За затратами часу

За замовником

За масштабом проведення

За частотою проведення

За метою

· Фундаментальні

· Прикладні

· Комплексні

· Одноразові

· Повторні: Когорти, Панельні, Моніторингові

5. За способом забезпечення репрезентативності

· Суцільні

· Монографічні

· Локальні

· Вибіркові

· Міжнародні

· Регіональні

· Загально­національні

· Галузеві

· Держбюджетні

· Госпрозрахункові

· Довгострокові (від 3-х років)

· Середньострокові (6 міс. - 3 роки)

· Короткострокові (2-6 міс.)

· Експрес-дослідження (до 2 міс.)

9. Пілотажні, пробні

Етапи соціологічного дослідження

1. Підготовчий етап соціологічного дослідження

Полягає в уточненні соціального замовлення, у визначенні мети та завдань конкретних соціологічних замов­лень, умов і термінів його виконання, змісту і обсягів робіт. Цей етан дисциплінує соціолога, вимагає від нього підвищення культури робіт, відповідальності за проведення всього дослідження.

Підготовчий етап містить цілий ряд під етапів і процедур. В якості підетапів виділяють наступні:

1) попереднє знайомство з об'єктом дослідження, вияв його специфіки;

2) розробка проекту програми соціологічного дослідження;

3) складання робочого плану і графіку викофнання робіт;

4) експертиза і обговорення програми (робочого плану) із замовником, а також корегування програми з врахуванням зауважень, її затвердження;

5) розробка методики дослідження;

6) побудова вибірки;

7) підготовка дослідницької групи (розподіл функцій, добір виконавців, їх інструктаж, навчання);

8) складання і затвердження кошторису робіт.

2. Основний етап соціологічного дослідження

Основний етап — це етап збору соціальної інформації, який включає цілий ряд підетапів і процедур:

1) організацію умов виконання польових робіт відповідно до завдання методики (інструктаж та підготовка виконавців, підготовка приміщень, технічних засобів);

2) складання графіку проведення польових робіт;

3) встановлення контакту з особами, які увійшли у вибіркову сукупність;

4) збір первинної інформації, її аналіз;

5) контроль за ходом виконання вимог методики, за роботою виконавців, інтерв'юерів, анкетерів.

Етап збору первинної соціологічної інформації найскладніший (особли­во із соціально-психологічної точки зору). Головна його особливість - безпосередній контакт дослідника з респондентами (тими, хто підлягає опитуванню). У ході робіт дослідницька група повинна дотримуватися основ­них принципів поведінки таких, як об'єктивність, коректність, не нав’язування. Збір соціологічної інформації здійснюється тільки у підрозділах, які включені у вибіркову сукупність.

Проведенню опитування повинна передувати роз’яснюючи робота серед респондентів, яку необхідно доручати найбільш комунікабельним, з педаго­гічними здібностями дослідникам. Респондентам наголошують на цілях і завданнях опитування, можливих результатах та характер їх використання; висловлюється прохання до співпраці і участі в дослідженні.

3. Завершальний етап соціологічного дослідження

Включає обробку і аналіз інформації, а саме:

1) первинну обробку даних, їх кодування та занесення на машинні носії;

2) статистичну (машинну) обробку даних (обчислення коефіцієнтів надійності, достовірності інформації тощо);

3) логічний аналіз отриманих даних (інтерпретація фактів, їх кількісний та якісний аналіз, побудова висновків);

4) складання підсумкового звіту;

5) репрезентація звіта замовнику;

6) формування напрямків впровадження результатів дослідження.

Отримані результати зображуються графічно: в схемах, гістограмах, діаграмах та ін.

Дотримання розглянутих етапів і процедур соціологічного дослідження є важливою умовою отримання достовірного знання про соціальні явища та процеси.

2. Програма та робочий план соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження - це документ, що містить методологічні та процедурні передумови наукового пошуку, в якому викла­даються основні завдання дослідження, методика й техніка збору та оброб­ки соціологічної інформації.

Програма соціологічного дослідження — це науковий документ, в якому містяться методологічні, методичні та процедурні основи дослідження со­ціального об'єкта.

Програма, як правило, містить:

1) обґрунтування вибору теми з аналізом проблеми та конкретної проб­лемної ситуації;

2) визначення теоретичних і науково-практичних цілей та завдань дослідження;

3) обґрунтування вибору об'єкта і структурно-логічний (попередній) аналіз предмета дослідження;

4) інтерпретацію основних понять;

5) висунення і обґрунтування гіпотез. Гіпотеза в соціологічному дослідженні — це наукове припущення про структуру соціальних об'єктів, про характер і сутність зв'язків між соціальними явищами.

6) обґрунтування вибору дослідницьких процедур і методів збору первин­ної і вторинної соціологічної інформації. Дослідницькі процедури — це вивчення документів, проведення інтерв'ю, спостереження, анкетне опитування, соціометрія та інші;

7) короткий опис дослідницького інструментарію. Дослідницький інстру­ментарій - це детальний опис інструкції проведення дослідження, зміст анкети (інтерв'ю, спостереження тощо);

8) проект обробки і аналізу інформації (в тому числі логічна програма машинної обробки інформації, якщо така планується);

9) проект результатів дослідження.

Робочий план дослідження - визначення основних етапів і підетапів всієї роботи, характеризується розстановка виконавців (з врахуванням того, в якій послідовності процедура передбачає застосування тих або інших методик, здійснюється узгодження в часі різних дій, які виконуються членами дослідницької групи, і визначається елементарний сітковий графік руху всієї роботи).

Робочий план соціологічного дослідження.

Перший розділ - підготовчий

• Розробка програми дослідження

• Підготовка інструментарію дослідження

• Формування групи збору первинної інформації

• Проведення пілотажного дослідження і т.п.

Другий розділ - організаційно-методичний

Даний розділ передбачає з'ясування таких питань: Що треба зробити?, Де?, Коли?, В які терміни?

Третій розділ - обробка отриманої соціологічної інформації

• Вибракування анкет, в яких немає відповідей на ключові питання

• Кодування запитань

• Введення інформації в ЕОМ

• Обробка інформації, що дозволяє отримати зведені таблиці

• Табуляграми, графіки, діаграми тощо

Четвертий розділ - аналітичний

• Підготовка звітів за результатами дослідження, що містять висновки, практичні рекомендації щодо розв'язання проблеми

Об'єктом вивчення у соціологічному дослідженні є, як правило, сукупність людей, диференційованих за різними соціально-демографічними ознаками. Внаслідок цього дослідження є громіздкими, коштовними. Тому в соціології опитування здійснюють при допомозі вибіркового методу, який передбачає ряд процедур, спрямованих на формування досліджуваної сукупності соціального об'єкту із генеральної сукупності за певними критеріями.

Генеральна сукупність - це соціальні об'єкти, які є предметом вивчення в межах, визначених програмою соціологічного дослідження і територіально-часовими межами. Якщо соціологічне дослідження охоплює всі без винятку соціальні об'єкти, що утворюють генеральну сукупність, тоді говорять про суцільне дослідження.

Частина соціальних об'єктів генеральної сукупності, які виступають в якості об'єктів спостереження, називаються вибірковою сукупністю або вибіркою. Вибіркова сукупність є безпосереднім об'єктом вивчення в конкретному соціологічному дослідженні.

Методи вибірки:

1. серійна вибірка

2. гніздова вибірка

3. цілеспрямована вибірка

4. стихійна вибірка

5. основна вибірка

6. квотна вибірка

3. Методи соціологічного дослідження.

Методологія - сукупність процесів вироблення соціологами абстракт­ного образу проблемної ситуації, що вивчається.

Методика дослідження - сукупність способів встановлення конкрет­них соціальних чинників і засобів отримання і обробки первинної соціологічної інформації.

Метод - спосіб одержання теоретичної або емпіричної інформації в про­цесі соціологічного дослідження (отримання нових знань про об 'єкт вивчення).

Аналіз документів - сукупність методологічних принципів, які засто­совуються для одержання з документальних джерел соціологічної інформації, необхідної для вирішення дослідницьких завдань (вивчення проблемної ситу­ації, всебічного аналізу об'єкта, максимально повної і глибокої інтерпретації одержаних даних).

Метод опитування - один із способів отримання первинної соціоло­гічної інформації шляхом постановки в усній чи письмовій формі питань до окремої людини або більш чи менш широкої групи людей. Дуже важливий метод емпіричного соціологічного дослідження, особливо в процесі вивчення громадської думки, коли важливо отримати інформацію про оцінки і мірку­вання певної групи людей.

Анкетне опитування - один з основних методів опитування, який за­стосовується в соціологічних дослідженнях.

Анкета соціологічна - основний інструментарій збору вихідного ма­теріалу у масових широкомасштабних соціологічних опитуваннях.

Анкетер - особа, яка здійснює збір соціологічної інформації методом анкетного опитування респондентів.

Респондент - особа, що бере участь в емпіричному соціологічному дослідженні як джерело усної чи письмової інформації, відповідаючи на за­питання, поставлені в соціологічній анкеті чи в бланку інтерв'ю тощо.

За предметним змістом запитання анкети поділяють на:

Запитання про факти, за допомогою яких отримують інформацію про соціальні явища, про стан справ в колективі, про поведінку і дії самого респондента, його вік, стать, освіту, соціальне становище і т. д.;

Запитання про знання, мета яких - з'ясувати, що знає і що може повідомити респон­дент. Як правило, це запитання, які мають мету виявити рівень поінформованості рес­пондента і його знань в певній галузі. Такі запитання можуть містити завдання, експери­ментальні та ігрові ситуації;

Запитання про думку респондента, вони мають на меті зафіксувати факти, побажання, очікування, плани на майбутнє і можуть торкатися будь-яких проблем і особистості самого респондента;

Запитання про мотиви, мають викликати суб'єктивне уявлення людини про мотиви своєї діяльності.

За своєю логічною природою запитання класифікуються:

Основні запитання, відповіді на які є основою побудови висновків про явища, що вивчаються. Саме вони становлять більшу частину анкети;

Запитання-фільтри ставляться для того, щоб відсіяти некомпетентних осіб при опитуванні з проблем дослідження або ж для того, щоб виділити частину респон­дентів із всього масиву за мовною ознакою;

Контрольні запитання служать для перевірки стійкості, правдивості і несуперечливості відповідей, визначення їх достовірності і щирості. Контрольні запитання, зазви­чай, розташовуються в анкеті на деякій відстані як від основного, так і один від одного. Різновидом контролю може бути повторне запитання із збереженням тих же умов - на увесь обсяг вибірки (панельне опитування) або на 5-10 відсотків осіб, вже опитаних раніше.

За характером відповідей на поставлені запитання вони розподіляються на такі види:

Відкриті запитання передбачають вільну форму відповіді: «Скажіть, будь ласка, що могло б сприяти підвищенню Вашого інтересу до політики?»;

Запитання закритого типу: «Чим Ви займаєтесь у вільний час? Просимо відпові­сти на ті із нижче перерахованих варіантів, які співпадають з Вашою думкою: 1) відвідую рідних і знайомих; 2) зустрічаюся з друзями; 3) слухаю радіо; 4) читаю книгу; 5) займаюсь рукоділлям»;

Запитання напівзакритого типу засноване на додаванні до стиску відповідей фрази: «Вкажіть інші види занять». Запитання дає можливість не лише вказати варіанти відповідей, які наводяться в анкеті, але й висловити щось своє;

Запитання меню пропонує респонденту вибрати будь-яке поєднання варіантів зап­ропонованих відповідей;

Запитання шкали - відповідь на це запитання дається у вигляді шкали, в якій необ­хідно відмітити той або інший показник;

Дихотомічні запитання: «Чивірите Ви у гороскопи й стрологічні прогнози?» Відповідь: «Так-ні».

За типом дослідницьких завдань опитування бувають:

Стандартизоване - націлене на одержання статистичної інформації;

Фокусоване - збираються дані за умов конкретної ситуації;

Глибинне - спрямоване на одержання пошукової інформації;

Експертне - опитування спеціалістів з проблеми, що вивчається.

Соціометричний метод - це метод опитування, націлений на вияв­лення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи (наприклад, студентської групи).

Соціометричне опитування може проводитися як у формі роздавального анкетування на місці, так і у формі своєрідної анкети - інтерв’ю. В першому випадку дослідник просто роздає респондентам анкети, контролює їх запов­нення, а потім збирає їх. У другому випадку дослідник зачитує питальник рес­пондентам, кожний з яких на чистому аркуші паперу, нумеруючи черговість запитань, відразу ж відповідає на них.

Інтерв'ю - це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосе­редньої цілеспрямованої бесіди інтєрв’юра з респондентом.

Вільне Інтерв'ю, коли, як правило, немає плану і завчасно сформульованих запитань. Його проводять не інтєрв’юри, а соціологи, які самі визначають тему бесіди, формулюють запитання, їх послідовність, уточнюють тему і т. д. Таке інтерв’ю є незамінним методом на ранніх розвідувальних стадіях дослідження.

Глибинне інтерв’ю має на меті отримати інформацію, яка засвідчує не лише наявність того чи іншого соціального факту, явища, але й пояснює причини їх появи.

Стандартизоване інтерв'ю, коли формулювання запитань, їх по­рядок, кількість і перелік можливих альтернативних відповідей, їх коду­вання і форма запису передбачаються заздалегідь і суворо фіксуються у своїй одноманітності. Цей вид інтерв'ю найбільш поширений, найчастіше його застосовують при переписі населення.

За процедурою проведення виділяють такі типи інтерв'ю:

· Панельне (повторне) інтерв’ю - спрямоване на вивчення трансформації відносин і думок якоїсь групи людей протягом певного проміжку часу (від декількох місяців до двох років);

· Групове інтерв’юю запланована бесіда в колі сім'ї, групи студентів, виробничої бригади, в процесі якої дослідник прагне викликати дискусію;

· Багаторазове інтерв’юю один із варіантів повторного інтерв'ю для всебічного і глибо­кого вивчення особистості респондента протягом тривалого проміжку часу.

Фокус-група - метод сфокусованого групового інтерв’ю, що має спільні риси з деякими варіантами опитування, скажімо - з груповим інтерв’ю.

Проте фокусоване групове інтерв'ю є не просто чергуванням запитань інтєрв 'юра і відповідей респондентів, а є свого роду дискусією. Респонденти мають бііьше свободи тут у виборі форми вираження своїх почуттів і ду­мок щодо заданої теми. Застосування цього методу стимулює виникнення нових запитань, а предмет розмови може набувати несподіваних обрисів (у цьому виявляється гнучкість методу). Особливістю методу є те, що диску­сія має фокусований характер: тема дискусії, логіка і форма (кількість яких має не перевищувати десять) визначаються заздалегідь і фіксу­ються в інструкції ведучому.

Спостереження можна в першому наближенні визначити як планомірне цілеспрямоване сприйняття явищ, результати якого в тій або іншій формі фіксу­ються дослідником і потім перевіряються. При цьому збирається і фіксується за допомогою технічних приладів (кінокамера, фотоапарат, магнітофон, теле­візійна та інша техніка) лише та інформація, яка може бути використана для опису, а потім і пояснення проблемної ситуації, яка досліджується.

Включене спостереження (спостереження зсередини), коли спо­стерігач стає повноправним учасником групи, яку він спостерігає.

Невключене (неформалізоване) спостереження - це спостере­ження ззовні, коли дослідник не стає рівноправним учасником спостережної групи. Невключене спостереження значно простіше, але воно дає в деякому сенсі більш поверхову інформацію, ніж включене. В ньому відсутній ефект самоспостереження дослідника.

Нестандартизоване спостереження, у якого немає чіткого плану дій, приписуваних ззовні.

Стандартизоване спостереження, у якого є чітко фіксовані при­писи відносно предмета і процедури спостереження.

Можлива також класифікація спостереження, виходячи з тих або інших особливостей його організації:

· Лабораторне спостереження, коли об'єктом спостереження є більш або менш набли­жена до реальності модель;

· Польове спостереження, коли об'єктом спостереження є реальний соціальний процес, той або інший аспект соціальної дійсності;

· Систематичні спостереження, які проводяться за заздалегідь суворо розробленим планом вивчення об'єкта протягом певного часу;

· Несистематичні спостереження (короткочасові), коли вони проводяться іншими способами (із документів, за допомогою опитувань і т. д.). Кожний вид (тип) спостере­ження має свої позитивні і негативні сторони.

Експеримент - це загальнонауковий метод одержання в контрольова­них і керованих умовах нового знання.

Розрізняють натурний (лабораторний, польовий) і уявний (модельний) екс­перименти. Кожний з них має позитивні і негативні сторони. Більшість?іатур-них соціологічних експериментів здійснюється на малих групах і має багато спільного з соціально-психологічними експериментами. Уявні соціологічні екс­перименти розповсюджені досить широко. Практично вони присутні в кожно­му соціологічному дослідженні, де є методи статистичного аналізу. Уявні екс­перименти є основними при моделюванні соціальних процесів на ЕОМ.

За специфікою поставленого завдання експерименти поділяються на

- Науково-дослідні, в ході яких перевіряється гіпотеза, яка містить нові відомості наукового знання;

- Практичні, які мають на меті запровадження корисної новизни в масових масштабах.

За характером: логічної структури доказу гіпотези розрізняють експерименти:

- Паралельні, і: яких існують як експериментальна, так і контрольна група і в яких доказ здійснюється на порівнянні стану двох об'єктів (експериментального і конт­рольного) в один і той же час.

- Послідовні, в яких контрольна група, як самостійно існуючий, розташований поруч з експериментальною групою об'єкт, відсутня.

Дата добавления: 2014-01-04