КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Показники, які характеризують собівартість продукції та її зміни
Методи обліку витрат на виробництво
У залежності від складності продукції і типу виробництва на підприємствах можуть використовуватися наступні методи обліку і калькулювання собівартості продукції: нормативний, за замовленнями, попередільний та котловий. Об’єктом обліку при методі обліку за замовленнями є замовлення, яке видається на певну кількість продукції. При цьому на кожне замовлення визначаються прямі витрати, а непрямі щомісяця розподіляються між замовленнями. Цей метод застосовується в дрібносерійному, індивідуальному та дослідному виробництві. Об’єктом обліку при попередільному методі є собівартість напівфабрикатів за окремими виробами в межах переділу (фази) технологічного процесу. Попередільний метод застосовується в галузях, де переважають фізико-хімічні виробничі процеси, кожний з яких складає самостійний переділ, фазу, стадію виробництва. Котловий метод заключається в тому, що усі витрати на продукцію збираються разом, а потім розподіляються між виробами пропорційно плану. При використанні даного методу важко встановити економію або перевитрати для окремих видів продукції. Нормативний метод обліку витрат базується на визначенні, систематизації та аналізі відхилень фактичних витрат від передбачених за нормами. Передумовою використання нормативного методу є наявність нормативів витрат, що дозволяють до початку виробничого процесу складати нормативну калькуляцію собівартості продукції (робіт, послуг), а після його закінчення визначати фактичну собівартість на основі включення у поточний облік: І) витрат у межах норм; 2) відхилень від норм внаслідок їх змін;
З) відхилень від норм з техніко-організаційних та інших причин.
До основних показників плану собівартості продукції відносяться: собівартість валової продукції, собівартість товарної продукції, виробнича собівартість, собівартість реалізованої продукції, витрати операційної діяльності, витрати звичайної діяльності, собівартість одиниці продукції для всієї номенклатури плану, витрати на 1 грн. товарної продукції, розмір зниження собівартості порівняної продукції; розмір зниження витрат на 1 грн. товарної продукції. Перші сім показників є абсолютними величинами, які характеризують розмір витрат підприємства, об’єднання за розрахунковий період. Наступні три показники відносні, які характеризують рівень та динаміку витрат відносно будь-якої бази. Для визначення собівартості валової і товарної продукції складається кошторис витрат за економічними елементами, який включає усі витрати підприємства на виконання виробничої програми. Для визначення собівартості одиниці продукції складаються калькуляції для усієї номенклатури продукції. Для економічного аналізу широке розповсюдження одержав показник витрат на одну гривню товарної продукції. Цей показник визначається як відношення собівартості товарної продукції до її обсягу в оптових цінах:
(5.3) де сі - собівартість одиниці і-го виду продукції; Nі - кількість і-го виду продукції у складі товарної продукції; Ці - оптова ціна одиниці і-го виду продукції (без ПДВ); С - собівартість товарної продукції; Q - обсяг товарної продукції; н – кількість видів продукції. Зниження собівартості продукції – обов’язкова умова зростання прибутку підприємства і підвищення ефективності виробництва. Для характеристики ступеню зниження собівартості продукції використовуються два показники: - для однорідної продукції - зниження собівартості порівняної продукції у % до минулого періоду;
- зниження витрат на одну гривню товарної продукції. Зниження собівартості порівняної продукції визначається за формулою:
(5.4) де м - номенклатура порівняльної продукції; Nі - кількість продукції і-го найменування; сбі, сі - собівартість одиниці продукції відповідно базового і планового періодів. Для кожного виду продукції зниження собівартості розраховують співставленням її собівартості в базовому та плановому періодах за формулою: (5.5) Зниження витрат на одну гривню товарної продукції можна визначити за формулою: (5.6)
де 3б, Зп - витрати на одну гривню товарної продукції відповідно у базовому і плановому періодах.
Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 439; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |