Мікробудова нирки. Ниркова тканина складається з великої кількості складних мікроскопічних утворень — нефронів

Починається нефрон у корковому шарі нирковим тільцем, яке складається з капсули Шумлянського- Боумена і клубочка капілярів (мальпігіїв клубочок). Капсула Шумлянського-Боумена — це чашечка мікроскопічної величини, стінки якої складаються з двох шарів епітеліальних клітин. Між цими шарами лежить щілиноподібний простір, від якого починається сечовий каналець, що має стінку з одного шару циліндричного епітелію. На початку сечовий каналець скручується і потім переходить у мозковий шар. Ця частина канальця називається звивистим канальцем першого порядку. У мозковому шарі каналець випрямляється, утворюючи в ньому петлю Генле, повертається в корковий шар, у якому каналець скручується, утворюючи звивистий каналець другого порядку, який впадає в збірну трубку.

Збірні трубки проходять через мозковий шар і на верхівці відкриваються в ниркову миску, лійкоподібну сплющену порожнину з тонкими стінками. Сеча з ниркових мисок надходить у сечоводи, які сполучені з сечовим міхуром.

Нирки – не тільки орган виділення, а й залоза внутрішньої секреції. У місці переходу висхідної частини петлі (Генле) нефрона в дистальну частину канальця нефрона між приносною і виносною артеріолами клубочка зосереджене велике скупчення ядер, а базальна мембрана відсутня. Ця ділянка дистального відділу називається щільною клітиною. У ділянках стінок приносної і виносної артеріол, що прилягають до щільної клітини містяться особливі клітини, які продукують білок ренін, що бере участь у регуляції артеріального тиску, а також нирковий еритропоезний фактор, який стимулює еритроцитопоез.

Вікові особливості будови нирок. Нирки закладаються на 3-му тижні ембріонального життя зародка і проходять три стадії розвитку: пронефроз; мезонефрос; метанефрос.

У дітей нирки відносно більші, ніж у дорослого. Нирка новонародженої дитини важить 11 — 12 г, у однорічної дитини — 36 г, у 12-річної — 100 г, а в дорослої людини - 150 г. До 3-річного віку нирки посилено ростуть, з 3 до 5 років формується корова речовина, у 9 — 10-річних дітей за будовою корова речовина нирки не відрізняється від нирки дорослої людини. Найінтенсивніше росте мозкова речовина до 3 років, у 5—6 років та в 9— 12 років.

Нефрон у новонародженого недостатньо диференційований. Внутрішній шар капсули клубочка нефрону складається з кубічного епітелію, тому процес фільтрації утруднюється. На 8 місяці життя уже всі капсули нефронів мають плоский епітелій.

Клубочки нефронів у новонароджених мають малий діаметр – 85 мк (у людини 30 років розміри клубочків становлять 210 мк). Найбільш інтенсивно клубочки збільшуються у перші два роки життя – потім у 5 – 6 років, 9 – 10 років, 16 – 19 років. У новонароджених клубочки мають малий діаметр просвіту капілярів, багато з них не функціонують.

Канальці нефрону у новонародженого значно коротші, їх просвіт у 2 рази вужчий, ніж у дорослих. З віком збільшується довжина нефрону. Це збільшення триває до статевого дозрівання. Процес реабсорбції сечі у новонароджених менш інтенсивний.

Апарат, який має значення в утворенні реніну і контролює виведення натрію, у новонароджених розвинений слабо, його формування завершується у віці два роки.

Ниркові миски розвинені відносно добре, однак м’язові та еластичні елементи виражені слабо.

У дітей раннього віку виражений зв'язок лімфатичної системи нирок з лімфатичними судинами кишок, що пояснює швидкий перехід інфекції з кишок до нирок і навпаки.

Сечоводи — це вузькі м'язові трубки довжиною 30 см, які за допомогою перистальтичних хвиль виводять сечу в сечовий міхур. Починаються вони від ниркових мисок й відкриваються у сечовий міхур. Стінки сечоводів складаються з трьох оболонок: внутрішньої - слизової, середньої - м’язової і зовнішньої - сполучнотканинної.

Вікові особливості будови сечоводів. Сечоводи у новонароджених звивисті, мають більше вигинів, їх діаметр у середньому 0,3 – 0,4 см. Ці особливості сприяють застою сечі і приєднанню бактеріальної мікрофлори.

Сечовий міхур — порожнистий м'язовий орган, який виконує функцію резервуара для сечі й бере участь у періодичному виведенні її з організму. Його місткість дорівнює в середньому 700 см³. Сечовий міхур складається з тіла, верхівки, спрямованої догори й наперед, і дна.

Стінка сечового міхура зсередини вистелена слизовою оболонкою, яка утворює численні складки, які при наповненні міхура розправляються. М’язова оболонка складається із трьох шарів гладеньких м’язових клітин.

У кутках трикутника сечового міхура відкриваються отвори сечоводів, які косо пронизують його стінку, слизова оболонка утворює заслінку, завдяки якій сеча виходить тільки в одному напрямі. Біля виходу з сечового міхура в сечівнику є два сфінктери. Внутрішній (розташований ближче до міхура) сфінктер складається з гладеньких, а зовнішній – з поперечносмугастих м’язів. Обидва вони в звичайних умовах перебувають в стані скорочення і щільно закривають вихід із сечового міхура.

Вікові особливості будови сечового міхура. Сечовий міхур у новонароджених розташований вище, ніж у дорослих. Поступове опускання його відбувається до 22 років. Передня його стінка не вкрита очеревиною. Слизовий шар добре розвинений. М’язовий шар сечового міхура у дітей розвинений слабо. Ємність міхура змінюється: у новонароджених – 30 мл, у віці 1 року – 60 мл, 5 років – 135 мл, 14 років – 260 мл, у дорослої людини – 750 мл.

Сечівник. Від нижнього кута трикутника на дні сечового міхура починається сечівник, який закривається двома сфінктерами.

Жіночий сечівник має вигляд трубки завдовжки 3,5 см, вистелений слизовою оболонкою. Відкривається сечівник у присінок піхви, зовнішній отвір його має м’язовий стискач.

Чоловічий сечівник – непарний орган, має форму трубки довжиною близько 16 – 22 см з діаметром 0,5 - 0,7 см. Він слугує для виведення сечі й сімені. Сечівник тягнеться від сечового міхура до його зовнішнього отвору на головці статевого члена. У ньому розрізняють три частини: передміхурову, перетинчасту, губчасту.

Вікові особливості будови сечівника. Сечівник у дівчаток коротший, його довжина 1 – 2 см, а діаметр ширший, ніж у хлопчиків. У хлопчиків сечівник завдовжки 5 – 6 см, його згини виражені сильніше. У каналі слабо розвинута еластична тканина та сполучнотканинна основа.

Механізм сечоутворення. Процес утворення сечі відбувається у дві фази.

Перша фаза — фільтраційна — полягає в тому, що в мальпігієвому клубочку під впливом тиску крові її рідка частина фільтрується крізь стінки капілярів і збирається в порожнині між стінками капсули Шумлянського—Боумена. Тут утворюється первинна сеча, яка за своїм складом схожа на плазму крові.

У другу фазу утворення сечі відбувається всмоктування води і деяких складових частин первинної сечі назад у кров. Первинна сеча віддає крові воду, багато солей, глюкозу, амінокислоти та інші речовини. Сечовина, сечова кислота назад не всмоктуються. Завдяки такому вибірковому всмоктуванню в кінцевій сечі, яка збирається в нирковій мисці, залишаються лише ті сполуки, які організм не може використати, а потрібні речовини повертаються в кров.

Вікові особливості механізму сечоутворення. У дорослих кровообіг через нирки становить 1200 мл за 1 хв (20 – 25% хвилинного об’єму), у новонароджених – лише 5 % хвилинного об’єму крові. За 2 місяці життя кровообіг у нирках значно збільшується, у віці 3 років він такий, як у дорослих. У новонароджених краще кровопостачається мозковий шар нирок, а в дорослих – кірковий.

Діаметр пор фільтрівної мембрани у дітей у 2 рази менший, ніж у дорослих. Низька проникність мембрани, а також мала площа фільтрівної поверхні зумовлюють низьку швидкість фільтрації. У дітей раннього віку вона становить 20 – 21% від величини у дорослих.

З віком мембрана стоншується, кількість і діаметр пор збільшується і фільтрівна поверхня клубочкового апарату.

У момент народження канальцевий апарат нефрону сформований недостатньо. Однак білки і глюкоза реабсорбуються повністю. У новонароджених амінокислоти реадсорбуються менш інтенсивно, що може призвести до появи їх у сечі.

Сечі у дітей утворюється більше, сечовипускання відбувається частіше, ніж у дорослих. Тільки в перші дві доби життя дитини кількість утворення сечі незначна. У місячної дитини за добу утворюється – 350 – 380 мл сечі, до кінця 1 року – 750 мл, у 4- 5 років – 1 л, в 10 років – 1,5 л, а у період статевого дозрівання – 2 л, дорослі чоловіки – 1 – 1,5 л, а жінки 0,9 – 1,2 л.

Регуляція роботи нирок. Робота нирок регулюється нервовою системою, а також гуморальною. Нирки іннервуються волокнами симпатичної нервової системи і блукаючим нервом. По цих волокнах із центральної нервової системи до нирок надходять імпульси, які впливають на утворення первинної сечі й на діяльність ниркових канальців, де відбувається зворотне всмоктування та секреція сечі. На діяльність нирок впливає кора великих півкуль.

Сечоутворення може збільшуватися або зменшуватися під впливом різних речовин, які надходять у кров. Так, під впливом гормону задньої частини гіпофіза — вазопресину — виділення сечі різко зменшується. Збільшення виділення сечі до 20 л за добу спостерігається при недостатньому надходженні в кров антидіуретичного гормону, що виділяється задньою частиною гіпофіза. Під впливом гормону щитоподібної залози - тироксину сечоутворення підсилюється, а під впливом гормону надниркових залоз адреналіну — зменшується.

Склад сечі. У середньому за добу у дорослої людини із сечею виділяється 25 г неорганічних речовин, з них кухонної солі — до 15 г, органічних речовин — 35 г, з них до 30 г — сечовини.

Сеча здорової людини – прозора рідина світло-жовтого кольору. Забарвлення сечі залежить під наявності пігментів — уробіліну та урохрому. У сечі дітей значно більше креатину, ніж креатиніну. У 14 – 15 років, після статевого дозрівання, вміст креатину в сечі незначний, а в деяких дітей його немає. У 17 – 18 років виділення креатину з сечею припиняється.

Креатин у сполуці з фосфатом міститься, головним чином, у скелетних м'язах. Він є важливою частиною обміну речовин при м'язовій роботі. При розщеплені фосфокреатиніну, утворюється креатинін. Тому збільшення з віком креатиніну в сечі у дітей відображає ріст скелетних м'язів і м'язової роботи.

Поява білка в сечі (альбумінурія) розцінюється як ознака захворювання нирок, а наявність глюкози (глюкозурія) пов'язана з хворобою обміну речовин — цукровим діабетом.

В осаді сечі можуть бути кристали солей (що утворюються за певних умов), а також поодинокі лейкоцити. Велика кількість лейкоцитів, тобто виділення гнійної сечі, є звичайно показником запальних процесів у сечовивідних шляхах.

Еритроцити зустрічаються в сечі тільки при запальних процесах у нирках (нефриті) або при травмах сечоводів (в тому числі й після проходження ниркових каменів — великих кристалів солей деяких кислот (сечової, щавлевої, фосфорної)).

Таким чином, під час хвороб склад сечі різко змінюється: у ній з'являється білок, цукор, ацетон, жовчні кислоти, кров'яні тільця.

Механізм сечовиділення. Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у центр сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі спинного мозку і перебуває під контролем кори головного мозку. Імпульси йдуть від надмірно розтягнутих стінок сечового міхура. Збудження, що виникає в рецепторах, іде по доцентрових нервах у центр сечовипускання, переходить там на відцентрові нерви і надходить по них до м'язів міхура і сфінктерів. Стінки міхура скорочуються, а сфінктери в цей час розслабляються — відбувається сечовипускання. Регулюється скорочення сечового міхура та сфінктерів симпатичними і парасимпатичними нервами.

Регуляція діяльності нирок здійснюється за допомогою нервово-гуморальних механізмів, які реагують на найменші зміни осмотичного тиску в тканинах. Під їх впливом змінюється нирковий кровообіг: збільшується або зменшується фільтрація первинної сечі та реабсорбція води в канальцях нефронів. Нервово-гуморальні механізми відповідають й за деякі розлади сечової системи: наприклад, при дії на організм надмірно сильних больових подразників (травма, опік, ниркова колька, оперативне втручання) може виникнути рефлекторна або рефлекторно-гуморальна зупинка сечовиділення — анурія. Діурез збільшується під впливом сечогінних засобів (діуретин, меркузал, гіпотіазид тощо).

У немовлят протягом першого року життя має місце мимовільне (безумовно-рефлекторне) сечовипускання, пов'язане з недостатнім розвитком кори великих півкуль. Лише поступово, у міру розвитку кори головного мозку, в дитини виробляється умовний рефлекс - затримання сечовипускання. На кінець першого року життя в дитини виробляється умовно-рефлекторне затримання сечовипускання. Цей рефлекс приблизно на кінець другого року життя дитини стає настільки міцним, що виявляється і під час сну.

Дата добавления: 2014-01-04