ОК №1 Тема: Культурологія як наука про культуру

1. Культурологія – це система знань про закономірності й розвиток культури, засоби усвідомлення її суті.

К. – це комплексне гуманітарне дослідження явищ і законів культури.

К. – це молода соціогуманітарна інтегративна наука, яка народилася у полілозі філософії, історії, психології, мовознавства, етнографії, археології, мистецтвознавства, релігієзнавства, соціології, політології, естетики, антропології, демографії. К.– це наука, яка вивчає специфіку розвитку матеріальної та духовної культури цивілізацій, етносів, націй у конкретно- історичному періоді, їх взаємозв’язки та взаємовпливи. К. вивчає сутність і структуру культури, процес історичного розвитку світової та національних культур, цінності та досягнення людства в різних сферах економіки, політики, науки, релігійної, художньої, моральної діяльності, національні особливості культур народів світу, взаємодію культур. Структура К. - це комплекс наук про культуру: історія світової і вітчизняної культури, теорія культури, соціологія культури, прикладна культурологія.

2. К. як гуманітарна наука виникла у європейській науці у ХУІІІ ст у добу Просвітництва у працях італійського вченого Джамбатіста Віко(1668 – 1744) та німецького філософа Йогана Гердера, які заклали теоретичні основи дослідження кульури як цілісного явища, але особливо інтенсивно розвивається у кінці ХХ – на початку ХХІ ст. Це викликане процесом глобалізації, зближення культур народів світу, пожвавленням міжкультурних контактів. Термін "культурологія" у 1909р. запропонував німецький філософ, фізик В.Освальд, який виявив різницю між культурологією та соціологією. У 1939 р. американський філософ Леслі Уайт (1900 - 1995) увів цей термін у контекст досліджень про культуру. Його праця "Наука про культуру" (1949) сприяла виділенню культурології і окремий напрям досліджень, поставила питання про необхідність вивчення предмета культурології як науки та започаткувала цілісний підхід до вивчення явищ культури.

3. Предметом культурології є вивчення історії, сутності, закономірностей розвитку культури, національних культур, їх взаємовпливи, значення культури для людства.

Сучасна культурологія своїм предметом вважає систему знань, яка б могла впливати на формування культури суспільства.

4. У 2003 р. на відміну від курсу "Українська та зарубіжна культура", що обмежувався рамками історії культури, "Культурологію" було введено як базову навчальну дисципліну в перелік предметів, що вивчаються у вищих навчальних закладах України. Дипломований спеціаліст повинен мати і високий рівань культури, який виявляється у розумінні розвитку культури, повазі до інших культур, традицій, в культурі спілкування і поведінки. К. розвиває духовний світ особистості, розвиває такі риси як гуманність, доброзичливість, милосердя, благородство. К. досліджує глобальні та щоденні проблеми, допомагає вибрати ціннісні орієнтири, смисли, відкриває шлях самореалізації особистості в різних сферах діяльності, сприяє розкриттю індивідуальності

5. Серед важливих проблем культурології:

- дослідження феномена культури (поняття культури, її сутність, структура, функції), співвідношення таких понять і явищ як культура і та цивілізація, культура і природа, культура і суспільство, культура і особистість;

- культура та субкультура (аналіз того, що називають етнічною, народною, національною, елітарною, масовою культурами, а також культуру побуту, спілкування, господарювання, виховання, освіти);

- генеза та динаміка культури (дослідження походження культури, її еволюції, шляхів і засобів поширення, причин розквіту, занепаду та загибелі різних культур);

- вивчення культур і цивілізацій (грецької, китайської та ін.);

-типологія культур (тобто спроба знайти загальне. специфічне й особливе в різних культурах, їх підсистемах і окремих елементах);

-проблеми збереження та виживання загальнолюдської культури.

6. Функції культурології:

- дослідницька,

- інваріантно-прогностична,

- програмно-орієнтовна

Практичні завдання, які стоять перед наукою: забезпечити людині засобами культурології комфортне співіснування у складному світі, прогнозувати, регулювати культурні процеси у світі, усунути антагонізм між народами та культурами. Культура стала фактором об’єднання суспільства, формування національної свідомості. ХХІ ст. – століття гуманітарної культури. К. сприяє переборенню негативних тенденцій, залученню людини до цінностей нац. І світової культури, створенню атмосфери довіри, толерантності, духовного здоров’я. Гуманітарна освіта повинна перебороти примітивний прагматизм, зняти психологічну напругу, емоційні перевантаження, сприяти відновленню душевної рівноваги і здоров’я, підвищувати творчий потенціал і життєстійкість особистості.

Глибокі культурологічні знання розвивають абстрактне мислення, дозволяють звести розрізнені явища різних наук в єдину систему, побачити в них мистецтво гармонії світу, зробити прогнози на майбутнє та нові відкриття.

Дата добавления: 2013-12-14