Мал.8. Сурфактант

Сурфактант – речовина фосфоліпідної природи, виконує функції ПАР декілька годин, після чого потребує заміни. Речовини, що необхідні для синтезу сурфактанту, надходять до пневмоцитів з током крові, тому його вироблення порушується при порушенні кровопостачання легень.

Питома активність сурфактанту (тобто, його властивість зменшувати силу поверхневого натягу) залежить від товщини його шару на поверхні альвеоли – чим більша його товщина, тим більша питома активність. Тому, при зменшенні об’єму альвеоли сурфактант в більшій ступені знижує силу поверхневого натягу (товщина його шару збільшується) – попередження повного спадання альвеоли. При розтягненні альвеоли товщина шару сурфактанту зменшується - зниження його питомої активності, підвищення сили поверхневого натягу, попередження перерозтягу альвеол.

Таким чином, за рахунок зміни питомої активності сурфактанту при зміні розміру альвеол, здійснюється саморегуляція цього розміру – стабілізація альвеол.

Окрім основної функції сурфактант виконує ще й додаткові, такі як:

· зменшує роботу дихальних м’язів;

· попереджує випотівання рідини з альвеоли;

· очищає альвеоли (в звичайних умовах молекули сурфактанту рухаються по поверхні альвеол в напрямку до їх гирла).

Сурфактант починає вироблятися з 7 місяців у плода.

Показники зовнішнього дихання (схема 1).

.

Схема 1. Показники зовнішнього дихання

Основними методами дослідження показників зовнішнього дихання є спірометрія та спірографія.

Спірографія – метод графічної реєстрації дихальних рухів (в умовах спокійного та форсованого дихання). Спірограма має такий вигляд (Мал.9):

Дата добавления: 2014-01-04