Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Обладнання для транспортування




Азот.

Двоатомний, безкольоровий газ, немає запаху і смаку, маса 1Н-м3 азоту дорівнює 1,25 кг. Атоми азоту з'єднані між собою в молекули потрійним зв'язком, на розрив цього зв'язку витрачається 170200 ккал/моль. Теплота розриву зв'язку настільки велика, що взаємодія молекулярного азоту і кисню з утворенням закису азоту супроводжується витратою великої кількості тепла. Азот практично не реагує з киснем тому при розрахунках процесу горіння його розглядають як інертний газ. Зміст азоту в різних газах коливається в значних межах.

Вуглецевий газ СО2.

Безкольоровий газ, важкий, мало реакційний при низьких температурах. Має злегка кислуватий запах і смак. Концентрація СО2 в повітрі в межах (4...5)% приводе до сильного подразнення органів дихання; 10% концентрація СО2в повітрі викликає сильне отруєння. Маса 1Н-м3 СО2 складає 1,98 кг. Вуглецевий газ важчий за повітря в 1,53 рази. Вуглецевий газ при температурі (- 20) °С і тиску 5,8 МПа перетворюється у рідину, яку можна транспортувати у сталевих балонах. При сильному охолодженні СО2 застигає в білу снігоподібну масу. Твердий СО2 (сухий лід) широко використовується для зберігання швидкопсувних продуктів.

Кисень О2

Газ без запаху, кольору і смаку. Маса 1Н-м3 кисню складає 1,43 кг. Вміст кисню в газі знижує його теплотворну здатність і робить газ вибухонебезпечним, тому вміст кисню в газі не повинен бути більше 1% по об'єму.

Сірководень Н2S.

Важкий газ з сильним і неприємним запахом, який нагадує запах тухлих яєць. Сірководень має високу токсичність. Маса 1н/м3 сірководню дорівнює 1,54 кг. Сірководень є газоподібна кислота і діє на метали утворює сульфіди. Тому сірководень сильно кородируе газопроводи особливо при одночасному вмісті в газі Н:3, Н2О і Оз. При спалюванні газу сірководень згорає і утворює сірчистий, шкідливий для здоров'я. Вміст сірководню не повинен перебільшувати 2г на 100м газу.

Всі природні гази безкольорові і в більшості не мають запаху, тому іх дуже важко виявити. Для того щоб своєчасно виявити витік газу, всі горючі гази, які використовуються в місцевих газопроводах одоризують, тобто надають газам різкий неприємний специфічний запах, по якому газ легко виявити навіть при незначних концентраціях в повітрі приміщення. Найбільш часто в якості одоранта використовують етилмеркоптан.

Склад, зріджених газів

Склад, зріджених газів залежить від складу початкової сировини. Зріджені гази, які одержані з природної сировини, складаються в основному з пропану С3Н8 бутану та ізобутану С4Н10. Гази, які одержані на газифікованих установках нафтоперероблюючих заводів, містять також етилен С2Н4, пропілен С3Н6, бутилен та інші вуглеводні.

Загальною властивістю цих газів (крім етану і етилену) є перехід їх в зріджений стан при помірних температурах і невеликому підвищенні тиску. Ця властивість дозволяє транспортувати і зберігати їх у вигляді рідини, а спакувати у вигляді газів.

Залізничні цистерни для транспортування пропану розраховані на робочий тиск 2 МПа, для бутану - на 0,8 МПа, при максимально допустимій температурі газу 20 °С їх ємність складає 51... 60 і 100 м3 відповідно.

Для захисту від дії сонячних променів верхня половина цистерни покривається металевим кожухом, який зовні фарбується світлою фарбою. Зазор між кожухом і стінками цистерни складає 60 мм. На кришці люку встановлюється запобіжний клапан, пристрій для наповнення і спорожнення, пристрій контролю рівня, пристрій для випускання газу і води, а також патрон для вимірювання температури. Ця арматура зверху закривається ковпаком з отворами для випускання газу, який скидається через запобіжний клапан.

З ГРС зріджені гази перевозять до збільшених схованок в автомобільних цистернах, які обладнані такою ж арматурою як і залізничні. Крім того, установлюється насос для завантаження і спорожнення ємності, а також лічильник для обліку газу, що відпускається.

Індивідуальним споживачам зріджений газ доставляють в балонах на спеціально обладнаних вантажних автомобілях. Балони мають місткість 27, 50 і 80 літрів. На витратному штуцері балона встановлюється кутовий вентиль, який при перевезені закривається ковпаком. Зовнішня поверхня фарбується в червоний колір і забезпечується написом, де вказується найменування газу. Для забезпечення зрідженим газом збільшених установок бази зберігання обладнуються горизонтальними підземними або надземними циліндричними резервуарами. При підземному зберіганні максимальна кількість газу групової установки не повинна перебільшувати 300 м3, при підземному 5 м3.

Резервуари встановлюються на міцному фундаменті та фарбуються алюмінієвою фарбою при надземному встановленні та покривають протикорозійною ізоляцією - при підземному.

Надземні резервуари розраховуються на тиск, який дорівнює пружності парів газу при температурі 50 °С, підземні - при температурі 25 °С.

Кожний резервуар обладнується запобіжними клапанами, зворотнім клапаном на наповнювальному трубопроводі, швидкісним клапаном на витратній лінії, рівнеміром зрідженого газу, манометром, сигналізатором максимального рівня, штуцерами для з'єднання наповню вальних, витратних і дренажних трубопроводів і люком для огляду резервуара.

Швидкісні клапани призначені для відключення витратної лінії у випадку розриву її або інших аварій, при яких є можливість викиду великої кількості зрідженого газу.

Підземні резервуари з транспортних цистерн заповнюють зрідженим газом, для чого використовують різницю рівнів. Для зливу газу в надземні ємності використовують насос, який встановлюється на автоцистерні.

На ГРС злив газу з залізничних цистерн відбувається за рахунок створення в ємності, яка спорожнюється, залишкового тиску шляхом подачі стиснутих в компресорі парів газу.

Газ в автоцистерні та індивідуальні балони на ГРС закачується насосом. Контроль за заповненням газу в автоцистерні відбувається по лічильнику, індивідуальні балони при заповненні встановлюють для контролю на ваги.

Зберігання газу в газгольдерах.

Для вирівнювання добової нерівномірності газоспоживання в кінці магістрального газопроводу іноді будують газгольдерні станції. Ці станції обладнуються газгольдерами постійного об'єму, і уявляють собою циліндричні посудини зі сферичними днищами ємністю 130 м3, довжиною 16,75 м, діаметром 3,25 м.

Група газгольдерів з'єднується в одну батарею ємністю до 30000 м3, а декілька батарей складають станцію, максимальна ємність якого не повинна перебільшувати 600000 м3. Для наповнення і спорожнення газгольдерів станція обладнується регулярним відділенням.

Підземне зберігання газу

Найбільш раціонально велику кількість природного газу зберігати в підземних схованках. Такі схованки можуть створюватися у вироблених газових і нафтових родовищах, в соляних куполах, а також в пастках пластових водонапірних систем.

Зберігання газу у вироблених газових і нафтових родовищах дуже економічно, тому що на розвідку і обладнання схованок у цьому випадку мінімум витрат. Однак ці схованки можна створювати, як правило, в районі добування газу, тоді як більша частина газу надається споживачам, які розташовані дуже далеко від місця добування газу або нафти. Тому переважне застосування одержали схованки, які створюються в пастках пластових водонапірних систем, які залягають поблизу основних споживачів газу.

Граничний тиск газу в підземній схованці в основному залежить від глибини залягання пласта і в середньому складає 0,1 МПа на кожні 10 метрів глибини. Підземні схованки, які займають малу площу, здатні уміщати сотні мільйонів і міліардів кубометрів газу. Вони значно безпечні наземних, дозволяють економити велику кількість металу, не займають орну землю.

Для зберігання зріджених газів в сучасний час застосовуються підземні ємності, які побудовані у відкладеннях кам'яної солі.

Захист газопроводу від ґрунтової корозії

Захист газопроводу від ґрунтової корозії підрозділяють на пасивний (ізолювання газопроводу від фунту, що прилягає) та активний (створення катодної поляризації ділянки газопроводу, для якої роблять захист).

Пасивний захист здійснюється з допомогою нанесення на зовнішню поверхню газопроводу захисного (протикорозійного) покриття нормального, підсиленого або дуже підсиленого типів. Покриття повинні бути діелектричними, водонепроникненими, міцними, еластичними і дешевими.

В якості захисних покриттів і армованих матеріалів використовують: полімерну стрічку, скловолокнисте полотно, поліетилен, бризол, крафтпапір, рубероїд, толь, а в якості матеріалу, що з'єднує - мастики (бітумно-полімерну, бітулен-30, бітулен-90, бітумно-мінеральну і бітумно-гумову), полівінілхлоридну стрічку, що пристає. Вид ізоляційного покриття і його товщини вибирають в залежності від корозійної активності ґрунту, місця прокладання газопроводу, його призначення і діаметра.

Активний (електричний) захист здійснюється після визначення анодних ділянок газопроводу і величини анодного потенціалу. Для визначення потенціалу газопровід-земля, в напрямку блукаючих струмів, величини спаду напруги U на ділянках використовують високоомні мілівольтметри. При активних методах захисту використовують електричний дренаж, катодний і протекторний захист. Електричний дренаж є основним методом електричного захисту, він полягає в організованому відводі струму (зняття анодного потенціалу) до джерела. Відвід здійснюється через ізольований провідник, який з'єднує анодну ділянку газопроводу електрифікованого транспорту. Схеми електродренажів можуть бути різні. Найбільш розповсюджена схема поляризаційного електричного дренажу, по цій схемі струм пропускається тільки в одну сторону. Одна дренажна установка здатна захистити декілька кілометрів газопроводу.

Принцип катодного захисту заснований на катодній поляризації ділянки газопроводу, яку треба захистити.

В схему катодного захисту (рис.) входять джерело постійного струму 1, анодний заземлювач 3 і провідники для з'єднання 2. При такій схемі ділянка газопроводу довжиною від 1 до 20км (в залежності від якості ізоляційного покриття) катодно поляризується і не руйнується. В якості анодних заземлювачів використовують графітові, чавунні та інші електроди, які поступово руйнуються, тому що позитивні іони переходять в фунт. Напруга джерела складає 1,2...1,5В. В якості джерела постійного струму використовують випрямлячі, які складаються з кремнієвих вентилів.

При протекторному захисті катодна поляризація газопроводу досягається за рахунок застосування в якості аноду металів, які володіють більш негативним електрохімічним потенціалом, ніж залізо (цинк, алюміній, магній та їх сплави). В схему протекторного захисту (мал.2.4) входять протектор 1, активатор 4, контрольний пункт 2 і провідники для з'єднання 3. Захисна зона однієї протекторної установки складає до 70км.

 

Рис.. Схема катодного захисту Рис.. Схема протекторного захисту

 

Робота електричних засобів захисту вимагає періодичного контролю від одного разу в місяць (протекторний захист) до чотирьох разів (електричний дренаж). Для захисту надземних газопроводів від атмосферної корозії на них наносяться алюмінієві, цинкові, жирові або лакофарбові покриття.

9.3.Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.

Приймається великий запас міцності для канатів і ланцюгів.

Грузові, стрілові, несучі і тягові стальні канати перед установкою на машину

де K – коефіціент запасу міцності;

Р – розривне зусилля канату;

S – найбільший натяг канату.

Знос більше 10% проволок не допускається.

Коефіціент запасу міцності приймається не менше 6.

де S – натяг одної вітки канату;

n – число віток канату;

C – це коефіціент, відповідаючий куту нахилу канату

При цьому запас залежить ще від кута

С=1,0 a=0

С=1,15 a=30°

С=1,42 a=45°

С=2 a=60°

Для ланцюгів зварних запас 3...9. знос більше 10%-експлуатація не допускається.

Схеми і збільшення натягів.

Канати, які використовуються для підйому людей лише в два рази менше допускається знос. Швидкість руху кранів, які управляються з підлоги 50м/хв., а возики 30м/хв. Повинні бути тормоза ручної та механічної дії, а також обмеження вантажопідйомності.

Возики широко застосовуються. Тут захист рук. Всі підйомно-транспортні машини випробують.

Статичні випробування. 10 хвилин на нагрузці 1,25 номінальної.

Механізми, які призначаються для підйому людей випробовують при нагрузці 2,0 номінальної.

Динамічні випробування

Встановлювати конвєери бажано вздовж стін, якщо неможливо, то повинні бути перехідні мостики. З обох сторін конвеєра проходи не менше 1м. Конвеєри обладнуються аварійними вимикачами.

Автомобілі, автопогрузчики, електроходи – по цеху швидкість не вище 5км/год, по території заводу не більше 10км/год.

Погрузочно-розгрузочні і транспортні роботи.

- ручні роботи по погрузці-розгрузці вантажів - 18 років не менше.

- підйом і перевозка за допомогою механічних засобів

- підйом і перевозка за допомогою машин і механізмів

Чоловіки до 80 кг, жінок до 20кг. Якщо вантаж 50кг і більше 2 грузчики, такий вантаж до 60 м переносять; по східцям на висоту не більше 3м.

Підлітки 16-18 років вага не більше 16,4кг для хлопців, 10,2кг для дівчат.

Знаки для кранівніка.

Список рекомендованої літератури:

Основна:

1. В.Ц.жидецький В.С.Джигирей, О.В.Мельников. Основи охорони праці. – Львів. Афіша, 2001. – с. 201-212.

Додаткова:

1.Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці. – Київ.:Каравела, 2005. С.168-205.

2.Бедрій Я.І., Дешинський Ю.Л., Івах Р.М., Катренко Л.А., Краснощоких А.А. Основи охорони праці. – Львів.:Магнолія плюс, 2004

3.В.М.Бродянский, Ф.И.Меерзон Производство кислорода М. 1970

4.Д.Л.Глизманенко Получение кислорода М. Химия 1972

 

 

Лекція 10 Пожежна безпека




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 692; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.045 сек.