Соціальний супровід ПС і ДБСТ

Соціальний супровід – це специфічна діяльність соціального працівника (або групи соціальних працівників), спрямована на створення необхідних соціально-психологічних умов розвитку прийомних дітей та дітей-вихованців у ПС та ДБСТ. Завданнями соціального супроводу є створення позитивного психологічного клімату в сім’ї, умов для розвитку дітей з урахуванням їх індивідуальних потреб, формування партнерських відносин між прийомними батьками, державними і громадськими установами для забезпечення оптимальних умов життя та захисту прав дітей [5].

Визначення “ соціальний супровід прийомної сім’ї ” було введено у 1998 р. як таке, що становить окрему форму соціальної роботи. Розробляючи цю тематику, науковці Державного інституту проблем сім’ї та молоді (на той час – Українського інституту соціальних досліджень) багато в чому спиралися на досвід Великої Британії, де протягом багатьох років створювалися й функціонували фостерні (прийомні) сім’ї. У процесі створення ПС в Україні було розроблено основні критерії соціального супроводу. Його організація є специфічною особливістю функціонування ПС як форми сімейного утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На основі практики роботи з ПС, останніми роками силами ЦССМ запроваджується соціальний супровід ДБСТ.

Соціальна робота з зазначеними сім’ями, в першу чергу, спрямована на вирішення проблемних питань життя та розвитку прийомних дітей. Але, враховуючи потребу забезпечення сприятливого сімейного оточення, при необхідності, робота ведеться також з батьками і біологічними дітьми. Комплексний підхід у соціальній роботі з такими сім’ями визначається як “соціальний супровід прийомних сімей”, на відміну від “соціального супроводу прийомної дитини в сім’ї”.

Соціальний супровід має здійснюватися весь термін перебування вихованця у сім’ї. Але найбільш інтенсивно соціальна допомога має відбуватися протягом першого півріччя. У цей час проходить період адаптації родини і самої дитини до нових умов, налагодження стосунків дитини з усіма членами родини та з соціальним оточенням. У подальшому контакти соціального працівника з сім’єю стають менш інтенсивними. Вони здебільшого визначаються конкретними потребами вирішення нагальних питань родини, а також контролем умов життя та розвитку дитини.

За змістом соціальний супровід виходить за межі індивідуальної або групової соціальної роботи. Методика соціального супроводу має багато схожого з відомою у соціальній роботі методикою “ведення випадку”. Притому вона застосовується тривалого часу і стосовно конкретної сім’ї.

Основними завданнями соціального супроводу є:

- ефективне використання наявних ресурсів для оптимальної та швидкої адаптації сім’ї і дитини-вихованця з метою вирішення проблем останньої;

- надання допомоги батькам для того, щоб у подальшому вони могли вирішувати проблеми шляхом мобілізації власних ресурсів;

- забезпечення партнерських стосунків між сім’єю, соціальною службою, іншими державними і громадськими установами для комплексного забезпечення прав прийомної дитини.

Влаштування дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків у ПС та ДБСТ можна розглядати, як делегування державою батькам права на виховання та утримання дітей. Такий підхід передбачає контроль з боку держави того, як батьки-вихователі або прийомні батьки виконують взяті на себе зобов’язання стосовно вихованців. Цей контроль потрібно розуміти як форму дієвої допомоги сім’ям в інтересах дітей. Саме так мають ставитися усі учасники соціального супроводу ПС та ДБСТ до реалізації соціальним працівником контрольної функції.

Соціальний супровід, що забезпечується соціальними працівниками ЦССМ, виступає, з одного боку, як контроль за умовами виховання та утримання прийомної дитини в сім’ї, з іншого боку – як система дієвої допомоги у вирішенні життєвих проблем, пов’язаних із влаштуванням дітей у сім’ї. Соціальний працівник надає практичну соціальну допомогу, здійснює соціальну опіку, виступає посередником між батьками та державними структурами, покликаними вирішувати питання життєзабезпечення дітей. Одним із напрямів роботи соціального працівника є налагодження співпраці усіх служб, які захищають права дітей, з метою забезпечення якнайкращих умов виховання та розвитку прийомної дитини у сім’ї.

У той же час робота соціальних працівників із сім’єю має ґрунтуватися на паритетних умовах – батьки мають чітко виконувати обов’язки, які беруть на себе, приймаючи на виховання дітей, не перекладати власні зобов’язання на соціальних працівників. Саме спільна, зацікавлена співпраця спеціалістів та батьків, що базується на двосторонній домовленості щодо виконання певних зобов’язань, становить сутність соціального супроводу таких сімей.

Позитивним результатом влаштування дитини у сімейне оточення слід вважати набуття необхідних побутових навичок, досвіду сімейних ролей і взаємостосунків, виховання таких життєвих стереотипів, які сприятимуть самостійному влаштуванню дитини у дорослому житті, достатній соціалізації для забезпечення першочергових потреб законними способами. Саме на досягнення цієї мети має бути спрямована робота з сім’єю. Стратегічним напрямом соціального супроводу має стати визначення перспектив подальшого влаштування дитини після досягнення повноліття – працевлаштування, забезпечення житлом, продовження освіти. Саме ці проблеми мають вирішуватися батьками та соціальними працівниками протягом усього періоду проживання дитини у сім’ї.

3. Зміст соціальної роботи з ПС і ДБСТ.

Існують два основних підходи до реалізації соціальної роботи з цими сім’ями. Перший передбачає, що соціальна робота (власне соціальний супровід) починається після юридичного оформлення статусу сім’ї. У цьому разі попередня діяльність стосовно відбору кандидатів та влаштування дитини в сім’ю виконується не спеціалістами ЦССМ, а іншими працівниками місцевих органів виконавчої влади і самоврядування (як правило, – спеціалістами відділів у справах сім’ї та молоді, відділів освіти).

Інший підхід передбачає залучення спеціалістів ЦССМ ще на етапі проведення інформаційно-рекламної кампанії з розвитку сімейних форм влаштування і базується на співпраці із спеціалістами відділів (управлінь) у справах сім’ї та молоді. У цьому випадку процес “входження” спеціаліста ЦССМ у родину, налагодження взаєморозуміння з батьками проходить більш природно, не виникає проблеми збору інформації про дитину, яка влаштовується на виховання.

Практика створення та функціонування прийомних сімей в Україні доводить логічність та ефективність співпраці спеціалістів ЦССМ та відділів у справах сім’ї та молоді на всіх етапах створення і функціонування сімей. При цьому на кожному етапі навантаження на кожну структуру різне, що має враховуватися при плануванні і реалізації роботи на місцях.

Найбільш доцільним є залучення працівників ЦССМ із самого початку – до проведення інформаційної кампанії щодо поширення сімейних форм влаштування, а також до попередньої роботи з кандидатами на створення ПС та ДБСТ. Адже саме спеціалісти ЦССМ, які в подальшому будуть здійснювати соціальний супровід, найбільше зацікавлені уникнути помилок у відборі батьків-кандидатів. До того ж ЦССМ, як правило, мають більші можливості залучати до попередньої роботи з батьками вузьких спеціалістів (психологів, педагогів, юристів тощо), що також є однією із умов вірного визначення мотивацій та виваженості рішення родини взяти на виховання прийомних дітей.

На рис. 2.1.1 схематично показана оптимальна модель створення і функціонування ПС, яка визначає зміст роботи на кожному етапі. (Створення ДБСТ відрізняється від наведеного алгоритму дій лише двома факторами етапу попередньої роботи з кандидатами: родину потрібно забезпечити відповідним житлом і для підбору дітей та адаптації сім’ї до нового соціального статусу потрібно більше часу – адже влаштовується більше вихованців).

ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА З КАНДИДАТАМИ

Інформаційна кампанія

Бесіда з кандидатами на створення ПС

Перевірка інформації про сім’ю кандидатів

Тренінг з підготовки кандидатів

Підбір дитини на влаштування у ПС

ЮРИДИЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ

Підготовка документів на сім’ю і дитину

Опікунська рада

РОБОТА З ПРИЙОМНОЮ СІМ’ЄЮ

Збір інформації про прийомну дитину

План соціального супроводу

Допомога у вирішення проблем дитини, батьків

Налагодження співпраці з різними установами

Аналіз діяльності (оцінка ефективності)

Корекція плану соціального супроводу

Розпорядження про створення

Угода між адміністрацією і батьками

Рис. 2.1.1. Модель створення та соціального супроводу прийомної сім’ї

Далі наведено зміст кожного виду діяльності, показаного на схемі.

Інформаційна кампанія. Першочерговою умовою забезпечення ефективності запровадження повноцінного і дійового механізму створення та функціонування ПС та ДБСТ є формування на місцевому рівні позитивного іміджу інституту сімейного влаштування дітей-сиріт, проведення інформаційної кампанії з роз’яснення доцільності і необхідності пропонованих дій. Також завданням кампанії є безпосереднє залучення кандидатів для створення ПС та ДБСТ. Інформація щодо діяльності сімей може надаватися в ході проведення конференцій, семінарів, “круглих столів”. Також періодично мають подаватися інформаційні матеріали в газетах, журналах, теле- та радіопрограмах, розміщуватися об’яви в установах, організаціях, закладах. Одним із напрямів розповсюдження інформації мають стати тематичні буклети. Інформаційні матеріали мають висвітлювати такі питання:

- особливості функціонування ПС та ДБСТ;

- позитивний досвід функціонування таких сімей в Україні;

- контактні телефони або адресу, за якими можуть звернутися бажаючі отримати більш детальну інформацію.

Інформаційну кампанію щодо розвитку сімейних форм влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, мають здійснювати спеціалісти відділів у справах сім’ї та молоді, ЦССМ, відділів освіти, служби у справах неповнолітніх. Така робота можлива за умови зацікавленості представників цих структур у розвитку сімейних форм влаштування дітей-сиріт, що досягається проведенням семінарів та “круглих столів” для спеціалістів, які займаються питаннями дитинства. Безпосередню координацію інформаційної діяльності мають взяти на себе відділи сім’ї та молоді.

Результатом інформаційної кампанії є звернення громадян, яких зацікавила інформація щодо сімейних форм влаштування дітей-сиріт. Телефонування й особисті звернення кандидатів можуть бути спрямовані у всі структури: відділи у справах сім’ї та молоді, освіти, ЦССМ тощо. Спеціалісти всіх служб мають володіти інформацією стосовно програми розвитку сімейних форм влаштування та мати координати працівника, що безпосередньо контактуватиме з такими сім’ями. Цим спеціалістом може бути як працівник відділу у справах сім’ї та молоді, так і ЦССМ. Розподіл обов’язків має бути визначений розпорядженням місцевих органів виконавчої влади відповідно до забезпеченості кадрами цих структур на місцях.

Спеціаліст, який веде попередню роботу з кандидатами на створення ПС та ДБСТ має володіти інформацією щодо того:

- що таке ПС та ДБСТ як соціальний інститут, чим вони відрізняються від традиційних форм виховання дітей-сиріт;

- які основні вимоги до кандидатів;

- хто не може стати кандидатом;

- які форми і розміри матеріальної підтримки дітей, що виховуються у таких сім’ях;

- які документи необхідно підготувати;

- яких дітей можна взяти на виховання;

- куди можна звернутися з питань опіки, усиновлення дітей-сиріт.

Уразі, коли людина не є потенційним кандидатом у прийомні батьки, її необхідно переадресувати до спеціаліста, який займається питаннями, що турбують клієнта, або ж тактовно відмовити їй у співпраці.

На цьому етапі дуже важливо, щоб інформація про ПС як альтернативну форму державної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, надавалася поетапно. Важливо, щоб при першому контакті клієнт отримав чіткі відповіді на поставлені запитання й отримав інформацію для подальших роздумів щодо висловленого бажання взяти на виховання дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківської опіки. У свою чергу, спеціаліст під час першої бесіди має отримати інформацію про кандидата у прийомні батьки, його родину. На цьому етапі відсіюються особи, які шукають будь-яку роботу або навіть матеріальну вигоду. Соціальний працівник має також переорієнтувати тих осіб, які хочуть отримати “власну” дитину (не сприймають необхідність співпраці з соціальними працівником, заперечують корисні контакти з біологічними родичами прийомної дитини тощо) на усиновлення. Таким клієнтам слід звернутися до органів опіки та піклування районних держадміністрацій.

Клієнту надається певний термін (зазвичай, місяць) на обмірковування отриманої інформації, і у випадку позитивного рішення соціальний працівник запрошує на другу зустріч уже подружню пару. За підсумками першої зустрічі кандидат у прийомні батьки заповнює загальну анкету.

Друга зустріч з кандидатами спрямована на поглиблення знань клієнтів щодо специфіки функціонування ПС та ДБСТ і орієнтує їх на з’ясування реальних можливостей родини щодо надання домівки біологічно нерідній дитині. У ході бесіди спеціалісту важливо підвести батьків до усвідомлення проблем, з якими прийде в сім’ю прийомна дитина.

Під час бесіди наголошується на необхідності співпраці із соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід сім’ї. Треба підкреслити, що вся надана кандидатом інформація перевірятиметься, але при цьому право клієнтів на конфіденційність і недоторканість їхнього приватного життя буде дотримано і пошановано. Потрібно звернути увагу на важливість інформування всіх членів сім’ї стосовно наміру батьків взяти на виховання дитину-сироту та прийняття спільного для всіх членів родини рішення про створення ПС або ДБСТ.

Соціальному працівнику слід ознайомитися з характеристиками прийомної дитини, яку прийомні батьки мають бажання взяти на виховання (стать, вік, особливості розвитку тощо), обговорити наявні в родині можливості та ресурси для забезпечення нормального розвитку і соціалізації вихованців. Крім того, треба обов’язково визначити ставлення кандидатів до необхідності підтримувати зв’язки дитини з біологічними родичами, що вкрай важливо при підборі прийомної дитини.

Не потрібно обнадіювати кандидатів щодо позитивного рішення про створення прийомної сім’ї, поки не буде перевірена надана інформація і вони не пройдуть тренінг. За результатами бесіди спеціалісту необхідно визначити, чи відповідає родина вимогам до кандидатів у прийомні батьки. У випадку, якщо соціальний статус, житлові умови, стан здоров’я кандидатів тощо не задовольняють вимогам, потрібно коректно і обґрунтовано відмовити клієнту. Основними аргументами відмови мають бути потреби забезпечення якнайкращих умов життя та розвитку дитини.

Клієнти, щодо яких не виникає серйозних зауважень, визначаються як потенційні кандидати на створення ПС (ДБСТ). На завершення розмови їм пропонується заповнити спеціальну анкету.

Для обговорення нової інформації в сімейному оточенні і для прийняття спільного рішення кандидатам у прийомні батьки пропонується деякий час (зазвичай, місяць). Цей термін надається з тим, щоб вони впевнилися у серйозності прийнятого рішення. Соціальний працівник за цей час має можливість перевірити інформацію про родину.

Підготовча робота з кандидатами. На другій бесіді кандидати інформуються з приводу подальшої підготовчої роботи, що складається з кількох етапів:

- оцінка життєдіяльності родини з точки зору дотримання умов, за яких особи не можуть стати прийомними батьками;

- відвідування соціальним працівником родини кандидатів;

- перевірка інформації про кандидатів у прийомні батьки (у разі необхідності);

- бесіда кандидатів з психологом;

- проходження кандидатами тренінгу з підготовки потенційних прийомних батьків.

Саме на цьому етапі доцільно закріпити за сім’єю соціального працівника ЦССМ, який у подальшому буде здійснювати соціальний супровід родини. Поряд з тим, така робота має проводитися в тісній співпраці із спеціалістами відділу у справах сім’ї та молоді, оскільки заключний висновок про можливість юридичного оформлення статусу такої сім’ї робить саме цей відділ.

Щодо розподілу обов’язків між спеціалістами зазначених структур, то відділи у справах сім’ї та молоді мають взяти на себе адміністративні функції: організація перевірки житлово-побутових умов, оформлення офіційних запитів, організаційні сторони проведення тренінгів з підготовки кандидатів (особливо, якщо йде мова про міжрегіональні навчання). Спеціалісти ЦССМ мають проводити соціально-психологічне дослідження сімейних умов: відвідання сім’ї, організація спілкування батьків із психологом, забезпечення спеціалістами тренінгу з підготовки кандидатів.

Однією із обов’язкових умов прийняття рішення про створення прийомної сім’ї є відвідини соціальним працівником родини кандидатів, бесіда із кожним членом сім’ї.

Основні позиції, на яких необхідно акцентувати увагу при зборі інформації про сім’ю кандидатів, такі:

- наскільки благополучною є родина;

- стиль спілкування в сім’ї;

- стосунки між членами родини;

- коло інтересів;

- проведення вільного часу;

- стан здоров’я кандидатів;

- матеріальне забезпечення родини, що враховує не лише прямі доходи від професійної діяльності батьків, а й наявність підсобного господарства, земельної ділянки тощо;

- житлово-побутові умови, гарантія забезпечення прийомній дитині особистого простору для життя – постіль, стіл, місце для ігор тощо;

- мотивація членами родини рішення взяти на виховання прийомну дитину;

- досвід виховання власних дітей, якщо вони є;

- якщо шлюб батьків є повторним, то які причини розірвання попереднього;

- чи були учленів родини проблеми з правоохоронними органами, попередні судимості, якщо так, то з яких причин;

- згода усіх членів родини взяти в сім’ю вихованця;

- релігійні переконання, чи є розуміння з боку дорослих щодо права вибору прийомною дитиною віросповідання.

За результатами відвідування соціальний працівник складає загальне уявлення про родину, окремих її членів, що є підставою для підготовки висновку про можливість оформлення сім’ї як прийомної. Зустріч може проходити в присутності фахівців обох структур (ЦССМ та відділу у справах сім’ї та молоді), щоб сформувати взаємоузгоджене враження про родину кандидатів.

Якщо в ході відвідування сім’ї у спеціаліста виникають сумніви стосовно інформації про кандидатів у прийомні батьки, потребується додаткова перевірка.

Перевірка інформації про кандидатів у прийомні батьки. Для визначення кандидатів у прийомні батьки потребується максимальна інформація про батьків та родину в цілому як гарантія створення оптимальних умов розвитку та виховання прийомної дитини. Під час другої співбесіди кандидатів у прийомні батьки обов’язково попереджають, що надані ними відомості перевірятимуться і на це потрібна їхня згода. Спеціаліст, який перевірятиме інформацію, повинен розуміти, що це є втручанням у приватне життя родини і, відповідно, діяти обережно й тактовно. Основне правило для цього випадку – дотримання конфіденційності. Джерелами отримання інформації у ході перевірки можуть бути:

- місця нинішньої та попередньої роботи кандидатів;

- люди й організації за місцем проживання;

- навчальні заклади, де навчаються рідні діти;

- друзі та знайомі, які можуть поручитися за сім’ю;

- дільничні медичні працівники, які безпосередньо контактують з дітьми та дорослими у родині;

- дільничні міліціонери.

Інформація про кандидатів повинна перевірятися коректно, бeз порушення особистих прав членів родини. Її доцільно проводити в тому разі, якщо у соціального працівника виникають сумніви щодо достовірності інформації, наданої кандидатами під час зустрічей, і вони підтверджуються при відвідуванні родини.

Співбесіда кандидатів з психологом. Завдання цієї співбесіди, яку організовує соціальний працівник, – з’ясувати мотивацію кандидатів взяти дитину на умовах влаштування прийомної сім’ї, допомогти клієнтам прийняти об’єктивне, усвідомлене рішення. Під час бесіди з’ясовуються мотиви (у тому числі й неусвідомлені) бажань, висловлених кандидатами, а також можливі позитивні і негативні, бажані й небажані наслідки, що можуть виникнути при створенні ПС (ДБСТ). Необхідно, щоб особи, які хочуть стати прийомними батьками, реально оцінювали свої можливості, адже прийомні батьки будуть нести відповідальність за життя і розвиток дітей, які приходять у сім’ю. Вони повинні бути здатними надати прийомній дитині допомогу, відповідну її розвитку і стану.

Тренінг з підготовки кандидатів. Однією із умов прийняття рішення про створення ПС та ДБСТ є вимога проходження кандидатами курсу підготовки до соціальної ролі вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування. Основним завданням такої підготовки є активізація досвіду, почуттів, навичок, якими володіють потенційні прийомні батьки та батьки-вихователі, для того щоб зрозуміти почуття дітей, які прийдуть на виховання, визначити шляхи взаємодії, набути вміння спрямовувати набуті навички на створення найкращих умов життя та виховання таких дітей.

Соціально-педагогічний тренінг, розрахований на підготовку прийомних батьків, має чітко визначені орієнтири – надати можливість потенційним кандидатам:

- зважити, наскільки серйозне їхнє бажання взяти на себе піклування про чужу дитину;

- оцінити різні аспекти свого сімейного життя і порівняти їх із тим, що необхідно для виховання чужої дитини;

- навчитися поважати потреби дітей, їхній життєвий досвід;

- краще усвідомлювати себе, свої сили, емоції, особисті якості;

- сформувати уявлення про особливості виховання дітей-сиріт;

- навчитися будувати свої стосунки із соціальним працівником, як з партнером.

Курс тренінгу орієнтований на вирішення різних проблем ПС та ДБСТ на всіх етапах функціонування: від часу приходу дитини до часу, коли вихованець залишає сім’ю. У ході підготовки потенційні прийомні батьки та батьки-вихователі мають чітко усвідомити особливості розвитку дітей, які приходять на виховання у сім’ю, специфіку функціонування такої сім’ї порівняно з біологічною родиною.

Курс складається з восьми занять, які мають послідовний характер та зміст. Учасників, які пройшли весь курс навчання і не втратили бажання взяти у свою сім’ю чужих дітей, можна вважати достатньо підготовленими до створення ПС або ДБСТ.

Під час проведення тренінгу можлива відмова учасників від продовження навчання, що є цілком природним процесом. Це є позитивним результатом проведеної роботи.

Однією з передумов ефективної роботи сімей є участь у тренінгу соціальних працівників, які в подальшому будуть здійснювати соціальний супровід. Це сприятиме налагодженню співпраці спеціалістів і батьків, отриманню соціальними працівниками знань щодо індивідуальних особливостей батьків, специфічних потреб сімей.

Основні завдання тренінгу з підготовки кандидатів такі:

- сприяти соціальним працівникам та психологам у розробці психологічного портрета майбутніх прийомних батьків (батьків-вихователів);

- ознайомити кандидатів із специфікою роботи батьків ПС (ДБСТ);

- поінформувати кандидатів щодо правових засад функціонування ПС та ДБСТ;

- сформувати «команди» батьків та соціальних працівників, визначити основні шляхи подальшої співпраці;

- підготувати кандидатів до роботи з важкими категоріями дітей;

- зорієнтувати майбутніх вихователів на вирішення проблем, керуючись лише інтересами дітей, на сприйняття кожної дитини як індивідуальності.

Виходячи із розподілу обов’язків спеціалістів, організаційні питання проведення тренінгів з підготовки кандидатів слід взяти на себе відділам у справах сім’ї та молоді. ЦССМ мають забезпечити залучення фахових спеціалістів для проведення тренінгів, турбуватися про якість змістовної частини занять.

Підбір дітей на виховання. Наступним кроком у створенні ПС та ДБСТ є підбір вихованців. І хоча батьки потребують допомоги та підтримки спеціалістів у вирішенні цього питання, але остаточне рішення вони мають прийняти самостійно.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, можуть бути влаштовані у сім’ю з: навчально-виховного закладу (школи-інтeрнату, будинку дитини, дитячого будинку тощо), лікарні, притулку, сім’ї родичів, знайомих.

Найбільш легким є влаштування дітей, які перебувають у навчально-вихованих закладах, – існують підготовлені документи на дитину, є інформація про стан здоров’я, розвиток, поведінку, схильності тощо. Однак, вирішуючи питання про те, звідки краще влаштувати дитину у сім’ю, першочергову увагу доцільно приділяти тим дітям, які потребують термінового влаштування. Таку інформацію можуть надати інспектори з охорони дитинства (відділи освіти), спеціалісти служби у справах неповнолітніх, працівники кримінальної міліції, адміністрацій медичних установ, інтернатних закладів для дітей-сиріт, притулків для неповнолітніх, родичі та знайомі сімей, у яких не забезпечене належне виховання дітей.

Збір інформації про дітей та налагодження співпраці з працівниками зазначених структур мають проводити спеціалісти відділів у справах сім’ї та молоді та ЦССМ. На відділи покладається адміністративно-організаційна робота, а спеціалісти ЦССМ мають безпосередньо надавати підтримку та консультації батькам. Такий розподіл має бути закріплений розпорядженням місцевої влади про створення ПС та ДБСТ, де визначені функціональні обов’язки спеціалістів всіх структур, причетних до цієї роботи.

Соціальні працівники мають передбачати, що попередні умови виховання і утримання накладають специфічний відбиток на особистість дитини, її розвиток і звички, і відповідні особливості мають бути враховані батьками при прийнятті остаточного рішення про влаштування вихованця в сім’ю. Для цього, пeрш ніж прийняти рішeння про влаштування дитини у сім’ю, прийомні батьки повинні знати стан здоров’я дитини; причину, з якої дитина залишилася бeз батьківської опіки; вік дитини; інформацію про біологічних батьків і родичів.

Соціальному працівникові слід пам’ятати, що не всі діти можуть бути влаштовані в сім’ю. Можливі обставини, які є неприйнятними для батьків: вади фізичного та психічного розвитку; наявність асоціальних батьків, родичів; кримінальне минуле; генетична спадковість тощо. Не слід влаштовувати на виховання дитину, якщо батьки не впевнені у правильності цього рішення. В подальшому це може призвести до конфліктних ситуацій, які будуть травмувати і вихованця і вихователя. Краще відмовитися від дитини на етапі вибору, ніж потім завдати їй непоправної шкоди.

Важлива умова прийняття вірного рішeння прийомними батьками про влаштування дитини в сім’ю – отримання повної інформації про стан здоров’я дитини. Батьки повинні прийняти тверде рішення і реально розрахувати власні можливості щодо забeзпeчення нормального розвитку вихованця. Є сім’ї, які готові взяти на виховання дітей із складними діагнозами, але це рішення має бути виваженим, батьки мають бути готові до вирішення тих проблем, які виникнуть з приходом дитини.

Ще одна, найважливіша умова влаштування дитини в прийомну сім’ю – налагодження психологічного контакту між батьками та вихованцем під час знайомства дитини з усіма членами сім’ї. Контакт батьків з дитиною налагоджується ненав’язливо, поступово. Моделі організації знайомства батьків з дитиною розглядаються соціальними працівниками і кандидатами на створення ПС в ході тренінгу з підготовки кандидатів. Разом з тим, готуючись до знайомства з конкретною дитиною, батьки мають визначити власний стереотип поведінки, свій підхід, який можна змоделювати лише за умови володіння певною інформацією про умови попереднього життя дитини. На етапі знайомства батькам необхідна підтримка соціального працівника.

Методика підбору дітей на влаштування до ПС, яка розроблена на основі досвіду діяльності батьків-вихователів ДБСТ з урахуванням досвіду підготовки дітей до усиновлення, що використовується працівниками інтернатних закладів, може бути представлена у вигляді моделі налагодження психологічного контакту з декількох етапів:

- збір спеціалістом інформації про дітей, що потребують влаштування у сім’ю (у яких закладах перебувають, якого віку діти тощо);

- відвідання закладу спеціалістом, налагодження контактів з керівництвом, збір інформації про дитину, яка потребує влаштування;

- визначення з батьками, яку саме дитину вони хочуть взяти на виховання;

- відвідання закладу соціальним працівником спільно з батьками – батьки знайомляться з документами, отримують повну інформацію про дитину;

- батьки спільно з соціальним працівником, на основі інформації про дитину, розробляють модель знайомства і налагодження психологічного контакту з дитиною;

- знайомство батьків з дитиною;

- періодичні зустрічі на звичній для дитини території з метою налагодження контакту, знайомство дитини з членами сім’ї;

- відвідання дитиною родини на короткий час (вихідні дні, свята тощо);

- перехід дитини на проживання у сім’ю.

Від першого знайомства батьків з дитиною до повного її входження в сім’ю може минути від двох тижнів до кількох місяців. Тривалість установлення психологічного контакту залежить від багатьох факторів: вік дитини, умови виховання, тeмпeрамeнт тощо. Одна з важливих умов переходу дитини у сім’ю, окрім упевненості у цьому рішенні самих батьків, – бажання самої дитини.

Юридичне оформлення. Юридичне оформлення статусу родини, яка бере на виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на відділи у справах сім’ї та молоді. Ця робота передбачає кілька етапів:

1. Допомога батькам у підготовці документів.
2. Оформлення висновку про можливість надання сім’ї статусу ПС або ДБСТ.
3. Перевірка житлово-побутових умов сім’ї спільно зі спеціалістами служби у справах неповнолітніх, оформлення відповідного акта обстеження.
4. Підготовка документів на розгляд опікунської ради (висновок опікунської ради).
5. Підготовка документів на оформлення статусу родини органами місцевої виконавчої влади:

- рішення про надання сім’ї статусу ПС або ДБСТ або рішення про передачу дитини (дітей) на виховання у ПС;

- угода про передачу дитини (дітей) на виховання в сім’ю;

- додаток до угоди з обґрунтуванням фінансування дитини (дітей) та формою звітності про використані кошти.

Сім’я набуває юридичного статусу ПС або ДБСТ після підписання відповідного рішення. Виплати на утримання вихованця починаються після підписання угоди про передачу дитини на виховання.

Соціальний супровід. Він уможливлює реалізацію основного принципу функціонування ПС – співпраці соціального працівника і прийомних батьків, зміцнення доброзичливих стосунків. Процес соціального супроводу поділяється на кілька етапів.

На етапі входження прийомної дитини в сім’ю збирається інформація про дитину, яка влаштовується на виховання, рівень її розвитку, соціальні зв’язки, стан здоров’я, емоційні проблеми тощо. Отримана інформація є основою для розробки стратегії соціального супроводу дитини та сім’ї, в той же час вона є базовою для подальшого оцінювання ефективності виховання та розвитку дитини в сім’ї.

Базова інформація про прийомну дитину збирається соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід, ще на етапі підбору вихованця, із залученням осіб, які контактували з дитиною, а в перший період проживання в родині вона надходить від батьків та спеціалістів, які безпосередньо працюють з дитиною.

Інформація збирається на кількох рівнях:

- загальна інформація про дитину, отримана під час юридичного оформлення соціального статусу сім’ї;

- інформація від осіб, які спілкувалися з дитиною до влаштування в сім’ю;

- інформація від батьків та спеціалістів про перші місяці проживання дитини в сім’ї – вона слугує базовій оцінці рівня розвитку і виховання дитини.

Крім питань щодо проблем розвитку, виховання, здоров’я, поведінки дитини, порушуються і такі, які дозволяють визначитися, що саме необхідно зробити для вирішення тієї чи іншої проблеми і яких спеціалістів слід залучати. На основі базового оцінювання складається план соціального супроводу прийомної дитини на перші півроку її проживання в ПС або ДБСТ.

План соціального супроводу – це план цілеспрямованої діяльності соціального працівника, спеціалістів, які надають конкретні послуги, а також членів родини, які разом створюють необхідні умови для оптимального функціонування сім’ї та розвитку дитини. Спочатку слід розробити план соціального супроводу на перший місяць життя дитини в сім’ї, враховуючи найбільш гострі проблeми, які потребують тeрмінового вирішeння, далі на основі отриманої базової інформації про дитину розробляється план роботи на півріччя. Після тривалого перебування дитини в ПС або ДБСТ можна складати щорічний план соціального супроводу. Структура плану охоплює кілька основних тем, кожна з яких містить певні конкретні питання (табл. 2.1.1). Таблиця 2.1.1

Тема	Питання
Адаптація дитини до умов сімейного життя	· стосунки з членами сім’ї; · побутові проблеми; · конфлікт з біологічними дітьми
Здоров’я	· розробка плану медичного супроводу і контроль за його виконанням; · необхідність спеціалізованого лікування, залучення спеціалістів; · оздоровлення;
Контакт з біологічними батьками, родичами	· інформація про біологічних батьків, родичів дитини; · визначення форми контакту дитини з біологічними родичами, якщо це негативно не впливає на їхній розвиток; · захист батьків та дитини від контактів з біологічними родичами у випадку, якщо це негативно впливає на її розвиток;
Освіта та навчання	· допомога (за потреби) у навчанні та вихованні; · налагодження контакту з учителями, вихователями; · розвиток талантів дитини; · невідповідність рівня розвитку віку дитини; · невідповідність освітнього рівня віку;
Особливості характеру	· організація допомоги спеціалістів у випадку, якщо батьки не можуть вирівняти поведінку дитини;
Соціальні проблеми	· контакт з однолітками – школа, дитячий садок; · залучення до роботи дитячих і молодіжних громадських установ, дитячих колективів тощо; · налагодження стосунків з оточенням – сусіди, соціум;
Фізичний розвиток	· участь у роботі спортивних секцій, клубів, гуртків;
Юридичні питання	· оформлення соціального статусу дитини: дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування; · оформлення документів на дитину; · захист житлових та майнових прав дитини; · забезпечення пільг, передбачених законодавчо.

Дата добавления: 2014-01-04