Правові засади місцевої податкової системи

План

Збір за місця для паркування транспортних засобів.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Правові засади місцевої податкової системи.

План

ТЕМА 11. Місцеві податки і збори

Приклад № 3

Приклад № 2

Приклад № 1

Приклади розрахунку суми судового збору

До господарського суду Миколаївської області 3 листопада 2011 року подана позовна заява майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 231 386, 55 гривень.

Призначення платежу: судовий збір, код 03499980, пункт 2.1

Розрахунок суми судового збору (СЗ): 231 386, 55 грн. × 2% = 4627,73 грн.

Перевірка обмежень згідно з п. 2.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»: (1,5×МЗП* < СЗ < 60×МЗП): 1411, 50 грн. < 4627, 73 грн. < 56 460,00 грн.

Сума до сплати: 4627,73 грн.

* станом на 01.01.2011 року розмір мінімальної заробітної плати (МЗП) складає 941 грн. (згідно із ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»)

До господарського суду Миколаївської області 15 грудня 2011 року подана позовна заява майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 15 000 гривень.

Призначення платежу: судовий збір, код 03499980, пункт 2.1

Розрахунок суми судового збору (СЗ): 15 000, 00 грн. × 2% = 300, 00 грн.

Перевірка обмежень згідно з п.2.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»:

(1,5×МЗП < СЗ < 60×МЗП): 300, 00 грн. < 1411, 50 грн.

Сума до сплати: 1411,50 грн.

До господарського суду Миколаївської області 23 листопада 2011 року подана заява про видачу дублікату судового наказу по справі № 5016/NNN.

Призначення платежу: судовий збір, код 03499980, пункт 4.2

Сума до сплати: 3 грн.

Лекція – 2 години

Семінар – 2 години

1. Правові засади місцевої податкової системи.

2. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

3. Збір за місця для паркування транспортних засобів.

4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

5. Туристичний збір.

Самостійна робота – 2 години

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності. Туристичний збір.

Місцеве оподаткування є складовою частиною системи оподаткування. Фінансування виробничої й соціальної інфраструктури, підготовки й перепідготовки робочої сипи, комунально-побутового обслуговування здійснюється переважно через місцеві органи самоврядування. До введення нових місцевих податків необхідно підходити з урахуванням реальних надходжень за їх рахунок. Ефективність структурних перетворень багато в чому визначається тим, які бюджетні ресурси одержують у своє розпорядження місцеві органи й через які фінансові канали. V ряді випадків місцеві органи фактично не мають реального самостійного бюджету, а виходить, і не мають у своєму розпорядженні можливості дієво здійснювати свої повноваження. При цьому місцевий податковий механізм має яскраво виражений фіскальний характер і реалізує заходи щодо покриття податковими надходженнями бюджетних видатків, що збільшуються, на місцях.

Особливу увагу в реалізації податкової реформи необхідно приділити правовому регулюванню місцевих податкових важелів як основного фінансового джерела формування бюджетів місцевого самоврядування. Структурна перебудова податкових доходів вимагає єдиного державного регулювання місцевих бюджетів, певної стабільності формування дохідної частини. При цьому особливо важливим є захист місцевих бюджетів від необґрунтованого й безмежного тиску зверху.

Незважаючи нате, що регулювання місцевого оподаткування передбачено цілим рядом нормативних актів, сфера дії яких поширюється на закони, що визначають компетенцію органів місцевого самоврядування, специфіку побудови бюджетної системи й взаємини її структурних елементів, необхідно виокремити основні проблеми податкового регулювання.

Законодавче регулювання місцевого оподаткування ґрунтується декількох принципах, які лежать в основі системи, що формується, місцевих податків і зборів.

1. Податкова система України включає два рівні: державний і місцевий.

2. Державна податкова система ґрунтується на стабільних джерелах надходжень за рахунок податків і інших відрахувань, які не змінюються протягом трипалого періоду.

3. Взаємини державної й місцевих податкових систем будуються на основі конституційного закріплення й законодавчо регулювання основних принципів, що розмежовують сферу їх дії.

4. Законодавчо закріплені принципи, що розмежовують сферу дії місцевих і державної податкових систем, підлягають неухильному дотриманню в рамках реалізації податкової дисципліни.

5. Податкова політика, що проводиться органами державної влади й місцевого самоврядування, є основою забезпечення єдності податкової системи.

Реалізація цих принципів повинна враховувати те, що основна маса соціальних програм фінансується з місцевих бюджетів. На міському рівні формується енергетична політика, механізм продовольчих закупівель для населення, розвиток інфраструктури. Тому закріплення за місцевими бюджетами ролі філій загальнодержавного бюджету тільки збільшить наявні проблеми й диспропорції між центром і місцями.

При відносній урегульованості на законодавчому рівні механізму місцевого оподаткування багато органів місцевого самоврядування дотепер не ухвалили відповідних рішень про ведення таких платежів. У той же час три чверті подібних органів одержують дотації з вищестоящих бюджетів, що значно простіше, ніж організовувати власний механізм надходження коштів. Перш ніж створювати місцеву податкову систему необхідно виробити основні принципи виділення податків зборів у місцеву систему.

1. Конкретні місцеві податки й збори повинні бути значимі для даної території, зрозумілі для платників, якоюсь мірою традиційні логічні (наприклад, туристичний збір). '

2. Розвиток місцевої податкової системи має відображати тенденцію збільшення частки місцевих податків у дохідній частині бюджетів на місцях.

3. Відрахування від загальнодержавних податків у місцеві бюджети повинні встановлюватися фіксованими розмірами ставок на відносно тривалий період.

Реалізація цих принципів має рівною мірою охоплювати всі елементи місцевої системи податків і зборів, у якій можна виділити три основних елементи: перший — податкові надходження від державних податків, що розподіляються пропорційно міждержавним і місцевим бюджетами; друг ий — податкові надходження, які закріплені повністю за місцевими бюджетами й не мають формальних аналогів на рівні Державного бюджету; третій — місцеві неподаткові доходи.

Особливістю реалізації другого елемента місцевої системи податків і зборів є повне зарахування місцевих податків винятково в бюджети тих територій, на яких вони введені. Оподатковувана база місцевих податків може бути визначена шляхом установлення фіксованої кількості податків; надання права місцевим органам самоврядування введення місцевих податків, що відповідають чинному законодавству; закріплення на державному рівні частки надходжень від місцевих податків і зборів.

Законодавче регулювання системи місцевих податків повинне бути спрямоване па закріплення за місцевими бюджетами таких дохідних джерел, які забезпечували б стабільне надходження доходів. Тому в місцевому оподаткуванні головна увага мас бути приділена майновим і прибутковим податкам.

Таким чином, місцева податкова система включає певні види доходів місцевих органів самоврядування.

А. Місцеві податки, що сформовані і закріплюються на державному рівні (податок на землю, прибутковий податок). Цей вид податків формує основу місцевих бюджетів, регулювання їх повинне здійснюватися на державному рівні, і кошти їх повинні повністю надходити в місцеві бюджети.

Б. Місцеві податки, сформовані на місцевому рівні (туристичний збір, єдиний податок тощо). Регулювання такими податками здійснюється на місцях з метою управління дефіцитом місцевих бюджетів.

В. Місцеві податки, сформовані як відрахування від державних податків (частка податку па додану вартість, частка податку на прибуток, частка акцизного податку). Ці податки та їх частки регулюються на державному рівні.

Г. Місцеві неподаткові доходи (пеня, ліцензійні збори) також поповнюють доходи й відображають фіскальну функцію.

Практика застосування податкового законодавства й специфіки місцевих податків дає можливість класифікації місцевих податків залежно від джерела оплати. Відповідно до такої класифікації здійснюється розподіл місцевих податків і зборів на дві групи:

1) платежі, що відносяться на фінансові результати діяльності підприємств;

2) платежі, що відносяться на прибуток (дохід), що залишається в розпорядженні господарства.

Порядок справляння окремих місцевих податків і зборів передбачений розділом XII «Місцеві податки і збори» Податкового кодексу України. Раніше правове регулювання місцевих податків і зборів здійснювалось ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» й Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори». Перш ніж перейти до конкретної характеристики окремих податків і зборів, варто підкреслити, що в основу її покладена класифікація, заснована наст. 10 Податкового кодексу України.

До місцевих податків належать:

1) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2) єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

1) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2) збір за місця для паркування транспортних засобів; 3)туристичний збір.

При цьому місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно, відмінне віл земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності й одночасно вирішують питання щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів і туристичного збору. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Дата добавления: 2014-01-04