Історія створення

В теперішній час вже неможливо собі уявити, що без комп’ютерів можна обійтись. Але ж недавно, до початку 70-х років обчислювальні машини були доступні зовсім обмеженому колу фахівців. А їх застосування, як правило, залишалось оповитим завісою секретності і маловідомим широкій публіці. Та в 1971 р. відбулася подія, яка зовсім змінила ситуацію і з фантастичною швидкістю перетворила комп’ютер в повсякденний робочий інструмент десятків мільйонів людей. Відомі публікації свідчать про те, що перша електронна обчислювальна машина була створена вченими з України в м. Києві під керівництвом Глушкова в 50-х роках. Дехто вважає, що в 1971 р. фірма Intel в американському м. Санта – Клара (шт. Каліфорнія), випустила перший мікропроцесор. Тому вважають, що він і являється електронною обчислювальною машиною нового класу обчислювальних систем – персональним комп’ютером, яким тепер користуються всі (від учнів початкових класів і бухгалтерів до маститих учених і інженерів). Цим машинам, які не займають часто і половини поверхні звичайного письмового стола, підкоряються все нові і нові класи задач, які раніше були доступними лиш системам, які займали декілька сотень квадратних метрів. Ніколи до цих пір людство не мало в своїх руках інструментів, які володіли б грандіозною потужністю при таких мікроскопічних розмірах. Тепер це явище називають феноменом персонального комп’ютера. А сучасний світовий парк персональних комп’ютерів більший 20 млн. штук.

Чому виник цей феномен? Відповідь на це питання можна знайти в чіткому формулюванні терміну "персональний комп’ютер" та виходячи з того, які в нього головні ознаки. Визначення "персональний" не означає належність комп’ютера людині на правах особистої власності. Це визначення "персональний" з’явилося тому, що необхідно обов’язково знати спеціальну мову електронних обчислювальних машин (ЕОМ). Ті, що існують в комп’ютері програмні засоби забезпечують сприятливу "дружню" форму діалогу користувача і ЕОМ. Виділяють п’ять формальних ознак, які допомагають з визначення, чи являється цей комп’ютер персональним, чи то ні.

1. Спосіб керування простий, наглядний, зручний, не вимагає глибоких знань в галузі обчислювальної техніки. Всі технічні засоби (дисплей, клавіатура, маніпулятор, друкувальний пристрій та ін.), забезпечують взаємозв’язок (взаємодію) людини і ЕОМ. Вони створені так, щоб на них безбоязно могла працювати навіть дитина. Спілкування людини і комп’ютера організовано в діалоговому режимі.

2. Розроблено велику кількість програмних засобів для різноманітних напрямків (галузей) застосування. Це позбавляє користувача від необхідності самому робити (створювати) програму на мові комп’ютера.

3. Малогабаритні пристрої зовнішньої пам’яті великої ємкості допускають заміну одного накопичувача іншим. До таких пристроїв відносять: накопичувачі на гнучких магнітних дисках і вінчестерських дисках, касетні магнітофони.

4. Завдяки малим габаритам і масі, які співставимі з телевізорами. Для їхньої установки не обов’язково мати спеціальні пристосування. Достатнім являється місце на столі.

5. Конструкція персонального комп’ютера, його зовнішнє оформлення приємні за формою і кольором, задовольняють ергономічні показники. Вперше за весь час розвитку обчислювальної техніки ця ознака включена головною при визначенні цільового ЕОМ.

При більш детальному аналізі всіх ознак видно, що найголовнішими являються перші дві ознаки. Вони визначають характер спілкування людини з ЕОМ, незважаючи на те, що відсутність одної з п’яти названих вище ознак дає можливість класифікувати, тобто відносити його до персонального чи ні.

(Стор.38) Та поряд з такими грандіозними перевагами комп’ютерів вони мають і деякі суттєві недоліки. Наприклад: складність апаратного і програмного забезпечення вже сьогодні наскільки велика, що повному аналізові не підлягає. А ще є можливість вставляти в комп’ютер “додаткові можливості”. Правда, в останній час їх рідко хто помічає і це приблизно так, як краплина в морі.

Устремління різних групувань, або керівництва різних країн та комерційних організацій, до контролю над інформацією – справа, котра може бути пояснена і логічна. Той хто володіє інформацією, той і контролює ситуацію. Нажаль в теперішній час завдяки комп’ютерам бувають випадки пограбувань банків, порча програмного забезпечення та багаточисленної комп’ютерної техніки і т.п. Уява, крім того, малює безрадісні картини “світлого” інформаційного майбутнього: повсюдне впровадження інформаційних систем в повсякденне життя; їхню повну і всеосяжну інтеграцію в рамках Internet, тотальний контроль і фільтрація любої приватної (і не тільки) інформації. Ніхто не дасть гарантію про те, що наша побутова техніка не буде збирати інформацію про нас і без нашого відома відсилати її зацікавленим особам. Пригадайте нашу Президентську (та й майора Мельниченко) справу. Або. Наприклад, наш холодильник зможе нас “закладувати” деяким комівояжерам. Наприклад, це інформація про те, скільки ми заробляємо в місяць, за кого голосували на виборах, і куди ходимо пити пиво. Неначе смішно й абсурдно. Але ж при таких темпах розвитку інтернет – технологій це через декілька років не буде смішним. Та й тепер випадки “утечки” інформації через Internet – далеко не рідкість. А як буде розвиватися ситуація при тотальній інтернетизації людства?

В передових розвинених країнах відповідь на це питання знаходять із перефразування відомої історичної цитати: “ Комунізм – це Радянська влада плюс електрифікація всієї країни”, “ Світовий тоталітаризм – це влада корпорацій, плюс інтернетизація всього людства. При цьому вичислити “неугодного” системі вже буде без проблем. Беручи до уваги позитивне і негативне комп’ютеризації—комп’ютер стає дійсно персональним і з’являється практично в кожній сім’ї, не беручи до уваги підприємства. Ніхто й не призиває вести боротьбу з інформаційним прогресом. Бо це так, як неможливо рухати вітер в іншу сторону або голими руками зупинити електровоз. Прогрес зупинити неможливо: навіть якщо ми зачинемось в своїх чотирьох стінах, проміняєте домашній комп’ютер на арифмометр “Фелікс” і не будете дивитись телевізор, майбутнє всерівно прийде у наш дім і постукає в двері. Але буде по крайній мірі, проінформованим про можливість і наслідки краще, ніж бути в небутті (в незнанні).

Функціональні можливості і комплектність

Функціональні можливості комп’ютерів обумовлюються їхньою комплектністю. Товарознавчий термін "комплектність" в економічній літературі часто позначають іншим – "архітектура". Вважається, що будь-який сучасний персональний комп’ютер (ПК) включає такі найголовніші блоки: системний блок, монітор (дисплей) і клавіатуру. Такий склад пристроїв ПК в комерційній літературі називають "стандартною конфігурацією". Якщо до складу ПК входять інші пристрої, такі як, наприклад, принтери, модеми, сканери, миші, трекболи, плотери, джойстики та інші – таку конфігурацію ПК називають "розширеною".

Дата добавления: 2014-01-04