При надзвичайно загрозливих для життя станах пацієнта відра­зу транспортують в операційний блок або реанімаційне відділення

Санітарно-протиепідемічний режим приймального відділення лікарні. Правила приймання і санітарного оброблення пацієнтів. Санітарно-протиепідемічний режим палати, маніпуляційного кабінету, буфетної та інших приміщень стаціонару.

Приймальне відділення лікарні є частиною стаціонару, в якому здійснюють прийом, огляд, об'єктивне обстеження та пер­винну діагностику, реєстрацію хворих, визначають відділення для подальшої госпіталізації, а також проводять санітарне оброблення, транспортування пацієнтів у лікувальне відділення, здійснюють довідково-інформаційну роботу. У разі потреби надають невідкладну медичну допомогу.

Від грамотності та організованості дій медичного персоналу при­ймального відділення часто залежить успіх та результати лікування пацієнтів.

Приймальні відділення можуть бути двох типів: централізоване і децентралізоване.

Централізоване — це одне приймальне відділення зі складною структурою, що створюється у багатопрофільних неінфекційних лі­карнях, особливо в тому разі, коли відділення розташовані в одно­му корпусі. Приймальне відділення складається із приміщення для чекання, реєстратури, процедурного кабінету, кількох оглядових та Діагностичних кабінетів, ізолятора, санпропускника, кабінету чер­гового лікаря, санвузла.

У приймальному відділені багатопрофільних лікарень або не да­леко від нього розміщують перев'язну, а іноді й малу операційну, рентгенкабінет і лабораторію.

Також можуть бути створенні спеціальні діагностичні палати та ізо­лятори, в яких перебувають пацієнти з неуточненим діагнозом. їх об­стежують протягом декількох днів з метою уточнення захворювання.

Неподалік від приймального відділення повинен знаходитись склад для зберігання одягу пацієнтів.

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ПРИЙМАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ

1. Приміщення приймального відділення повинні бути розташовані таким чином, щоб хворі, які виписуються зі стаціонару, не стикалися з хворими, яких госпіталізують.

2. До приймального відділення мають прилягати широкий ас­фальтований під'їзд, широкі сходи та двері, щоб зручно було нести ноші або везти каталку.

3. Біля входу до приймального відділення повинна бути прикріп­лена вивіска, яку добре видно здалеку в будь-яку годину доби.

4. Зв'язок приймального відділення з відділеннями лікарні пови­нен здійснюватись за допомогою вантажного ліфта.

Децентралізоване — це приймальне відділення, що створюється на базі:

а) інфекційного відділення; б) пологових будинків.

У приймальному відділенні не повинно бути зустрічного потоку хворих. Так, у санпропускник пацієнт заходить чи його доправляють через двері роздягальні, у санпропускнику здійснюють санітарне оброблення, потім одягають пацієнта і через другі двері його направляють (транспортують) у від­повідне відділення стаціонару.

У приймальному відділенні санитарно- гигиенический режим должен исключить занесение инфекции в стационар. После осмотра каждого больного, который поступил, клеёнку на кушетке, поверхность столов дважды с интервалом 15 мин, протирают 3% р-ром хлорамина или 0,5% р-ром хлорной извести, прополаскивают водой и высушивают.

Больного осматривают на педикулез, он проходит санитарную обработку. При проведенні санітарного оброблення для кожного пацієнта по­винна використовуватися продезінфікована мочалка і окремий фасо­ваний брусочок мила.

Больной переодевается в чистую одежду (с разрешения врача может остаться в своём белье). После осмотра больного руки вымыть при двухразовом намыливании, а после осмотра инфекционного – в течении 2 мин 0,5% р. Хлорамина или 0,1% р. Дезактина -1. Приёмное отделение должно иметь средства дезинфекции и дезинсекции, мыло, мочалки индивидуального использования, посуду для использованных и чистых мочалок, наконечники для клизм и посуду для их хранения в чистом виде. После осмотра больного металлические шпатели замачивают 3% хлорамина на 1 час, прополаскивают, термометры дезинфицируют в 1% хлорамина или 0,2% р. Дезактина – 30 мин – замачивают, промывают водой и высушивают салфеткой.

Ножницы, бритву для бритья, машинку для бритья волос обеззараживают в тройном р-ре (состав тройного р-ра: карболовая к-та -10, формальдегид – 20, натрия гидрокарбонат -30, вода – до 1 л) 45мин. Промывают проточной водой и высушивают.

Помещение приёмного отделения прибирают не менее 2-х раз в день влажным методом с использованием дезрастворов (1% хлорамина или 0,5% хлорамина, 0,5% р-ром хлорной извести, в период строгого санитарно-противоэпидемический режима - 3% р-ром хлорной извести).

Для прибирання повинне використовуватися промарковане окре­мо для різних приміщень приладдя (відра, швабри, ганчірки).

Уборочный инвентарь после использования замачивают на 1 час в 1% р. хлорамина,, прополаскивают, высушивают. Швабру протирают 2-ажды дезр-ром. После использования стены ванны хорошо моют щёткой, смоченной 3% р. хлорамина, потом споласкивают несколько раз горячей водой. Мочалки после использования кипятят в дистилир. воде -30 м.

Після транспортування кожного пацієнта каталка-носилки або крісло-каталка повинні знезаражуватись.

ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ І САНІТАРНОГО ОБРОБЛЕННЯ ПАЦІЄНТА

Возможные варианты поступления больных в приёмное отделение:

1. По направлению участкового врач (плановая госпитализация).Для планової госпіталізації пацієнтів доправляють у при­ймальне відділення, маючи на руках направлення від лікаря, а та­кож виписку із амбулаторної картки, результати амбулаторних до­сліджень. Якщо питання про госпіталізацію попередньо узгоджене з лікарем, медична сестра одразу заповнює картку стаціонарного хво­рого та всю необхідну документацію і самостійно здійснює прийман­ня пацієнта.

2. Машиной «скорой помощи» (при несчастных случаях, острых з-х).

3. Самостоятельно без направления, если стало плохо на улице и сам обратился в больницу. При не­гайній потребі їх госпіталізують. У інших випадках (наприклад, при гіпертонічному кризі) хворому надають допомогу, певний час спос­терігають за станом здоров'я і при позитивній динаміці відпускають.

4. При переводе из других ЛПУ;

У деяких випадках пацієнтові можуть відмовити у госпіталізації із-за відсутності показань, відсутності вільних місць.

Існує певний порядок організації роботи і черговості госпіталі­зації при масових надходженнях хворих до стаціонару (катастрофи, катаклізми). У такому разі медична сестра приймального відділення терміново викликає колег для надання допомоги із відділеннь ста­ціонару. У першу чергу приймають і реєструють тяжкохворих, потім хворих середньої тяжкості, і в останню чергу приймають хворих за направленням.

Документація приймального відділення:

1. «Журнал реєстрації осіб, направле­них на стаціонарне лікування»

2. «Журнал реє­страції відмов від госпіталізації» - заносять паспортні дані пацієнта, лікар записує дані об'єктивного обстеження пацієнта, у разі потреби результати лабораторного, рентгенологічного дослід­ження та ін., діагноз, причину відмовлення, відповідні рекомендації або подальші дії по відношенню до пацієнта (лікування в амбулатор­них умовах, направлення у приймальне відділення відповідного за профілем захворювання лікувального закладу та ін.).У разі відмови пацієнта від запропонованого йому стаціонарного лікування консиліум у складі трьох лікарів складає акт про те, що хворий(а) категорично відмовляється від необхідної йому(їй) госпіталі­зації та стаціонарного лікування у відділенні. Проводить співбесіду з хворим(ою) про необхідність стаціонарного лікування і можливих наслідків у випадку його(її) відмови. Вказують, що хворий(а) катего­рично відмовляється від госпіталізації навіть після проведеної спільної бесіди і що хворий(а) попереджений про наслідки відмови. Підписуєть­ся хворий(а), лікарі, проставляють дату. Такий акт підшивають до від­повідного запису в «Журналі реєстрації відмов від госпіталізації».

3. «Журнал алфавіт»

4. «Журнал регистрации инфекционных больных». Ф 060-у

5. «Журнал регистрации описи ценностей».

6. «Журнал дорожно-транспортных происшествий».

7. «Специальный журнал учета лиц, обратившихся в медицинское учреждение с телесными повреждениями уголовного характера».

Усі журнали пронумеровані, прошиті і скріплени підписом головного лікаря і круглою печаткою закладу з тим, щоб із перших джерел були занесені достовірні дані і не допу­щені перекручення.

Медична сестра приймального відділення повинна організувати огляд пацієнта лікарем. Оглядати пацієнтів в оглядовому кабінеті і давати письмовий дозвіл на госпіталізацію в денний час може лікар приймального відділення чи лікар-ординатор відповідного за про­філем відділення або завідувач відділення; у нічний час — черговий лікар. До приходу лікаря медична сестра повинна:

1. зібрати анамнез про перенесений вірусний гепатит, дані про епідоточення.

2. виміряти пацієн­тові температуру, АТ,

3. оглянути його на предмет виявлення:

¾ корости;

¾ інфекційних захворювань, - у приймальному відділенні повинно бути три протичумних комплекти, які використовують медичні працівники (лікар, медична сестра, санітарка) у разі надходження хворих із особ­ливо небезпечними інфекційними захворюваннями (чума, холера, сибірка) з тим, щоб самим не заразитися від пацієнтів.

Якщо у хворого, що надходить до стаціонару, у приймальному відділенні виявлено інфекційне захворювання, то тактика медично­го персоналу має бути такою: до появи бригади "Швидкої медичної допомоги", яка спеціалізується на перевезенні інфекційних хворих, сестра приймального відділення заповнює "Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне захворю­вання "(Ф-058-У), яке направляють до санепідстанції.

¾ онкологічних захворювань;

¾ педикульозу (ураження головними та платтяними вошами називається педикульозом,

лобковими- фтиріозом). - вши часто локализуются в затылочной и височной областях (головные вши), платяные вши откладывают яйца в складках белья. Размеры вшей от 1,5 до 4мм, а их яиц (гнид)- 0, 6 – 1мм. Гниды – продолговатой формы, приклеиваются к волосяному стержню и располагаются вблизи корней волос. Платтяні та головні воші є переносниками висипного тифу, волин­ської гарячки та зворотного тифу. Лобкові воші практично не мають епідеміологічного значення, однак також, як і платтяні та головні воші, спричинюють людині неспокій, викликають свербіж. При сильних роз­чісуваннях можливі різноманітні гнійничкові захворювання шкіри. Воші поширюються, переповзаючи з однієї людини на іншу при безпосередньому контакті, при користуванні спільними речами — одягом, білизною, головним убором, гребінцем та ін. Запрещено отказывать в госпитализации по основному заболеванию из-за педикулёза, фтириоза.

Про кожний випадок педикульозу працівник повинен повідоми­ти у територіальну санепідемстанцію або дезстанцію по телефону в перші години виявлення, а також надіслати "Екстрене повідомленні про інфекційне захворювання, харчове, гостре, професійне отруєн ня" (Ф-058-У) не пізніше 12 год з моменту виявлення.

За вказівкою лікаря медична сестра визначає антропометричні дані пацієнта:

1. Вимірювання зросту проводять за допомогою спеціального при­ладу — зростоміра. Вертикальна його планка має сантиметрові поділ­ки. Уздовж планки пересувається горизонтально розташована план­шетка. На основу зростоміра стелять аркуш паперу або чисту клейон­ку. Хворий стоїть без взуття спиною до планки, щільно торкаючись її п'ятами, сідницями, лопатками та потилицею. Голова хворого в мо­мент вимірювання зросту повинна знаходитися у такому положенні, щоб верхній край зовнішнього слухового проходу та кути очей були на одній горизонтальній лінії. Планшетку опускають на голову хворого та відраховують поділки на шкалі до нижнього краю планшетки.

Вимірювання зросту хворого можна проводити й у положенні си­дячи; до висоти хворого у положенні сидячи додають відстань від під­логи до лавки зростоміра. Зріст тяжкохворого вимірюють сантимет­ровою стрічкою у положенні лежачи від тім'я до нижньої поверхні п'ят. Отриманий результат заносять у відповідну медичну докумен­тацію (медичну картку стаціонарного хворого).

2. Визначення маси тіла хворого здійснюють на медичних вагах, які перед цією процедурою правильно встановлюють та відрегульовують. Хворий повинен бути одягнений тільки в натільну білизну. Перевіряють рівновагу ваг нульовим положенням грузила, закрива­ють затвор.

На ваги стелять чисту клейонку або аркуш паперу і пропонують пацієнтові стати на середину основи ваг обличчям до шкали. Від­водять затвор і пересувають грузило по нижній шкалі доти, доки приблизно не буде визначена маса тіла. Пересувають мале грузило верхньої планки до досягнення рівноваги та визначають масу тіла з точністю до 100 г. Зачиняють затвор і дозволяють пацієнтові зійти з основи ваг. Показники нижньої (одна поділка відповідає 1 кг) та вер­хньої (одна поділка відповідає 100 г) планок підсумовують.

3. Вимірювання обводу грудної клітки. Пацієнтові пропонують зняти одяг з верхньої частини тіла. Сантиметрову стрічку обводять навколо грудної клітки так, щоб вона ззаду проходила під нижніми кутами лопаток, а спереду — на рівні IV ребра (у чоловіків під соска­ми, У жінок — вище грудних залоз).

Вимірюють обвід грудної клітки в стані спокійного дихання, під час максимального вдиху і видиху. Отриманий результат заносять у відповідну медичну документацію.

Різниця вимірів грудної клітки називається екскурсією грудної клітки. Величини різниці вимірів у 8—10—12 см свідчать про доб­рий розвиток дихального апарату. У людей, які не займаються фі­зичною працею і фізкультурою, а також у людей із захворюваннями органів дихання екскурсія грудної клітки не більше 5—6 см.

4. Вимірювання обводу живота. Таку процедуру проводять пара­лельно з визначенням маси тіла при ожирінні і асциті для спостере­ження динаміки цих показників при лікуванні пацієнтів. Процедуру проводять натще. Пацієнтові пропонують лягти на спину і звільнити від одягу ділянку живота. Сантиметрову стрічку обводять навколо тулуба, щоб ззаду вона проходила на рівні III поперекового хребця, а спереду — на рівні пупка. Отриманий результат заносять у відповід­ну медичну документацію.

Антропометричні дані мають відповідне значення в діагностиці деяких захворювань і є достатньо надійним методом контролю дина­міки набряків.

Лікар оглядає пацієнта, дає письмовий дозвіл на направлення його у відповідне відділення.

После решения врача о госпитализации пациента в больницу, медсестра заполняет:

1. Титульный лист «Медицинской карты стационарного больного» Ф 003-у, где запивывает все сведения о больном (паспортные данные, адрес, т-н, место работы, кем доставлен, Ds – при направлении, дату поступления) из паспорта –группа крови, резус ф-ктор, есть ли аллергия на лекарства. Дані записує дуже уважно, тому що в подальшому вся медична документація запов­нюється на основі цих даних, а також ретельно записує всі дані до графи "Діагноз при надходженні". Якщо пацієнт доправлений у не­притомному стані, то необхідні дані записують зі слів осіб, що його супроводжують. Якщо відсутня і така можливість, то у графі "Пріз­вище, ім'я, по батькові" записують "Невідомий" і відповідні зовніш­ні дані про такого пацієнта передають у найближчий відділ міліції. Також заносять відповідні дані у "Журнал реєстрації осіб, направле­них на стаціонарне лікування".

2. Статистическую карту 066\у выбывшего из стационара.

3. Оформляет температурный лист.

4. Оформляет лист назначений.

Врач решает вопрос о способе сан.обработки и транспортировки больного.

Санобработка больного проводится в санпропускнике и включает:

1. Дезинсекцию – уничтожение вредных насекомых (вшей), если они обнаружены при осмотре

больного. При проведенні санітарного оброблення хворих на педикульоз потрібно користуватися наказом МОЗ України № 38 від 28.07.1994 р. "Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом". У приймальному відділенні повинна бути укладка для оглядів на педи­кульоз та укладка для проведення протипедикульозного оброблення.

Укладка для оглядів на педикульоз містить:

• настільну лампу;

• лупу;

• густий гребінець.

Укладка для проведення протипедикульозного оброблення містить:

• клейончастий або поліетиленовий мішок для збирання речей пацієнта;

• оцинковане відро для спалювання волосся;

• клейончасту пелерину і бавовняну білу серветку;

• ножиці;

• машинку для стрижки волосся;

• косинку (бавовняну та поліетиленову);

• вату;

• столовий оцет або оцтову кислоту (10 %);

• препарати для дезінсекції (20 % розчин бензил-бензоату, водная мыльно- гасовая эмульсия, шам­пунь "Педилін", "Хантер", лосьйон "Ниттифор", 0,15% водно-эмульсионный р-р карбофоса, 0, 25% р-р эмульсии дипрезипа, 5% борная мазь, 0,5%метилацетафоса, средства: «Лонцид», «Нитилон», «Параплюс»и та ін.).

Оснащення для медичної сестри:

• клейончастий фартух;

• маска;

• гумові рукавички.

1. При головному педикульозі волосся пацієнта обробляють одним із інсектицидних засобів,

накривають спочатку поліетиленовою, а потім бавовняною косинкою на 20—30 хв. (используя современные противопедикулёзные средства, следует внимательно читать инструкцию, выданную в аптеке и осуществлять противопедикулёзную обработку согласно ей).

Ретельно промивають волосся теплою водою із застосуванням шампуню або туалетного мила. Інсектициди в основному діють на дорослих осіб (вошей), а гниди (яйця вошей) видаляють механіч­ним шляхом вичісування за допомогою гребінця. Перед цим волосся змочують теплим (35—40 °С) 10% розчином оцтової кислоти (оцтова кислота розчиняє хітинову речовину, якою гниди прикріпляються до волосся і тоді вони легко вичісуються гребінцем).

Якщо волосся голять за допомогою машинки, то його спалюють у відрі. Після дезінсекції пацієнтові здійснюють повне санітарне об­роблення. Одяг пацієнта складають у поліетиленовий мішок і від­правляють у дезінфекційну камеру. Дезінсекцію натільної білизни здійснюють методом кип'ятіння у 0,5 % розчині мийного засобу "Ло­тос" протягом 15 хв та методом прасування з обох боків.

Для лечения педикулёза у беременных женщин, детей до 5 лет, тяжелобольных с повреждениями кожи головы применяют механический способ освобождения от вшей.

У "Журналі обліку інфекційних захворювань "(Ф-060-У) реєстру­ють необхідні відомості.

Про випадок виявлення педикульозу та відповідне санітарне оброблення здійснюють позначку на титульно­му листку медичної картки стаціонарного хворого (проведена обработка (чем), число, подпись медсестры).

Пацієнта додатково оглядають у лікувальному відділенні. Оброб­лення вважається ефективним, якщо волосся звільнене від вошей на всіх етапах розвитку. У відділеннях стаціонару протягом лікування оглядають кожні 7—10 днів медперсоналом відділення.

2. Санітарне оброблення:

¾ повне санітарне оброблення проводять у ванній або під душем. Для миття пацієнта у ванній її

заповнюють на 2/3 об'єму водою температури 35—37 °С (вначале наполняют холодной затем добавляют горячую – уменьшить парообразование), вода должна доходить до уровня мечевидного отростка. У разі потреби необхідно допомогти пацієнтові роздягнутись. Ослаб­леного хворого супроводити до ванної кімнати та підтримувати його під пахви, коли він сідає у ванну та підводиться з неї. Якщо хворий не може митися сам, йому допомагають. Спочатку потрібно вимити голову, потім тулуб, руки і, нарешті, ноги. Продолжительность ванны не более 20-25 мин. Після миття шкіру вити­рають сухим рушником.

Якщо є можливість, то краще мити хворих під душем. Вагітних, роділь необхідно мити тільки під душем.

У разі погіршення самопочуття хворого (запаморочення, серце­биття, біль у ділянці серця, блідість) треба припинити миття; до­помогти хворому вийти з ванни; покласти на кушетку з трохи під­нятим ножним кінцем; накрити простирадлом; піднести до носа тампон, змочений нашатирним спиртом; розтерти скроні; до голови прикласти рушник, змочений холодною водою; викликати лікаря.

¾ Часткове оброблення здійснюють поступовим протиранням ок­ремих ділянок тіла

зволоженим водою (у разі потреби намиленим) рушником, розпочинаючи з обличчя і закінчуючи нижніми кінців­ками. Кожну оброблену анатомічну ділянку тіла одразу висушують сухим рушником. Часткове оброблення здійснюють тяжкохворим, а також хворим із порушенням цілості шкірних покривів.

На титульном листе мед.карты делается отметка о проведении сан.обработки.

При загрозливих для життя станах спочатку надають пацієнтові невідкладну допомогу, а потім здійснюють часткове санітарне оброб­лення.

Зараз, коли є можливість швидко зв'язатися по телефону з від­повідними відділеннями стаціонару, на етапі надання першої не­відкладної допомоги сповіщають у відділення і зразу за сигналом готується бригада для проведення реанімаційних заходів чи опера­ційних втручань. Таким чином, не втрачається жодна хвилина для підготовки операційної та бригади лікарів і медичних сестер, що дуже важливо для своєчасного надання невідкладної лікарської до­помоги. У такому разі часткове оброблення пацієнтів здійснюють у передопераційних або відразу після операції.

При необходимости постричь ногти на руках, ногах с помощью обеззараженных ножниц.

3. Переодевание б-го в чистое больничное белье.

Одяг пацієнта при надходженні його на стаціонарне лікування можуть забрати додому рідні (крім хворих, яких госпіталізують у ін­фекційне відділення).

При надходженні пацієнт може здати одяг у гардеробну, де він буде зберігатися до виписування хворого. Одяг хворого описують у трьох примірниках квитанцій. Один разом з одягом здають у гар­деробну, другий залишається у приймальному відділенні і третій вклеюють у медичну картку стаціонарного хворого.

Якщо пацієнти надходять на стаціонарне лікування у вечірній або нічний час, то одяг кожного пацієнта розміщують в окремий чистий бавовняний мішок разом із квитанцією, і вранці санітарка передає його у гардеробну.

Гроші (значні суми), цінні речі, документи також приймають згідно опису у квитанціях у трьох екземплярах і зберігають їх у сейфі приймального відділення або сейфі контори лікарні.

Пацієнта попереджають, що медичний персонал відділень ста­ціонару не несе відповідальності за пропажі грошей, цінних речей та документів.

Санітарно-протиепідемічний режим палати.

Палати лікувального закладу повинні бути просторими, світлими. За сучасними гігієнічними нормами вважається, що 60 % палат мають бути розраховані на 4 ліжка, 20 % — на 2, 20 % — на 1 ліжко. Відстань між ліжками повинна бути не менше 1 м, щоб було зручно при транспортуванні хворого та наданні йому допомоги. У кожному відділенні для тяжкохворих або хворих з гнійною інфек­цією необхідно мати палати-ізолятори, а також палати інтенсивного спостереження і догляду за тяжкохворими.

У палатах-ізоляторах повинні бути туалет, умивальник, необхід­ний для хворого посуд і предмети догляду. Обов'язковою є наявність сигналізації від кожного ліжка на сестринський пост, а ще краще — двобічного зв'язку пацієнта та чергової медсестри.

На одне ліжко в палаті має виділятися від 6,5 до 7,5 м² площі, ви­сота палат не менша ніж 3,5 м, тобто на 1 хворого припадає 22—25 м³ повітря. Співвідношення площі вікон до підлоги має становити 1:6, температура повітря у палаті має бути 18—22 °С. Бажано, щоб у кож­ній палаті був окремий санвузол. Палати мають бути добре освітлені. Стіни і радіатори опалення слід фарбувати світлою олійною фар­бою, щоб під час прибирання їх можна добре помити. Найкращою з гігієнічної точки зору є підлога, вкрита лінолеумом. Вентиляція палат здійснюється за рахунок провітрювання, але кращим засобом вентиляції є кондиціювання повітря. Освітлення палат у вечірній час має здійснюватись за рахунок матового освітлення. Поряд із загаль­ними світильниками бажано, щоб на кожній приліжковій тумбочці був настільний освітлювач.

Палати повинні бути обладнані належним чином. Там повинні стояти дерев'яні або металеві ліжка з пружинною сіткою, поверх якої кладеться матрац із наматрацною наволочкою, дві подушки; наволочками, простирадло, ковдра з підковдрою та два рушники На ніжках ліжка прикріпленні коліщата з гумовими шинами, щоб з разі потреби можна було легко перемістити пацієнта з ліжком. Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які уможливлюють надавання хворому різних положень.

На спинці ножного кінця ліжка прикріплюють рамочку, куди вставляють листок, де вказано прізвище, номер дієтичного стола, особливі нотатки, на які повинен звернути увагу медичний персонал, наприклад "Алергійна реакція на (указати препарат)", у деяких лі­карнях сюди вставляють температурний листок.

У хворих, прикутих до ліжка, під ліжком на спеціальну підстав­ку або низький стільчик, покритий чистою клейонкою, ставлять ін­дивідуальне судно та сечоприймач, між ліжками розміщують приліжкові столики або тумбочки. На них виставляють посуд з їжею та склянку чи поїльник з питвом, у закритій частині повинні знаходи­тись індивідуальні речі пацієнта (зубна щітка, паста, мило, гребі­нець, одеколон, книжки тощо, а також невеликий запас дозволених продуктів, які не псуються).

У палаті повинен бути загальний стіл, який можуть використову­вати як пацієнти, так і лікар та медична сестра. У загальних палатах доцільно використовувати персональні ширми, які дозволяють у разі потреби (виконання деяких маніпуляцій, відправлення фізіологіч­них потреб та ін.) відгородити хворого від сторонніх.

У палатах біля кожного ліжка мають бути вмонтовані індивіду­альні лампи нічного використання, радіонавушники, кнопка сиг­налізації, підвішена на шнурі, щоб тяжкохворий міг нею скориста­тися, не змінюючи пози.

Палати для тяжкохворих розраховані на 1—2 місця з окремим санвузлом. Вони можуть бути двох видів: а) палати інтенсивної тера­пії, де розміщують хворих з тяжкими, гострими порушеннями органів дихання, кровообігу, але які не потребують реанімаційних засобів лікування. Ці палати мають бути обладнані сучасною лікувальною та діагностичною апаратурою, що забезпечує постійний контроль за життєвими показниками хворого. Такі палати забезпечуються цент­ралізованою подачею кисню; б) палати для тяжкохворих з хронічни­ми та дуже тяжкими захворюваннями. Це група хворих, які потребу­ють не стільки інтенсивного лікування, скільки постійного догляду: онкологічно тяжкохворі, хворі старечого віку, хворі на параліч тощо. Перебування такого контингенту хворих у загальних палатах стоїть на заваді одужання хворих із середнім перебігом захворювань.

Прибирання палат проводять не менше 2 разів на день вранці та ввечері вологими методами із застосуванням мийних засобів та кварцування, при наявності пацієнтів із значними виділеннями патогенної мікрофлори при вологому прибиранні палат використовують дезінфек­ційні засоби. Для уборки выделяют и маркируют инвентарь – ведро, швабру и т.д Регулярно провітрюють палати, відчинивши кватирку.

Один раз на тиждень здійснюють генеральне прибирання асептич­них палат з використанням дезінфекційних засобів, камерного зне­зараження м'якого інвентарю та знезараження повітря. Під час про­ведення генерального прибирання використовують ті дезінфекційні розчини, що мають спороцидну активність, наприклад, 6 % розчин пероксиду водню з 0,5 % розчином мийного засобу ("Лотос"). Норма витрат дезінфекційного розчину становить 150—200 мл на 1 м². Спо­чатку приміщення звільняють від обладнання і меблів. Промивають мийним розчином стелю, стіни, підлогу за системою 2 відер, тобто спочатку поверхні протирають ганчіркою, зволоженою мийним роз­чином, а потім іншою, зволоженою чистою водою. Далі приміщення обробляють 6 % розчином пероксиду водню. Експозиція 60 хв. Ви­мивають приміщення чистою водою. Так само обробляють і облад­нання. Кварцують приміщення з обладнанням 60 хв, провітрюють 30 хв, знову кварцують 30 хв, потім провітрюють.

Послідовність дій у дотриманні санітарно-гігієнічного режиму

Заміна білизни хворим

1. Хворим постільну та натільну білизну замінює сестра-гос­подарка вдень, вночі — санітарка або палатна медична сестра.

2. Замінюйте білизну 1 раз на 7—10 діб, а тяжкохворим — у разі потреби (після миття хворого під душем або після частково­го оброблення шкіри).

3. Брудну білизну в палаті помістіть у клейончастий мішок, зберігайте її до відправки в пральню у спеціально відведеному приміщенні в баках з кришками.

4. Сестра-господарка надягає фартух, гумові рукавички та мас­ку, потім проводить сортування брудної білизни, складає її в кле­йончастий мішок і відправляє в пральню на каталці.

5. У пральні білизну дезінфікують, замочуючи в 1% розчині хлораміну або 0,5% розчині хлорного вапна протягом ЗО хв. По­тім білизну перуть із кип'ятінням.

6. Фартух, каталку дезінфікують, двічі протираючи 1% розчи­ну хлораміну, а гумові рукавички, клейончастий мішок занурю­ють на 60 хв у 3% розчин хлораміну.

7. Після виписування хворого матрац, подушку, ковдру зда­ють на оброблення у дезінфекційну камеру, де протягом ЗО хв знезаражують вільно поступаючою парою, температура якої 80 °С, а ліжко двічі протирають дезінфекційним розчином, потім — зво­ложеною водою полотниною.

Прибирання палат

1. Прибирання палат здійснюють не менш як 2 рази на добу — уранці та ввечері вологим методом із застосуванням мильно-содового розчину. На 10 л води беруть 1 брусок господарського ми­ла, 200 г кальцинованої соди, роблять миловар. Потім на 10 л во­ди використовують 500 мл мильно-содової суміші.

2. Для прибирання палат виділяють і маркірують інвентар — відро, швабру, полотнину для миття підлоги. У відділеннях хірур­гічного профілю не дозволяється підмітати підлогу віником або використовувати пилососи, щітки.

3. Прибирання палат починають з протирання підвіконня, ба­тарей, панелей, меблів, дверей. Пастою чистять умивальники, по­тім миють підлогу.

4. Після вологого прибирання здійснюють кварцування пала­ти протягом ЗО хв. При цьому хворі виходять на цей час із палати в коридор або в кімнату для відпочинку, а тяжкохворим закрива­ють обличчя серветкою або рушником, щоб вони не отримали опіки рогівки.

5. Один раз на 10 діб у палатах здійснюють генеральне при­бирання. На цей час хворих, якщо це можливо, переводять в інші

Использованный инвентарь дезинфицируют в 1% р-ре хлорамина -1 час, прополаскивают водой, высушивают. Дезинфекцию индивидуальных предметов ухода проводят согласно с действующими нормативами.

Подкладные судна, промывают тёплой водой и дезинфицируют в специально промаркированных ёмкостях в 3% хлорамина – 1час, споласкивают и просушивают.

Грелки, пузыри для льда, подкладные резиновые круги дважды протирают 1% р хлорамина с интервалом 15 м, прополаскивают, высушивают. При наличии мокроты – сплёвывают в индив. плевательницу с крышкой, 1/3 объёма которой заполняют 3% хлорамина или 6% перекиси водорода. Не реже 1р в день, мокроту выливают, а плевательницу промывают горячей водой, кипятят в 2% соды – 30 м.

Після виписування хворого зі стаціонару предмети індивідуаль­ного догляду дезінфікують, постільні речі (матрац, ковдра, подуш­ки) знезаражують у дезкамері на протяжении 30 м, паром при т-ре 80⁰. Використані ним тапочки знезаражу­ються протиранням тампоном, змоченим 40 % розчином формаліну або 40 % розчином оцтової кислоти, витримують 3 год у поліетилено­вому пакеті, потім провітрюють.

Тумбочку ретельно обробляють дезінфекційним розчином всере­дині і зовні, після витриманої експозиції промивають чистою водою і провітрюють. Ліжко також дезінфікують і промивають чистою водою.

За належним порядком у тумбочках і холодильниках стежить буфетниця-роздавальниця. Вона також своєчасно розморожує холо­дильник, ретельно його промиває. Стежить за тим, щоб у тумбочках і холодильнику знаходились продукти, які дозволені для використан­ня в стаціонарних умовах. Не дозволяється в лікарні з продуктів ви­користовувати копченості, соління, маринади, ковбаси, гриби, спир­тні напої. Перелік дозволених для споживання продуктів має бути у кожному відділенні, який погоджений із завідувачем відділення і дозволений для передач хворим.

Дата добавления: 2014-01-04