Електролікування, як основний вид апаратной фізіотерапії

Класифікація лікувальних фізичних факторів

Сучасна фізіотерапія в своєму арсеналі налічує близько 80 лікувальних методів. Залежно від фізичних властивостей і біологічних дій розрізняють 10 груп штучно отриманих та природних лікувальних факторів.

I група. Електричні струми низької напруги (гальванізація, медикаментозний електрофорез, електростимуляція, діадинамотерапія, ампліпульсотерапія, електросон).

II група. Електричні струми високої напруги (дарсонвалізація).

III. група. Електричні і магнітні поля (індуктотермія, УВЧ-терапія,мікрохвильова терапія, магнітотерапія).

IV група. Світло (інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове і монохроматичне випромінювання).

V група. Механічні коливання (інфразвук, ультразвук).
VI група. Штучне повітряне середовище (аероіони, гідроаероіони, аерозолі, електроаерозолі).

VII група. Змінний атмосферний тиск (баротерапія).

VIII група. Радіоактивні фактори (радонова вода, альфа-аплікатори).

IX група. Водолікувальні фактори (гідротерапія, бальнеотерапія).

X група. Тепло лікувальні фактори (пелоїди, глина, пісок, парафін, озокерит).

Як було сказано вище, одним з видів фізіотерапевтичних процедур є електролікування.

Під електролечением розуміють використання з лікувальною і профілактичною метою різних видів електричного струму, магнітних і електричних полів.

Електролікування є одним з основних і найбільших розділів сучасної апаратної фізіотерапії, який розвивається і вдосконалюється разом з розвитком, радіоелектроніки, експериментальної, клінічної медицини.
В даний час поряд з традиційними методами лікування використовують постійний електричний струм (гальванізація, лікарський електрофорез), широке розповсюдження отримали методи впливу імпульсним електричним струмом постійного і змінного напрямків. Особливо інтенсивно розвиваються методи електролікування з використанням електричного та магнітного полів постійного і змінного напрямків, а також електромагнітного поля змінного напрямку.

В тканинах тіла, які є провідниками другого розряду, струм являє собою спрямоване переміщення електрично заряджених іонів. Добре проводять електричний струм кров, лімфа, сеча, а також м'язи і паренхіматозні органи, які добре забезпечуються кров'ю. Тканини з малим вмістом солей-електролітів погано проводять електричний струм. До них відносяться жир, фасції, волосся, сухожилля, кістки і мозкову тканину. Легені, шлунок і кишечник при наявності в них великої кількості повітря погано проводять струм. Великий опір струму роблять нервові клітини і нервові стовбури, але при проходженні його в поперечному напрямку струм проходить добре. Тому потрібно знати, що при проходженні електричного струму в тілі людини між двома електродами, розташованими один навпроти одного, проходять не прямолінійно, а по шляху найменшого опору, іноді з великим відхиленням струму в бік. Але перш ніж струм досягне тканин, в яких він може розгалужуватися, він повинен подолати опір шкіри і шар підшкірного жиру. На подолання цього опору потрібна велика енергія, тому саме тут буде проявлятися найбільшу дію струму. Слід мати на увазі й те, що в тканинах з електропровідністю нерідко виникає ефект поляризації. Це обумовлено тим, що навколо фасцій, сухожиль, в міжклітинних і міжтканевих перетинках накопичується велика кількість іонів, які збільшують опір тканин постійному струму.

Струм називають постійним, коли електричні заряди перемішуються тільки в одному напрямку. Якщо він не змінює своєї величини (сили), його називають гальванічним, якщо він періодично змінюється - імпульсним. Електричний струм, який періодично переривається, називається імпульсним. Розрізняють імпульси трикутні, прямокутні, експоненціальні. Останні імпульси характеризуються плавним збільшенням до максимуму і поступовим зменшенням. Для лікувальних цілей використовують і напівсинусоїдальні імпульси. Якщо електричний струм періодично змінює свій напрямок на протилежний, його називають змінним. Таким є струм промислово-освітлювальний з частотою 50 періодів в секунду (50Гц). Його називають синусоїдальним. Синусоїдальний струм, амплітуда якого змінюється з певною закономірністю, називають синусоїдальним модулярним по амплітуді.

З низькочастотних струмів в лікувальних і діагностичних цілей найчастіше використовують струми з частотою до 100Гц; з струмів середньо-звукових частот - інтерференціонні і синусоїдальні модульних з частотою 4-5 кГц. Високочастотні струми широко використовують в лікувальній практиці - струми д'арсонваля (150-300 кГц). Електричні заряди, які перебувають у спокої, утворюють навколо себе електричне поле, сила якого має можливість впливати на інші електричні заряди, наприклад, на електричне запряжені частинки нашого тіла - іони. Найбільш рівномірно електричне поле утворюється між двома ізольованими металевими пластинами, на одну з яких подають позитивні, а на іншу - негативні заряди.

Постійне електричне поле, якщо заряди на пластинах не міняються, наприклад при франклінізації. Якщо ж полярність на пластинах змінюється, то і електричне поле буде змінним, наприклад УВЧ.
Рухомі електричні заряди (струм) створюють магнітне поле, що діють тільки на магнітні заряди. Постійний струм утворює постійне магнітне поле змінне - магнітне поле змінює свій напрямок. Магнітне поле, яке перетинає при своєму русі будь-який провідник, викликає в ньому електричний струм. Це явище називають електромагнітною індукцією. Струм, який наведено в незамкнутих провідниках, у тому числі і в тканинах організму, має вихороподібний характер і викликає утворення великої кількості тепла, що використовують з лікувальною метою при індуктотермії. Необхідно зауважити, що чистого магнітного або електричного поля не існує. Вони постійно пов'язані, тому потрібно говорити про електромагнітне поле. Але на практиці, коли значне переважання одного над іншим, то говорять про електричне або магнітне поле. За напругою різні струми або поля розрізняють низької або високої напруги, а по числу коливань - струм або поля низької, високої, ультрависокої або надвисокої частоти.

ПРИЗНАЧЕННЯ ТА СТРУКТУРА ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ДОПОМОГИ

В практиці лікаря будь-якої спеціальності, поряд з медикаментозним лікуванням, широке застосування знаходять і лікувальні фізичні фактори. В комплексному лікуванні хворих з гострими захворюваннями, загостреннями хронічних патологічних процесів, наслідками травматичних пошкоджень і функціональних порушень вони часто грають провідну роль.

Для цих цілей у складі стаціонарних, амбулаторно-поліклінічних закладів і санаторіїв розгортаються фізіотерапевтичні відділення (кабінети), в яких надається фізіотерапевтична допомога хворим і реконвалесцентів. Фізіотерапевтична допомога є різновидом спеціалізованої медичної допомоги, що надається населенню лікарями-фізіотерапевтами або під їх керівництвом середнім медичним персоналом з використанням природних і штучних лікувальних фізичних чинників. В ній потребує приблизно 80% хворих, що перебувають на стаціонарному лікуванні, не менше 60% хворих, які знаходяться на амбулаторному і практично всі хворі, направлені в санаторій.

Фізіотерапевтична допомога є видом медичної допомоги, що надається лікарями, які мають відповідну спеціалізацію і кваліфікацію, в спеціалізованих відділеннях, кабінетах лікувально-профілактичних закладах (центрах, клініках) з використанням спеціальної апаратури і обладнання.

Спеціалізована медична допомога (в тому числі і фізіотерапевтична) виявляється лікарями-спеціалістами лікувально-профілактичних установах, які отримали ліцензію на зазначений вид діяльності

Дата добавления: 2013-12-14