Реєстрація суб’єктів ЗЕД

Тема 1. Предмет, завдання і зміст дисципліни Облік ЗЕД

Друга група суб'єктів права інтелектуальної власності — це вто­ринні суб'єкти права інтелектуальної власності. Вони самі нічого не створюють, але на підставі закону або договору набувають у встановленому порядку майнових прав інтелектуальної власності і, відповідно, визнаються суб'єктами права інтелектуальної влас­ності.

Із практичної точки зору всіх суб'єктів права інтелектуальної власності можна поділити на дві групи — первинних та вторинних суб'єктів права інтелектуальної власності. До першої групи нале­жать первинні суб'єкти, які набули право інтелектуальної власності в результаті створення або державної реєстрації прав на об'єкт пра­ва інтелектуальної власності. До цієї групи слід, у першу чергу, віднести автора (творця), оскільки саме його інтелектуальний, творчий потенціал є тим джерелом, з якого народжується об'єкт права інтелектуальної власності. Тому саме за автором (творцем) законодавець закріплює і визнає, за загальним правилом, весь обсяг особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної влас­ності, що складають зміст права інтелектуальної власності.

Найбільш повне уявлення про суб'єктів права інтелектуальної власності можна отримати на підставі врахування інститутів права інтелектуальної власності. Так, до суб'єктів права інтелектуальної власності належать: суб'єкти права інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав, суб'єкти права інте­лектуальної власності на результати науково-технічної творчості; суб'єкти права інтелектуальної власності на засоби індивіду­алізації

Суб'єктом авторського права згідно зі ст. 435 ЦК України є ав­тор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Автор твору належить до первинного суб'єкта права інтелектуальної власності. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на об'єкти авторського права від­повідно до договору або закону. Ці суб'єкти є правонаступниками первинного суб'єкта права інтелектуальної власності (ст. 435 ЦК України).

Суб'єктом суміжних прав згідно зі ст. 450 ЦК України є викона­вець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мо­влення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, виробником відеограми, організацією мовлення вва­жається особа, ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на упаковці, а також під час передачі програми організації мовлення. Зазначені суб'єкти належать до первинних суб'єктів суміжних прав (ст. 450 ЦК Ук­раїни). Суб'єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до договору чи закону у первинних суб'єктів суміжних прав.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на наукові відкрит­тя є лише фізичні особи — автори, інтелектуальною, творчою діяльністю яких зроблене наукове відкриття (глава 38 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на винаходи, ко­рисні моделі, промислові зразки є автори відповідно винаходів (ви­нахідники), корисних моделей і промислових зразків. Інші осо­би, які набули право на зазначені об'єкти права інтелектуальної власності за договором чи законом, належать до категорії вто­ринних суб'єктів права інтелектуальної власності. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та ст. 1 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» автором винаходу, корисної моделі і промислового зраз­ка є фізична особа, результат інтелектуальної, творчої діяльності якої визнано винаходом (корисною моделлю) або промисловим зразком.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування (топографію) інтегральних мікросхем є її автор та інші особи, які набули право на компонування інтегральних мікросхем на підставі договору або закону (ст. 473 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналіза­торську пропозицію є автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана (ст. 483 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин є автори, роботодавці, спадкоємці та інші особи, що набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин чи породу тварин за договором чи законом (ст. 486 ЦК України).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, відповідно до змісту ст. 505 ЦК України, є особи, які займаються підприємницькою діяльністю та мають юридичний статус підприємців.

Суб'єктом права інтелектуальної власності на об'єкт права інте­лектуальної власності, створений у зв'язку з виконанням трудово­го договору або на замовлення, закон рівною мірою визнає автора (працівника), роботодавця та замовника (статті 429 і 430 ЦК України).

Суб'єктом права інтелектуальної власності може бути інша (не автор/творець) фізична особа (здебільшого зареєстрована як підприємець) та юридична особа, до яких на підставі договору (ліцензії) або закону переходять повністю або частково майнові права інтелектуальної власності на результат науково-технічної, творчої діяльності.

Суб'єктами права інтелектуальної власності за певних умов можуть бути також спадкоємці (щодо фізичних осіб) та правона­ступники — щодо юридичних осіб (у разі ліквідації, реорганізації тощо). Спадкоємці — це особи (фізичні або юридичні), до яких у разі смерті автора (творця) або фізичної особи — підприємця пере­ходять майнові права інтелектуальної власності. Правонаступни­ками зазвичай є юридичні особи. У разі припинення діяльності юридичної особи — суб'єкта права інтелектуальної власності до правонаступника переходять майнові права інтелектуальної влас­ності. Одним із видів правонаступництва є перехід майнових прав

інтелектуальної власності до роботодавця або замовника (стат­ті 429 і 430 ЦК України).

Отже, автори (творці) об'єктів авторського права і суміжних прав, а також результатів науково-технічної творчості є первинни­ми суб'єктами права інтелектуальної власності. Тільки творцям (авторам) зазначених об'єктів права інтелектуальної власності на­лежать особисті немайнові права інтелектуальної власності, які є невідчужуваними. Вони можуть передавати іншим особам повністю або частково майнові права інтелектуальної власності — за договором або за законом (примусові ліцензії). Роботодавцям та замовникам належать майнові права інтелектуальної власності в обсязі, що передбачений договором або законом. Правонаступни­ками первинних суб'єктів права інтелектуальної власності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, до яких на підставі догово­ру, заповіту або закону переходять майнові права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, та деякі особисті немай­нові права (наприклад, право на захист авторства, недоторканості твору та ін.).

Суб'єктами права інтелектуальної власності на комерційне найменування, торговельну марку та географічне зазначення є осо­би, яким належать майнові права інтелектуальної власності на ці комерційні позначення. Відповідно до ст. 83 ЦК України суб'єкта­ми права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) най­менування можуть бути лише юридичні особи, товариства (підприємницькі та непідприємницькі), установи та юридичні особи інших організаційно-правових форм, встановлених зако­ном. Вони є носіями виключно майнових прав інтелектуальної власності, а особисті немайнові права їм не належать, оскільки за­кон не визнає авторства на комерційні (фірмові) найменування.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів та послуг) згідно зі ст. 494 ЦК України та п. 5 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» можуть бути юридичні або фізичні особи, а також об'єднання осіб, які зареєстрували на своє ім'я право інтелекту­альної власності на торговельну марку, та правонаступники зазна­чених осіб. Вони так само є носіями майнових прав інтелектуаль- ної власності, оскільки такого суб'єкта права інтелектуальної власності, як автор торговельної марки, закон не визнає.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне за­значення походження товару згідно зі ст. 502 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження то­варів» можуть бути фізичні або юридичні особи, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що ма­ють безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або гео­графічних місць. Право на використання географічного зазначен­ня, право інтелектуальної власності на яке зареєстроване, мають виробники, які у зазначеному географічному місці виробляють то­вар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до державного реєстру.

Окремо необхідно зазначити, що від суб'єкта права інтелекту­альної власності слід відрізняти суб'єктів процесу набуття право­вої охорони на об'єкти права інтелектуальної власності та процесу захисту права інтелектуальної власності. До другої групи суб'єктів слід віднести, крім суб'єктів права інтелектуальної власності, і тих суб'єктів права, які надають суб'єкту права інтелектуальної влас­ності допомогу в набутті прав та приймають відповідні рішення щодо заявлених на реєстрацію об'єктів, визнаючи їх об'єктами права інтелектуальної власності.

До таких суб'єктів слід віднести патентних повірених, Держав­ний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі — Держдепартамент), Апеляційну палату Держдепартаменту, а також суди. Але ні патентний повірений, ні Держдепартамент, ні Апеляційна палата чи суд, виконуючи кон­кретні завдання — представляючи інтереси заявників (патентні повірені), приймаючи рішення щодо набуття прав на об'єкти пра­ва інтелектуальної власності (Держдепартамент), поновлюючи по­рушене або оспорюване право (Апеляційна палата та суд), — не набувають статусу суб'єкта права інтелектуальної власності, вони мають свій правовий статус, визначений у законодавстві України.

1. Предмет і об’єкти курсу облік ЗЕД

2. Основні завдання курсу та принципи ЗЕД.

3. Суб’єкти ЗЕД та порядок їх реєстрації

4. Регулювання ЗЕД в Україні

1. Предмет і об’єкти курсу облік ЗЕД

Зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, яка є сукупністю виробничо-господарських, організаційно-економічних та комерційних функцій, що забезпечують обмін продукцією в матеріально-речовій формі, та має місце як на території України, так і за її межами

Зовнішньоекономічна діяльність представляє собою заходи та дії по реалізації зовнішньоекономічних зв’язків.

Зовнішньоекономічні зв’язки – це сукупність всіх зв’язків між країнами у сфері економіки.

Відповідно до чинного законодавства ЗЕД підприємства здійснюється в різних формах (рис.1).

		Наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності, навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі

Рис 1. Форми ЗЕД підприємств в Україні

Об’єктами обліку ЗЕД є майно та джерела його утворення, що беруть участь у ЗЕД, господарські процеси, що складаються з сукупності зовнішньоекономічних операцій, та їх результати.

Найпоширенішим видом ЗЕД є торгівля.

Міжнародна торгівля – це обмін товарами та послугами між суб’єктами різних держав.

Зовнішньоторговельна операція – це комплекс дій контрагентів різних країн, що спрямовані на здійснення торгового обміну, забезпечують такий обмін та є структурними ланками системи зовнішньоекономічних зв’язків.

В міжнародній торгівлі розрізняють чотири основні види зовнішньоторговельних операцій:

- експорт;

- імпорт;

- реекспорт;

- реімпорт.

2. Мета та завдання бухгалтерського обліку ЗЕД. Принципи ЗЕД.

Основними об`єктами бухгалтерського обліку ЗЕД є валютні засоби й валютні операції, товари та їх рух на основі експортно-імпортних операцій, розрахункові й кредитні операції між суб`єктами ЗЕД, а також між суб`єктами й обслуговуючими їх банками, кінцеві фінансові результати господарської діяльності.

Одним із основних завдань бухгалтерського обліку ЗЕД є забезпечення керівництва підприємства та інших зацікавлених осіб достатньою інформацією, необхідною для прийняття управлінських рішень, а також створення системи внутрішнього контролю з метою посилення ефективності діяльності підприємств та запобігання крадіжок та інших зловживань.

Мета бухгалтерського обліку ЗЕД:

· контроль за зберіганням товарно-матеріальних цінностей і валютних засобів;

· своєчасне надання адміністрації, податковій і статистичній службі інформації про рух товарів, ефективність його використання, про доходи, витрати, фінансові результати, обов`язкові платежі й відрахування;

· забезпечення своєчасних і правильних розрахунків по зовнішньоторгових операціях.

Організація та здійснення ЗЕД потребують дотримання наступних вимог:

- відображення в бухгалтерському обліку валютних операцій в валюті їх здійснення та паралельно в валюті звітності за курсом НБУ на дату здійснення такої операції;

- своєчасне надання адміністрації, податковим і статистичним органам інформації про результати діяльності підприємства, у т.ч. зовнішньоекономічної;

- забезпечення своєчасних і правильних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями.

Для виконання зазначених вимог та досягнення поставлених цілей необхідно виконати завдання бухгалтерського обліку ЗЕД:

- методологічного характеру, пов’язані з використанням Національного плану рахунків бухгалтерського обліку та правильним відображенням на рахунках операцій ЗЕД;

- методичного характеру, пов’язані із систематизацією інформації про об’єкти ЗЕД;

- організаційного характеру: раціоналізація бухгалтерського обліку ЗЕД, пов’язана з чітким розподілом функціональних обов’язків серед працівників бухгалтерії;

- технічного забезпечення: організація раціонального ведення обліку ЗЕД за допомогою комп’ютерної, копіювальної техніки тощо за наявністю матеріальних можливостей.

Принципи здійснення ЗЕД в Україні визначені ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно до якого суб’єкти господарської діяльності України та іноземні суб’єкти господарювання при проведенні ЗЕД повинні керуватися наступними принципами:

- принцип суверенності народу України при здійсненні ЗЕД. Полягає у виключному праві народу України самостійно та незалежно проводити ЗЕД на території України, керуючись чинним законодавством, а також у зобов’язанні України неухильно виконувати всі договори та зобов’язання в галузі міжнародних економічних відносин;

- принцип свободи зовнішньоекономічного підприємства. Суть якого полягає у праві суб’єктів ЗЕД добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, проводити ЗЕД в будь-яких формах, які прямо не заборонені законодавством, та ус виключному праві власності суб’єктів ЗЕД на всі одержані ними результати в процесі такої діяльності;

- принцип юридичної рівності та недискримінації. Рівність перед законом всіх суб’єктів ЗЕД незалежно від форм власності та приналежності до певної держави, заборона обмеження прав, дискримінації суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування тощо (за виключенням випадків передбачених законодавством), як з боку держави та і з боку інших суб’єктів;

- принцип верховенства закону. Регулювання ЗЕД тільки ЗУ та заборона застосування підзаконних актів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів ЗЕД умови менш сприятливі, ніж ті, що встановлені ЗУ;

- принцип захисту інтересів суб’єктів ЗЕД. Полягає у тому, що Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів ЗЕД та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України. Здійснює рівний захист всіх суб’єктів ЗЕД України за її межами згідно з нормами міжнародного права, здійснює захист державних інтересів України як на території так і за її межами відповідно до ЗУ та умов підписаних нею міжнародних договорів і норм міжнародного права;

- принцип еквівалентності обміну. Неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезені товару.

Вихідним принципом здійснення експортно-імпортних операцій є комерційний розрахунок на основі принципів господарської та фінансової самостійності та самоокупності з урахуванням власних валютно-фінансових та матеріально-технічних можливостей.

3. Суб’єкти ЗЕД та порядок їх реєстрації

Відповідно до чинного законодавства суб’єктами ЗЕД є:

- фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають громадянську правоздатність та дієздатність згідно з чинним законодавством України та постійно проживають на території України;

- юридичні особи, що зареєстровані та мають постійне місцезнаходження на території України, в тому числі юридичні особи, майно та\або капітал яких знаходиться повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

- фізичні та юридичні особи, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України та яким цивільно-правовим законодавством не заборонено проводити господарську діяльність;

- структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно із законами України (філії, відділення тощо), але які мають постійне місцезнаходження на території України;

- спільні підприємства з участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зареєстровані в Україні та мають постійні місцезнаходження на території України;

- інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Юридичні особи мають право займатися ЗЕД із моменту набуття ними статусу юридичної особи (з моменту державної реєстрації) і тільки в тому випадку, якщо установчими документами (татутом, установчим договором) передбачено положення про те, що підприємство займається ЗЕД.

Фізичні особи мають право займатися ЗЕД із моменту набуття ними дієздатності згідно з законами України.

(записати хто є резидентами і нерезидентами – на практичному занятті)

Виконання умов зовнішньоекономічних договорів передбачає переміщення товару через митний кордон України. Це спричиняє необхідність реєстрації суб’єктів-учасників зовнішньоекономічної діяльності – в митних органах.

Суб’єкти ЗЕД, незалежно від форм власності, підлягають обліку в митному органі, в зоні діяльності якого вони перебувають. Інформація про цей облік надається митними органами Міністерству статистики, Міністерству економіки і Головній державній податковій адміністрації.

Якщо необхідним є митне оформлення вантажу, суб’єкт ЗЕД повинен звернутися до митного органу (вантажний відділ або митний пост) за місцем своєї державної реєстрації і стати на облік.

Для ведення обліку суб’єкт ЗЕД надає митниці оригінали і завірені копії:

- установчих документів;

- свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності у виконавчому комітеті державної адміністрації за місцем знаходження (за місцем проживання) або свідоцтва про реєстрацію представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні;

- довідки органів статистики про внесення суб’єктів підприємницької діяльності – юридичної особи до єдиного державного реєстру підприємства і організацій України;

- довідки уповноваженого банку про наявність поточного рахунку у національній валюті та\або поточного рахунку в іноземній валюті;

- наказу по підприємству про призначення відповідальних працівників для роботи з митницею, із зазначенням їх прізвищ, імен, по-батькові, паспортних даних, зразків підписів, відбитків печатки, яка буде використовуватися при оформленні документів у митних органах;

- два примірника оригіналів облікової картки суб’єкта ЗЕД за встановленим зразком. (Один примірник завірений інспектором вантажного відділу видається на руки суб’єкту ЗЕД як свідчення про постановку на облік у митних органах.

Підприємству може бути відмовлено у встановлені на облік, якщо подано неповний комплект документів або вони містять недостовірні дані.

4. Регулювання ЗЕД в Україні

Регулювання ЗЕД в Україні здійснюється державою, недержавними органами управління економікою та самими суб’єктами ЗЕД.

Національне законодавство, що регулює ЗЕД: поділяється на 2 види:

1. Законодавчі акти стратегічного характеру:

а) Закони, що регламентують ЗЕД України (ЗУ «Про ЗЕД»);

б) Концепції розвитку ЗЕД України (Концепція розвитку експортного потенціалу України, ЗЕД України, зовнішньоекономічної політики України);

в) Програми довгострокового розвитку ЗЕД України з країнами світу.

2. Нормативні документи тактичного поточного характеру:

а) Постанови ВРУ, що обмежені в часі («Про порядок регулювання (здійснення) бартерних операцій» 1999р., «Про експортне мито на вивіз ВРХ» 2000р.);

б) Укази Президента;

в) Накази Міністерства економіки та питань Європейської інтеграції;

г) Декрети КМУ;

Законодавчі акти стратегічного характеру діють протягом 5 років і більше, поточного характеру можуть бути тимчасовими.

До органів державного регулювання ЗЕД відносяться:

- ВРУ;

- КМУ;

- НБУ;

- Міністерство економіки України;

- Антимонопольний комітет;

- Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі;

- Державна митна служба;

- Органи місцевого управління ЗЕД.

(більш детально на практичному занятті – види і функції органів державного регулювання ЗЕД)

Недержавне регулювання ЗЕД України відрізняється від державного тим, що здійснює опосередкований вплив на регламентацію ЗЕД України.

Основні форми недержавного регулювання ЗЕД України:

1. Міжнародні організації (ООН);

2. Міжнародні господарські організації (ОПЕК);

3. Міжнародні акціонерні товариства, Міжнародні господарські товариства;

4. Міжнародні біржі: Міжнародні валютні біржі, Міжнародні товарні біржі, Міжнародні фондові біржі;

5. Міжнародні аукціони;

6. Міжнародні торги (тендери).

Дата добавления: 2013-12-14