Класифікація адміністративних стягнень

Адміністративні стягнення та їх класифікація

Адміністративні стягнення - це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, що полягає в застосуванні певних несприятливих заходів морального, матеріального або фізичного характеру до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Іншими словами - це прояв негативної реакції держави на вчинене особою адміністративне правопорушення. За суттю адміністративне стягнення є санкцією адміністративно-правової норми, яка застосовується у разі невиконання припису цієї норми.

Види адміністративних стягнень (cт. 24 КУпАП): попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопо­рушення; позбавлення спеціального права, наданого даному громадя­нинові (права керування транспортними засобами, права полю­вання); громадські роботи; адміністративний арешт.

Стаття 32 Закону України від 4 лютого 1994 р. № 3929-ХІІ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визна­чає як іще один вид адміністративного стягнення щодо іноземців та осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок,- видворення за межі України.

Адміністративні стягнення сукупно складають чітку систему, що базується на певних принципах. Перелік стягнень наводиться у КУпАП від легшого до тяжчого. Існують декілька варіантів класифікації стягнень, що базуються на різних критеріях. Основні з них:

1. За порядком застосування: можуть застосовуватись як основні та як додаткові (оплатне вилучення та конфіскація предмета, який став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення); можуть застосовуватися лише як основні (всі інші види адмі­ністративних стягнень).

2. За характером впливу на особу: особисті (попередження та адміністративний арешт). Вони спрямовані на особу правопорушника; майнові (штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, виправні роботи). Вони спрямовані на майновий стан правопорушника; особисто-майнові (позбавлення спеціального права). Вказане стягнення має комплексний характер, оскільки спрямоване на особу правопорушника (особистий компонент) і суттєво впливає на його майновий стан, за рахунок чого правопорушник не зможе, скажімо, керувати транспортним засобом і отримувати за рахунок цього майнову чи фінансову вигоду (майновий компонент).

3. Залежно від суб'єкту застосування: застосовуються лише судами (оплатне вилучення предмета, конфіскація предмета, позбавлення спеціального права, громадські роботи, адміністративний арешт); застосовуються іншими органами та посадовими особами (попередження, штраф, видворення за межі України).

Попередження - це вид адміністративного стягнення, який за­стосовується за вчинення незначних правопорушень, а також до осіб, які вперше вчинили проступок. Попередження як захід адмі­ністративного стягнення виноситься в письмовій формі. У перед­бачених законом випадках попередження фіксується іншим уста­новленим способом. За суттю попередження як адміністративне стягнення більшою мірою є моральним покаранням, яке впливає на виховання правопорушника та спряє профілактиці правопору­шень у майбутньому. Прикладами адміністративних правопору­шень, за вчинення яких можливе застосування попередження як виду адміністративного стягнення, є: недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і екс­плуатації підприємств і споруд (ст. 79 КУпАП), порушення Правил охорони електричних мереж (ст.99 КУпАП), невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби (ст. 63-3 КУпАП).

Штраф - це грошове стягнення, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених законодавством України. На сьогодні це найпоширеніший вид адміністративного стягнення майнового характеру, який найчастіше вираховується виходячи з кратності неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас у чин­ному законодавстві застосовуються й інші варіанти визначення розміру штрафу. Наприклад, за безквитковий проїзд (ст. 135 КУпАП) - кратно розмірові вартості проїзду. Прикладами адміністративних правопорушень, за які застосовується штраф як адміністративне стягнення, є: злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст.185 КУпАП), незаконне перевезення іноземців та осіб без громадянства територією України (ст. 206-1 КУпАП).

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопо­рушення (далі - оплатне вилучення предмета) - це примусове ви­лучення предмета за рішенням суду і подальша його реалізація з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуван­ням витрат на реалізацію вилученого предмета. Слід зазначити, що вказаний вид адміністративного стягнення може застосовуватися лише до осіб, які є власниками предмета, що став знаряддям учи­нення адміністративного правопорушення. Прикладами адміністративних правопорушень, за вчинення яких можливе застосування оплатного вилучення предмета, є: повторне протягом року вчи­нення керування транспортними засобами особами у стані сп'яніння, або ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (ст. 130 КУпАП), порушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення вогнепальної, холодної чи пневма­тичної зброї та бойових припасів (ст. 191 КУпАП).

За даними Управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України, за 2002 р. указаний вид адміністративного стягнен­ня застосовувався 78 разів, у 2003 p.- 100 разів. Тож слід зазначити, що оплатне вилучення предмета - рідкісний вид адміністративного стягнення.

Слід також указати на таку обставину, як певна суперечність оплатного вилучення предмета і положень ст. 41 Конституції України, де, зокрема, зазначено, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток із мотивів суспільної необхідності, на підставі та в порядку, встановлених законом, і за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості. Примусове відчуження таких об'єктів із подальшим повним відшкодуванням їхньої вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Тобто, виходячи з розуміння вказаної норми оплатне вилучення предмета може застосовуватися лише в умовах воєнного та надзвичайного стану.

Конфіскація предмета, який стає знаряддям учинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (далі - конфіскація предмета) - це примусова безоплатна передача цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності поруш­ника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Слід підкреслити, що на відміну від кримінального покарання, конфіскація в адміністративному праві торкається не всього майна правопорушника, а лише того предмета (предметів), які безпо­середньо пов'язані з учиненням правопорушення,- знаряддя або об'єкту правопорушення. Прикладами адміністративних правопорушень, за вчинення яких можливе застосування конфіскації предмета, є: виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподар­ської продукції, що містить хімічні препарати понад гранично до­пустимі рівні концентрації (ст. 42-1 КУпАП), повторне порушення правил полювання (полювання без належного на те дозволу, в за­боронених місцях, у заборонений час, забороненими знаряддями або способами, на заборонених для добування тварин) чи таке, яке мало наслідком добування, знищення або поранення тварин (ст. 85 КУпАП).

Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання) - це вид адміністративного стягнення, який застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами, правом полювання на строк до трьох років.

Позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами через інвалідність, за винятком випадків керування у стані алкбгольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог установлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Водночас указані обмеження не свідчать про те, що перелічені особи зовсім не підлягають адміністративній відповідальності за вчинення правопорушень, за які передбачається позбавлення спе­ціального права. Йдеться про те, що до них застосовуються інші адміністративні стягнення, які не обмежують прояви їхньої життє­діяльності, проте свідчать про негативну реакцію держави на право­порушення.

Приклади адміністративних правопорушень, за вчинення яких можливе позбавлення спеціального права: порушення водіями транспортних засобів правил проїзду залізничних переїздів, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових та інших споруд (ст. 123 КУпАП), повторне протягом року керування транс­портними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп'яніння або ухилення вказаних осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння (ст. 130 КУпАП), повторне порушення правил полювання (ст. 85 КУпАП).

Громадські роботи - це вид адміністративного стягнення, що застосовується на строк до двох місяців із відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в дохід держави. Призначаються місцевим судом. Виходячи із характеристики зазначеного виду адміністративного стягненя слід звернути увагу на дві важливі обставини:

Прикладами адміністративних правопорушень, за вчинення яких можливе застосування громадських робіт, є: дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП), дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП). За даними В. Авер'янова, Д. Лук'янця та Н. Хорощак (2004 p.), у 2003 р. громадські роботи були застосовані лише до 1,5 тис. осіб, що становить 0,05% від загальної кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності тільки судами. На думку авторів, це свідчить про незначну ефективність указаного адміністра­тивного стягнення, яке практично перетворилось у розстрочений штраф.

Адміністративний арешт - це вид адміністративного стяг­нення, що установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається місцевим судом. Адміністративний арешт не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої та другої груп.

Прикладами адміністративних правопорушень, за вчинення яких можливе застосування адміністративного арешту, є: незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (cm. 44 КУпАП); дрібне хуліганство (cm. 173 КУпАП); розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і поява у громадських місцях у п'яному вигляді (cm. 178 КУпАП); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі пра­цівника міліції, члена громадського формування з охорони гро­мадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (cm. 185 КУпАП); порушення порядку організації та проведення зборів, мітин­гів, вуличних походів і демонстрацій (cm. 185-1 КУпАП); прояв неповаги до суду (cm. 185-3 КУпАП).

Місцями, де правопорушники відбувають адміністративний арешт, є спеціальні приймальники для відбування адміністративного стягнення та ізолятори тимчасового утримання. Фактично це -єдиний варіант адміністративного стягнення, пов'язаний із обмеженням свободи правопорушника. Саме з цим пов'язані обмеження застосування цього стягнення до певних, зазначених вище кате­горій осіб.

Дата добавления: 2013-12-14