Тема 6.2 Звіт про рух грошових коштів

Пеня

Цивільним законодавством пеня визначається як форма неустойки.

Відносно виконання податкового обов'язку пеня розглядається як грошова сума, яку зобов'язана особа повинна перелічити при сплаті належних сум податку або збору в більш пізні порівняно із встановленими податковим законодавством строки. Таким чином, суму пені Платник податків зобов'язаний виплатити у випадку прострочення спати податку або збору. Прострочення платежу фактично і є підставою нарахування пені. Правове регулювання пені розглянуто у главі 12 розділу II «Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується:

1) після закінчення встановлених строків погашення узгодженого Грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків — від першого робочого дня. наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового пов'язання; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визнаного у податковому повідомленні-рішенні;

2) у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період зниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

3) у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

Нарахування пені закінчується:

1) у день зарахування коштів на відповідний рахунок Казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;

2) у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

3) у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком Украй);

4) при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі частковою погашення податкового боргу сума такої частини визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період зниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи сумі штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України діючої на певний момент: на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті; на день заниження податкового зобов'язання; на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків фізичних осіб. Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Пеню необхідно чітко відмежовувати від заходів податкової відповідальності (як такі у податковому законодавстві фігурують штрафи). Стягнення пені обумовлюється тільки фактом прострочення сплати податку або збору, тоді як стягнення штрафів передбачає спеціальні процедури, в основі яких лежить правопорушення. Пеня ж може стягуватися й у томі випадку, коли платник податків може бути звільнений від застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства.

Пеня як грошова сума, яку повинен сплатити платник податків і яка розглядається як спосіб забезпечення йото податкового обов'язку у податковому праві характеризується деякими особливостями:

а) виникнення обов'язку по сплаті пені пов'язано з невиконанням податкового обов'язку (найчастіше із затриманням строків сплати податків і зборів);

б) застосування пені як способу забезпечення податкового обов'язку передбачає спеціальне коло суб'єктів, на яких може бути поширений обов'язок по сплаті пені (безумовно, йдеться про осіб, що представляють зобов'язану сторону податкових правовідносин, за якими закріплений обов'язок по сплаті податків і, виходячи з цього, відносно яких може бути використаний такий спосіб забезпечення: платники податків податкові агенти);

в) пеня може бути застосована винятково в грошовій формі. Якщо інші способи забезпечення виконання податкового обов'язку можуть поширюватися й на натуральні форми вираження податкового обов'язку (наприклад, при податковій заставі), то пеня виступає винятково як грошова сума, що підлягає сплаті внаслідок невиконання платником податкового обов'язку.

У разі коли керівник контролюючого органу (його заступник) відповідно до процедури адміністративного оскарження приймає рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, пеня не нараховується протягом таких додаткових строків, незалежно від результатів адміністративного оскарження.

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податку, у першу чергу зарахуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повною погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податку, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл суми у порядку, визначеному цим пунктом. Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки (ст. 131 Податкового кодексу України).

Якщо платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання та погашає його, пеня не нараховується. Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;

б) судом встановлено вчинення злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою — платником податків щодо

умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання

(ст. 132 Податкового кодексу України).

В лекції розглядаються наступні питання:

6.1 Характеристика П(с)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”

6.2 Зміст та структура Звіту про рух грошових коштів

6.3 Визначення руху грошових коштів

6.4 Примітки до Звіту про рух грошових коштів

6.1 Характеристика П(с)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Грошові потоки – це надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. До грошових коштів відносяться кошти в касі та на рахунках в банку, які використовуються для поточних операцій. До грошових коштів відносять короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання достовірної інформації про грошові надходження та виплати суб’єкту господарської діяльності в звітному періоді.

Звіт про рух грошових коштів допомагає інвесторам отримати відповіді на наступні питання про підприємство:

а) здатність генерувати відповідні грошові потоки;

б) здатність виконувати зобов’язання і виплачувати дивіденди;

в) потреба у зовнішньому фінансуванні;

г) інвестиційні та фінансові операції за звітний період.

З точки зору реального відображення грошових потоків інформація форми №3 дуже важлива. Але при заповненні цієї форми виникають складності. Вони виникають в зв’язку з тим, що підприємства ведуть бухгалтерський облік реалізації за методом нарахування, тобто за відвантаженням, яке не зберігається з рухом грошових коштів. Крім того, підприємства здійснюють валютні операції, прямий товарообмін в рамках договору обміну, використовують податки, податкові звільнення, які збільшують викривлення грошового обігу.

Вихідним даними є показники про залишки грошових коштів на початок звітного періоду, які з врахуванням надходження та вибуття грошових коштів за напрямками діяльності підприємства пов’язуються з їх залишками на кінець періоду.

6.2 Зміст та структура Звіту про рух грошових коштів

Рух коштів відображається у Звіт про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової. При складанні звіту потрібно знати, що є ще і не грошові операції. Не грошові операції – це такі, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів: бартерні (товарообмінні) операції, амортизаційні нарахування, переоцінка грошових коштів в результаті курсових різниць. До Звіту про рух грошових коштів не включаються такі не грошові операції, як отримання активів шляхом фінансової оренди, придбання активів шляхом емісії акцій тощо. Також не включаються внутрішні операції, наприклад, отримання грошей з поточного рахунку в касу для виплати заробітної плати, операції по купівлі та продажу іноземної валюти.

Згідно з П(с)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” звіт за формою №3 складається непрямим методом. При застосуванні цього методу рух коштів в результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від операційної діяльності до оподаткування, який наведено в звіті про фінансові результати (рядок 170 або 175) на суми:

а) змін запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, що пов’язані з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;

б) наведенні в не грошових статтях;

в) наведенні в статтях, які пов’язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної і фінансової діяльності.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на підставі аналізу змін по статтям балансу (Розділ 1 “Необоротні активи та статті. Поточні фінансові інвестиції”.

Рух грошових коштів в результаті фінансової діяльності визначається на підставі по статтях балансу за розділом “Власний капітал” та статтях, які пов’язані з фінансовою діяльністю, за розділами “Забезпечення наступних витрат і платежів”, “Довгострокові зобов’язання” “Поточні зобов’язання”. З цих розділів будуються статті “Короткострокові кредити банків”, “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”, “Поточні зобов’язання за рахунками з учасниками”.

Дата добавления: 2014-01-04