Інженерне забезпечення оборони

За поглядами іноземних військових спеціалістів, основою оборони мотопіхотної (танкової) роти є обладнання в інженерному відношенні району оборони з розташуванням в них спеціальних протитанкових засобів, танків, БМП, а також міно – вибухових протитанкових загороджень.

Для ведення активної і стійкої оборони велика увага приділяється інженерному обладнанню бойових позицій. Послідовність і терміни інженерного обладнання визначаються командиром батальйону і знаходяться в тісній залежності від наявності часу, сил та засобів, а також умов місцевості.

До інженерних робіт першої черги відносяться:

- обладнання основних та запасних позицій відділень, взводів та штатних і приданих вогневих засобів;

- розчистка секторів обстрілу;

- обладнання командно - спостережних пунктів роти та взводів;

- обладнання загороджень перед переднім краєм та на флангах опорного пункту, а також укриття для транспортних засобів.

При наявності часу в подальшому удосконалюються інженерні споруди у взводних опорних пунктах, відриваються ходи сполучення та посилюється система загороджень перед переднім краєм і в глибині ротного опорного пункту. Всі інженерні споруди ретельно маскуються.

Найбільший розвиток окопи для штатних та приданих вогневих засобів отримують звичайно на основних позиціях, де за 5 – 6 годин обладнуються під брустверні ніші або бліндажі для укриття особового складу, зброї та зберігання боєприпасів.

При наявності часу:

- окопи для штатних і приданих вогневих засобів з’єднуються ходами сполучення;

- відриваються запасні, додаткові і фальшиві окопи;

- з’єднуються ходами сполучення основні та запасні позиції;

- відривається хід сполучення в тил;

- посилюються протитанкові і протипіхотні загородження.

Командно – спостережний пункт обладнується напівзакритим окопом з під брустверними нішами або бліндажами на 2 – 3 чоловік.

Для фортифікаційного обладнання місцевості в повному обсязі необхідно:

- мотопіхотному відділенню – 27 годин вручну та 5 годин з використанням інженерної техніки;

- мотопіхотному взводу - 45 годин вручну та 8 годин з використанням інженерної техніки;

- мотопіхотній роті - 75 годин вручну та 13 годин з використанням інженерної техніки.

Особлива увага приділяється маскуванню позицій мотопіхотних рот (взводів) від наземного та повітряного спостереження.

Для захисту від світлового випромінювання та проникаючої радіації окопи та ходи сполучення перекриваються ґрунтом товщиною 40 - 80 см. Щоб знизити втрати підрозділів від ударної хвилі, окопи відриваються глибиною не менш ніж 1,5 метра і укріплюються.

Важливим завданням інженерного обладнання місцевості в обороні є влаштування інженерних загороджень (мінних полів, завалів та інші). Мінні поля за своїм призначенням поділяються на:

- захисні;

- тактичні;

- забороняючи;

- осередкові;

- фальшиві.

По типу використання мінні поля можуть бути:

- протитанкові;

- протипіхотні;

- змішані (співвідношення протитанкових та протипіхотних мін 2:1 або 3:1).

По засобам встановлення мінні поля можуть бути:

- динамічні;

- звичайні.

Динамічні мінні поля встановлюються системами дистанційного мінування. Звичайні мінні поля – всіма іншими засобами та вручну.

Мінні поля встановлюються по стандартній схемі з розходом 1100 протитанкових мін на 1 км фронту мінного поля, яке звичайно складається з трьох смуг по два ряди мін в кожній смузі. Відстань між протитанковими мінами складає 6 кроків, а мінімальна відстань між смугами – 18 кроків. Загальна глибина такого мінного поля (в три смуги) складає 40 - 50 м. Частина протитанкових мін може встановлюватися в положення, що не вилучається. На найбільш небезпечних напрямках кількість смуг і мін в мінному полі може збільшуватись. Для утруднення розвідки і подолання мінних та інших загороджень противником їх рекомендується посилювати сигнальними (іноді напалмовими) мінами, мінами – сюрпризами, осколковими (які вистрибують) і фугасними протипіхотними мінами. З дозволу командування протитанкові мінні поля можуть посилюватися хімічними мінами.

Перед переднім краєм, навколо ротних і деяких взводних опорних пунктів, а також в проміжках між опорними пунктами взводів встановлюються дротяні загородження. Всі загородження прикриваються вогнем артилерії, ПТРК, танкових та мотопіхотних підрозділів.

На позиції мотопіхотного відділення можуть обладнуватися позиції для БМП (БТР). При використанні землерийних машин терміни інженерного обладнання позицій скорочуються на 20 – 30%.

Для БТР М113 відриваються укриття в глибині взводних районів оборони з таким розрахунком, щоб вони могли підтримувати бій мотопіхотного відділення з великокаліберного кулемета, а випадку необхідності забезпечити перевезення особового складу.

БМП М2 “Бредлі” можуть складати окрему маневрену групу для підтримки вогнем піхоти, що веде оборону, та для проведення контратаки у фланг і тил підрозділів противника, що наступають. Вони можуть розміщуватися на позиціях за межами опорного пункту мотопіхотної роти.

Танки М1 “Абрамс” розміщуються у взводних районах оборони з таким розрахунком, щоб забезпечити підтримку вогнем першого ешелону мотопіхотної роти та прийняти участь у проведенні контратаки. Інтервал між танками складає до 100 м.

Для танків, БМП (БТР) відриваються окопи на основних і запасних позиціях. На позиціях мотопіхотних відділень відриваються ніші або бліндажі для укриття особового складу, боєприпасів та інших матеріальних засобів. КСП роти і взводів обладнуються в окопах або бліндажах.

Для поліпшення якості протитанкових загороджень використовуються протитанкові мінні поля, надовби, протитанкові рви та інші звичайні і штучні перешкоди.

Дата добавления: 2013-12-14