Поняття про внутрішній туризм

ПЛАН

1. Мета, предмет дисципліни «Організація внутрішнього туризму» (див. робочу програму)

2. Поняття про внутрішній туризм

3. Значення й рівень розвитку внутрішнього туризму в Україні

В міжнародній практиці окремо конкретизується поняття внутрішній туризм — діяльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що знаходяться за межами їхнього звичайного середовища, але в країні місця проживання, протягом періоду, що не перевищує одного року поспіль, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями. Ключовим критерієм для виділення цього різновиду туризму є країна місця проживання.

Внутрішній туризм - це поїздки відвідувачів-резидентів за межі свого звичайного середовища, але в межах своєї країни (подорожі в межах України осіб, які постійно проживають в Україні).

Особлива увага цьому питанню була приділена Міжнародною конференцією по туризму, яка була організована Філіппіни, 1980 p.)

За визначенням, будь-яка особа вважається постійним мешканцем будь-якого місця, якщо ця особа проживала більшу частину минулого року в цьому місці або проживала в цьому місці коротший період і має намір повернутися туди в найближчі 12 місяців для проживання. В країнах, де існує правовий інститут прописки, це — місце прописки, що реєструється відповідними закладами державної влади, які регулюють міграції населення.

Аналогічним чином, мешканці будь-якого регіону, які подорожують в інші регіони відповідної країни, складають виїзний туризм даного регіону.

Критерії відокремлення понять «туризм» і «подорожі»

Різні критерії виділення туризму з інших видів подорожей можна узагальнити наступним чином:

♦ Чи є характер подорожі нерегулярним і таким, що ПОВТОРЮЄТЬСЯ?

♦ Чи є окрема мотивація поїздки, яка не відноситься до пошуку постійної роботи чи міграції?

♦ Чи виконується відповідна поїздка добровільно?

♦ Чи веде вона до попиту на туристичні об'єкти, включаючи колективні чи індивідуальні засоби розміщення, які переважно надаються на короткі періоди, а не для постійного використання?

За Квартальновим В.О., на відміну від подорожей, туризм - категорія, яка відчуває сильний вплив економіки і, крім того, як явище, визначається дуалізмом внутрішньої природи. З одного боку, туризм — це особливий масовий вид подорожей. З іншого, — сукупність всіх видів науково-практичної діяльності по організації та здійсненню таких подорожей:

туристично-екскурсійної справи — діяльності наукових, проектних та методичних закладів з розвитку методологічної бази та методичних прийомів туризму, а, також, практичної діяльності туристичних організацій з розробки і просування туристичного продукту та комплексного обслуговування туристів і екскурсантів;

готельної справи — діяльності туристичних підприємств розміщення (проживання): готелів, туристичних баз, кемпінгів, мотелів, тощо, — в технологічному, організаційному та економічному аспектах, а, також, готельного обслуговування як частини індустрії туризму;

курортної справи — діяльності наукових, медичних комплексів та служб гостинності з організації лікування та профілактики захворювань на основі використання природних лікувальних ресурсів.

Класичним вважається визначення туризму як тимчасового переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну, або місцевість в межах своєї країни, у вільний час з метою задоволення та відпочинку, оздоровчих, гостьових, пізнавальних або професійних цілях, але без занять оплачуваною роботою в місці відвідування.

Стосовно поняття «подорож» особливості туризму визначаються як:

1. Переміщення людей на відносно короткий проміжок часу. За статистикою найбільша частка припадає па туризм вихідного дня (2-3 доби), далі йдуть нетривалі туристичні подорожі (6-7 діб), значно менша частка припадає на 8-12 добові подорожі. Всі інші, більш тривалі, туристичні подорожі мають зовсім малу питому вагу.

2. Визначення категорії «місце проживання». Крім вже згаданих ознак, важливе значення має специфіка кожного місця, району, країни, а також населення та його способу життя. Наприклад, особливо в статистиці внутрішнього туризму, відокремлюються категорії населення, які повсякденно виїжджають на роботу на певний проміжок часу та відстані. Так, для невеликого населеного пункту це буде 20-30 хвилин при відстані у декілька кілометрів, а для великого міста — поїздки на роботу тривалістю до З годин та відстань більш як 50-100 км. Слід враховувати і мінімальний проміжок відсутності мешканця в місц? проживання, а також особливості місцевостей та адміністративних територій. Для жителів невеликого містечка поїздка на 70 км буде далекою. В той же час у великих агломераціях та конурбаціях ця відстань знаходиться в межах міської смуги.

3. Визначення періоду вільного часу виходить із загального розуміння туризму як способу відпочинку. Однак, для окремих видів туризму (ділового, професійного) це не зовсім справедливо.

4. Важливою категорією є ціль туризму, яка дозволяє чітко відокремити види діяльності, які відносяться до туризму і підпадають під пільгові митні, податкові та інші режими, що встановлюються державами виключно для туризму. Головними цілями туризму є: розважальні (атрак-тивні), рекреаційні та пізнавальні. Другими за значенням є оздоровчі та лікувальні, а далі йдуть професійно-ділові, гостьові та інші цілі.

5. Туризм — важлива складова економіки багатьох держав, яка забезпечує зайнятість місцевого населення, бюджетні надходження, потік іноземної нчлюти та інвестицій, сприяє розвитку структури господарського використання територій тощо, за рахунок експлуатації місцевих ресурсів.

Дата добавления: 2013-12-14