Визначення права промислової власності та його основні поняття

Захист авторських і суміжних прав за законодавством України

1. Як відомо, з 01. 01. 2004 р. набув чинності новий ЦК України, в якому регулюванню авторського права та суміжних прав присвячено глави 36 і 37 відповідно. Проте, за відсутності у цьому Кодексі будь-якого колізійного регулювання у питаннях, що розглядаються, головним залишається Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. Статтею 2 цього Закону встановлено, що законодавство України про авторське право і суміжні права охороняє особисті (немайнові) та майнові права осіб, яким належить авторське право і суміжні права. Статтею 8 Закону передбачено, що охорона надається:

1) Авторам, незалежно від громадянства і постійного місця проживання, твори яких вперше було опубліковано або не опубліковано, проте вони знаходяться в об'єктивній формі на території України.

2) Авторам, твори яких вперше опубліковані в іншій країні і протягом 30 днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора.

3) Авторам, які є громадянами України або мають постійне місце проживання на території України, незалежно від того, на якій території вперше були опубліковані їх твори.

Щоб повністю розуміти зміст наведених норм, слід мати на увазі положення ст. 4 цього Закону, де зазначено, що під опублікуванням (випуском твору у світ) розуміється випуск в обіг примірників твору чи фонограми за згодою автора або іншої особи, яким належать авторське право та суміжні права, у кількості, що задовольняє розумні потреби публіки шляхом продажу, здачі в найом, публічного прокату або шляхом іншої передачі права власності чи права володіння примірником твору або фонограми. Під опублікуванням розуміється також надання доступу до твору, фонограми через електронні системи інформації.

Авторам, незалежно від громадянства, твори яких вперше опубліковані або не опубліковані, але знаходяться в об'єктивній формі па території іншої держави, надається охорона відповідно до міжнародних договорів України.

2. Особливої уваги заслуговує питання про охорону авторського права іноземців, які не мають постійного місця проживання на території України. Права цих авторів мають в Україні два види режиму:

• у разі, коли Україна має з державою громадянства або постійного місця проживання іноземця відповідну угоду та/або якщо твір підпадає під захист Бернської конвенції, авторські права захищаються відповідно до зазначених міжнародних договорів;

• у всіх інших випадках застосовується режим творів, що не охороняються.

Беззаперечно, це не означає, що в останньому випадку твори зовсім не охороняються. Наприклад, відповідний твір не можна перевидати за своїм ім'ям. Але у всіх таких випадках охороняється лише невелика кількість немайнових авторських прав.

3. Стосовно охорони суміжних прав, головні положення цього Закону зводяться до такого:

По-перше, охорона суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом: виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів виконуваних творів, виробники фонограм і організації мовлення повинні дотримувати прав авторів і виконавців, а організації мовлення – дотримувати права авторів фонограм, авторів і виконавців.

По-друге, виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм та виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери R у колі - ®, імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми.

По-третє, охорона, згідно з цим Законом, надається у такі способи:

Правам виконавців, якщо виконання:

• вперше мало місце на території України;

• зафіксовано на фонограмі, що охороняється згідно зі ст. 32 Закону;

• не зафіксовано на фонограмі, але включено у передачу організації мовлення, яка охороняється згідно із зазначеною статтею.

Правам виробників фонограм, коли:

• виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

• фонограму вперше опубліковано на території України або на території України протягом З0 днів від дня її публікації в іншій державі;

• перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Права організацій мовлення охороняються, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з програвачів, розташованих на території України.

Останнє (і найголовніше з точки зору міжнародного приватного права) положення зводиться до того, що суміжні права іноземних юридичних і фізичних осіб охороняється лише відповідно до міжнародних договорів України, чим, як зрозуміло, застосування колізійного методу регулювання у цій сфері виключається.

Що стосується Закону від 23. 06. 2005 р., то в ньому міститься розділ IV, присвячений колізійним нормам щодо прав інтелектуальної власності. Проте, цей розділ відзначається певною лаконічністю - в ньому міститься всього дві статті. Перша з них (ст. 36) встановлює правило, за яким до правочинів, предметом яких є право інтелектуальної власності, застосовується право, що визначається згідно з відповідними правилами цього Закону. У наступній статті зазначається, що до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.

Другою складовою права інтелектуальної власності є право Промислової власності. Як зазначається, кожна держава заінтересована у використанні світових досягнень науки та техніки шляхом впровадження їх у національне виробництво, торгівлю та інші сфери економіки. Саме цим обумовлено зростання масштабів міжнародно-технічного співробітництва та постійне удосконалення відповідної правової бази.

1. У загальному вигляді право промислової власності прийнято визначати як сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються у процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості. Об'єктами права інтелектуальної власності, згідно зі ст. 2 Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 p., є:

• винаходи у всіх галузях людської діяльності;

• наукові відкриття;

• промислові зразки;

• товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та комерційні позначення;

• захист проти нечесної конкуренції, а також

• всі інші права, що мають відношення до діяльності у промисловій або науковій галузях.

2. Визначень зазначених термінів Конвенція не містить, зазвичай відсилаючи до того, «як ці поняття визначені у національних законодавствах Договірних Держав». З урахуванням Цього та зважаючи на відповідність таких визначень сталій міжнародній практиці, наведу їх розуміння за чинним законодавством України.

Винахід - це технічне рішення, що відповідає вимогам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне до використання (Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15. 12. 1993 р.).

Промисловий зразок – нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом (Закон «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 р.)-.

Знак – це словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів (Закон «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15. 12. 1993 р.).

У згадуваній вище (див. гл. 10. 1. 4.) Декларації підкреслено, що основними функціями товарного знака є встановлення джерела товару у торгівлі задля користі споживачів, а також захист добросовісних виробників. На виконання цих функцій право повинно забезпечити, щоб товари були позначені за згодою володарів товарних знаків і щоб споживачі могли розібратися у походженні або характеристиках товару.

Поняття «захист від нечесної конкуренції» та «всі інші права, що мають відношення до діяльності у промисловій або науковій галузях» залишаються не визначеними (і не тільки в нашому законодавстві). Як приклад інших прав можна послатись на термін «корисна модель» (Закон «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»), яким позначається «конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислово придатним».

1.Коли мова йде про систему міжнародно-правової охорони права промислової власності, то мається на увазі весь комплекс міжнародно-правових актів у цій сфері. Нас мають цікавити, головним чином, ті акти, за допомогою яких встановлюється зазначена охорона (ними і буде обмежено подальший виклад матеріалу. Акти ж, які полегшують отримання такої охорони або якими встановлюються ті чи інші міжнародні класифікаційні системи, у подальшому розглядатись не будуть).

Дата добавления: 2013-12-14