Опціони та їх особливості

Ф'ючерсні контракти

Форвардні контракти

Форвардна угода — це угода між двома сторонами про майбут­ню поставку предмета контракту за наперед обумовленою ціною, яка укладається поза біржею й обов'язкова до виконання для обох сторін угоди. Форвардні угоди укладаються на купівлю або на продаж ви­значеної кількості певного фінансового чи матеріального активу.

Ф'ючерс — це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандарти­зованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди.

Опціон — один із видів строкових угод, які можуть укладатися як на біржовому, так і на позабіржовому ринках. Залежно від прав, що надаються власнику (покупцю) опціону, останні поділяють на опціони put — "на продаж" та call — "на купівлю".

Опціон PUT (на продаж) дає власнику (покупцю) опціону право на продаж через визначений час за наперед обумовленою ціною пев­ного виду фінансового чи іншого активу. Продавець опціону PUT зобов'язаний купити такий актив у покупця опціону.

Опціон САLL (на купівлю) дає власнику право на купівлю через визначений час за наперед обумовленою ціною певного активу, який йому зобов'язаний продати продавець опціону.

Визначені у такий спосіб опціони мають назву "європейських", тобто таких, що можуть бути виконані тільки у визначений час у майбутньому. Існують також опціони американського типу, або "аме­риканські", які можуть бути виконані протягом усього періоду часу до дати закінчення терміну опціонного контракту.

Опціон на відміну від ф'ючерсної чи форвардної угоди є угодою "несиметричною". В той час коли ф'ючерсні та форвардні угоди є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди, опціон дає власнику право виконати чи не виконати угоду, а для продав­ця є обов'язковим для виконання. Опціон виконується, коли си­туація на ринку сприятлива для покупця опціону і несприятлива для продавця. Продавець опціону приймає на себе ризики, пов'я­зані з несприятливими ціновими змінами на ринку і за це отри­мує від покупця винагороду — премію, яку називають ціною опціо­ну. Ціну активу, зафіксовану в опціонному контракті, за якою буде продано цей актив, називають страйковою ціною або ціною вико­нання.

Традиційно базовими активами опціонних контрактів виступають фінансові або інші активи: акції, облігації, товари, індекси, валюта, ф'ючерсні контракти тощо. При цьому, якщо купівля чи продаж опціону здійснюється за відсутності позиції за відповідним активом, вважають, що відкрита "гола позиція". І, відповідно, якщо здійсню­ється купівля чи продаж опціону за наявності позиції по відповід­ному активу, вважають, що відкрита "покрита позиція".

1. Синтетичні опціони “кеп”, “флор” та “колар”.

Угоди “кеп”, “флор” та “колар” — це синтетичні опціони, які да­ють змогу знизити ризики при фінансуванні та інвестуванні під пла­ваючу процентну ставку.

Угода “кеп” – це серія європейських опціонів ПУТ, які дають їх власнику право на отримання кредиту з попередньо вста­новленим максимальним рівнем процентної ставки “кеп”. Чим ближче поточні процентні ставки до ставки “кеп”, тим більшою буде премія, яка сплачується позичальником продавцю. Угода “кеп” захищає позичальника, який залучає кошти під плаваючу процентну ставку, від підвищення процентних ставок на ринку.

Якщо, наприклад, ставка “кеп” встановлена на рівні 15%, це озна­чає, що при падінні процентних ставок на ринку нижче як 15% пози­чальник — власник опціону “кеп” сплачує ринкову процентну ставку по кредиту. У разі підвищення процентних ставок на ринку більш, ніж на 15% продавець опціону сплачує на користь позичальника різни­цю між більш високою ринковою процентною ставкою та ставкою “кеп”.

Учасники угоди “кеп” не обов'язково повинні бути пов'язані спіль­ною кредитною угодою. Укласти угоду “кеп” позичальник може з одним учасником ринку, а отримати кредит у іншого учасника рин­ку. Покупцями опціонів “кеп” на ринку є як інвестори, так і фінан­сові посередники, зате продавцями в більшості випадків виступають фінансові посередники. Укладаючи строкові угоди різної, в тому числі протилежної, спрямованості, фінансові посередники не зазнають знач­них втрат при падінні чи підвищенні процентних ставок на ринку. Зате, маючи великі обсяги угод, вони мають і великі обсяги комісій­них, премій та інших посередницьких винагород.

Згідно з угодою “кеп” на визначені дати в майбутньому, якщо поточна ринкова ставка перевищує встановлену ставку “кеп”, прода­вець опціону сплачує покупцеві різницю між ринковою ставкою та ставкою “кеп”. Дати, коли здійснюються платежі, називають довід­ковими датами. За ринкову ставку на міжнародному фінансовому ринку, як правило, приймають відповідну ставку LIBOR (London Interbank Offered Rate), яка є ставкою міжбанківського лондонського ринку із надання коштів у євровалюті. Наприклад, поточні 3, 6, 12-місячні ставки LIBOR означають поточні ставки в річних із надання кредитів відповідно на 3, 6, 12 місяців.

Сума платежу Сп за період між двома черговими довідковими датами становитиме:

,

де Спот – поточна ринкова ставка;

Скеп – ставка “кеп”;

Днаст – наступна довідкова дата;

Дчерг – чергова довідкова дата;

К – розрахункова сума кредиту.

Угода “флор” є серією європейських опціонів КОЛ, які дають право їх власнику інвестувати грошові кошти під плаваючу ставку, не нижчу від визначеної в угоді мінімальної ставки “флор”. Встановлення мінімальної ставки інвестування захищає власника “флор” від падіння ставок на ринку. При падінні ринкових ставок нижче від ставки “флор” дохідність інвестицій зберігається на рівні, визна­ченому цією ставкою.

Згідно з цією угодою на визначені дати в майбутньому, якщо ринкова ставка нижча за встановлену мінімальну ставку “флор”, продавець опціону сплачує покупцеві різницю між ставкою “флор” і ринковою ставкою.

Сума платежу Сп за період між двома черговими довідковими датами становитиме:

,

де Сфлор – ставка “флор”.

Отже, інвестувавши кошти та придбавши опціон “флор”, інвестор має змогу отримати дохід від інвестицій на рівні ринкової ставки, а у разі падіння ставок на ринку – на рівні мінімальної ставки “флор”, зафіксованої в угоді.

Угода “колар”, як і “кеп”, застосовується для захисту позичаль­ника в умовах плаваючих ставок, проте має меншу вартість. Стратегія “колар” полягає в одночасному продажу контракту “флор” та купівлі контракту “кеп”. При цьому ставка “кеп” вста­новлюється на рівні, вищому від поточних ринкових ставок, а ставка “флор” – на нижчому. Вартість угоди “колар” для позичальника визначається різницею між премією, сплаченою при купівлі “кеп”, та премією, отриманою при продажу “флор”.

“Колар” захищає позичальника від підвищен­ня ставок вище, ніж встановлена ставка “кеп”. Водночас власник “колар” зазнає збитків при падінні ринкових ставок нижче ставки, встановленої в угоді “флор”. При цьому власник “колар” сплачує покупцю “флор” різницю між більш низькою ринковою ставкою та ставкою “флор”, зафіксованою в контракті.

Дата добавления: 2014-01-04