VIII. Семіоз та еволюція

8.1. Семіоз. Цей термін запроваджений Ч. С. Пірсом для відсилання думки до процесу «творення значень», прирощення значень. Перед дослідником, який висловлюється про існування реальності та її змістовні характеристики, одним з найскладніших аспектів є тлумачення не просто буття, яке існує незалежно від людини, але тлумачення його з погляду на буття, реальність, як процес, як мінливість, як становлення його у світі й розгортання у знаннях.

Семіоз – це активність, дія знаків і знакових систем. Проте існує принципова відмінність у підходах до семіозу в контекстах семіології та семіотики. Якщо перша розглядає семіоз крізь призму лінгвістики чи в ліпшому разі – антропології, то власне семіотики виводить природу семіозу, тобто знакової активності, поза антропоцентичну парадигму. До речі, принципове несприйняття антропоцентризму було притаманне вже для структуралістів, проте вони не просунулися далі й залишилися в межах його абстрактної критики. Сучасна семіотика, яка спирається на ідеї Пірса, розглядає семіоз як складний багаторівневий процес, що властивий не лише для людського розвитку, але й для всього живого й неживого у світі.

Дата добавления: 2014-01-04