Предмет фінансового права

Актуальні проблеми визначення змісту та особливостей предмету фінансового права сучасної України. Еволюція предмету фінансового права.

Фінансова система України

Сукупність різних сфер фінансових відносин, у процесі яких утворюються і використовуються різні грошові фонди, є фінансовою системою України. Кожна ланка системи фінансів має свої специфічні форми і методи формування і використання грошових фондів.

Фінансову систему України можна поділити на 2 підсистеми:

1) публічні державні і муніципальні фінанси.

До цієї підсистеми входять централізовані й децентралізовані фонди:

· публічні централізовані державні і муніципальні фонди - державний і місцеві бюджети;

· централізовані позабюджетні фонди;

· державний і муніципальний борг;

· державне обов'язкове особисте і майнове страхування;

· фонди державних кредитних установ;

· децентралізовані державні і муніципальні фонди, створювані державними та муніципальними підприємствами, яким було передано державне і муніципальне майно.

2) фінанси господарюючих суб'єктів:

· фонди підприємств, що займаються комерційною діяльністю;

· фонди фінансових посередників (банків, страхових організацій, недержавних пенсійних фондів тощо);

· фонди некомерційних організацій (неприбуткових).

Таким чином, фінансова система України - це сукупність фінансових ланок (інститутів), об'єднаних за ознакою спільності форм і методів організації, розподілу і використання фондів коштів та за ознакою їх правового регулювання.

Характеризуючи фінансове право як галузь права, переду­сім слід розкрити його предмет. Предмет правового регулюван­ня - це якісно однорідний вид суспільних відносин, на який виливають норми певної галузі права. Цим відносинам прита­манні такі риси:

1) вони є життєво важливими для людей та їх об'єднань;

2) є вольовими, цілеспрямованими (розумними);

3) є стійкими, такими, що повторюються, й типовими;

4) це від­носини поведінки, за якими можливий зовнішній контроль (на­приклад, із боку юрисдикційних органів).

Як ми вже з`ясували, розуміння предмету фінансового права пройшло тривалу і складну еволюцію, у різні періоди воно було різним. Воно зумовлювалось насамперед розумінням суті та ро­лі публічних фінансів у житті суспільства, ролі об'єктивних та суб'єктивних факторів у суспільному прогресі, нарешті, розу­мінням права як феномену суспільного життя.

1. Матеріальним предметом фінансового права є розподільні, перерозподільні суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері публіч­их фінансів. Саме нормами фінансового права конституюється фінансова система держави в її публічно-правовому аспекті. У XX ст. уже згадуваний учений-фінансист П.М. Годме зазначав, що фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси. У відносинах, пов'язаних із формуванням і витрачанням кош­тів централізованих та децентралізованих фондів, необхідних державі для виконання її функцій, завжди виявляється владно-організаторська роль держави в розподілі й перерозподілі на­ціонального доходу та ВВП.

2. Саме тому такі відносини мають владно-майновий (грошовий) характер.

З іншого боку, не всі грошові відносини є фінансовими. Зок­рема, придбання товарів через торговельну мережу є предметом регулювання цивільного права, хоча такі відносини й мають гро­шовий характер. Однак, коли торговельна фірма за наслідками підприємницької діяльності розраховує й сплачує податок до бюджету відповідного рівня, такі відносини стають уже фінансо­вими, оскільки відбувається мобілізація ресурсів до централізо­ваного фонду коштів.

Якщо клієнт отримує кредит через банківську установу (що має лише грошову форму), це також відносини, що характеризу­ються відносною диспозитивністю сторін - учасників відносин і регулюються цивільними правом. Однак коли Національний банк України перевіряє діяльність комерційного банку і виявляє порушення в умовах надання кредиту, він має право застосува­ти фінансові санкції за порушення банківського законодавства як орган, що представляє інтереси держави у сфері забезпечен­ня її фінансової діяльності.

Корпоративні фінанси, що будуються за класичними прин­ципами, також позбавлені ряду ознак, притаманних публічним фінансам. Для їх обігу використовуються принципи диспозитивності, вільного волевиявлення сторін, варіативності пове­дінки.

3. У якісному аспекті поведінка носія фінансової правосуб'єктності у сфері публічних фінансів і у сфері приватних та корпоративних фінансів збігається: в обох випадках ідеться про право розпоряджатися відповідними грошовими фондами. Різняться лише юридичні факти, що спричиняють виникнення тих чи тих фінансових правовідносин. В одних випадках це юри­дичний імператив, джерелом якого є держава, і який породжує податкові, бюджетні, деякі страхові правовідносини, в інших - догові р, угода, внутрішньогосподарський або корпоративний акт чи план, що стимулює корпоративні фінансові відносини.

4. У публічних фінансових відносинах інтереси держави пред­ставляють органи, наділені нею владними повноваженнями – Мінфін, Державна казначейська сдужба, Міністерство податків і зборів України, НБУ тощо. Іншим учасником фінансових відносин можуть бути як державні органи, організа­ції, установи (наприклад, бюджетні організації), так і суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни. Визначальною умо­вою для приналежності таких відносин саме до фінансових є ді­яльність із розподілу, перерозподілу або використання публічних фондів коштів.

Так, публічні фінансові відносини виникають при:

· становленні бю­джетної, податкової, грошово-кредитної систем держави;

· скла­данні, розгляді та затвердженні актів про бюджет;

· розподілі до­ходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;

· виконанні державного та місцевих бюджетів;

· збиранні податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

· фінансуванні та кредиту­ванні;

· обов'язковому державному майновому й особистому стра­хуванні;

· у сфері державного кредиту й регулюванні грошово-кредитної та валютної систем тощо.

5. Водночас фінансове право у своїй субстанціональній сутнос­ті є юридичною формою соціальної даності. Воно, як зазначає проф. П.С. Пацурківський, однаковою мірою підлягає історичним, моральним и національним, тобто мінливим у часі, і універсальним, незалежним від часу основам.

Отже, матеріальним предметом фінансового права ви­ступають публічні фінанси, які є за своєю суттю розподіль­ними та перерозподільними суспільними відносинами, або, інакше кажучи, розподільні та перерозподільні відносини у сфері публічних фінансів:

1. Це відносини не грошові, хоч без посередництва грошей вони не можливі в принципі.

2. Це відноси­ни не владні, не управлінські суспільні відносини, тому що сен­сом, змістом фінансових відносин єне підпорядкування волі одного суб'єкта - державі волі іншого суб'єкта, наприклад, пла­тника податків, а розподіл та перерозподіл суспільних благ.

3. На­решті, це не відносини власності, а відносини з приводу розпо­ділу та перерозподілу частини приватної власності задля задо­волення загального, публічного інтересу.

Таким чином, фінансове право можна визначити, як систему норм права, що регулюють розподільні та пере­розподільні відносини у сфері публічних фінансів з метою створення публічних фондів грошових коштів для задоволення суспільних потреб.

Дата добавления: 2013-12-14