охорони праці працюючих (у тому чи­слі посадових осіб);

· впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною не­безпекою (стажування, дублювання, протиаварійне тренування).

До Положення про навчання з питань охорони праці, що діє у ме­жах підприємства, додаються:

1. Наказ про розподіл обов'язків між службою охорони праці та службою кадрів щодо повноважень з питань навчання і перевірки знань з охорони праці.

2. Наказ про створення постійно діючої комісії з перевірки знань з охорони праці.

3. Наказ щодо визначення особи, відповідальної за проведення вступного інструктажу.

4. Накази про допуски до самостійної роботи.

5. Наказ керівника щодо визначення складу працівників, які залу­ча­-ються до професійного навчання кадрів на виробництві (щорічно по­новлю­ється і погоджується із профспілковим комітетом).

6. Плани-графіки проведення навчання та перевірки знань з охоро­ни праці, з якими повинні бути ознайомлені працівники.

7. Тематичні плани та програми спеціального навчання з ураху­ванням вимог охорони праці для конкретної галузі і виробництва, ви­дів робіт.

8. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуван­ням специфіки виробництва.

9. Екзаменаційні білети з перевірки знань з питань охорони праці.

10. Форми протоколу засідань ПДК з перевірки знань з питань охо­рони праці.

11. Бланки посвідчень про перевірку знань з питань охорони праці.

12. Журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

13. Орієнтовний перелік питань вступного інструктажу для праців­ників.

14. Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці (пер­винного, повторного, позапланового, цільового).

15. Орієнтовний перелік питань первинного інструктажу для пра­цівників.

16. Робочі навчальні плани і програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, які залучаються до виконання робіт з підвищеною небезпекою.

17. Перелік посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходи­ти раз на три роки навчання і перевірку знань з питань охорони праці безпосередньо на виробництві.

18. Перелік посадових осіб, які повинні проходити навчання з пи­тань охорони праці у навчальних закладах, а перевірку знань — у від­повідній ПДК.

19. Перелік посадових осіб і фахівців, які безпосередньо залучаються до виконання робіт підвищеної небезпеки.

20. Перелік посад і професій працівників, які повинні проходити стажування (дублювання), затверджений керівником підприємства.

21. Програми стажування для конкретних професії, посади, робо­чого місця (затверджуються роботодавцем).

22. Перелік професій та посад працівників, які звільняються від пер­винного, повторного та позапланового інструктажів.

Фінансування охорони праці

Фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем.

Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, ви­конання загальнодержавної, галузевих та регіональних прог­рам поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запо­бігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається, поряд з іншими джерелами фінансування, визначеними законодавством, у державному і місцевих бюджетах, що виділяються окремим рядком.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охо­рону праці становлять не менше 0,5 відсотка від суми реалізо­ваної продукції.

На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових вит­рат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законо­давства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, що затверджуєть­ся Кабінетом Міністрів України.

Регулювання охорони праці у колективному договорі, угоді

У колективному договорі, угоді сторони передбачають за­без­печення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничо­го середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійно­го захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.

Колективний договір є найважливішим документом у системі нор­мативного регулювання взаємовідносин між роботодавцем і працівни­ком з першочергових питань соціального характеру, в тому числі з пи­тань охорони праці. Фактично колективний договір — це єдиний меха­нізм реалізації вимог законодавства про охорону праці. Законом Украї­ни "Про колективні договори і угоди" та статтею 13 КЗпП України передбачено, що здійснення комплексних захходів щодо організації без­печних та нешкідливих умов праці, визначення обов'язків сторін, а та­кож реалізація працюючими своїх прав і соціальних гарантій на охоро­ну праці забезпечуються за допомогою колективного договору (уго­дою, трудовим договором).

Загальні принципи формування двосторонніх зобов'язань з охоро­ни праці не повинні суперечити законодавству (законам, іншим норма­тивно-правовим актам). Гарантії, пільги і компенсації працюючим, що передбачені законодавством, є обов'язковими для виконання за будь-яких умов.

За наявності на підприємстві певних економічних можливостей піль­ги і компенсації можуть перевищуватися і на підставі колективного договору застосовуватись у більш значних розмірах.

В колективних договорах, як правило, визначаються також прин­ципи економічного стимулювання за стан охорони праці. Економіч­ний механізм управління охорони праці передбачає систему заохочень для тих, хто не допускає порушень вимог особистої безпеки.

За допомогою колективного договору необхідно вирішувати й ряд інших важливих питань, таких, як встановлення вихідної допомоги (але не менше тримісячного заробітку) працівникові, який розриває трудо­вий договір з причин невиконання роботодавцем вимог законодавства та зобов'язань колективного договору з питань охорони праці; визна­чення умов здійснення грошової компенсації на придбання лікуваль­но-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчо­вих продуктів, якщо робота працівника має роз'їзний характер; вста­новлення строку вивільнення від основної роботи уповноваженого з питань охорони праці (із збереженням середнього заробітку) для мож­ливості виконання ним своїх громадських обов'язків та проходження навчання з питань охорони праці.

Додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об’єктів і засобів виробництва

Виробничі будівлі, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) або реконструкції, капітального ремонту тощо, та технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.

Проектування виробничих об’єктів, розроблення нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та ін­дивідуального захисту працюючих повинні провадитися з ура­хуванням вимог щодо охорони праці. Не допускається будів­ництво, реконструкція, техніч­не переоснащення тощо вироб­ничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально-культурного призначення, виготовлення і впровадження но­вих для даного підприємства технологій і зазначених засобів без попередньої експертизи робочого проекту або робочої до­кументації на їх відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці. Фінансування цих робіт може провадитися ли­ше після одержання позитивних результатів експертизи.

Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов’язана з вико­нанням робіт та експлуатацією об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об’єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небез­пеки визначається Кабінетом Міністрів України.

Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально-культурного призначення, прийняття їх в експлуа­тацію провадяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням спеціально уповноваженого централь­ного органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх усунення.

Технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша не­безпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення ек­спертизи на від­по­відність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих ви­роб­ничих об’єктів проводиться за участю представників про­фесійних спілок.

Не допускається застосування у виробництві шкідливих ре­човин у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та держав­ної реєстрації.

Розслідування та облік нещасних випадків, про­фесійних захворювань і аварій

Роботодавець повинен організовувати розслідування та вес­ти облік нещасних випадків, професійних захворювань і ава­рій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об’єд­наннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, профе­сійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов’яза­ний видати потерпілому або іншій заінтере­сованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний ви­падок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішу­ються посадовою особою органу державного нагляду за охоро­ною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Інформація та звітність про стан охорони праці

Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випад­ків про стан охорони праці, причину аварій, нещасних випад­ків і професійних захворювань і про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Працівникам та/або їхнім представникам забезпечується доступ до інформації та документів, що містять результати атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілак­тичні заходи, результати розслідування, обліку та аналізу не­щасних випадків і професійних захворювань і звіти з цих пи­тань, а також до повідомлень, подань та приписів органів дер­жавного управління і державного нагляду за охороною праці.

Органи державного управління охороною праці у встанов­леному порядку інформують населення України, працівників про реалізацію державної політики з охорони праці, виконан­ня загальнодержавної, галузевих чи регіональних програм з цих питань, про рівень і причини аварійності, виробничого травматизму і професійних захворювань, про виконання своїх рішень щодо охорони життя та здоров’я працівників.

На державному рівні ведеться єдина державна статистична звіт­ність з питань охорони праці, форма якої погоджується спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці, професійними спілками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Добровільні об’єднання громадян, працівників і спеціа­лістів з охорони праці

З метою об’єднання зусиль найманих працівників, учених, спе­ціалістів з охорони праці та окремих громадян для поліп­шення охорони праці, захисту працівників від виробничого травматизму і професійних захворювань можуть створюватись асоціації, товариства, фонди та інші добровільні об’єднання громадян, що діють відпо­відно до закону.

Послідовність організації роботи з охорони праці на під­приємстві.

1. Визначення зі статусом служби, тобто опрацьовати і затвердити у керівника підприємства Положення про службу охорони праці підприємства. За наявності в службі кількох працівників — розробляються посадові інст­рукції.

2. Ознайомлення зі станом охорони праці у струк­турних підрозділах підприємства та визначення найбільш небезпечні з них.

3. Придбання необхідних нормативно-пра­вових актів з охорони праці.

4. Заведення журнал для обліку передбачених норма­тивно-правовими актами з охорони праці документів та проведених заходів.

5. Організація збіра та забезпеченняя зберігання доку­ментів, які характеризують діяльність підприємства з пи­тань охорони праці та визначити дійсний стан умов та безпеки праці.

6. Підготовка проектів нормативно-правових актів та на­казів, що регулюють діяльність підприємства з питань охорони праці, затвердження їх у керівника підприємства.

Дата добавления: 2013-12-14