Поняття і правові ознаки господарського товариства

Економічна роль господарських товариств

Лекція 1.2. Господарські товариства як об’єкт корпоративного управління

Закінчення

Для України, яка тривалий час не мала своєї корпоративної культури і управління, надзвичайно актуаль­ним є створення своєї корпоративної системи регулювання, яка має не копіювати повністю системи інших країн, а відображати соціаль­но-економічні особливості розвитку нашого суспільства. Здається незаперечним, що така система має формуватись відповідно до євро­пейських традицій і відображати позитивний досвід, набутий у про­відних системах корпоративного управління.

При усій важливості налагодження ефективних систем корпо­ративного управління державним сектором основну увагу в цьому курсі буде приділено особливостям управління акціонерними товариствами як найбільш характерній і відповідній формі корпорації.

1. Економічна роль господарських товариств.

2. Загальна характеристика господарських товариств.

3. Господарські товариства корпоративного і некорпоративного типу.

Підприємництво — це безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою одержання прибутку, яка здійсню­ється фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як су­б'єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законо­давством.

Підприємницька діяльність в Україні може здійснюватися:

а) фізичними особами — підприємцями без утворення юриди­чної особи;

б) юридичними особами.

Різновидом юридичних осіб, що створюються для здійснення підприємницької діяльності, є господарські товариства. Вони вини­кають там, де необхідно об'єднання особистих зусиль або капіта­лу декількох осіб для ведення того або іншого бізнесу. Крім того, інститут господарських товариств допомагає обмежити або більш рівномірно розподілити ризики від ведення підприємницької діяль­ності. Поняттям «господарське товариство» охоплюється декілька самостійних видів комерційних юридичних осіб, спільною рисою яких є те, що їх статутний фонд або капітал поділяється на частки.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і грома­дянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До істотних ознак господарського товариства відносять:

1. Господарські товариства є юридичними особами, їм властиві всі істотні ознаки й атрибути юридичної особи, а саме:

а) господарське товариство має організаційну єдність. Його ді­яльність побудована на взаємодії різноманітних структурних груп: учасників товариства, органів управління, трудового колективу. Але в зовнішніх відносинах товариство завжди виступає як єдине ціле.

б) майно господарського товариства с відокремленим від майна його учасників, інших осіб, а також держави. Майно належить товариству на праві колективної власності і відбивається на самостійному балансі;

в) господарське товариство діє в цивільному обігу від свого імені. Будь-яке товариство має атрибути, що дозволяють виділити його з числа інших юридичних осіб (індивідуалізувати). У якості таких атрибутів виступають: найменування, відмінне від найменування чи прізвища учасників товариства; місцезнаходження (юридична адреса); статистичний код, печатка і штампи, рахунки в установах банку й ін. Укладаючи угоди, здійснюючи інші юридичне значущі дії, товариство виступає виключно від свого імені, воно не є пред­ставником або довіреною особою своїх учасників.

г) господарське товариство несе самостійну майнову відповідаль­ність за своїми зобов'язаннями в межах закріпленого за ним май­на. У випадках, установлених чинним законодавством, учасники господарського товариства можуть залучатися до відповідальності за його боргами (учасники товариства з додатковою відповідальні­стю, повного та командитного товариств). Проте така персональ­на відповідальність завжди має субсидіарний (додатковий) характер — покладається на учасників лише у випадку недостатності майна самого товариства для покриття його боргів (після оголошення господарського товариства банкрутом у порядку, встановленому чинним законодавством).

2. Господарське товариство має корпоративний устрій — у скла­ді будь-якого товариства на момент створення повинно бути не менше двох учасників. Для більшості товариств ця вимога залиша­ється і на весь строк функціонування товариства.

Учасниками товариства можуть виступати фізичні і юридичні особи з урахуванням обмежень, установлених чинним законодав­ством України.

Корпоративний устрій господарського товариства виявляється також в наявності статутного фонду (капіталу) товариства, розділе­ного на частки учасників пропорційно внесеним ними внескам.

Цивільний Кодекс України передбачає можливість заснування госпо­дарських товариств однією особою. Корпоративна структура тако­го товариства буде визначатися не об'єднанням осіб, а частковим характером, капіталу товариства. Капітал (статутний фонд) одно­особових корпорацій поділяється на частки (акції), але фактично всі частки (акції) належать одній особі.

3. Основною метою діяльності господарського товариства є одер­жання прибутку. Господарські товариства відносяться до категорії комерційних юридичних осіб і є однією з організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності. Статусом суб'єкта під­приємницької діяльності наділене саме господарське товариство, а не його засновники (учасники).

1.2. Основні економічні риси господарських товариств корпоративного типу

У цілому слід мати на увазі, що без застережень у зарубіжній практиці до корпоративних відносять акціонерні товариства та то­вариства з обмеженою відповідальністю (там, де власність відокрем­лена від управління).

Основними економічними рисами господарських товариств кор­поративного типу є такі:

1)об'єднання капіталів та обмеження економічного ризику для окремих учасників;

2)поєднання різних економічних можливостей - капіталів і вмінь, знань, ідей;

3)розмежування капіталу та економічної діяльності;

4) жорстке відокремлення власності господарського товариства і власності його учасників;

5)обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства.

Зрозуміло, що при започаткуванні великої справи, яка має довго­строковий характер і значні масштаби, окремий підприємець або не може вкласти потрібний капітал, або не хоче ризикувати таким внеском. Тому виникає потреба зібрати кошти з кількох або й більше осіб, що дає змогу зібрати необхідний капітал і зменшити ризики, поділивши їх на всіх учасників.

Обмеження економічних ризиків в акціонерних товариствах (АТ) та товариствах з обмеженою відповідальністю (ТОВ) пов'язане з тим, що учас­ники відповідають за зобов'язаннями товариства лише своїми кор­поративними правами. Товариство не може вимагати від них ні­яких додаткових внесків, і кредитори товариства не можуть мати до них ніяких претензій. За умови функціонування такого товари­ства економічний зв'язок між товариством як юридичною особою і його учасником виникає тільки тоді, коли учасник купує акції або придбає пай. Цей зв'язок переривається, коли учасник відчужує свої корпоративні права. При цьому створення таких господарських то­вариств має переважно добровільний характер. Винятком є лише випадки денаціоналізації через примусову приватизацію окремих підприємств у деяких країнах, масштабну приватизацію в країнах колишнього соціалістичного табору.

Поєднання різних можливостей як характерна економічна риса господарського товариства полягає в тому, що в ньому можуть збира­тись учасники з різними можливостями - хтось має капітал, який потрібно пускати "у справу", у когось є ідеї або уміння використати капітал з максимальною вигодою для всіх сторін. Таке поєднання у кожному випадку має чисто індивідуальний характер щодо підбору учасників, вибору мети створення господарського товариства, розподі­лу паїв чи часток об'єднаного капіталу. Так само можна тлумачити таку рису, як розмежування капіталу та економічної діяльності, оскільки частина учасників може не займатись значною частиною управлінсь­ких функцій, а лише отримувати прибутки від вкладення капіталу.

Крім того, в АТ існує розмежування реаль­ного капіталу і цього самого капіталу, представленого у вигляді цін­них паперів. Зустрічаються випадки, коли спостерігалось різке коли­вання цін на акції, тоді як економічні показники господарської діяльності фірми були задовільними і навіть успішними. Слід мати на увазі, що якраз різке падіння цін на акції значною мірою поєднане з масштабними і локальними економічними кризами.

Характерною рисою господарських товариств (особливо це чітко проявляється на прикладі АТ) є розмежування капіталів такого підприємства і його учасників. Це дає підставу виділити такі характерні риси, як жорстке відокремлення власності товариства і його учасників і відповідно складність вилучення капі­талу з товариства його учасником. Слід мати на увазі, що, наприк­лад, акціонери мають у власності не АТ і його якусь відокремлену частину, а лише акції. Така сама ситуація може скластися для учасників інших товариств, хоча для деяких із них є певні особливості, про які докладно йтиметься нижче.

Тому реалізація права власності на частку у капіталі корпора­тивного господарського товариства настає для учасника лише за умови його виходу з господарського товариства або у разі його ліквідації. В АТ для учасника (акціонера) вихід є один — реалізація своїх корпоративних цінних паперів. Проте це ніяк (якщо не брати до уваги випадки "втечі від акцій") не впливає на існування самого АТ, хоча може ускладни­ти його функціонування як окремої господарської ланки.

Дата добавления: 2013-12-14