Ринок земельних ресурсів і ціна землі

Об'єктом купівлі-продажу на ринку земельних ресурсів є земля, яка може використовуватися по-різному:

ü як рілля; як місце добування сировини; як ділянка для будівництва.

Суб'єкти земельного ринку:

ü власники землі — приватні особи, органи державної влади, корпорації, фермерські господарства та інші;

ü покупці землі — фермери, підприємства з видобутку ресурсів, будівельні компанії та ін.

Порівняно з іншими факторами виробництва ринок землі має такі особливості:

ü земля — це такий тип ресурсів, який не відтворюється, а існує як даний об'єкт природи; земля обмежена за кількістю; земля не має замінника; земля різна за якістю, родючістю, місцем розташування, багатством природних копалин та ін.; земля має альтернативи використання — як ділянка для будівлі споруд, сільськогосподарська ділянка та ін.

У зв'язку з такою властивістю землі як невідтворюваність виникає питання її якості. Якість землі визначається її родючістю в застосуванні у сільському господарстві або багатством природних копалин у добувній промисловості.

Якість землі буває двох видів:

ü природна — закладена в ній природою;

ü штучна — підвищена людиною якість (за допомогою добрив, меліорації та інших прогресивних технологій).

Водночас поліпшувати землю нескінченно неможливо. Технологію використання землі регулює закон спадної граничної віддачі, який щодо землі був сформульований ^: закон спадної родючості землі: використання додаткових одиниць капіталу і праці з сільському господарстві призводить до зниження граничного продукту.

Ціною землі є земельна рента, яка виникла разом із приватною власністю на землю (рабовласницькою та феодальною). Вона існувала спочатку як натуральна рента й відробіточна. Згодом з'явилася рента у грошовій формі, яка домінує в сучасній економіці.

Рентні платежі за право користування земельною ділянкою орендар виплачує її власнику і вони входять до орендної плати. Тож для власника рента є доходом.

Земельна рента — це дохід від використання землі або інших природних ресурсів, які є обмеженими та невідтворюваними.

Попит на землю залежить від:

ü ціни землі, яку сплачує користувач її власнику: що вища ціна, то менший попит на землю;

Земельна рента — дохід власника землі або інших природних ресурсів, кількість яких завжди обмежена

ü родючості ґрунту; місця розташування земельної ділянки; наявності корисних копалин; близькості ринків збуту та ін.

Попит на землю має обернену залежність від ціни землі — ренти (рис. 9.5).

Пропозиція землі нееластична (нечутлива) до її ціни. Інакше кажучи, хоч би як змінювалася ціна землі, кількість земельних ресурсів у цей момент збільшити неможливо. На рис. 9.6 це відображено у вигляді вертикальної прямої пропозиції землі.

Рівновага між попитом і пропозицією визначає розмір рівноважної ціни (ренти). Точка А — це точка рівноваги, за якої попит дорівнює пропозиції, а рівноважна рента становить Я. Можна побачити, що внаслідок незмінного рівня пропозиції ціна землі залежить лише від коливань попиту (рис. 9.7).

Від розміру ренти залежить вартість земельної ділянки, якщо вона виноситься на продаж. Продавець (він же власник) керується такими міркуваннями:

1) можна надати ділянку в оренду або працювати на ній самостійно й отримувати дохід у вигляді ренти;

2) можна продати ділянку, покласти зароблені гроші в банк на рахунок і отримувати відсоток за внеском.

Отже, власник землі повинен зіставити доходи, які він може отримати за цими варіантами: величину доходу з цієї ділянки і величину банківського відсотка. Очевидно, він згодиться продати ділянку лише в тому разі, коли очікуваний банківський відсоток перевищить величину земельної ренти як доходу. Відтак мінімальна ціна земельної ділянки визначається за формулою:

Ціна ділянки =,

де R — річна земельна рента,

І — річна ставка банківського відсотка.

Дата добавления: 2013-12-14