Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розрахунок обсягу виробництва продукції з наявної потужності підприємства

Визначення максимально можливого випуску продукції з наявної потужності

Виробнича потужність — величина динамічна, у кожному плановому періоді потужність має бути збалансована з виробничою програмою. У ринкових умовах це означає необхідність досягнення рівноваги між попитом і пропозицією на продукцію та послуги. Ці вимоги неодмінно треба враховувати, плануючи виробничу потужність підприємства та його підрозділів. Якщо попит перевищує пропозицію, у проектах необхідно планувати відповідний приріст виробничої потужності.

Проведені вище розрахунки наявної виробничої потужності підприємства дають можливість визначити максимальний обсяг випуску виробів, який буде забезпечений діючими основними фондами. Максимально можливий випуск продукції з наявної потужності в тому чи іншому році визначають за середньорічною виробничою потужністю її використання, яку розраховують під впливом зміни ряду чинників, наприклад, зменшення простоювання устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи, удосконалення організації виробництва і т. ін.

Приклад розрахунку можливого обсягу виробництва продукції з наявної потужності підприємства наведено в табл. 8.2.

Під час обґрунтування виробничої програми на рік, коли відомий конкретний час уведення в дію та вибуття виробничих потужностей, середньорічну потужність розраховують за формулою (8.1). Якщо ж конкретний час невідомий, середньорічну цих показників (введення й вибуття) беруть рівною 45 % очікуваного абсолютного введення (вибуття) потужності. Тому в наведеному вище прикладі, під час обчислення середньорічної потужності, абсолютні величини введення й вибуття помножені на коефіцієнт 0,45.

Приріст потужності за рахунок організаційно-технічних заходів, тобто внутрішньовиробничих резервів, не завжди може забезпечити випуск запланованого обсягу продукції. Тому виникає потреба у визначенні введення в дію нових (додаткових) потужностей завдяки технічному переозброєнню, реконструкції або розширенню підприємства.

Таблиця 8.2

Показники Обсяг виробництва продукції, шт.
  Потужність на початок року 52 000
  Приріст потужності за рахунок організаційно-технічних заходів  
  Вибуття потужності  
  Середньорічна потужність [п. 1 + (п. 2 – п. 3) × 0,45] 53 170
  Коефіцієнт використання потужності 0,95
  Обсяг виробництва продукції (п. 4 × п. 5) 50 511

Розрахунки проводять у такій послідовності:

· визначають обсяг продукції, який не можна отримати з діючої потужності, і тому необхідно вводити в дію нові (додаткові) потужності;

· установлюють для кожного року коефіцієнт освоєння нових виробничих потужностей (К осв) з урахуванням наявних нормативних строків, наприклад, для першого року — 0,6, другого — 0,8, третього — 1;

· розраховують середньорічну величину нових (додаткових) потужностей (Псер) для виробництва продукції, не забезпеченої наявною на підприємстві потужністю.

Розрахунки виробничої потужності підприємства використовуються для складання балансу, який віддзеркалює зміни величини потужності протягом планового періоду й характеризує в остаточному підсумку так звану вихідну потужність (Пвих).

(8.24)

де Пвх — вхідна потужність підприємства, тобто потужність на початок планового періоду; Пзах — збільшення потужності впродовж планового періоду в результаті здійснення організаційно-технічних заходів; Пр — нарощування виробничої потужності шляхом реконструкції або розширення підприємства; Пн — збільшення («+») або зменшення («–») виробничої потужності у зв’язку зі змінами в номенклатурі та асортименті виготовлюваної продукції; Пв — зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації технічно застарілого та фізично спрацьованого устаткування.

Випуск продукції в плановому році визначають виходячи з розрахунку середньорічної потужності. Плануючи виробничу потужність, необхідно враховувати коливання й сезонність попиту на продукцію.

У ринкових умовах постійно змінюється попит на ту чи іншу продукцію під впливом сезонних та інших факторів. У періоди зниження попиту на окремі види продукції необхідно збільшувати виробництво інших видів продукції, які користуються підвищеним попитом, і в такий спосіб завантажувати устаткування. Інакше кажучи, необхідно протягом усього планового періоду постійно вести розрахунки й балансувати попит та пропозицію підприємства, намагаючись повніше використовувати виробничі потужності підприємства.

На основі балансу виявляють резервну потужність, а також потребу в додатковому введенні нових виробничих потужностей у період підвищення попиту на продукцію. У процесі розроблення балансу також визначають:

· можливості виконання планової виробничої програми;

· ступінь забезпечення програм і робіт з підготовки виробництва, освоєння й застосування нової техніки виробничими потужностями;

· коефіцієнт використання виробничих потужностей;

· внутрішньовиробничі диспропорції та можливості їх усунення;

· капітальні вкладення для нарощування потужностей і ліквідації «вузьких місць»;

· потребу в конкретних видах устаткування.

Крім цього, на основі балансу виробничих потужностей розробляють заходи щодо найбільш доцільної спеціалізації та кооперування підприємства та його виробничих підрозділів.

Під час обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому в процесі складання балансу значне місце відводиться показникам, за допомогою яких можна визначити стан використання діючих потужностей та на основі цього розробити заходи щодо поліпшення використання виробничих потужностей і збільшення виробництва продукції.

Необхідно також ураховувати основні фактори виробництва й можливості їх заміщення. Основні фактори (ресурси) виробництва — це засоби та предмети праці, а також праця, тобто затрати трудових ресурсів. Ці ресурсні складові виробничого процесу потребують певних витрат коштів.

Виробнича програма кожного підприємства повинна бути обґрунтована виробничою потужністю, про що йшлося вище. Проте в процесі виробництва використовують і інші ресурси: трудові, матеріальні, енергетичні.

З економічної теорії (мікроекономіки) відомо, що обсяг виробництва зі зростанням використання у виробництві змінного фактора, наприклад, витрат на засоби виробництва (основні виробничі фонди) збільшуватиметься, але це збільшення має певні межі за діючої технології. Настає такий період, коли приріст витрат на основні фонди не забезпечує збільшення обсягу виробництва, тому що діє закон спадної граничної продуктивності. Збільшення використання одного з факторів (за незмінності інших) призведе до послідовного зниження віддачі від його використання. Закон віддзеркалює існування пропорцій між різними факторами під час виготовлення продукції.

Рис. 8.2. Ізокванта

Наприклад, за даної технології той самий обсяг випуску продукції може бути забезпечений з більшим використанням коштів на основні фонди (Ф) або з більшими витратами на оплату трудових ресурсів (З). Можливі варіанти, які виникають між цими крайніми положеннями. З’єднавши всі можливі варіанти використання ресурсів, які забезпечують однаковий обсяг випуску продукції, отримаємо ізокванту, тобто криву, яка представляє багато комбінацій факторів виробництва (ресурсів), які забезпечують однаковий випуск продукції (рис. 8.2).

Умовний приклад до рис. 8.2

Плановий обсяг виробів 30 тис. шт. можна виробити за комбінації факторів виробництва, що їх наведено в табл. 8.3.

Таблиця 8.3

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Відношення площі складального цеху до виробничої площі механічного цеху | Система показників використання виробничої потужності
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 607; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.