Умови застосування митних режимів

Поняття митного режиму та види митних режимів

Митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон України запроваджуються такі види митного режиму:

1) імпорт;

2) реімпорт;

3) експорт;

4) реекспорт;

5) транзит;

6) тимчасове ввезення (вивезення);

7) митний склад;

8) спеціальна митна зона;

9) магазин безмитної торгівлі;

10) переробка на митній території України;

11) переробка за межами митної території України;

12) знищення або руйнування;

13) відмова на користь держави.

Зміна одного митного режиму на інші можлива тільки у період дії режиму. Як правило, зміна митного режиму обумовлена зміною наміру власника вантажу відносно товару, переміщеного через митний кордон України, або закінченням строку дії визначеного митного режиму.

Імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень (ст. 188 МКУ).

Для регулювання питань розміщення товарів у режимі "імпорт" використовуються норми митного законодавства, які встановлюють загальний порядок митного контролю та митного оформлення, сплати податків і зборів.

Застосування заходів регулювання ввезення товарів на митну територію України засноване не тільки на нормах митного законодавства, але і нормах інших (зовнішньоторговельного, валютного, податкового тощо).

При використанні митного режиму "імпорт" застосовуються правові норми, що регулюють порядок використання різних заходів нетарифного регулювання, які передбачають пред'явлення митним органам додаткових дозвільних документів.

Законодавство України може встановлювати додаткові вимоги при ввезені окремих видів товарів (продукти харчування, культурні цінності, автомобілі, об'єкти прав інтелектуальної власності тощо) у режимі імпорту

(Закони України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" від 17.07.97 (із змінами),

"Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23.12.97,

"Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" від 21.09.99,

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні" від 07.12.00, постанова КМ України №412 від 28.04.01

"Про затвердження Положення про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності"),

Закон України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.92 р., Закон України "Про карантин рослин" від 30.06.93 р.,

Закон України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення від 24.02.94 р.

Ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

2) сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України;

3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Відповідно до ст.45 МКУ при ввезенні товарів на митну територію України в режимі імпорту особою, яка переміщує товари, обов'язково подаються митному органу документи, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів, відповідно до переліку, який визначено Кабінетом Міністрів України.

Порядок сплати податків і зборів встановлено:

Законами України від 05.02.92 №2097-Х11 "Про Єдиний митний тариф" (із змінами та доповненнями), від 05.04.01 №2371-111 "Про Митний тариф України", від 03.04.97 №168/97-ВР

"Про податок на додану вартість",

Декретом КМ України "Про акцизний збір" від 26.12.92 №18-92.

Випадки надання пільг по сплаті мита (звільнення від сплати, зниження ставок тощо) передбачені у Законі України від 05.02.92 №97-Х11 "Про Єдиний митний тариф" (зі змінами та доповненнями).

В Законі України "Про податок на додану вартість" встановлено, що товари, які ввозяться (пересилаються) в Україну, оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків від бази оподаткування, що обчислюється згідно зі статтею 4 цього Закону.

Крім сплати податків і зборів, третьою умовою ввезення товарів в режимі імпорту є дотримання вимог щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Заходи нетарифного регулювання передбачають встановлення режимів квотування та ліцензування зовнішньоторговельних поставок, а також інших обмежень відповідно до законодавства України (встановлення мінімальних та максимальних цін, заборона та обмеження експорту і (або) імпорту товару, послуг, робіт, результатів інтелектуальної діяльності тощо).

Рішення про встановлення заборон та обмежень у зовнішній торгівлі, виходячи із національних інтересів, оформлюється через прийняття відповідного законодавчого акту.

Товари, які визнані забороненими до ввезення на митну територію України, повинні бути вивезені за межи митної території або знищені у порядку, встановленого законодавством України.

Обмеженням на ввезення товарів є встановлення особливих вимог до переміщення через митний кордон України окремих товарів. Обмеження на ввезення можуть бути встановлені у вигляді кількісних обмежень (квотування імпорту) або у вигляді особливого порядку митного оформлення ввезених товарів (Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91, постанови КМ України "Про квотування і ліцензування товарів", постанова КМ України від 29.03.02 №390 "Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів").

Кількісні обмеження можуть вводитись з метою:

1) забезпечення національної безпеки України;

2) виконання міжнародних обов'язків України;

3) захисту внутрішнього ринку України, коли який-небудь товар імпортується в такій кількості, що наносить збиток державі або виникає загроза спричинення збитку виробникам подібних товарів на території України.

Особливе місце серед заходів нетарифного регулювання обмежувального характеру займає сертифікація товарів: сертифікат відповідності (свідоцтво про визнання), гігієнічний сертифікат, фітосанітарний сертифікат, ветеринарний сертифікат тощо.

Сертифікація товарів проводиться з метою забезпечення відповідності ввезених товарів стандартам та іншим національним документам, які встановлюють обов'язкові вимоги до товарів - бути безпечними для навколишнього середовища, життя, здоров'я громадян.

Митне оформлення товарів, які підлягають сертифікації здійснюється тільки при пред'явленні всіх необхідних сертифікатів та інших документів, підтверджуючих безпеку та якість ввезених товарів.

Відповідно до ст.18 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність" дозволяється імпорт товарів на митну територію України, які відповідають за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, ветеринарними, фітосанітарними і екологічними характеристиками відповідним стандартам та вимогам, що діють на території України.

Забороняється імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності, будь - яких товарів, про які завчасно відомо, що вони можуть спричинити збитки здоров'ю або представляти загрозу життю населення та тваринного світу, або привести до зруйнування навколишнього середовища, а також імпорт продукції та послуг, які пропагують ідеї війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, що суперечить нормам Конституції України (ст.17 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Ще одним заходом нетарифного регулювання імпорту є ліцензування ввезення товарів на територію України шляхом видачі компетентним державним органом спеціального дозволу - ліцензії. Ліцензування може вводитись по окремим товарам або країнам. На території України діє єдиний порядок ліцензування експортно-імпортних операцій, основою якого є перелік товарів, що ліцензуються та загальний порядок видачі ліцензій. Видача ліцензій здійснюється Міністерством економіки України або іншим уповноваженим органом. Одержувачами ліцензій є суб'єкти ЗЕД, які зареєстровані на території України, незалежно від форми власності. Видані ліцензії носять іменний характер та не можуть бути передані іншому суб'єкту ЗЕД.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території (ст. 190 МКУ).

В митному законодавстві закріплені чотири основні умови переміщення товарів у режимі реімпорту:

1) товари повинні бути походженням з митної території України (наявність сертифікату походження);

2) товари, що переміщуються в режимі реімпорту, повинні бути ввезені не пізніше, ніж через один рік після їх вивезення (експорту) за межі митної території України.

3) товари не використовувалися за межами України з метою одержання прибутку (відсутність у них експлуатаційного зношення).

4) товари повинні ввозитись у тому ж стані, в якому вони перебували на момент вивезення (експорту), крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання, а також інших випадків, що визначаються КМ України.

Постановою Кабінету Міністрів України Кабінету від 12.12.02 р. № 1881 "Про переміщення товарів через митний кордон України в режимі реімпорту" установлено, що режим реімпорту може застосовуватися до:

- товарів, стан яких змінився внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили в установленому Державною митною службою порядку;

- товарів, щодо яких проводилися операції з передпродажної підготовки (захист від корозії, боротьба із шкідниками, сортування, пакування, маркування, тестування) чи які були піддані дрібному ремонту, за умови, що такі дії не змінили їх вартості, визначеної на момент вивезення (експорту), та кодів згідно з УКТЗЕД.

Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України (ст. 194 МКУ).

Вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає:

1)подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України;

2)сплату податків і зборів, встановлених при експорті товарів;

3)дотримання експортером вимог, передбачених законом.

Перелік податків та зборів при експорті товарів встановлюється Верховною Радою України шляхом прийняття Законів. Розмір податків та зборів, визначених Верховною Радою України, встановлюється Верховною Радою України та/або Кабінетом Міністрів України.

Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, які раніше були імпортовані на митну територію України, не пізніше ніж, у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України, вивозяться з цієї території в режимі експорту (ст. 196 МКУ).

Реекспорт товарів здійснюється при виконанні наступних умов:

1. Митному органу необхідно подати дозвіл Міністерства економіки України на реекспорт товарів, що входять до переліків, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2003р. №1211.

2. Товари, що реекспортуються, повинні перебувати у тому ж стані, в якому вони перебували на момент ввезення на митну територію України, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання.

3. Товари, що реекспортуються, не використовувалися на території України з метою одержання прибутку.

4. Товари, що реекспортуються, вивозяться не пізніше, ніж через один рік з дня їх ввезення на митну територію України. Якщо товари вивозяться пізніше року, вивіз товарів здійснюється в режимі експорту згідно з вимогами законодавства України.

5. Митному органу необхідно подати дозвіл Державної служби експортного контролю України на реекспорт товарів, що підлягають державному експортному контролю.

6. У випадках, визначених статтею 30 Закону України від 16.04.91 N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", митному органу подається відповідний дозвіл.

Транзит - митний режим, відповідного до якого товари і транспортні засоби переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів і транспортних засобів на митній території України (ст. 200 МКУ).

Транзит здійснюється як прохідний та внутрішній.

Прохідний митний транзит - це переміщення товарів та транспортних засобів під митним контролем від одного пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, тобто пункту ввезення на митну територію України, до іншого пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України.

Внутрішній митний транзит - переміщення товарів під митним контролем:

1. від пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту ввезення на митну території України - до митного органу, розташованого на митній території України;

2. від митного органу, розташованого на митній території України, до пункту пропуску, розташованого на митному кордоні України, - пункту вивезення за межі митної території України.

3. від одного митного органу, розташованого на митній території України до іншого митного органу, розташованого на митній території України.

Товари, що переміщуються транзитом, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім змін внаслідок природного зношення або втрат за нормальних умов транспортування та зберігання;

2) не використовуватися на території України ні з якою іншою метою, крім транзиту;

3) у випадках, визначених законодавством України, переміщуватися за наявності дозволу на транзит через територію України, який видається відповідними уповноваженими органами;

4) у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, переміщуватися встановленими маршрутами та шляхами;

5) бути доставленими до митного органу призначення у строк, що визначається відповідно до чинних в Україні нормативів на перевезення вантажів, виходячи з виду транспорту, маршруту, відстані до кінцевого пункту та інших умов перевезення.

Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування (ст. 204 МКУ).

Постановою КМУ від 12.12.2002р. №1855 встановлено, що митне оформлення у режимі тимчасового ввезення (вивезення) товарів за умови гарантування додержання цього режиму здійснюється митними органами щодо товарів, які:

· класифікуються згідно з 1 - 24 групами УКТЗЕД;

· обкладаються акцизним збором;

· обкладаються вивізним митом.

Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов'язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених Кодексом;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

Як і в інших митних режимах, умовою переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) є подання митному органу, що здійснює митне оформлення таких товарів, ряду документів, на підставі яких митний орган може прийняти рішення щодо можливості застосування цього режиму. Перелік таких документів та їх зміст встановлений з урахуванням того, що у відношенні до даного митного режиму застосовуються мінімальні вимоги тарифного та нетарифного засобів регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Загальний строк тимчасового ввезення (вивезення) товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України (вивезення з митної території України).

Забороняється надання дозволу на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за її межі) таких товарів:

- заборонених до ввезення (вивезення) згідно із законодавством;

- заборонених до транзиту через митну територію України згідно із законодавством;

- що переміщуються через митний кордон України за договорами купівлі-продажу, міни, консигнації, фінансового лізингу (оренди), маркетингу, про спільну діяльність та іншими договорами, якщо на підставі цих договорів відбувається передання права власності на такі товари.

Митний склад - митний режим, відповідно до якого ввезені з-за меж митної території України товари зберігаються під митним контролем без справляння податків та зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України (ст. 212 МКУ).

При розміщені вантажів в режим митного складу податки, передбачені чинним законодавством України (мито, акцизний збір, податок на додану вартість), збір за знаходження товарів під митним контролем, за умови дотримання вимог ст. 212 МКУ не сплачуються, також до них не застосовуються заходи нетарифного регулювання (ліцензування, обов'язкова сертифікація, тощо).

У режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених до ввезення в Україну, вивезення з України та транзиту через територію України, а також товарів, перелік яких визначається Кабінетом Мiнiстрiв України.

Товари, що можуть завдати шкоди іншим товарам або вимагають особливих умов зберігання, повинні зберігатися у спеціально обладнаних приміщеннях.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.02 р. №1867 встановлений перелік товарів, які не можуть розміщуватись у режим "митний склад".

Товари, що ввезені на митну територію України, можуть зберігатися в режимі митного складу:

- протягом трьох років, з моменту первинного розміщення на митний ліцензійний склад;

- підакцизні товари (крім алкогольних напоїв та тютюнових виробів) не більше трьох місяців з дати їх первинного розміщення в режим митного ліцензійного складу.

Товари, що вивозяться за межi митної територiї України, можуть зберiгатися в режимi митного складу протягом трьох мiсяцiв з дати помiщення їх у цей режим.

Вантажi можуть розмiщуватись в режимi митний склад на умовах надання власником МЛС належним чином заповненої ВМД на розміщення товарів у цей режим, незалежно вiд фактурної вартостi партiї товару, з поданням наступних документiв.

Спеціальна митна зона (СМЗ) - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом (ст. 217 МКУ).

Спеціальними митними зонами є частини території України, на яких запроваджено митний режим спеціальної митної зони. Для цілей оподаткування товари, ввезені на території спеціальних митних зон, розглядаються як такі, що перебувають за межами митної території України. Створюються спеціальні митні зони шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної митної зони з визначенням її статусу, території, строку, на який вона створюється, та особливостей застосування законодавства України на її території. Законом встановлюються вимоги щодо створення спеціальної митної зони, види товарів, дозволених до ввезення в таку зону, та характер операцій, що здійснюються з товарами в межах зони. У законі також визначаються вимоги щодо організації роботи спеціальної митної зони та обов'язки органів управління зони з використання вимог митного законодавства під час здійснення митного контролю.

Митний орган, у зоні діяльності якого розташовано спеціальну митну зону, з метою належної організації митного контролю може вимагати від органів управління цієї зони вжиття таких заходів:

1. спорудження огорожі по периметру зони;

2. установлення обмежень щодо порядку доступу в зону в певні години роботи;

3. інших заходів, що не перешкоджають нормальному функціонуванню зони відповідно до закону про таку зону.

Кабінет Міністрів України може обмежувати або забороняти ввезення окремих товарів у спеціальні митні зони. Товари, що були ввезенні на територію СЕЗ можуть перебувати у спеціальних митних зонах протягом усього часу функціонування таких зон, тобто з моменту запровадження СМЗ на території СЕЗ та до моменту його припинення.

Магазин безмитної торгівлі - митний режим, відповідно до якого товари, а також супутні товарам роботи, не призначені для споживання на митній території України, знаходяться та реалізуються під митним контролем у пунктах пропуску на митному кордоні України, відкритих для міжнародного сполучення, інших зонах митного контролю, визначених митними органами України, без справляння мита, податків, установлених на експорт та імпорт таких товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання (ст. 225 МКУ).

Товари, а також супутні товарам роботи, в режимі магазину безмитної торгівлі реалізуються лише у спеціальних торговельних закладах (магазинах безмитної торгівлі).

Строк перебування товарів у режимі магазину безмитної торгівлі не може перевищувати трьох років з дня їх поміщення у цей режим.

Магазини безмитної торгівлі здійснюють торгівлю всіма видами продовольчих і непродовольчих товарів вітчизняного (на умовах експорту) та іноземного походження, крім товарів, які заборонені відповідно до законодавства до ввезення, вивезення та транзиту через територію України.

Порядок відкриття, ліквідації магазинів безмитної торгівлі, а також правила продажу ними товарів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту (ст. 229 МКУ).

Дозвіл на застосування митних режимів переробки може бути наданий митним органом на підставі письмової заяви суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, поданої в митницю за місцем державної реєстрації суб'єкта.

Кількість операцій щодо переробки товарів у митному режимі переробки на митній території України не обмежується.

Операції щодо переробки товарів можуть включати:

1) власне переробку товарів;

2) обробку товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари;

3) ремонт товарів, у тому числі відновлення та регулювання;

4) використання окремих товарів, що не є продуктами переробки, але які сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктів переробки, якщо самі вони при цьому повністю витрачаються.

Кодексом встановлюється граничний термін знаходження товарів в режимі переробки, він не може бути більшим ніж 90 днів.

Переробка за межами митної території України - митний режим, відповідно до якого товари, що перебувають у вільному обігу на митній території України, вивозяться без застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної території України та наступного повернення в Україні (ст. 237 МКУ).

Митний режим переробки за межами митної території України є свого роду зворотним відображенням режиму переробки на митній території України, якщо взяти до уваги місце проведення операцій і товари які дозволяється розміщувати в зазначений режим.

Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються (ст. 243 МКУ).

Основні принципи при використанні митного режиму "Знищення або руйнування":

1. Не повинні завдатись збитки державі або які-небудь видатки бюджетних коштів.

2. Обов'язковий контроль зі сторони митних органів.

3. Вся відповідальність за правомірність заявленого режиму лежить на власнику товару (декларанту, брокеру).

Митний орган вправі відмовити у наданні дозволу на розміщення товарів у митний режим "Знищення або руйнування" у випадках, коли знищення або руйнування неякісних та небезпечних товарів може:

- заподіяти шкоду навколишньому природному середовищу;

- негативно вплинути на здоров'я населення або створити небезпеку життя людям, тваринному та рослинному світу;

- спричинити витрати для держави;

- коли митний орган не має можливості здійснення контролю за фактичним його знищенням або руйнуванням;

- в інших випадках, визначених законодавством України.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

Знищення або руйнування проводиться в присутності власника товару або особи, уповноваженої ним (брокер, декларант). Після чого складається акт про знищення або руйнування.

Відходи (залишки), що утворилися в результаті знищення або руйнування товарів, мають бути поміщені у відповідний митний режим як товари, що ввезені на митну територію України і перебувають під митним контролем.

Відходи (залишки), які перебувають під митним контролем, можуть бути поміщені у інші митні режими, крім таких режимів як реімпорт, реекспорт, тимчасове вивезення, магазин безмитної торгівлі, відмова на користь держави.

Порядок поводження з відходами (зберігання, транспортування, захоронення, утилізація, використання, надання дозволів, а також ведення реєстру місць видалення відходів, тощо) встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, або за його дорученням іншим органом виконавчої влади у відповідності до компетенції.

Відмова на користь держави - митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від товарів, що перебувають під митним контролем, без будь-яких умов на свою користь. У режимі відмови на користь держави на товари не нараховуються і не справляються податки і збори, а також не застосовуються заходи нетарифного регулювання (ст. 246 МКУ).

Відмова від товарів на користь держави допускається з дозволу митного органу, який видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України визначає перелік товарів, що не можуть бути поміщені у митний режим відмови на користь держави.

Не можуть бути заявленими (розміщені) в митний режим "Відмови на користь держави" відповідно:

- товари (предмети) які заборонені до ввезення в Україну;

- товари, які не знаходяться на митний території України;

- товари, які не можуть бути пред'явлені та фактично передані митним органам при декларуванні;

- товари, які не є власністю особи, яка відмовляється від товарів на користь держави та якщо немає згоди власника;

- товари, щодо яких не проведено встановлених законодавством України видів контролю;

- товари, які потребують особливих умов зберігання, у випадках коли митний орган не має можливості їх забезпечити;

- товари (предмети) які перебувають під митним контролем в режимі:

а)знищення або руйнування;

б)реімпорт;

в)випущені у вільний обіг;

г)тимчасово ввезені на митну територію України.

- відходи та залишки після знищення або руйнування;

- товари неліквідні або неякісні, щодо яких закінчився термін використання (споживання);

- радіоактивні та іонізуючі матеріали;

- збиткові товари які можуть завдати державі витрат;

- товари які можуть спричинити шкоду здоров'ю людей, загрожувати їх життю, а також тваринному та рослинному світу;

- інші товари перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для того щоб отримати дозвіл на розміщення товару в митний режим "Відмова на користь держави", власник (декларант) повинен звернутись до митного органу (по місцю акредитації, в пункті пропуску, або по місцю знаходження товару) з письмовою заявою для отримання дозволу на подання ВМД та оформлення товару у відповідному митному режимі.

При розміщенні товарів у режим відмови на користь держави:

- податки і збори не нараховуються і не справляються;

- заходи нетарифного регулювання не застосовуються;

- вартість товарів визначається згідно з актом опису, оцінки та передачі товарів.

Митні органи при застосуванні відповідного митного режиму, звільняються від задоволення будь-яких майнових вимог третіх осіб відносно товарів від яких власник (декларант) відмовився на користь держави.

Дата добавления: 2014-01-04