Методологічні принципи інженерної психології

На початковому етапі розвитку інженерної психології як науки в багатьох дослідженнях переважав машиноцентристський підхід, коли людина розглядалась як елемент технічної системи, а опис та оцінка її діяльності проводилися за схемами та методами, котрі використовувалися для опису технічних систем.

Подальші дослідження засвідчили про обмеженість та однобічність такого підходу. Людина не завжди поводила себе так, як можна було сподіватися.

Таким чином, у процесі розвитку інженерної психології виникла необхідність принципово нового підходу до аналізу СЛМ, за яким діяльність людини-оператора можна було б вивчати у взаємодії всіх психічних функцій, процесів і станів у контексті цієї діяльності. Треба було переходити від аналізу людини як оператора до аналізу оператора як людини. Антропоцентричний підхід було впроваджено завдяки працям Б.Г. Ананьєва, В.П. Зінченка, А.О. Крилова, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, А.Р. Лурії, О.О. Смирнова, Б.М. Теп­лова. Були розроблені нові принципи, концепції, методи і підходи до вивчення, аналізу та проектування операторської діяльності:

- системний підхід до аналізу та оптимізації взаємодії лю­дини і машини;

- концепція «інформаційної моделі»;

- психофізіологічний і функціонально-алгоритмічний підхід до аналізу трудової діяльності;

- концепція «оперативного образу»;

- концепція взаємної адаптації людини і машини; тощо.

На ґрунті цих та інших досліджень були сформовані ос­новні специфічні принципи інженерної психології (слід за­уважити, що загальні методологічні принципи психології – принципи детермінізму, зв'язку психіки і діяльності, розвит­ку, особистісного підходу – розглядалися в курсі «Загальна психологія»:

Принцип гуманізації праці підкреслює провідну, творчу роль людини у трудовій діяльності в процесі функціону­вання СЛМ. Актуалізується необхідність урахування ви­мог людини до технічних систем, психологічних та пси­хофізіологічних можливостей людини й особливостей її взаємодії з іншими в груповій діяльності.

Принцип активного оператора враховує особистісне став­лення оператора до виконання своїх обов'язків, виходячи з того, що за пасивної його позиції в разі термінового пе­реходу до активних дій потрібно буде витратити значно більше енергії, а це, своєю чергою, може вплинути на ефективність роботи СЛМ. Необхідно вже на стадії проектування майбутньої діяльності оператора визначити її структуру, рівень активності оператора, забезпечивши йому так званий «оперативний спокій», тобто готовність у будь-який час втрутитися у процес функціонування СЛМ і забезпечити своїми діями високу ефективність;

Принцип комплексності ґрунтується на ідеях про необхідність комплексного вивчення людини. Його реалізація потребує розширення міждисциплінарних зв'язків інженерної психології з іншими науками, розробки узагальнюючих критеріїв оцінки функціонування СЛМ.

Системний підхід, що використовується для опису та дослідження інженерно-психологічних явищ і процесів, має свої специфічні риси.

По-перше, психологічні явища розглядаються як багатомірні та багаторівневі системи. Багатомірність виявляється в тому, що психічні процеси аналізуються в сукупності різних характеристик – інформаційних, операційних, мотиваційних тощо, кожна з яких має свій рівень, – це і забезпечує багаторівневість.

Так, наприклад, процес прийняття рішення може розглядатися з різних боків: і як нейрофізіологічний акт, і як окрема дія, і як творчий процес знаходження або відкриття чогось нового, і як соціально-психологічне утворення зі сво­їми параметрами. При цьому структура і механізми прий­няття рішень будуть неоднаковими на різних рівнях психічної регуляції діяльності, а також залежатимуть від технічного та технологічного її забезпечення.

По-друге, складність і специфіка СЛМ, а також обставини, в котрих вона функціонує, зумовлюють відмінність структури діяльності оператора, яка впливає на її властивості.

По-третє, система психічних властивостей людини по­стійно змінюється, розвивається, що потрібно брати до ува­ги при інженерно-психологічному проектуванні СЛМ.

По-четверте, всі види СЛМ – цілеспрямовані системи, в яких людина вибирає або формулює мету, визначає задачі та способи їхнього вирішення. Тобто мета є «системоутворюючим фактором» організації всієї сис­теми психічних процесів, що забезпечують діяльність опе­ратора, при цьому зовнішній вплив на людину опосередко­вується всім внутрішнім психічним складом особистості.

Таким чином, людина-оператор організовує систему для досягнення обраної нею мети, забезпечуючи СЛМ пластичність її функціонування. Технічна система розглядається як засіб досягнення заданого результату, яким користується людина, виконуючи свої дії та отримуючи інформацію про результати їх виконання.

Реалізація розглянутих принципів та підходів дає змогу розв'язати основну проблему інженерної психології – гуманізації праці та оптимізації функціонування СЛМ, цим самим забезпечуючи вирішення основного завдання – підвищення ефективності суспільного виробництва.

Дата добавления: 2013-12-14