Загальні поняття і категорії соціальної роботи

До цієї групи можна віднести такі поняття: соціальна реабілітація,соціальна адаптація, соціальний захист, соціальний інститут, соціальне інспектування, соціальна діагностика тощо.

Соціальна реабілітація (з латини - відновлення) комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом суспільних зв'язків і відносин внаслідок стійкого розладу функцій організму (інвалідність), зміни соціального статусу (люди похилого віку, безробітні, біженці). Метою соціальної реабілітації є повернення особистості до суспільно-корисної діяльності, формування позитивного ставлення до життя, праці, навчання. Об'єкти соціальної реабілітації: сім'ї, що опинилися в кризовій ситуації; діти з особливими потребами та їх батьки; діти-сироти; жінки та діти, що зазнали різних форм насилля, безробітні, особи похилого віку.

Основні принципи соціальної реабілітації: здійснення реабілітаційних заходів на початку виникнення проблеми; неперервність і постійність їх проведення; комплексний характер реабілітаційних програм; індивідуальний підхід до визначення обсягу, характеру та змісту реабілітаційних заходів.

У практиці соціальної роботи розрізняють такі види реабілітації:

Медична реабілітація спрямована на повне або часткове відновлення/ компенсацію порушеної чи втраченої функції людини, можливе уповільнення прогресування захворювання, підтримку фізичних сил особистості. Під психологічною розуміють вплив на психічну сферу, спрямований на подолання в свідомості людини уявлення про безвихідь її становища, відновлення захисних сил організму, формування впевненості та мотивації в можливості подолати кризову ситуацію. Професійна - система спрямованих на відновлення людиною втрачених професійно важливих якостей, необхідних для повернення її до трудової діяльності в тій сфері, яка мірою відповідає її індивідуальним можливостям. У процесі професійної реабілітації, як правило, відбувається розвиток професійно важливих якостей та умінь в іншій сфері діяльності, відмінній від тієї, в якій раніше працювала людина. Побутова реабілітація - забезпечення необхідними протезами тих, хто цього потребує, створення умов для самообслуговування і незалежного існування.

Соціальна адаптація - одна зі складових процесу соціалізації особистості. У широкому розумінні адаптація розглядається як пристосування організму до певних умов існування. У соціальній роботі соціальна адаптація - це процес активного пристосування індивіда до певних умов соціального середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними об'єктами, інтеграція особистості у соціальні групи, діяльність, спрямована на пристосування до певних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища. Процес соціальної адаптації є неперервним, з огляду на те, що в навколишньому середовищі постійно відбуваються соціальні зміни, які, безперечно, потребують нових способів пристосування індивіда. Розрізняють два види соціальної адаптації: активну і пасивну. У процесі активної адаптації індивід прагне енергійно взаємодіяти з середовищем, впливати на його розвиток і зміни, долати труднощі й перепони, вдосконалювати суспільні процеси. За пасивної адаптації індивід не прагне до зміни довкілля, пасивно приймає наявні норми, оцінки, способи діяльності, слабо мобілізує біологічні та психологічні ресурси для пристосування в соціальному середовищі. Внаслідок цього при зіткненні індивіда з певними об'єктивними труднощами, хворобами, екстремальними ситуаціями як результат низької адаптації може виникнути соціальна дезадаптація, що проявляється в різних формах поведінки.

Соціальний захист - система заходів, здійснюваних суспільством та його різноманітними структурами, з метою надання гарантованих мінімально достатніх умов життя, підтримки діяльності людини.

Соціальний інститут (з латини - установа, заклад) історично утворена стійка форма організації спільної діяльності людей. Суспільство - це система соціальних інститутів, складна сукупність економічних, політичних, правових, моральних та інших відносин. Найбільш фундаментальні соціальні інститути - держава, власність, сім'я, наука, система засобів масової інформації, виховання, освіта, право. Через соціальні інститути відбувається функціонування суспільного організму, здійснюється соціалізація індивідів. Зміна соціальних інститутів або наповнення їх новим змістом відбувається в період соціальної революції. У межах загальних характеристик соціальні інститути розрізняються

певними функціональними якостями. Економічні соціальні інститути (банки тощо) забезпечують виробничі зв'язки у суспільстві, поєднуючи економічне життя з іншими соціальними сферами. Політичні (держава, партії, суд, армія) виражають існуючі в суспільстві інтереси і відносини. Соціальні інститути, які діють у духовній сфері (моральні норми, масова комунікація, громадська), сприяють здійсненню суспільних зв'язків.

Соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на здійснення

нагляду, аналізу, експертизи, контролю за функціонуванням соціальних програм, проектів, за умовами життєдіяльності, моральним, психічним і фізичним станом різних населення, забезпечення захисту їхніх прав, свобод і законних інтересів.

Соціальна діагностика - процес комплексного дослідження соціального

явища з метою розпізнання і вивчення причиннонаслідкових зв'язків і відношень, які характеризують стан і тенденції подальшого розвитку. Соціальна діагностика- це методологічний інструмент, який дає органам управління необхідні знання, на основі яких розробляються різноманітні соціальні прогнози і проекти, вивчається суспільна думка і морально-психологічний клімат у суспільстві. Вона відіграє важливу роль у формуванні та розвитку технологій як соціальної роботи, так і всіх інших сфер соціального життя. Соціальна діагностика керується принципами комплексного підходу та наукової обґрунтованості.

Дата добавления: 2014-01-04