Розбіжності між торгівлею безготівковою та готівковою валютою

Критерій	Торгівля
Безготівковою валютою	Готівковою валютою
Метод укладання угоди	По телефону або на основі письмового наказу	По телефону або в касі
Поставка	Кредитування рахунку (електронний переказ)	Поставка банкнот в касу або спеціальним кур’єром, експрес-поштою
Перевірка	На екрані	Рахування банкнот
Зберігання	Депозит в іноземній валюті приносить процент	Фізичне зберігання в спеціальному сховищі, ніяких процентів

Валютний арбітраж є операцією з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів - прямого і непрямого.

Валютний арбітраж буває часовим і просторовим, простим і складним. Простий валютний арбітраж — це арбітраж, який здійснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж — це арбітраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов’язкове.

В Україні на даному етапі розвитку отримав розповсюдження просторовий арбітраж. До цієї операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют. Вивчення географії валютних котирувань дозволяє виявити точки відносно більш дешевої купівлі іноземної валюти.

Часовий валютний арбітраж - це операція, яка здійснюється з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Часовий арбітраж - отримання прибутку за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним курсом з наступним закриттям після закінчення певного часу (від декількох хвилин до декількох місяців) за курсом, який змінився. Цей найбільш розповсюджений сьогодні вид валютного арбітражу передбачає розрахунок дилера на позитивну зміну курсу і характеризується прийняттям ризику збитків при відкритті валютних позицій.

Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов’язані з відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило, позиції відкриваються в круглих сумах базової валюти.

Довга позиція (тобто купівля) відкривається в очікуванні росту курсу валюти. Коротка позиція (тобто продаж) відкривається в очікуванні зниження курсу валюти. При проведенні арбітражних конверсійних операцій з відкриттям і закриттям позиції в базовій валюті результат за двома угодами буде виражатись у валюті котирування.

За тривалістю валютні позиції, що створюються для проведення арбітражних операцій, поділяються на два види:

· Денна позиція — дилер відкриває і закриває позиції протягом робочого дня з розрахунками на одну дату валютування. При цьому мінімальною кількістю угод може бути дві (одна - за покупкою валюти, інша - за продажем), максимальна кількість угод обмежується лише фізичною можливістю дилера їх укладати. Стратегія мінімізації валютного ризику передбачає обов’язкове закриття денних позицій на дану дату валютування.

· У розрахунку на значну зміну курсу стратегічна позиція відкривається і тримається до закриття протягом певного періоду часу (від декількох днів до декількох місяців).

Ризик збитків при несприятливій зміні валютного курсу тут значно вищий, тому розмір стратегічної позиції, як правило, набагато менший звичайної денної.

Арбітражний прибуток вкрай нестабільний, конверсійні операції пов'язані з ризиком залишитись у неприкритій позиції (із затримкою перепродажу в якій-небудь ланці).

На відміну від арбітражних операцій, які передбачають відкриття ризикових позицій, ряд конверсійних операцій здійснюється не за рахунок банку, а за рахунок клієнтів - клієнтські конверсії. Порядок здійснення клієнтських конверсій передбачає здійснення двох конверсій - внутрішньої та зовнішньої.

Як правило, внутрішні клієнтські конверсії та зовнішні конверсії, що їх регулюють, здійснюються на одну дату валютування. З точки зору балансу банку, внутрішні клієнтські конверсії проводяться за пасивними рахунками банку, тоді як зовнішні, що закривають їх, проводяться за активними рахунками (за рахунками НОСТРО).

Часто виникає ситуація, коли клієнти запрошують банк здійснити протилежні конверсії між двома валютами (наприклад, одні клієнти купують долари за гривні для виконання імпортних контрактів, інші клієнти продають доларову виручку з розрахунку обов’язкового продажу), при цьому банк відкриває позицію за конверсіями з одними клієнтами, закриваючи її за рахунок протилежної конверсії з іншими, тобто проводить взаємозалік протилежних сум. З точки зору балансу, дані конверсії проводяться за пасивними рахунками (доларовими і гривневими) і регулюються рахунками НОСТРО тільки на суму перевищення сум однієї з валют після здійснення взаємозаліку.

Засобом зв’язку між банками, а також між банками та клієнтами є телексний зв’язок. Найбільшою популярністю користується система SWIFT, яка вважається дуже надійною, конфіденційною, і яка передає інформацію на протязі декількох хвилин. Користувачами системи є понад 6000 фінансових інститутів із 120 країн світу.

Валютний ринок є системою сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу:

· валютних операцій;

· зовнішньої торгівлі;

· надання послуг;

· здійснення інвестицій;

· інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

Основними інструментами валютного ринку є банківські перекази, акцепти, акредитиви, чеки, векселі, депозитні сертифікати тощо.

Міжнародні розрахунки класифікуються найчастіше за двома ознаками:

· За строками виділяються негайні платежі - сконто і платежі в кредит - інстолмент.

· За порядком документообороту основними є інкасо та акредитив. Рідше застосовуються розрахунки банківськими переказами за відкритими рахунками.

Негайний платіж виконується після одержання покупцем товару чи документів на нього. Якщо оплата відбувається не пізніше 5 — 10 днів, то постачальник, звичайно, робить покупцеві знижку із ціни у розмірі близько 3%. Ця знижка називається „сконто” (звідси і назва форми платежу). Термін „готівковий”, який іноді вживається щодо цього платежу, не слід розуміти буквально. Він лише підкреслює швидкість здійснення операцій, але зовсім не характеризує зовнішньої форми платіжних засобів. Під платежем у кредит у міжнародній практиці розуміють тільки комерційний кредит, тобто кредит, який надають один одному експортер чи імпортер у вигляді відстрочки чи задатку. Оплата ж за рахунок одержаних від уряду чи банків позичок не вважається платежем у кредит, оскільки імпортер платить негайно.

Інкасо - банківська операція, за допомогою якої банк, за дорученням свого клієнта, отримує згідно з розрахунковими документами належні йому грошові кошти від платника за відвантажені на його адресу товари (виконані роботи, надані послуги) і зараховує їх на його рахунок у банку. Спрощено інкасо можна визначити як доручення продавця (кредитора) своєму банку отримати від покупця (платника) безпосередньо чи через інший банк певну грошову суму або підтвердження, що цю суму буде сплачено у встановлений термін. Інкасова форма розрахунків вигідна покупцю тим, що банки захищають його права на товар до моменту оплати документів або акцепту. Недоліком інкасової форми розрахунків є велика тривалість часу проходження документів через банки, можливість відмови покупця оплатити представлені документи. На сьогодні інкасо скасовано для внутрішніх розрахунків і використовується тільки при міжнародних розрахунках.

Акредитив є умовним грошовим зобов’язанням банку, що видається ним за дорученням покупця на користь продавця, за яким банк, що відкрив рахунок (банк-емітент), може провести платежі продавцеві або дати повноваження іншому банку проводити такі платежі при наявності документів, передбачених в акредитиві, та виконанні інших умов акредитива. Розрахунки за допомогою акредитива носять ще назву „розрахунки за системою ЛС” (від англ. letter of credit” — акредитив). Акредитиви поділяються на грошові та документальні. Грошовий акредитив - це іменний документ, адресований банком-емітентом другому банку, що містить наказ про виплату грошей покупцю у визначений термін. Акредитиви бувають: відзивні, безвідзивні; підтверджені, непідтверджені; перевідні (трансферабельні); револьверні (поновлені); покриті, непокриті. Відзивний акредитив - це акредитив, що може замінюватись або анульовуватись банком-емітентом без попередньої згоди з продавцем при недотриманні умов, передбачених договором. Безвідзивний акредитив не може бути зміненим або анульованим без згоди продавця, на користь якого він відкритий. Підтверджені акредитиви - акредитиви, що отримали додаткову гарантію платежу з боку іншого банку. Перевідний (трансферабельний) акредитив може бути повністю чи частково використаний декількома господарчими суб’єктами (платниками). Револьверний (поновлений) акредитив застосовується в розрахунках за постійні короткі поставки, які здійснюються, як правило, за графіком, зафіксованим у контракті. Покриті (або депоновані) акредитиви - це акредитиви, при відкритті яких банк-емітент перераховує власні кошти платникам (покупцям) або наданий йому кредит у розпорядження банку продавця на окремий балансовий рахунок „Акредитиви” на весь термін дії зобов’язання банку-емітента. Існують різновиди акредитива — акредитиви з „червоною міткою”. Таким може бути будь-який вид акредитива, що передбачає видачу виконуючим банком продавцю авансів до відповідної суми. Відкриваючи акредитиви з „червоною поміткою”, банк-емітент зобов’язується відшкодувати виконуючому банку суми виплачених авансів, навіть якщо відвантаження після цього не було проведено.

Інкасо в міжнародних розрахунках має такі особливості: документальний характер, тобто банки приймають на інкасо доручення експортерів за наявності комерційних документів; розрахункові документи акцептуються імпортером у попередньому порядку; широко застосовується кредит: експортеру — у вигляді дисконту векселя; імпортеру - у вигляді підтоварних позик.

У міжнародних розрахунках існує багато видів акредитиву, які відрізняються ступенем гарантії платежу. Зокрема, акредитиви можуть бути безвідзивні та відзивні, підтверджені та непідтверджені, покриті і непокриті тощо. Безвідзивний акредитив - це тверде зобов’язання банку перед експортером, яке не може бути змінене чи анульоване достроково без згоди останнього. Відзивний же може бути в будь-який момент змінений чи анульований. Підтвердженим є акредитив, за яким відповідальність за оплату несе ще один банк, у якому акредитив відкритий. Покритим називається акредитив, при відкритті якого імпортером переказується і сума валюти, що забезпечує платежі з акредитиву. Акредитиви можуть бути з розстрочкою платежу, коли експортеру виплачується лише частина належної суми (при продажу товарів у кредит). За обсягом операцій валютні ринки перевищують показники середньорічних оборотів будь-яких інших фінансових та нефінансових ринків. Ці операції складають, за оцінкою різних Центральних банків, від 200 до 250 трлн. дол. США.

За суб’єктами, які здійснюють операції з валютою, валютний ринок поділяється на міжбанківський (прямий та брокерський), клієнтський та біржовий ринки. В свою чергу, на міжбанківському валютному ринку за терміновістю валютних операцій виділяють три основні сегменти:

- спот - ринок (або ринок торгівлі з негайним постачанням валюти; на нього припадає 65% від всього обороту валюти);

- форвардний ринок (або строковий ринок, на якому здійснюється до 10% валютних операцій);

- своп - ринок (ринок, на якому поєднуються операції по купівлі-продажу валюти на умовах “спот” та “форвард”; на ньому реалузується до 25% всіх валютних операцій).

На біржовому сегменті валютного ринку операції з валютою можуть здійснюватися через валютну біржу або ж у валютних відділах товарних та фондових бірж за допомогою деривативів - похідних фондових інструментів. Валютні біржі є не в усіх країнах світу — наприклад, їх не існує в англосаксонських країнах.

Клієнтський сегмент валютного ринку характеризується тим, що операції здійснюються не за рахунок банку, а за рахунок його клієнтів.

Більшість валютних угод (до 80% від загального обсягу валютних операцій) здійснюється на міжбанківському сегменті валютного ринку і, як правило, на поточному (спот) ринку. Саме в ході міжбанківських операцій безпосередньо формується курс валюти. Міжбанківський валютний ринок є результатом взаємодії валютних рахунків комерційних банків. Ресурси цього ринку поділяються на комерційні (вони належать комерційним банкам) та регуляційні (вони належать центральним емісійним банкам). Саме на міжбанківському валютному ринку сконцентровано до 30% офіційних валютних ресурсів, за допомогою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну політику.

Валютний ринок в Україні – це переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів). Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами здійснюється через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України. Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України було затверджено постановою Правління НБУ 07.06.93 р. Уповноважені банки від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням та за рахунок резидентів та нерезидентів. Уповноважені банки мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб, а також продавати її фізичним особам. Операції з продажу-купівлі іноземної валюти здійснюється уповноваженими банками за письмовим дорученням клієнтів з оплатою комісійної винагороди на умовах домовленості. Важливим напрямом становлення і подальшого розвитку внутрішнього валютного ринку в Україні є його лібералізація та децентралізація. Поки що валютний ринок в Україні за багатьма позиціями монополізований Українською міжбанківською валютною біржею (УМВБ). УМВБ проводить такі основні операції: організовує торги та укладає угоди з купівлі-продажу іноземної валюти з членами УМВБ; організує та проводить розрахунки в іноземній валюті і в гривнях за укладеними на УМВБ угодами; визначає поточний курс іноземних валют до гривні за угодами на УМВБ. Право участі в торгах УМВБ мають тільки засновники УМВБ, НБУ та установи, прийняті в члени УМВБ.

Значення валютного ринку для економіки в цілому визначаються функціями валютного ринку, серед яких виділяють:

1) обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг та капіталу;

2) формування валютного курсу під впливом попиту та пропозиції;

3) надання механізмів захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів та інструментів, що використовуються з метою проведення грошово-кредитної політики Центрального банку.

Головними особливостями сучасних валютних ринків є посилення їх інтернаціоналізації, безперервність здійснення операцій на протязі доби, зростання кількості та обсягів спекулятивних та арбітражних операцій, а також нестабільність курсів валют.

Дата добавления: 2014-01-04