Маршеві можливості підрозділів

Під маршовими можливостями підрозділу необхідно розуміти його здатність долати своїм ходом на протязі одних та більше діб максимально можливу відстань при збереженні високої боєздатності та повної готовності до виконання поставленого бойового завдання.

Основними показниками маршових можливостей підрозділу є:

= швидкість руху колон підрозділів;

= довжина добового переходу.

Головними факторами, що впливають на маршові можливості є:

- бойові та експлуатаційні якості бронетанкової і автомобільної техніки, що знаходиться на озброєнні підрозділів;

- протидія противника;

- рівень підготовки механіків – водіїв (водіїв);

- склад колони;

- стан маршруту руху;

- погода, час доби;

- організація всебічного забезпечення маршу.

Середня швидкість руху є важливим показником під час проведення розрахунків на марш. Вона визначається відношенням відстані добового переходу до загального часу руху (без врахування часу на привали) та залежить від:

= завдань;

= маршової підготовки підрозділів;

= технічного стану машин;

= стану маршрутів руху;

= погоди, пори року і доби.

Середня швидкість пересування механізованих і танкових підрозділів залежить від середньої технічної швидкості гусеничних та колісних машин, що знаходяться в похідній колоні.

Середня швидкість окремої сучасної бойової машини (БМП, БТР, танка) досягає по ґрунтовій дорозі – 35 – 45 км/г, а по шосе – 45 – 60 км/г. Але досвід маршової підготовки підрозділів показує, що середня швидкість руху колони підрозділу на 25 – 30% нижче середньо технічної швидкості окремої машини.

Однією з умов здійснення маршу компактною колоною є уміння більшості механіків – водіїв (водіїв) рухатися з однією і тією же високою швидкістю в однакових дорожніх умовах. Тому щоб не допустити розриву колони, швидкість руху головної машини повинна бути доступною іншим екіпажам.

Є визначені закономірності між середньою швидкістю руху машин та дистанціями між ними, які можуть визначатися вимогами безпеки, або умовами обстановки.

Командир підрозділу на основі вивчення маршруту по карті і особистого спостереження за дорожньою обстановкою повинен своєчасно подавати підлеглим команди (сигнали) про зміну швидкості та дистанції для витримування розрахункового графіку руху та дисципліни маршу.

Тому, швидкість маршу буде найбільшою, якщо дистанції між машинами змінюються в стільки разів, на скільки змінюється швидкість руху. Зі сказаного витікає, що середня швидкість руху взводу на БМП (БТР), танках без обліку часу на привали може бути 20 – 25 км/г. У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою для даних умов швидкістю.

Дистанція між машинами та взводами в колоні може бути 25 – 50 м.

Під час руху по курним дорогам, в умовах обмеженої видимості, в ожеледицю, по дорогах, які мають круті підйоми, спуски та повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю, дистанції між машинами збільшуються.

Для захисту підрозділів від високоточної зброї противника маршрут руху вибирається вдовж лінії електромереж, зв’язку, по просікам в лісі, по ущелинам в горах та в складках місцевості. Під час руху на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї дистанція між машинами збільшується та може бути 100 – 150 м.

Середня швидкість руху підрозділів на марші без урахування часу на привали може бути для:

- змішаних колон і танкових колон - 20 – 25 км/г;

- автомобільних колон - 25 – 30 км/г;

У разі здійснення маршу в горах та інших несприятливих умовах середня швидкість руху може зменшуватися до 15 – 20 км/г.

При здійсненні маршу в пішому порядку середня швидкість руху може бути - 4 – 5 км/г, а на лижах – 5 – 7 км/г.

У всіх випадках марш має здійснюватися з максимально можливою для цих умов швидкістю. Значно зменшується швидкість при здійсненні маршу вночі з повним світломаскуванням та без приборів нічного бачення, у лісисто – болотистій місцевості, в горах, по колонним шляхам, в умовах сильної запиленості, в спеку, снігопад.

Тому під час планування маршу швидкість руху похідних колон визначається по ділянкам маршруту з урахуванням умов руху на них. Швидкість висування колони з району до вихідного пункту (рубежу) становить 10 – 15 км/год.

Довжина добового переходу визначається:

- середніми швидкостями руху транспортних та бойових машин;

- фізичними можливостями складу механіків – водіїв (водіїв).

На довжину добового переходу впливає не тільки середня швидкість руху, а і час безпосереднього руху колони на протязі доби. Досвід сучасних війн та навчань показує, що механіки – водії (водії) зберігають високу робото здатність під час руху 10 – 12 годин на протязі доби.

З урахуванням середньої швидкості руху (20 – 25 км/год.), а також часом безпосереднього руху і визначається довжина добового переходу.

Добовий перехід може бути:

= для змішаних і танкових колон – до 250 км;

= автомобільних колон – до 300 км;

= в особливих умовах – до 200 км.

У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.

Збільшення добового переходу може бути досягнуте в результаті:

- високої виучки офіцерського складу водінню колон на марші;

- достатньої злагодженості підрозділів;

- високої кваліфікації водіїв;

- якісної підготовки техніки, озброєння;

- своєчасного забезпечення матеріально – технічними засобами.

Запас ходу головним чином залежить від ємності паливних баків машин, економічності двигунів, стану маршрутів та умов руху.

Командир підрозділу на марші повинен постійно спостерігати за станом бойової техніки та приймати необхідні заходи, для того щоб з підходом до району (рубежу) виконання бойового завдання техніка була технічно справною та заправленою.

Похідний порядок підрозділу на марші – це колона. Він шикується так, щоб забезпечувалася висока швидкість руху, швидке розгортання підрозділів та вступ їх в бій, збереження сил особового складу і збереження машин, стійке управління. Похідний порядок підрозділу завжди складається з однієї колони. Конкретне шикування похідного порядку підрозділу на марші залежить від:

· завдання;

· місця по відношенню до інших підрозділів;

· умов обстановки;

· наявності засобів посилення;

· стану доріг та рівня підготовки механіків – водіїв (водіїв).

Підрозділи в колоні розташовуються так, щоб з зав’язкою бою виключалася необхідність підтягувати тих із них, які висуваються в глибині колони та обганяти підрозділи, що рухаються попереду. Танки звичайно рухаються в голові похідної колони, артилерія – ближче до голови, зенітні засоби розташовуються по всій колоні. Частина танків, артилерії висувається у складі охорони.

Похідний порядок підрозділу, як правило, включає наступні елементи:

- похідна охорона;

- колона головних сил;

- замикання.

Для своєчасного та організованого здійснення маршу, механізованому взводу, який діє у складі роти, вказується:

= маршрут руху (азимут напрямку руху);

= район зосередження (рубіж) і час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж);

= місце в колоні роти;

= місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку, а взводу, що діє в головній похідній заставі, додатково – вихідний пункт;

= пункти регулювання і час їх проходження.

Вихідний пункт призначається для своєчасного початку маршу, забезпечення можливості швидко зайняти своє місце в похідному порядку, недопущення затримки та змішування підрозділів. Час проходження вихідного пункту головою колони головних сил вважається початком маршу. Тому формування колон, їх витягування до вихідного пункту проводиться з таким розрахунком, щоб пройти його точно в установлений термін.

Вихідний пункт призначається на віддаленні 5 – 10 км від району розташування батальйону. Таке віддалення забезпечує можливість витягування похідної колони підрозділу та набирання необхідної для висування швидкості. Кожний наступний підрозділ проходе вихідний пункт головою колони в точно визначений час.

Пункти регулювання призначаються для забезпечення планомірного і організованого здійснення маршу підрозділами та дають можливість регулювати швидкість колон і таким чином добитися своєчасного прибуття їх в призначений район (на вказаний рубіж). Кількість їх і віддалення може бути різним та залежить від загальної тривалості маршу, характеру місцевості, стану доріг та погоди. Пункти регулювання звичайно призначаються через кожні 3 – 4 години руху.

Як і вихідний пункт вони назначаються по добре помітним місцевим предметам. Пункти регулювання підрозділи проходять у строго встановлений для кожного з них час.

Марш потребує фізичного та морального напруження особового складу, а також високої готовності бойових і транспортних машин. Без постійної турботи про збереження сил особового складу та техніки складно сподіватися на успіх маршу, на високу боєздатність підрозділу та своєчасне прибуття їх в призначений район або на рубіж розгортання.

Привали і денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану озброєння, військової техніки, їх технічного обслуговування та усунення несправностей, харчування і відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3 – 4 години руху тривалістюдо 1 години, а в другій половині добового переходу – один привал тривалістю до 2 годин. Наприкінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок.

Для піших колон привали призначаються тривалістю до 10 хвилин через кожні 50 хвилин руху.

Райони привалів, денного (нічного) відпочинку, а також добового відпочинку визначається старшим командиром.

Місця для привалів та районів відпочинку вибираються в районах, сприятливих для маскування, захисту від авіації противника та мають необхідну кількість джерел води. Звичайно райони привалів призначаються перед рубежами регулювання на маршрутах руху, а райони денного (нічного) відпочинку – в стороні від них.

На цих привалах (в районах відпочинку) механізований взвод зупиняється у складі колони роти на правому узбіччі дороги з дистанціями між машинами не ближче 10 метрів або встановленими старшим командиром.

БМП (БТР), танки розміщуються по можливості під кронами дерев, в радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості маскуються штатними маскувальним покриттям та місцевими матеріалами. Висадка з машин здійснюється тільки за командою (сигналом) своїх командирів.

Для відпочинку особовий склад розташовується справа від дороги. В машинах залишаються спостерігачі та чергові кулеметники БТР (навідники – оператори БМП), а в командирських машинах і чергові на радіо засобах.

Вогневі засоби призначені для відбиття повітряного противника знаходяться в готовності до ведення вогню.

Екіпажі машин (водії) проводять контрольний огляд озброєння та техніки, виконують технічне обслуговування і спільно з призначеним для допомоги особовим складом ліквідують виявлені несправності. При вимушених зупинках на маршруті руху і ліквідації несправностей на БМП (БТР), танку поворот башти в сторону проїжджої частини дороги категорично забороняється.

В районах привалів та відпочинку організується безпосередня охорона в кожному підрозділі. Підрозділи повинні бути постійно готові до відбиття нападу наземного противника, особливо якщо райони привалів або відпочинку знаходяться на невеликому віддаленні від лінії зіткнення з противником.

Дата добавления: 2014-01-04