Проблема свідомості у філософії

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТЕМИ

ПЛАН

ТЕМА 5. СВІДОМІСТЬ

Завдання для самостійної роботи.

1. Які ідеї виражає категорія буття?

2. Наведіть відомі Вам форми буття.

3. В чому специфіка буття індивідуалізованого та об’єктивного духовного?

4. Як змінювалось в історії філософії визначення категорії ”матерія”?

5. Діалектичний матеріалізм тлумачить буття як:

а) ідеальну категорію мислення;

б) незнищенний і досконалий космос;

в) об’єктивно існуючу реальність;

г) відбитку діяльності духовної субстанції;

6. Натуралістично-об’єктивістська концепція буття характерна для філософії:

а) Нового часу;

б) середньовіччя;

в) позитивізму;

г) екзистенціалізму;

7. До буття духовного належить буття:

а) речей природи;

б) ідей;

в) речей, створених людиною;

г) суспільство;

8. Найбільш загальною категорією є:

а) рух;

б) простір;

в) матерія;

г) час;

9. Формами існування матерії є:

а) рух;

б) простір;

в) час;

г) правильні відповіді б) і в);

1. Проблема свідомості у філософії

2. Відображення як загальна властивість матерії

3. Соціальна природа свідомості

4. Структура свідомості і її основні рівні

Свідомість, вторинність свідомості, відображення, психічне відображення, подразливість, чутливість, відчуття, сприйняття, уявлення, матеріальне й ідеальне, інформація, інформаційне відображення, образ, мова, мовлення, слово, речення, самосвідомість, рефлексія, активність свідомості

Визначення місця та ролі людини у світі - завдання, яке так чи інакше доводиться вирішувати представникам всіх філософських напрямків. Цим вже самим собою зумовлюється необхідність виявлення природи свідомості. Крім того, ті або інші підходи до питання про сутність свідомості, про характер її ставлення до буття торкаються вихідних світоглядних і методологічних установок будь-якого філософського напрямку, детермінуючи незмінну актуальність даної проблеми.

Представники ідеалістичних напрямків у філософії вважають свідомість активним началом матерії. Внаслідок цього свідомість наділялась над матеріальним, надприродним характером. Фактично свідомість відривалася від людини та природи, їй приписували самостійне незалежне субстанціональне існування. Тому, стверджували ідеалісти, свідомість може бути зрозумілою лише з самої себе.

Відповідно до дуалістичного підходу, у світі завжди існували дві самостійні субстанції - матерія і свідомість, незалежні одна від одної. Свідомість, як і матерія, вічна, вона не виникала й не народжувалася. Відповідно відпадала й необхідність вирішення питання про її походження. Близькою до ідеалістичного тракту­вання свідомості є концепція французького філософа, ученого і богослова П'єра Тейяра де Шардена. Він вважав, що в земній матерії була прихована деяка маса елементарної свідомості, пси­хічної енергії. Отже, свідомість також первинна, як і матерія. Тому не слід дивуватися, що вона пробилася у світ з темряви підсвідомості. Ніхто, у тому числі і наші предки, не помітив по­яву розуму на землі, «людина ввійшла у світ нечутно». Свідомість виникла «між двома індивідами»: на «сингулярному рівні» відбу­лася деяка «мутація від нуля до всього». Тому конкретний ме­ханізм розуму, на думку Шардена, осягнути неможливо.

Матеріалізм ХVVІІ-ХVІІІ ст., відкинувши ідеалістичні та ду­алістичні уявлення про свідомість, розглядає його як пізна­вальний образ, як відбиток світу в мозку людини, як функцію особливим чином організованої матерії. Водночас матеріалізм того періоду так і не зміг розкрити суспільну природу й актив­ний характер свідомості. Свідомість не була осмислена в якості результату й ідеального компоненту почуттєво - предметної діяльності людини. Це відкрило можливості для вульгарно-матеріалістичних концепцій (Л. Бюхнер, К. Фогхт, Я. Молешот). Представники цього напрямку ідеальне ототожнювали з матеріальним, думку - з нервово-фізіологічними структурами мозку, а також сприяли активізації механістичного тлумачення свідомості, коли вона розглядалася як загальна властивість, атрибут матерії (Б. Спіноза), що лише кількісно відрізняється на визначених рівнях її організації (гілозоїзм).

Гегель впритул підійшов до проблеми соціально-історичної природи свідомості, звернувши увагу на різні рівні її організації, на активність і історизм. Він виходив з того, ідо свідомість особистості (суб'єктивний дух) необхідно пов'язана з об'єктом, залежить і визначається історичними умовами життя.

У діалектико-матеріалістичній концепції свідомість, по-перше, розглядається як функція головного мозку, по-друге, як необхідна сторона практичної діяльності людини. Вона виникає, функціонує та розвивається в процесі взаємодії людини з реальністю, на основі її почуттєво-практичної діяльності, суспільно-історичної практики.

Розгляд окремих аспектів свідомості в межах таких спеці­альних гуманістичних і природничих наук як соціологія, пси­хологія, мовознавство, кібернетика, інформатика й інші завж­ди спирається на певну філософсько-світоглядну позицію в трактуванні свідомості. В свою чергу, розвиток спеціальних наукових досліджень стимулює розробку й поглиблення влас­не філософської проблематики свідомості.

Світова філософська думка XX ст. переважну увагу приді­ляла ролі суб'єктивних чинників у її існуванні. Більшість пред­ставників філософських шкіл підкреслювали, що в їхніх теоре­тичних концепціях на противагу попередній «метафізиці» мова буде йти про створення «особливої онтології людської свідомості й суб»єктивності». При цьому «онтологія суб»єктивності та свідомості» представниками різних шкіл трактувалися неодноз­начне. Одні з них (Е. Гуссерль, Ж.-П. Сартр) описували свідомість у її сутнісній чистоті, інші (Ф. Ніцше, М. Мерло-Понті) фіксува­ли життя свідомості на феноменально-тілесному рівні, треті виявляли детермінацію свідомості через мовні (герменевтика) та інші структури несвідомого - психоаналіз, структуралізм.

Діалектико-матеріалістична філософія аж ніяк не запере­чує тієї принципової обставини, що спосіб буття людини у світі необхідно передбачає свідомість. Вторинність свідомості стосовно буття означає, що буття виступає як більш широка система, всередині якої свідомість є специфічною умовою, за­собом, передумовою, «механізмом» «вписування» людини в цю цілісну систему буття. Для філософського аналізу свідомості плідними є узагальнення сучасної антропо-соціогенетики, яка стверджує, що проблему походження свідомості треба розгля­дати в єдності з проблемою виникнення людини і суспільства.

Дата добавления: 2013-12-14