Управління портфелем цінних паперів

Тема 3. Фінансові інвестиції

(4 год)

Мета заняття: з'ясувати особливості формування фінансових інвестицій в умовах ринкової економіки.

Лекційне заняття №5 (2 год)

1. Управління портфелем цінних паперів.

2. Визначення курсової вартості і дохідності цінних паперів.

3. Аналіз та оцінка фінансових інвестицій.

Література: [1, 2, 6, 12, 14, 19, 26, 29].

Розглянемо основні цілі операцій з цінними паперами. Це пи­тання є досить суттєвим для інвестора, оскільки кожний інвестор купує інструменти ринку цінних паперів з певною метою. Залеж­но від мети він і будує свою стратегію.

Одним із основних інвестиційних принципів є дохідність. Як зазначалось вище, дохідність являє собою можливість отримання інвестором певних доходів у майбутньому, які складаються з кур­сової різниці і дивідендів або процентів за цими цінними паперами.

Наступною метою інвестора при виборі цінних паперів є безпека вкладень, тобто здатність емітента нести відповідальність перед ін­вестором за залучені кошти та забезпечити їх захист від будь-яких потрясінь. Захист інвестора здійснює держава за допомогою право­вого регулювання функціонування ринку цінних паперів.

У більшості випадків інвестор купує не один вид цінних папе­рів, а кілька. Сукупність зібраних цінних паперів, що є інструмен­тами для досягнення певної мети інвестора, називається інвес­тиційним портфелем.

Альтернативність цілей формування інвестиційного портфеля визначає розбіжності у політиці фінансового інвестування, яка в свою чергу, визначає конкретний тип портфеля.

Основною метою будь-якого інвестора буде оптимальний ва­ріант формування портфеля різних цінних паперів. За досягнутою відповідністю цілям інвестування портфелі класифікують як збалансовані та незбалансовані. Портфель, який відповідає цілям інвестора, вважається збалансованим — при його формуванні був досягнутий компроміс між інвестиційними якостями цінних паперів. Незбалансований портфель характеризується невідпо­відністю складу фінансових інструментів інвестування поставле­ним цілям формування портфеля.

Портфелі цінних паперів також можуть класифікуватися як фіксовані та змінні (керовані) залежно від строку існування портфеля у незмінному стані.

Фіксований портфель являє собою сукупність цінних папе­рів, що залишаються на весь період існування портфеля в незмін­ному стані. Зазвичай, такі портфелі представлені державними цінними паперами. Остання дата погашення по них визначає строк існування всього портфеля. Фіксований портфель гарантує інвестору мінімізацію ризику, але не дає великих доходів.

Тому інвестори формують, як правило, змінний портфель цінних паперів, яким вони можуть управляти згідно із своїми цілями.

За бажанням піддавати свій капітал ризику розрізняють такі три типи інвесторів:

1. Консервативні інвестори. Головне завдання консервативно­го інвестора — це надійність вкладень, зведення ризику до міні­муму. При цьому віддача вкладених коштів може бути мінімаль­ною. Серед усіх видів цінних паперів він віддає перевагу акціям відомих фірм, облігаціям, державним цінним паперам, банківсь­ким депозитам і ощадним сертифікатам. Портфель, що склада­ється з таких інструментів, є консервативним.

2. Агресивні інвестори. Такі інвестори намагаються отримати
максимальні прибутки. У своїй інвестиційній стратегії агресори
передбачають перспективне зростання курсу цінних паперів і фор­мують портфель зростання, що складається з об'єктів інвесту­вання з великим ризиком. У формуванні портфеля перевага від­дається спекулятивним акціям, акціям зростання, опціонам, вкла­данню коштів у взаємні фонди.

Дата добавления: 2014-01-04