Розрахунок масштабів хімічного забруднення

Аварія на хімічно-небезпечному об’єкті з викидом небезпечних хімічних речовин (НХР) – це подія техногенного характеру, що сталася на хімічно небезпечному об’єкті внаслідок виробничих, конструктивних, технологічних чи експлуатаційних причин або від випадкових зовнішніх впливів, що призвела до пошкодження технологічного обладнання, пристроїв, споруд, транспортних засобів з виливом (викидом) (НХР) в атмосферу і реально загрожує життю та здоров’ю людей.

Хімічно-небезпечний об’єкт – це промисловий об’єкт (підприємство)

або його структурні підрозділи, на яких перебувають в обігу (виробляються, переробляються), перевозяться (пересуваються), завантажуються або розвантажуються, використовуються у виробництві, розміщуються або складуються (постійно або тимчасово), знищуються тощо одне або кілька небезпечних хімічних речовин.

До хімічно небезпечних об’єктів належать:

– підприємства хімічної галузі промисловості, які виробляють чи використовують НХР;

– підприємства по переробці нафтопродуктів;

– підприємства, які мають на оснащенні холодильники,

– водонапірні станції, очисні споруди, що використовують хлор і аміак;

– залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах пе-реміщення НХР;

– транспортні засоби, контейнери і наливні потяги, автоцистерни, річкові і морські танкери, які перевозять хімічно небезпечні продукти;

– склади і бази, на яких зберігаються запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки.

Небезпечна хімічна речовина (НХР) – це хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і (чи) завдати шкоди довкіллю.

Первинна хмара НХР – хмара, яка утворюється в результаті миттєвого (1-3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємкості зі НХР при її руйнуванні.

Вторинна хмара НХР – це хмара НХР, яка утворюється в резуль­таті випаровування розлитої речовини з поверхні.

Час розвитку вторинної хмари після закінчення дії первинної хмари відсутній, для інших речовин він залежить від властивостей НХР, стану обвалування та температури повітря.

Зона можливого хімічного забруднення – це територія, у межах якої під впливом зміни напряму вітру може виникнути переміщення хмари НХР з небезпечними для людини концентраціями.

Зона хімічного забруднення НХР – це територія, яка включає осередок хімічного забруднення, де фактично розлита НХР, і ділянки місцевості, над якими утворилася хмара НХР.

Порогова концентрація – мінімальна ефективна концентрація НХР, найменша кількість речовин, яка може викликати помітний фізіологічний ефект (первинні ознаки ураження зі збереженням працездатності).

Прогнозована зона хімічного забруднення – це розрахункова зона в

межах зони можливого хімічного забруднення, параметри якої приблизно визначаються за формою еліпса.

Для кількісної характеристики токсичності різних хімічних сполук використовують поняття токсичної дози або токсодози.

Токсодоза – це кількість речовин, наслідком дії яких є певний токсичний ефект.

На практиці часто застосовуються такі токсодози:

Середня смертельна токсодоза (LD50) – це кількість НХР (мг/кг), які при пероральному надходженні спричиняють смерть 50% уражених.

Середня смертельна концентрація (LC50) – це кількість НХР (мг/л, мг/м³), які викликають при інгаляційному надходженні смертельний результат у 50% уражених.

Наслідки виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті характеризуються ступенем небезпеки і масштабом хімічного забруднення.

Під оцінкою хімічної обстановки розуміють визначення мас­штабу і характеру зараження НХР, аналіз їх впливу на діяльність об’єктів, сил ЦО і населення.

Основними вихідними даними для оцінки хімічної обстановки є:

– загальна кількість НХР на об’єкті і дані щодо розміщення їх запасів у ємкостях і технологічних трубопроводах;

– кількість НХР, викинутих в атмосферу; характер їх розливу на поверхні;

– метеорологічні умови: температура повітря, швидкість віт­ру на висоті 10 м (на висоті флюгера), ступінь вертикальної стій­кості повітря.

Оцінка хімічної обстановки включає:

– визначення глибини зони зараження;

– визначення площі зони зараження і нанесення на план місцевості;

– визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта;

– визначення тривалості вражаючої дії НХР;

– визначення можливих втрат людей.

Ступінь небезпеки хімічного забруднення визначається:

– кількістю уражених в районі аварії та в зонах розповсюдження НХР;

– кількістю площ ураженої території, техніки обладнання, майна тощо.

Території, які потрапили під вплив НХР у результаті аварії, поділяють на зони:

Зона смертельних токсодоз (надзвичайно небезпечного зараження) – зона, на зовнішній межі якої 50% людей одержують смертельні ураження.

Зона уражаючих токсадоз (небезпечного зараження) – зона, на зовнішній межі якої 50% людей втрачають працездатність, їм потрібна медична допомога чи навіть госпіталізація.

Дискомфортна (гранична) зона – зона, на зовнішній межі якої люди відчувають дискомфорт, у них починаються загострення хронічних захворювань або з’являються перші ознаки інтоксикації.

Масштаби зараження НХР при аварії на хімічно небезпечному об’єкті ХНО обумовлюються:

– фізико-хімічними властивостями НХР;

– кількістю НХР, викинутих на місцевість, в атмосферу, воду;

– метеорологічними умовами;

– оперативністю оповіщення і вживання заходів;

– підготовленістю обслуговуючого персоналу до ліквідації наслідків розливу НХР;

– характеристиками об’єктів зараження:

для місцевості – наявністю і характером рослинного покриву, місцями можливого застою повітря;

для води – площею поверхні, глибиною, швидкістю течії, наявністю ґрунтових вод, характеристикою прибережних ґрунтів;

для населення – ступенем захищеності від ураження НХР, характером діяльності;

для матеріальних засобів – харак-теристикою матеріалів, які підпали під зараження, у тому числі пористістю, наявністю і складом лакофарбових покриттів.

Тривалість хімічного забруднення характеризується:

– часом випаровування НХР в районі аварії та в зонах розповсюдження, протягом якого існує небезпека ураження;

– часом підходу хмари НХР;

– часом дегазації місцевості, техніки, обладнання;

– часом хімічного забруднення відкритих джерел водозабезпечення.

Тривалість хімічного зараження приземного шару повітря парами і тонкодисперсними аерозолями НХР, при їх відсутності на місцевості в рідкому чи твердому стані, може коливатися від десятків хвилин до декількох діб.

Тривалість зараження місцевості, техніки й інших матеріальних засобів НХР у грубодисперсному аерозольному, краплиннорідкому, рідкому станах може виявитися в межах від декількох годин до декількох місяців.

Завчасне і оперативне прогнозування рекомендується здійснювати за «Методикою прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах і транспорті», яка розроблена МНС у 2001 році.

Дата добавления: 2013-12-14