Перетворення системи

У процесі перетворення системи, її зміни діють внутрішні та зовнішні причини, які проявляються в більшій чи меншій мірі в різних системах.

Серед зовнішніх причин найбільш значимі:

-зміни зовнішнього середовища як середовища перебування системи, які викликають функціональну зміну її елементів. Тому неможливе тривале існування незмінної системи: люба зміна, як би повільно та непомітно вона не протікала, однозначно приведе до якісної зміни системи. Причому зміна зовнішнього середовища може проходити як незалежно від системи, так і під дією самої систем. Прикладом може служити діяльність людського суспільства, яке сприяє зміні навколишнього середовища не тільки на користь, але й зі шкодою (забруднення водоймищ, атмосфери, осушення луків, знищення лісів і т.п.);

-активний вплив середовища на систему, що приводить до проникнення в систему чужих об’єктів, що приводять до функціональних змін окремих елементів (перетворення атомів під впливом космічних промінів);

-вплив системи на зовнішнє середовище, яке викликає сильну реакцію на систему. У цьому випадку зміни системи проходять завдяки впливу системи на середовище та здійсненню впливу середовища на систему.

Внутрішні причини змін:

-постійне кількісне зростання елементів системи в обмеженому просторі, в результаті чого загострюються протиріччя між ними;

-поява автономних елементів, підструктур, підсистем, які можуть створити серйозні вузли внутрішніх протиріч як з системою, так і між собою;

-накопичення «помилок» та «збоїв» у відтворенні собі подібних (мутації в живих організмах). Якщо елемент-«мутант» більше відповідає середовищу, то воно починає розмножуватись. Це і є виникнення нового, яке вступає в протиріччя зі старим;

-прининення зростання та відтворення складових елементів, в результаті система гине.

Виходячи з розуміння зрілої системи як єдності та постійності структури, визначим різні форми перетворення, безпосередньо пов’язані зі зміною кожного перерахованого атрибуту системи:

-перетворення, яке веде до знищення усіх взаємозв’язків елементів системи;

-перетворення системи в якісно інший, але рівний по ступені організації стан. Це відбувається у зв’язку: а)зі зміною складу елементів системи (заміни одного атома в кристалі іншим); б)функціональної зміни окремих елементів та (або) підсистем в системі;

-перетворення системи в якісно новий, але нижчий по ступені організації стан (модифіковані перетворення в неорганічних системах, наприклад перехід алмаза в графіт);

-перетворення системи в якісно новий, але вищий по ступені організації стан. Цей тип перетворення пов'язаний з прогресивним, поступовим розвитком системи.

Таким чином, перетворення – це обов’язковий етап в розвитку системи. Вона вступає в нього через протиріччя між новим і старим, між функціями елементів та характером зв’язку між ними, між протилежними елементами.

Перетворення може відображати як завершальний кінцевий етап в розвитку системи, так і перехід системи одна в іншу. Перетворення може бути періодом дезорганізації системи, коли старі зв’язки між елементами рвуться а нові ще тільки створюються. Перетворення може означати і реорганізацію системи, а також перетворення системи як цілого в елемент інший, вищої системи.

Дата добавления: 2014-01-04